Запасний воротар вийшов на 10-й хвилині фіналу КЄЧ та зупинив «Баварію»
Він не грав в офіційних матчах 2,5 роки, але у вирішальний момент не змарнував cвій шанс. Зустрічайте — легенда «Астон Вілли» Найджел Спінк.
Він не грав в офіційних матчах 2,5 роки, але у вирішальний момент не змарнував cвій шанс. Зустрічайте – легенда «Астон Вілли» Найджел Спінк.
Від редакції Tribuna.com: ви в блозі «Дубль ве і трішки м» – тут зможете знайти серйозні матеріали про історію спорту. Хочете прочитати круті пости про минуле нашого та європейського футболу? Підписуйтесь та не шкодуйте плюсів.
Впевнений, ви не раз і не два бачили це у фільмах. Молодий спортсмен мріє стати зіркою улюбленої команди, але змушений вдовольнятися статусом резервіста. Аж допоки не травмується основний гравець, якого йому треба замінити. Це трапляється напередодні чи в ході вирішального матчу, і, звісно ж, вчорашній резервіст видає блискучу гру. Команда тріумфує, всі аплодують скромному хлопчині, який смакує свій шмат щастя і слави. Кінець.
Але інколи такі і навіть закрученіші сюжети підкидає саме життя.
26 травня 1982 року Найджел Спінк мандражував на лаві для тренерів та запасних на ротердамському стадіоні «Де Куйп» разом з партнерами по команді. «Астон Вілла», за яку виступав 23-річний голкіпер, змагалася у фіналі Кубка європейських чемпіонів з «Баварією».
Здавалося, що шанси одного з найстаріших британських клубів у цьому поєдинку – невисокі. «Астон Вілла», хоч і стала чемпіоном своєї країни, до еліти ані європейського, ані навіть англійського футболу не належала (тоді на Британських островах верховодили «Ліверпуль» Боба Пейслі і «Ноттінгем Форест» Браяна Клафа та Пітера Тейлора). Перемога бірмінгемців у попередній першості була несподіванкою, адже клуб зазвичай посідав сьоме-восьме місце.
Сезон-1981/1982 команда взагалі завершила на 11-й сходинці, втративши за кілька місяців до закінчення чемпіонату головного тренера Рона Сондерса, який посварився з правлінням. Боси клубу призначили на його місце помічника Тоні Бартона. І проти такої команди – сама «Баварія» з Клаусом Аугенталером, Паулем Брайтнером, Дітером Хенесом, а головне – володаремЗолотого м’яча-1981 Карлом-Хайнцем Румменігге.
1982 рік. Золота команда «Астон Вілли». Найджел Спінк – другий справа у верхньому ряді.
«Добре, що я нічого не знав перед виходом на поле»
Йшла 10-та хвилина зустрічі, коли вищі сили вирішили, що життя Спінка – надто банальне і час втрутитися. Воротар «Вілли» Джиммі Ріммер, який травмував шию на передматчевому тренуванні за день до фіналу, але все ж вийшов на гру, попросив заміну. Спінк мав вийти на поле. Драматизм цієї ситуації посилював той факт, що останнього разу він брав участь в офіційному матчі аж у грудні 1979-го року , коли «Астон Вілла» зустрічалась з «Нотінгем Форест» на першість Англії.
«Ми поступилися 1:2, і свій наступний вихід на поле я був змушений відкласти аж на два з половиною роки», – згадував Спінк в інтерв’ю сайту фанів «Вілли». До фіналу Кубка чемпіонів – як вам такий кар’єрний стрибок? Спінка не мучили травми, хлопець до цього моменту не грав просто тому, що на думку тренерів поступався класом Ріммеру.
Але тепер саме він стояв на полі «Де Куйпа» і мав продемонструвати все, на що був здатен. Заміна стала для нього шоком. Тренер, який ще до матчу розумів, що ймовірно доведеться міняти кіпера, не казав Спінку про травму Ріммера, щоб той не перегорів від хвилювання. Після того як у середині першого тайму м’яч ледве не залетів у ворота «Астон Вілли» після удару ножицями Румменігге, партнер Спінка по команді Гордон Кауанс, пробігаючи повз, запитав його: «Непогано, правда?»
«Я досі невпенений, що маю тут бути», – відповів голкіпер.
