Як виглядає українське футбольне село

Стільці з «Олімпійського», поле в лісі і справжні ультрас – depo.ua показує 10 арен, на яких ви навряд чи бували і колись побуваєте.

Канів (Черкаська область). Стадіон «Магніт»

На маленькому стадіоні у Каневі проводить свої домашні матчі місцевий одноіменний клуб. Він виступає у Вищій лізі Черкаської області. Стадіон має занедбаний вигляд. Дерев’яні лави у своїй більшості зруйновані. Сама арена вміщує близько 300 глядачів.

Ніжин (Чернігівська область). Стадіон «Спартак»

Місцевий ФК «Ніжин» проводить матчі чемпіонату Чернігівської області на місцевому стадіоні «Спартак». Арена знаходиться трохи віддалік від центру у гарному парку. Стан трибун на четвірочку з мінусом: все стареньке, але доглянуте, за виключенням частини лавок на східній трибуні. 

Арена все ще живе духом радянської доби.

Слов’янськ (Донецька область). Стадіон «Хімік»

У місті Донецької області, яке захоплювали терористи, а потім відбивала українська армія, грає ФК «Словхліб». Він проводить матчі чемпіонату Донецької області на стадіоні «Хімік». Арена має досить доглянутий вигляд. Головна трибуна з пластиковими сидіннями. Під час військових дій арена не постраждала.

Самбір (Львівська область). Стадіон «Дністер» ім. Лева Броварського

Арена вміщує 2,5 тис. глядачів. Одноіменний клуб виступає у Прем’єр-лізі Львівської області. Ультрас ФК «Самбір» є одними з кращих в Україні.

Переяслав-Хмельницький. Стадіон імені Валерія Лобановського

У футбольному плані це місто не має великої історії, але для українських шанувальників футболу воно буде цікавим через стадіон.

В Україні є два стадіони, що названі на честь Валерія Васильовича. Про перший знають всі, а от другий «заховався» в Переяславі. У цьому місті дуже поважали легендарного тренера. 

Стадіон має дві трибуни вздовж поля із встановленими на них старенькими, але свіжопофарбованими дерев’яними лавами. Як не дивно, але найяскравішою частиною арени є бігові доріжки, адже вони викладені з різнокольорових гумових «пазлів», що відчутно звеселяє картину. На території стадіону також є покинутий хокейний майданчик, зачинені туалети, вхідні ворота з турнікетами та ще друга галявина для гри в «ногом’яч». Варто відзначити освітлення: дві з чотирьох башт мають ліхтарі, третя стоїть порожня, а четверта валяється за однією з трибун.

На арені свої домашні матчі в районній першості проводить місцевий клуб «Костал», а також клуб «Солонці».

Бережани (Тернопільська область). Стадіон «Нива»

Вперше великий футбол прийшов в Бережани у 1982 році, коли сюди переїхала «Нива» з Підгайців. Три роки «Нива» в чемпіонаті СРСР представляла Бережани, а потім переїхала до Тернополя. 

За часів незалежної України у Бережанах були спроби створити професійну команду. У 1992 році в «Перехідній лізі» грала команда «Лисоня». Вона пограла два роки і повернулася на любительський рівень. 

Арена «Нива», яка вміщує приблизно 7 тис. глядачів, декілька років тому обзавелася пластиковими стільцями зі старого НСК «Олімпійський». Справа в тому, що під час реконструкції стадіону старі стільці керівництво «Олімпійського» віддавало обласним Федераціям. 

Наразі в Бережанах є декілька футбольних команд. ФК «Бережани» грає у першості Тернопільської області. ФК «Реал» та «За Україну» виступають у чемпіонаті Бережанського району, де є Вища та Перша ліги. 

Вільховець (Тернопільська область)

Стадіон у селі Вільховець є типовою ареною маленького села, яка приймає матчі чемпіонату Бережанського району. Особливість цієї арени в тому, що вона розміщена у мальовничому місці попід гаєм. Арена, якщо її можна так назвати, має дерев’яні ворота і не має трибун.

Бершадь (Вінницька область). Стадіон «Колос»

Арена вміщує 900 глядачів. Тут виступає місцевий ФК «Бершадь», який проводить матчі у першості Вінницької області.

Лютіж (Київська область). Стадіон «Діназ»

У 1999 році тут з’явився футбольний клуб «Діназ». Він успішно існує й на сьогоднішній момент має розвинену дитячо-юнацьку школу та десять команд різного віку. Є й доросла команда, яка наразі виступає у вищій лізі Київщини та одночасно у чемпіонаті міста Києва (це не єдина команда з області у столичній першості). 

Стадіон «Діназ» заховався у сосновому лісочку край села, за церквою. Місцина дуже гарна! Територія арени компактна й охайна, є навіть маленький пам’ятник м’ячику. Єдина трибуна має 992 сидячих місця та дах, з якого вітром зірвало тент, тому наразі є лише «скелет». Також є освітлення та невелике електронне табло. Поле, на жаль, штучне. Але навіть з урахуваннями цього «Діназ» можна назвати найсучаснішим стадіоном в чемпіонаті Київської області. Тут навіть тренуються збірні команди України різного віку, тому Лютежу є чим пишатися.

Прип’ять (Київська область). Стадіон «Авангард»

В середині 70-х років в Прип’яті був сформований футбольний клуб «Будівельник». На початку кістяк команди майже повністю складався з гравців із сусіднього села Чистогалівка, де була одна з кращих команд району та області. Прип’ятська команда брала участь в районних турнірах, а також в чемпіонаті і кубку Київської області, змаганнях серед місцевих аматорських команд. Команда тричі ставала чемпіоном Київської області (1981,1982,1983).

Домашні матчі «Будівельник» проводив на старому стадіоні в Прип’яті з зовсім невеликою трибуною. У 1986 році був побудований новий стадіон «Авангард» із трибуною на 5000 місць. На головній арені міста Прип’ять були бігові доріжки, перший ряд трибун розташований на двометрової висоті. Офіційне відкриття головного стадіону міста мало відбутися 1 травня 1986, але зіграти на новій арені «Будівельнику» не судилося. Один теплий весняний день – 26 квітня 1986 року, коли вибух зруйнував реактор 4-го блоку ЧАЕС, місто було приречене. 

Зараз стадіон «Авангард» продовжує стояти. На футбольному полі виріс ліс. Туристи-екстремали не раз розповідають про оленів, які бігають містом та полем. Трибуна арени, на якій не відбулося жодного футбольного матчу, наче продовжує чекати на глядачів. Цілком можливо, що ще через 20 років стадіон перетвориться у суцільний ліс. А зараз він виглядає ось так.

Ось таким він був у 1986.

Фото: ultrawanderer.blogspot.com