Пірло повернувся – очолив турецький клуб, який нещодавно грав у 3-му дивізіоні. У складі вже є відомі італійці
Що за «Фатіх Карагюмрюк».
Минулого тижня Андреа Пірло, звільнений торік після дебютного провалу в «Юве», винирнув в абсолютно несподіваному місці – очолив турецький «Фатіх Карагюмрюк».
Знайомимося із цим, відверто кажучи, не іменитим клубом.
«Карагюмрюк» – історія успіху власника, який змінює тренерів ледь не щопівроку
Узагалі не здивуюся, якщо ви досі майже нічого не чули про новий клуб зіркового італійця. Ще у сезоні 2018/19 команда грала у третьому дивізіоні, і наступного ж року піднялася в еліту, де до цього востаннє грала в сезоні 1983/84, а довше одного року – аж у 1950-60-х. Для ще більшого розуміння, у сезоні 2009/10 клуб взагалі брав участь в аматорському чемпіонаті. Обидва свої сезони в еліті «Карагюмрюк» закінчив на 8-й сходинці.
При чому це не була історія успіху якогось одного тренера: у другій лізі її тренував Омер Ердоган, у першій – Шенол Чан, який і вивів команду в Суперлігу, однак там вже у 2021 році був звільнений і замінений на італійця Франческо Фаріолі. Той протримався аж до грудня 2021-го, коли його теж попросили з команди й замінили на колишнього відомого голкіпера Волкана Деміреля.
Демірель, як бачимо, з контракту на 2,5 роки пропрацював аж півроку – і навряд сумуватиме. У своєму повідомленні про відхід з клубу він наголосив, що воно відбулося через рішення президента: «Наша подорож із «Фатіхом Карагюмрюком» закінчилася сьогодні згідно з проханням президента клубу Сулеймана Хурми. Я хотів би подякувати своїм футболістам, друзям, кожному, хто працював задля нашого успіху, і фанатам, боротьбою для яких я пишаюся».
Сулейман Хурма – особистість, як можна помітити, неординарна (хоча б за кількістю тренерів). Однак підйом «Карагюмрюка» – його заслуга: саме невдовзі після придбання ним клубу він здійснив той стрімкий злет до еліти. При цьому мова не йде про якісь розкидання грошима наліво й направо, з 2018-го року за гроші був підписаний лише один футболіст – Алласане Ндао за 75 тисяч євро у сезоні 2019/20.
Причина – попередня діяльність Хурми. До того, як придбати клуб, він працював спортивним директором у «Трабзонспорі», «Самсунспорі» та «Кайсеріспорі». Головним клубом, звісно, став останній: там він пропрацював найдовше, брав участь у перемовинах щодо продажу головних зірок Гьокхана Унала та Мехмета Топуза, щодо першого навіть замовляв у Стамбулі банери з написом «Не продаємо».
Клуб має високі амбіції, але немає інфраструктури. А воротар колись кидав футболку Пірло
«Для мене важливо почати знову тренувати після річної зупинки. У мене було багато переговорів з іншими командами, як в Італії, так і за кордоном, але, почувши амбіції цієї команди, я переконав себе приїхати сюди. В тому числі й тому, що вони збігаються з моїми», – сказав Пірло після призначення.
«Це буде команда, яка грає в єврокубках. Ви побачите це в кінці сезону», – чітко окреслив амбіції Хурма.
Вони й так очевидні й через звільнення тренерів, які досягали в цілому сенсаційного успіху із клубом. Під них і набиралася чинна команда: цього сезону капітанив аргентинець Лукас Білья (піде з команди влітку), у складі також є кілька більш-менш відомих італійців – воротар Еміліано Вівіано, захисник Давіде Біраскі, вінгер Фабіо Боріні.
З воротарем взагалі доля зіграла злий жарт: у грудні 2013-го, коли він грав за «Фіорентину», він після матчу зірвав футболку Андреа Пірло з плеча Борхи Валеро та кинув на землю. Пізніше він пояснив це тим, що не хотів, щоб Валеро йшов до фанатів із футболкою команди-суперника на плечі.
Поки що невідомо, кого саме підпише клуб за часів Пірло і в якому напрямку рухатиметься їхня літня кампанія. Однак перший трансфер під керівництвом італійця вже є: «Карагюмрюк» перехопив молодого таланта з «Галатасарая» Еміра Тінтіса. Фактично випадково: зірковий стамбульський клуб не запропонував гравцю контракт, і Хурма вже був тут як тут.
Головна проблема клубу ж – відсутність власного стадіону й бази. Арена, де грали у нижчих дивізіонах, не підходить, і через це «Карагюмрюк» грає свої домашні матчі на 75-тисячному стадіоні імені Ататюрка – виглядає ще депресивніше, ніж «Герта» на «Олімпіаштадіон». Хурма стверджує, що Пірло в курсі, і навіть вимагає, щоб стадіон надала держава – «те, що дають усім, повинні дати й нам».
