Що потрібно для хорошого сезону ЛЧ? Все просто: купа голів, повні стадіони, зіркові гравці та видовищний фінал

На початку свого існування Кубок європейських чемпіонів був турніром на вибування. В розіграш потрапляли чемпіони своїх країн та останній володар трофею. З сезону 1991/92 з’явився всім нам відомий груповий етап, а наступного року його було перейменовано в Лігу чемпіонів. Далі поступово вводилися зміни до турніру, починаючи з сезону 1997/98 в турнірі брали участь і другі місця в деяких країнах, відповідно до таблиці коефіцієнтів.

Після 5-ти років існування Кубку чемпіонів відбувся один із найкращих матчів цього турніру. У фіналі зійшлися мадридський «Реал» та «Айнтрахт» з Франкфурта. Лідером, звісно, був клуб з Іспанії, «вершкові» перемогли всі фінали цього турніру і це й не став виключенням. 61 рік пройшов після фіналу – час згадати, як це було та який шлях пройшли команди.

Обидва клуби пропустили кваліфікаційний раунд: «Реал» – переможець минулого розіграшу, а «Айнтрахту» пощастило.

6 липня 1959 року пройшло жеребкування кваліфікаційного раунду в Італії. Команди були згруповані за географічним положенням в дві корзини: східна та західна Європа. Обидва клуби не грали в кваліфікації, з «Реалом» все зрозуміло – він переможець минулого розіграшу, то ж починає з першого раунду, тоді коли «Айнтрахт» взагалі вперше увійшов в список учасників. Чому тоді він не грав у кваліфікаційному раунді? Все просто, їх суперник - «КуПС» відмовився грати, причиною стало поле. 

Через суворі кліматичні погодні умови можливості підготувати його до гри було майже неможливо. Ясна річ, що про обігрів поля та теплову обробку ґрунту в ті роки ніхто навіть й не думав. Фінський клуб хотів перенести домашню гру на нейтральне поле і навіть домовився за перенос матча в Німеччину. Але УЕФА довго тягнув з рішенням, результат – фіни покинули змагання начебто через фінансові проблеми.

Таким чином обидва фіналісти починали свій шлях до фіналу з першого раунду. Мадридський клуб очікувано розібрався з люксембурзьким «Женесс» забезпечивши собі прохід в наступний раунд ще в першому матчі – голом Пушкаша на 83-й хвилині зробивши рахунок 7:0. Після такого розгрому вже ніхто не вірив, що люксембуржці зможуть перемогти, єдиного володаря кубка. Так і сталося, на виїзді «вершкові» знову розгромили їх - 5:2. Німці в свою чергу не змогли похизуватися такою результативністю, ще б пак, їм на шляху трапився сильніший суперник – «Янг Бойз». Ця команда вже показала себе, в минулому розіграші, дійшовши до півфіналу, де вилетіли від «Реймса». Першим не очікуваним результатом турніру стала перемога «Айнтрахта» в Берні.

Що в Швейцарії, що в Федеративній республіці, всі як один, вважали «Янг Бойз» явними фаворитами матчу. Але чемпіони Німеччини продумали розвиток своїх атак, розуміючи те, що команда суперника не така вже і «young», по відношенню до них. «Орли» почали свої головні атаки в другому таймі, коли «бджоли» почали вже боротися з виснаженням. В другому таймі на 70-й хвилині матчу Штейн зміг звільнитись від суперника та прицілившись наніс сильний і точний удар з 25 метрів, що дозволило «Айнтрахту» повести в рахунку 2:1. Після цього воротар швейцарців Вальтер Ейх діставав м’яч з воріт двічі на 78-й та 83-й хвилині. В другому матчі все було вже не так просто. В Франкфурт приїхав «Янг Бойз», який не хотів повторення домашнього провалу. Як результат – нічия 1:1.

Невдала помста «Ніцци» та тяжкі матчі з прохідним суперником для «Айнтрахта»

В чвертьфіналі «вершковим» було «не солодко» – їм в суперники дісталася «Ніцца». Можна з упевненістю сказати, що французи хотіли помсти за сезон 1956/57, де вони двічі програли. І в них майже вийшло, перша гра проходила у Франції, де завдяки хет-трику рахунок був 3:2, в «Ніцци» з’явилася надія на прохід далі, але в Мадриді все стало на свої місця – «вершкові» без всяких питань обіграли «червоно-чорних» 4:0. «Жодна команда не вижила б сьогодні у суперечці з мадридським «Реалом», - писав французький журналіст Жан Ескеназі. - Його гра була наче найфантастичніший з феєрверків, що можна побачити за своє життя».

