«Шахтар» не заслужив цієї перемоги, але її вартий Каштру
Реакція Миколи Решнюка на вже неочікувану перемогу.
• Тренерський штаб «Шахтаря» провів гідну роботу при підготовці та під час зустрічі з «Аталантою». Здається, всі зміни, які Луїш Каштру з помічниками внесли в цьому процесі, відіграли свою роль і в сумі привели до вольової перемоги.
Для початку це стосується схеми. Весь матч гірники провели не у звичних для минулих ігор 4-2-3-1, а в чітких 4-1-4-1. Хоч між ними й не така велика різниця, але в грі проти бергамасків, які грають в 3-5-2 (в цій грі 3-4-1-2), такий крок слід вважати спробою відповісти на насичену гравцями середню лінію суперника.
• Єдиною несподіванкою в стартовому складі чемпіонів України стала поява Віктора Коваленка (лише вдруге в сезоні), а не Тете чи Соломона, як прогнозувалось напередодні. В передматчевому коментарі Луїш Каштру, ще раз акцентувавши на протистоянні середніх ліній, пояснив це так:
«Гра «Аталанти» дуже відрізняється від гри «Манчестер Сіті», у них інша динаміка. Вони діють з трьома захисниками та чотирма хавбеками, тому нам потрібно бути дуже уважними в середині поля. Коваленко ж може зіграти як плеймейкера, так і інсайда».
Плеймейкером в цьому матчі Віктор точно не був, а до перерви взагалі зіграв непереконливо, гублячись позиційно. За що й отримав від WhoScored другу найнижчу оцінку за перший тайм серед гравців обох команд (гірша цифра була лише у Кривцова, який суто технічно привіз пенальті, але про це пізніше).
Натомість після відпочинку Коваленко діяв уже гармонійніше, допомігши партнерам не дати «Аталанті» налагодити гру попереду. Не мало, не багато.
• Ще одна домашня заготовка від «Шахтаря» — розіграш м’яча від воріт. Точніше, його відсутність. Гірники, як команда, що грає в позиційний футбол, відмовилась від цього компоненту в Мілані, очевидно, побоюючись агресивного пресингу найкращої атаки Серії А.
Про це ще до гри говорив Ісмаїлі: «Нам треба не помилятись при розіграші від воріт». Сказано — зроблено. Кожного разу, коли П’ятов вводив м’яч в гру від воріт, то пасував не на когось із найближчих партнерів, а заряджав прямісінько на половину суперника в напрямку Мораєша. Вихлопу від цього було мало, але й помилок біля свого штрафного не було. Дешево і сердито, але дієво.
• Попри описані вище заходи, великих проблем «Шахтар» не уникнув. В першу чергу це стосується дій в захисті, де локальні хиби оборонців помаранчево-чорних тут же закінчувались гостротою.
Пропустили кілька розрізних пасів за спини — ось вам пенальті та удар в стійку. Не втримали одного з найкращих бомбардирів Серії А Сапату — ось вам гол й пару вбивчих моментів, в яких Дуван дивом не забив.
На щастя, це не стосується всіх гравців оборони. Бо Степаненко та Ісмаїлі взагалі стали найкращими в матчі за кількістю відборів — по шість. Жоден інший гравець гостей і на половину не наблизився до цих показників.
• До голу Сапати «Аталанта» діяла надто впевнено — персональний пресинг діяв безвідмовно як в атаці, так і при захисті. Але забитий м’яч їм не допоміг. Після активного початку господарі відпустили гру й так більше її не налагодили. В цьому плані «Шахтар» варто похвалити, команда скористалась цим моментом — зрівняла ще до перерви, а в другому таймі не дала супернику повернути сценарій першої половини першого тайму.
Але найпомітніша роль все одно залишилась у П’ятова. Попри помилку в пропущеному голі, Андрій відіграв класний матч. Відбитий пенальті, чотири сейви (п’ять ударів у створ), карколомні кидки в ноги суперникам — ще раз поаплодуємо одному з лідерів гірників.
• Окреме «дякую» варто сказати Марлосу — найкращому польовому гравцю «Шахтаря». В умовах, коли помаранчево-чорні загострювали в атаці лише через довгі передачі або на дриблінгу, українському бразильцю найкраще вдавалось діяти з м’ячем. Як при індивідуальних проходах, так і при передачах.
У Марлоса за гру не назбиралось жодного неточного пасу. Такий самий результат тільки у Додо, який вийшов у доданий час і віддав гольову на Соломона.
• Малиновський не увійшов у гру так, як це від нього хотів Ґасперіні. Руслан мав замінити на позиції плеймейкера Ґомеса, який перейшов у атаку на допомогу Сапаті та Муріелю, але зв’язати команду попереду йому не вдалось (ще раз відзначимо півзахист «Шахтаря» в другому таймі).
Як підтвердження невдачі Малиновського, рішення Ґасперіні в кінці матчу знову опустити в середину Ґомеса. Але було вже пізно.
• Якщо тренеру господарів вплинути на гру замінами не вдалось, то Луїш Каштру зробив ще один крок на зустріч позитивному результату. Переможний гол зробили Додо та Соломон — гравці, які вийшли на поле в другому таймі.
Цей м’яч був нелогічним, зважаючи на бажання «Шахтаря» по перерві швидше втримати нічию, ніж добитись перемоги. Але він став винагородою для тренерського штабу, який прийняв ще одне ключове успішне рішення.
• Це був крутий матч. Видовищний. Море боротьби, вісім жовтих карток, 32 фоли, багато зіткнень, але й достатньо моментів біля воріт. Нудно не було ні на хвилину, плюс вибухове закінчення для української команди.
Довершив цю емоційну картину відбитий пенальті від П’ятова. Насправді, це ще одна причини переконатись, що VAR — не безвідмовна панацея, бо рішення все одно приймають люди, а не технологія.
Cправедливість знайшла собі місце. Ілічіч перехитрив усіх суддів, але перестарався й перехитрив самого себе. Буде уроком.
Фото: Виталий Витлео/Tribuna.com, Шахтер