Подаровані долею 80 хвилин він відіграв блискуче – напрочуд спокійно та ще йздійснивши кілька сейвів – і став героєм зустрічі. «Враховуючи мою психологію, добре, що я нічого не знав [про травму Ріммера]», – розповідав Спінк в інтерв’ю Daily Mail – «А потім хтось з гравців «Баварії» зробив безадресну передачу, і м’яч потрапив до моїх рук. Згодом мені вдалося кілька разів врятувати ворота. І я подумав: ти ба, я можу з цим всім впоратися».
А на 67-й хвилині нападник «Вілли» Тоні Морлі отримав м’яч перед карним майданчиком «Баварії», увірвався в нього, розхитавши захисника, і віддав пас на іншого форварда бірмінгемців Пітера Уіта. Тому залишалося тільки підставити ногу. М’яч від штанги залетів у ворота і став єдиним у зустрічі – головним чином завдяки надійній грі кіпера «Вілли».
Відданість
Ставши героєм «Вілли», Спінк знову сів на лаву запасних. Але вже не на роки. У січні 1983-го Тоні Бартон нарешті почав віддавати перевагу саме йому, і зрештою Ріммер відправився грати за «Суонсі».
А Спінк став легендою бірмінгемського клубу. За «бордово-блакитних» він виступав 19 років (з 1977-го по 1996-й) і провів 460 матчів. На цьому Спінк не зупинився. Поступившись місцем іншому легендарному кіперу «Вілли» Марку Боснічу (пам’ятаєте?), він пограв ще трохи за «Вест Бромвіч Альбіон», «Міллуолл» і маловідомий «Форест Грін Роверз», завершивши воротарську кар’єру аж у 2001-му, коли йому виповнилося 43 роки.
«Насправді мені щастило», – якось зізнався Спінк, відповідаючи на запитання про травми. – «Ну, мав неприємний перелом пальця на руці, його викривило, довелося з цим миритися. Всі інші пошкодження були тривіальними і особливих проблем не завдали».
З виступами за національну команду в Спінка не склалося. І він, і його колишній партнер по «Астон Віллі» Ріммер увійшли в історію збірної Англії як два з чотирьох голкіперів, що провели за неї найменше хвилин – усього по тайму. Сам Спінк своїм кумиром називав легендарного північного ірландця Пата Дженнінгса. Тренером Спінк також не став, хоча пробував (працював у команді Стіва Брюса у «Вігані» та «Сандерленді») і зрештою переключився на бізнес. У 2012-му році він разом з партнером заснував компанію, що займається кур’єрськими доставками. Вантажівки їхньої фірми пофарбовані в блакитно-бордові кольори. Guess, why.
«Ми працюємо з понеділка по п’ятницю, і це так чудово, адже роками мені доводилося це робити на вихідних і в свята. Тепер я можу насолоджуватися уікендами в родинному колі», – розповідала легенда «Вілли» в інтерв’ю The Sun.
Після щасливого для себе ротердамського фіналу Спінк помінявся светрами з голкіпером мюнхенців Манфредом Мюллером. У 2017-му він запропонував повернути його клубному музею «Баварії» (оцініть широту жесту). Німці відповіли ввічливістю на ввічливість: запросили Спінка в гості, і подарували йому його ж светр з 16-м номером, який свого часу отримав на згадку засмучений Мюллер. «Баварія» весь цей час берегла амуніцію суперника, який завдав їй такого дошкульного удару, уявляєте?
***
Якось Спінк розповідав, як потрапив у великий футбол. Він був голкіпером команди рідного містечка Челмсфорд, але мав серйозного конкурента, і тренер ставив їх у ворота по черзі. Одного разу переглядати напарника Спінка приїхав Тоні Бартон – той самий наставник «Вілли», який виграє з клубом Кубок Чемпіонів (тоді він був лише помічником тренера). Конкурент Спінка продемонстрував чудову гру, і Бартон запросив його до Бірмінгема. Хлопчина чомусь відмовив. «Наступної суботи Тоні приїхав знову. А була моя черга грати у воротах», – згадував Спінк. – «Очевидно я також зіграв непогано, адже після матчу він зробив пропозицію мені».
Інколи не важливо, ліпший ти за інших чи ні. Якщо ти робиш свою роботу старанно і завжди напоготові, шанс неодмінно з’явиться.
Доведено Найджелом Спінком.
Фото: Getty Images