В той час їх майбутні суперники грали проти відверто слабшої команди – австрійського «Вінер Шпорт-клуб». Перший матч став повним кошмаром для німецької команди. Мало того, що сильний дощ, ледь не перетворив футбольне поле на грязьову ванну, так ще й один із найкращих гравців отримав травму і не зміг продовжити гру. Але не зважаючи на всі труднощі перемогу все ж таки «орлам» здобути вдалося – 2:1.

За три дня перед матчем-відповіддю німці провели матч зі своїми заклятими суперниками – «Кікерс» 3:2, що не абияк виснажило їх. А попереду ще був шлях до Відня, а це добрих 700 кілометрів. В грі з «Вінер Шпорт-клуб» німці розуміли, що їх влаштує будь-який результат, крім поразки, але на 31-й хвилині неочікувано для всіх австрійці забили гол, який змінив план на гру «орлів». «Айнтрахт» не перестаючи атакував ворота суперника і за 30 хвилин до кінця матчу Штейн, все-таки наніс вирішальний удар – 1:1, «орли» проходять в півфінал. Цей гол зробив їх першим німецьким клубом в історії, який дійшов так далеко.

«Скот Саймон був впевнений в перемозі свого клубу наскільки, що ці два матча проти «Айнтрахта» обернулися для них пеклом»

В півфінальному матчі німцям дістався ще один дебютант - «Рейнджерс». Тренер шотландців Скот Саймон будував одну з найкращих версій команди з Глазго. Морально готовими для передостаннього ривка були саме вони. В клубі знали, що фінал буде проходити на їхньому полі, при підтримці їх вболівальників. Це був би ідеальний розвиток подій для їх фанів. «Світло-сині» перед німцями пройшли ненайслабші європейські команди – «Андерлехт» та «Цверну Звезду».

Коли ж вони дізналися свого наступного суперника раділи всі, від головного тренера до вболівальників, адже їм в суперники могли потрапити куди більш сильніші клуби, тому на їх фоні німецький новачок турніру здавався прохідним варіантом. Скот Саймон був впевнений в перемозі свого клубу наскільки, що ці два матча проти «Айнтрахта» обернулися для них пеклом. Нагоди для боязні німецького клубу в Саймона дійсно не було, вони були 30-ти кратними чемпіонами Шотландії, тоді коли «орли» були одноразовими чемпіонами Німеччини. Ходили навіть слухи, що гравці «Рейнджерс» робили ставки, з якою гольовою різницею вони обіграють німців, а тактичні заняття перед грою переходили до жартів.

Не так смішно було вже після першого матчу, який закінчився розгромною перемогою «Айнтрахта» (6:1). Але не дивлячись на такий результат на матч-відповідь в Глазго фанати «Рейнджерса» заповнили весь стадіон з надією на футбольне чудо. Крапку в матчі своїм швидким голом поставив Лінднер, забивши вже на 6-й хвилині. На очах в 68-ми тисячного «Айброкс Парк» німецький клуб знову розгромив їх улюблений «Рейнджерс» 6:3. Ті хто був свідком того матчу запам’ятають його надовго. Мрія шотландців про Кубок європейських чемпіонів так і залишилась мрією. 

Будучи найвідомішим і найуспішнішим клубом Шотландії вони не змогли пройти «Айнтрахт». То, як німці отримали перемогу з їх комбінаціями, атаками, грою на відкритому просторі та чудовими ударами, здавалося, що цим захоплювалися навіть вболівальники «Рейнджерса». Фани, які були присутні тріпотіли перед швидкістю і рухами «Айнтрахта», вони ніколи не бачили такого футболу. Після двухмачтового противостояння були надії, що нарешті з'явиться клуб який зможе перемогти могутній «Реал Мадрид».

