Пост прощання із найзатишнішим розділом сайту – скоро на Tribuna.com не буде статусiв
Ми будемо сумувати.
Зовсім скоро Tribuna.com переїде на новий сайт. Ми анонсували, що на сайті з’явиться повноцінна українська версія та багато інших крутих штук. Але від деяких речей довелося відмовитися.
Зокрема, це розділ статусів. Статуси на Tribuna.com завжди був місцем, де збиралася активна частина комьюніті. Вони були своєрідним спортивним твіттером для наших користувачів.
Тут прожарювали юзерів та членів редакції, публікували власні думки та цікаві спортивні факти, створювали меми, жалілись один на одного, жартували та просто писали, що з ними все гаразд. Ми вирішили зробити прощальний пост, де зібрали спогади деяких активних членів статусного комьюніті.
У новій версії сайту з’явиться можливість публікувати пости без створення блогів – це стане певною альтернативою статусам, тому ми сподіваємося, що наше статусне комьюніті продовжуватиме запалювати на сайті.
«Одразу хочу сказати, що не знаю, коли активно почав писати статуси. Зазвичай, я туди лише перепощував посилання на пости в блогах. Якось так сталося, що у статусах зібралася кор-аудиторія найбільших патріотів Трибуни. І статуси переросли не лише в посилання на блоги, а такий собі міні-твіттер.
Тут були круті флешмоби і відверте ракування, але завжди ти міг відчути підтримку. Дуже приємно, що я теж долучився до цього двіжу. Сподіваюсь, що прожарки редакції та користувачів запам’ятались багатьом».
«Чесно кажучи, раніше я практично ніколи не заходив у статуси. Так було до того моменту, коли мій внутрішній Форрест Ґамп вирішив провести марафон жартів довжиною в увесь 2021 рік.
Зараз жалкую, що не став активним читачем і учасником статусів раніше (і не лише тому, що міг би отримати «ешлікоулівську» плашку раніше).
У статусах був свій неповторний двіж. Це ніби дивишся у мікроскоп на краплю води: якісь амеби й інфузорії метушаться, щось там роблять у своєму неповторному світі, який не зрозуміти, поки сам не станеш тією амебою (у гарному значенні цього слова).
«Press F to pay respects», короче».
«Я завжди сприймав вкладку статусів як окремий дуже затишний сегмент Трибуни, де можна було потусити і прокоментувати навколоспортивні теми, пореготати з мемів, підтримати дописи одне одного репостами і плюсами – десь так і розвивалась екосистема Трибуни.
Для мене статуси були також інструментом для запуску і підтримки бадьорих флешмобів: це і «мораторій на срачі в коментах» під час Євро-2016 (не пригадую, чи той мораторій протримався хоч добу), і дуже потужні щорічні флешмоби до Дня української мови та писемності з нав’язливими натяками адмінам Трибуни пришвидшити українізацію сайту, і мій персональний хрестовий похід-наїзд на адміністрацію сайту, яка не висвітлювала новини з Ігор Нескорених, а натомість годувала українську аудиторію непотрібними новинами про кацапських недофутболістів, яких посадили на пляшку в СІЗО.
Також в статусах ми розганяли анонси наших традиційних львівських збірочок під час матчів збірної України чи лігочемпіонівських кампаній «Шахтаря» у Львові – старожили мусять пам’ятати наші топові посиденьки у львівських пабах, движ на стадіоні і під стадіоном.
Ну і особливо пам’ятним для мене був допис в статусах ще одного старожила сайту – ivasykus, який увечері 21 листопада 2013 року звернувся із закликом до всіх киян Трибуни вийти на Майдан на акцію протесту проти рішення про призупинку євроінтерграції України. Все, що було далі, ми всі добре знаємо.
Свій останній статус на Трибуні я запостив майже два роки тому – в листопаді 2020-го, про вшанування пам’яті жертв Голодомору. Думаю про якийсь особливий символізм цього допису, але ця думка проста і неособлива – бережіть пам’ять про визначні події, які сформували і продовжують формувати українців як націю. І події сторічної давнини, і зими 2013-2014 років, і триваючий зараз лютий 2022-го – все це має бути базою, фундаментом, ґрунтом і наріжним каменем нашої держави на майбутнє, ці болючі уроки треба закарбовувати в пам’яті, передавати своїм нащадкам.
Наостанок і на прощання зі статусами на сайті, моє шанування справжнім топам, які наповнювали цю душевну вкладку старої Трибунки життям – королю статусів Ешлі Коулу, ентузіасту, який став профі в статусах Ochoa510, автору топового флешмобу з 365 статусів за рік Ігорю Симоненку, легенді альтернативного гумору анатолию постовому, Міші Пихнею, Ігорю87, а також класичним олдам – Daggetkeln, awesome_ukr, Той-Самий Міша, dima.diwade, Капітан Анархіст, niandra, братва з Львівського Трибуналу та іншим любителям движу в статусах.
