Памяти Максима Белого

Максиму Белому, полузащитнику луганской «Зари», было 24 года, когда он умер. Он был одним из самых талантливых футболистов своего поколения. Именно он, кстати, являлся автором единственного гола нашей молодежной сборной на Евро-2011.

Свой последний матч в чемпионате страны Максим сыграл в декабре 2011 года. В этом же году, в сентябре, в одном из поединков чемпионата Украины, по сведениям очевидцев, Белый столкнулся в воздухе с соперником и получил сильный ушиб головы. Несмотря на боль, футболист доиграл тот матч. Врачи «Зари», к которым он обратился за помощью, никаких аномалий не обнаружили. И Белый продолжил играть до конца первого круга. И лишь после этого, в зарубежной клинике, Максиму диагностировали опухоль головного мозга.

Лечение было длительным, почти два года. В Германии и Израиле. Все расходы на лечение взял на себя луганский клуб. Но здоровье молодого футболиста не улучшилось, и 14 сентября 2013 года он умер в родном Новомосковске, что под Днепром. На похороны Максима приехали футболисты «Зари» и других клубов. Вот что говорил тогда главный тренер «Зари» Юрий Вернидуб:

- «У него ведь осталась жена и двое сыновей, я им искренне соболезную. Старшему сыну всего 4 года, а младшему — два. Буду помогать его семье, ребята из команды — тоже. Клуб не оставит их. Всей командой поедем в понедельник в Новомосковск на похороны». (Газета «Спорт-Экспресс в Украине»).

Кстати, в луганском клубе отказывались считать причиной болезни Максима игровую травму, хотя сам футболист причиной опухоли мозга всегда считал то роковое столкновение в воздухе. Вот что говорил тогда генеральный директор «Зари» Сергей Рафаилов:

Сергій Рафаїлов: «Це все суцільні вигадки, буцімто захворювання Максима є результатом якоїсь травми»

Генеральний директор луганської «Зорі» - про колосальну втрату для українського футболу

- Наскільки тяжкою є втрата Максима Білого для луганської «Зорі» й для українського футболу загалом?

- Смерть кожної людини - це величезна втрата, тим паче в такому молодому віці. Максим був дуже талановитим футболістом. Луганська «Зоря» з першого ж дня співпраці покладала на нього великі сподівання, але так ось трапилося…

- Скажіть, будь ласка, причиною цього захворювання стала травма, отримана в якомусь із матчів, чи справа тут у іншому?

- Це все суцільні вигадки, буцімто захворювання є результатом якоїсь травми. Ні! У Максима було дуже тяжке захворювання - пухлина головного мозку.

- Коли клубними лікарями була діагностована хвороба?

- Хворобу діагностували не клубні лікарі. Це було зроблено кваліфікованими іноземними фахівцями. Хвороба була виявлена шляхом серйозних медичних процедур.

- Розкажіть, як проходило лікування Максима?

- Його лікування проходило за кордоном. Він їздив на консультації й до Росії у шпиталь імені академіка Бурденка, й в Ізраїль. Проте безпосередньо його лікування проходило в німецькій клініці.

- Чому впродовж майже двох років керівництво клубу неохоче говорило про стан справ Максима?

- Подібні розмови тільки би травмували його самого та його сім’ю. Це було би принаймні неетично.

- Яким чином клуб допомагатиме молодій сім’ї Максима?

- Клуб, безумовно, допомагатиме його сім’ї. Як саме? Це вже не справа преси.

Газета «Український футбол».

В первый год после смерти Максима Белого футбольный клуб «Заря» действительно помогал семье Максима. Но потом, как удалось узнать от друзей жены Максима, эта помощь прекратилась…

Мы живы, пока нас помнят???