В іншому півфінальному матчі все йшло за планом мадридців. Там вони зустрілися зі своїм одвічним суперником - «Барселоною». Якщо б їх розводили до фіналу, я думаю, мало б хто був би проти. Але жереб звів їх у півфіналі. «Барсі» набридло жити в тіні своїх головних суперників і мотивація на Кубок європейських чемпіонів зашкалювала. Вони були ледь не єдиним клубом, який міг зрівнятися з «Реалом» . Головний тренер «каталонців» Еррера мав хорошу команду за виконавцями. Головною зіркою був швидкий та технічний Ладислав Кубала, разом з ним грав і найкращий іспанський нападник, того часу, Луїс Суарес, два фантастичних латиноамериканця: Еварісто та Вільяверде та голкіпер номер 1 в Іспанії - Рамалець. «Каталонці» вже здобули успіх в чемпіонаті, залишилося останнє - стати першою командою, яка виб'є «Реал» з Кубку європейських чемпіонів. 

Але перед півфіналом «синьо-гранатові» переживали проблемні дні. Перед матчем в Мадриді, тренер «каталонців» викликав спори, будучи залученим до позову своїх гравців про не виплату бонуса. Це стало причиною того, що довелося розстатися з Кубалою та Циборою. Це був один із перших ударів по Еррері. В першому матчі підопічні Муньоса дали урок «Барселоні» обігравши їх з рахунком 3:1. В матчі-відповіді особливо нічого не змінилося, «вершкові» знову домінували над своїм суперником. «Каталонці» змогли забити лише під кінець матчу, і тричі пропустили. Зі своїм одвічним суперником «синьо-гранатові» справитись не змогли. Перемога «вершкових» 6:2 по сумі двох матчів, цей матч став останньою краплею терпіння і після гри коуча «Барси» було звільнено.

Гольовий фестиваль імені Ді Стефано та Пушкаша

«Айнтрахт» був «командою-зіркою» в Німеччині. Головною причиною їх виходу у фінал стали: Пфафф, Кресс, Штайн та Ліндер. Але їх здібностей не вистачило, щоб перемогти вершкових. Не дивлячись на це, завдяки своїй жагі до перемоги, німці вписали свої прізвища в історію ЛЧ. Фінальний матч пройшов в Глазго на стадіоні «Айброкс Парк» вболівальники своїми оплесками зустрічали фіналістів турніру. Одні очікували помсти німцям за чвертьфінальний розгром місцевого клубу, а інші жадали побачити крах «вершкових», які височіли над усією Європою вже 5-ий рік. Надії других потерпіли крах, перевага однієї команди над іншою була громадна. Досвідчений «Реал» відчував себе вільно і намагався доставити задоволення публіці: паси п’ятками, гарні комбінації, технічні удари. 

«Айнтрахт» який дуже потужно проводив сезон, не збирався ставати «мішком» в матчі з «Реалом» і навіть відкрив рахунок. Здавалося б, гол на 18-й хвилині повинно було дати впевненість команді з Франкфурта. Але практично відразу після забитого м'яча «вершкові» пішли штурмувати ворота німців. Завдяки швидкості та контролю Джето і Канаріо, та техніці ветеранів Пушкаша та Ді Стефано. І вже через 9 хвилин «Реал» зрівняв цифри на табло. На перерву команди пішли з рахунком 3:1 на користь «бланкос». Другу половину можна сміливо назвати гольовою – 6 голів за 45 хвилин. Спочатку був хет-трик Пушкаша, потім «Айнтрахт» трішки скоротив відставання від «вершкових» зробивши рахунок 6:2, але вже через хвилину була відповідь від Ді Стефано. Німці, незважаючи на розгромний рахунок, продовжив атакувати до кінця і все таки змогли забити ще раз на 75-й хвилині, гравець «орлів» зробив рахунок 7:3.

Гра була захоплюючою для шотландської публіки, дехто це й матч і до цих пір вважає однією з найцікавіших ігор за всю історію європейського футболу. Мігель Муньйос став першим хто виграв Кубок європейських чемпіонів, як гравець і наставник. Спочатку тричі ставав переможцем в якості гравця, а потім і в дебютному для себе сезоні в якості головного тренера. Вночі 18 травня 1960-го року був встановлений рекорд відвідуваності (127 621 вболівальник), який не побитий ще досі. День коли сотні тисяч на стадіоні та біля екранів телевізора зібрались щоб переглянути найрезультативніший фінал Кубку європейських чемпіонів.