Коли дванадцятий гравець вирішує усе

В сезоні 2003-2004 Серії А головною темою для розмови стало не довгоочікуване в Італії чемпіонство Мілану чи геніальна гра Андрія Шевченка.Тоді всі говорили про дербі делла капітале (відбулось 21 березня 2004 року), яке цього сезону зуміло стати сенсацією і безпрецедентним епізодом в історії світового футболу.

Дербі розпочалося спокійно і ніщо це передбачало біди (проте це скоріш за все було затишшя перед бурею). За декілька хвилин всі головні перипетії матчу вже відбувались не на полі Олімпіко, а на фанатських трибунах. Розпочались масові заворушення, безлади, бійки і, що цікаво, не між традиційними суперниками: Laziali та Romanisti, а між римською поліцією та тіфозі Роми. Все це набуло такого розмаху, що поширились плітки про вбитого карабінерами юного фаната вовків. Протистояння на трибунах Олімпіко загострювалось, а от гра (яка начебто мала бути б епіцентром подій) продовжувалась в дуже спокійному руслі, поки лідери ультрас Роми не вторглись на поле і не почали розказувати Франческо Тотті про це непідтверджене вбивство римського фаната. Головною їхньою вимогою була зупинка гри – вони почали погрожувати Ческо, що, якщо матч не буде зупинений, то велика частина тіфозі вибіжить на поле і поб'є футболістів. Події на Олімпіко набирало нечуваних обертів.  

Тотті зразу ж після розмови із представниками ультрас мав бесіду із арбітром матчу Роберто Розетті. Розуміючи, що продовження дербі неможливе, Розетті, поговоривши із президентом італійської ліги (а тоді цю посаду займав Адріано Галліані), припинив матч. Проте скасування гри не припинило безладів та заворушень, які продовжувались у Вічному Місті всю ніч. А вже за декілька днів з'ясувалось, що насправді вся ця історія із мертвим юнаком була вигадкою...

Для того, щоб краще зрозуміти всю вищесказану інформацію (а те, що написано вище – це лише офіційна версія, яка була подана ЗМІ) пропоную ознайомитись із спогадами (опубліковані у книжці "Football, Fascism and Fandom") очевидця подій: римського тіфозі Тодде (він тоді був членом угрупування Boys Roma UltraS):

"Дербі розпочалось доволі спокійно. Між Laziali та Romanisti не було ніяких серйозних сутичок, проте час від часу спалахували бійки з поліцією. І ми, і фанати Лаціо насправді не організовували ніяких безладів. Каламутити воду почали групи підлітків без квитків, які спеціально влаштували безлади, щоб безкоштовно потрапити на стадіон. Вони стали кидати каміння і бігати по площі, прагнучи спровокувати поліцію на відповідну реакцію. Близько 8.30, коли перший тайм вже майже підійшов до кінця, пішли чутки, що один такий підліток загинув, і в це відразу всі повірили, оскільки це було доволі правдоподібно. Біля стадіону вишикувалося в ряд декілька поліцейських броньовиків. Найбільш нещадними серед них були представники фінансової поліції, які зазвичай не беруть участь у подібних операціях. Допомагаючи основним силам поліції, вони били вболівальників кийками з особливою жорстокістю. Натовп розігнали за допомогою броньовиків, що рухалися зі швидкістю 50-70 кілометрів на годину... тому в таких обставинах цілком можна було повірити в загибель того хлопця, адже можливо, що він спіткнувся і потрапив під машину. У хаосі поліція атакувала Curve Sud (південну трибуну), так як багатьом таки вдалося проникнути на стадіон без квитка.

Потім поліція відкрила ворота, що примикають до Tribuna Tevere, звідки вибігли 40 спецназівців і почали просто бити всіх на площі перед стадіоном. Поліції не пощастило, оскільки всі UltraS до того часу були вже на трибуні і зуміли дати поліції гідну відсіч; поліцейських загнали в кут, і навіть DIGOS (Відділ загальних розслідувань та спеціальних операцій) з камерами спостереження були побиті; вся трибуна згуртувалася проти 40-50 поліцейських, які були змушені втікати. О 9.00, коли пристрасті вляглися , і натовп спокійно спостерігв за матчем, 200 поліцейських в спеціальній захисній екіпіровці знову з'явилися на стадіоні, і з трьох броньовиків, розставлених по периметру поля, почали пускати сльозогінний газ у бік Curve Sud. Ці 200 поліцейських отримали повну свободу дій, але якби їх поранили, вони могли б розраховувати на оплачувану відпустку. А от нам відпустку ніхто не влаштує, якщо ми постраждаємо, а вже це, повірте, може легко статися, коли в твою сторону практично в упор стріляють патронами зі сльозогінним газом. Я бачив, як одному хлопцеві довелося накласти 13 швів після того, як йому в голову влучив балон зі сльозогінним газом. Нам не можна звертатися до лікарні: якщо поліція дізнається, що ти знаходишся на лікуванні, тобі закриють вхід на стадіон. Багато хто з нас, хто постраждав від дій поліції, не звертаються до лікарів, вважаючи за краще обробляти рани самостійно. Того дня у нас не було жодного плану, ми просто хотіли поваги до себе. Laziali повірили, що той хлопець (уболівальник Роми) загинув від рук поліцейських (пізніше стало відомо, що загиблих в результаті сутички не було). На знак солідарності вони зняли свої банери і зажадали завершити дербі. Як ми, так і вони, перед лицем смерті проявляємо обопільну повагу."

Зі слів Тодде бачимо, що в даній ситуації винними є не тільки ультрас Роми, а й правоохоронці, які, на мою думку, значно перевищили свої повноваження. Власне за таких подій смерть цього юного фаната була дуже ймовірною, тому й не дивно, що події розгорнулись саме в такому руслі. 

У підсумку цей матч був перенесений на квітень й завершився із рахунком 1:1 (традиційний рахунок для столичного дербі). Події 21-го березня мали після себе закономірні наслідки: правоохоронці більше не повторювали помилок того недільного вечора й під час наступних протистоянь між вовками та орлами тримали ситуацію під контролем. Говорячи про римських ультрас, то вони значно втратили свій авторитет, адже саме через їхню помилкову інформацію про смерть юного тіфозі й через їхню традиційно агресивно-експресивну поведінку дербі було перерване..

© Василь Федевич