А Трибуні подяка за цей майданчик, радий, що ви рухаєтесь далі і до найбажанішої мети кожного українця ще з березня 2013-го, коли сайт лише з’явився. Це і є перемога, точно не перша, і однозначно не остання для нас усіх».
«Для меня статусы все это время были средством поделиться с другими той интересной информацией, с которой я столкнулся\увидел\вспомнил на протяжении того или иного дня. Плюс, конечно, все эти шуточки и внутренние флэшмобы – это тоже было прикольно. Мне это было интересно. Во время войны, конечно, этого стало в разы меньше – и ввиду того, что я сам нахожу этого интересного касательно футбола поменьше, и интерес по понятным причинам у всех существенно снизился.
И мне жаль, на самом деле, не только то, что статусов не будет, а и что пропадет доступ ко всем моим старым постам в этом разделе – ̶к̶а̶к̶ ̶т̶е̶п̶е̶р̶ь̶ ̶И̶р̶и̶н̶а̶ ̶К̶о̶з̶ю̶п̶а̶ ̶б̶у̶д̶е̶т̶ ̶п̶и̶с̶а̶т̶ь̶ ̶с̶т̶а̶т̶ь̶и̶,̶ ̶а̶ ̶я̶ ̶-̶ ̶к̶о̶м̶м̶е̶н̶т̶а̶р̶и̶и̶ ̶к̶ ̶н̶и̶м̶, потому что нередко для их написания был проделан какой-то кусок работы, найдена какая-то инфа, которую даже мне самому интересно перечитать спустя время.
Ну или же скопипастить спустя время, если вдруг становится актуально где-либо – это очень активно обыграли в моей прожарке, хотя я не понимал аж такого внимания к этому. Зачем наново писать то, о чем уже есть написанный тобой статус (пример: недавно про фотку Нобла с Ребровым)?
Иногда для меня реально самый простой способ найти информацию – это найти мой старый статус об этом. Однако могу повторить, что я писал сразу после новости о закрытии раздела. Раз редакция решила, что это слишком невыгодно – значит, это оправданно. Даже если это приведет к значительному или даже полному снижению активности от меня и\или других статусщиков. Ну а пока порекомендую какие-то из тех моих статусов, которые мне пришли в голову из тех, которые очень давние и их многие могли не читать или же которые почему-то набрали мало плюсов. Не говорю «незаслуженно», т.к это может решать только аудитория, просто я не совсем понимал, почему их не сильно прочитали: – про Джея Спиринга – который после выхода в основе на финал КА в Ливерпуле больше ни разу не сыграл в АПЛ, редкий случай: – про Брэда Фриделя и как его клубом (!) была американская Федерация – Риу Мавуба, родившийся судне в открытом море – Хосе Холебас и самая странная история про тату, которую вы слышали В конце Fun Fact: два моих самых заплюсованных статуса за все время касались почему-то Коваленко: один – про его победный гол в Класычном, второй – про трансфер в «Аталанту».
«Якби не війна, я б, звичайно, більш радикально сприйняв закриття статусів, але зараз розумієш, наскільки це дрібниця. І без закриття статусів після 24 лютого цей розділ фактично спорожнів. Якби не Voltage зі своїми нічними жартами, взагалі було б сумно. Завдяки ньому й інші знайшли в собі сили інколи відпускати якісь приколи та меми. Вважаю, що за ці 5 місяців 2022 року він має отримати плашку найкращого статусника року, вже на новій Трибуні без статусів.
Але, звичайно, те, що було у статусах раніше, особливо в січні та на початку лютого, ні з чим не можна порівняти. Все інше буде не те, але зараз не факт, що все було б те навіть зі статусами на новій Трибуні: щоб повернути ком‘юніті на довоєнні рейки, треба буде ще довго до цього йти. Та й те не повністю, бо деякі просто не знайдуть у собі снаги повернути свій колишній актив після пережитого.
Повторю своє порівняння, яке нещодавно навів: для мене Трибуна початку лютого – наче Ікар, який злетів майже до Сонця, але обпалив крила і болісно впав. Те, що було на сайті за кілька тижнів до початку війни, важко було б уявити ще тоді, коли я лише прийшов до активності у 2018. Топові роботи на конкурс, максимальні бали від суддів направо і наліво, неймовірні спікери на етапі інтерв‘ю, і, звичайно, божевільний двіж у статусах.
Як ми об‘єдналися на початку року, коли флешмоб Ігоря закінчився, і намагалися продовжити його власноруч, не забуду ніколи. Та Трибуна – одна з моїх найкращих згадок у передвоєнні місяці. І статуси були її невід‘ємною частиною, тож буде правильно, якщо вони там і залишаться, а нова Трибуна буде нас радувати після перемоги ще не один рік іще кращими та цікавішими штуками». P.S. Text # #Динамо Киев
***
Впевнені, що і на новому сайті ми збережемо нашу неповторну атмосферу, але буде неможливо зробити без вас, тому залишайтеся із Tribuna.com.
