Караваєв – герой, а Мудрик ще сирий: головні думки про старт збірної України в Лізі націй

Висновки після трьох матчів.

Tribuna.com та Parimatch Ukraine продовжують серію текстів про найголовніші події в спорті, які не можна пропускати.

Збірна України закінчила своє червневе вікно. І якщо до матчів відбору ЧС була прикута увага без применшення більшості країни, то за ЛН стежило менше людей – і в цілому через низьку важливість турніру, і через образливу поразку від Вельсу, яка знизила напругу довкола національної команди. Але це не означає, що такі матчі були не потрібні. Підсумовуємо основні тенденції половини зіграної Ліги націй для нашої команди.

Бренд Parimatch одним з першим публічно заявив чітку проукраїнську позицію та повністю ізолював росію ще у березні. Протягом трьох місяців бренд Parimatch і команда допомагають ЗСУ виборювати те, що силою не відібрати – перемогу вільної нації. Віримо у вихід України в дивізіон А з такою командою і майбутні перемоги національної збірної!

Ми побачили усіх доступних гравців у дії – це круто, нехай і вимушено

Якщо відкинути тих, хто зліг після матчу з Вельсом надовго (а таких було троє – Бущан, Степаненко, Соболь), то за три матчі ми побачили в дії усіх викликаних гравців збірної. Це круто – можливо, такого в історії команди ніколи не було і ще довго не буде. Так, цього б не сталося, якби не та загадкова епідемія після валлійського дощу, хоча й ротація на перший матч з Ірландією була принциповим рішенням тренера.

Тепер ми маємо трохи більше уявлення й про тих, хто, можливо, за інших умов залишався б у запасі. Ми побачили, як виглядають Мудрик та Довбик не в ударну 15-хвилинку наприкінці, а на довшій дистанції, дізналися, що у Качараби взагалі-то непоганий удар (ще б партнери не з офсайду передачі давали), згадали, що Лунін і без ігрової практики в клубі класний воротар.

Збірна у плей-оф ЧС і збірна в ЛН – дві різні команди

Варто усе ж відзначити очевидне: після матчу з Вельсом команду ніби підмінили. Спостерігаючи за биттям головою об стіну в обох матчах з ірландцями, та й навіть першим таймом з Вірменією, в голові була лише одна думка – а це точно ця ж команда виносила Шотландію і провела чудову, хай і програну, гру з валлійцями?

Можливо, хлопці психологічно надломилися після тієї поразки, можливо, вже не відчували того тягаря за результат, а може, просто фізично втомилися чи взагалі ображені на турнір після позаторішньої Швейцарії. Але в останніх трьох матчах тієї легкості, завзяття, прагнення піти, забити й виграти, які були у відборі ЧС, не було – можливо, окрім другого тайму з вірменами.

П’ятий матч був дуже зайвим. Але збірні й на чотирьох видихалися, тому запитань немає

Один з головних позитивів – це підтримка України від поляків, наші матчі в Лодзі відчувалися справді домашніми. Дякуємо!

Збірна провела 5 матчів в режимі умовного «Шахтаря» чи «Динамо» під час групового етапу ЛЧ та ранніх стадій Кубка України, суміщених з УПЛ. А через вторгнення РФ добра частина цієї збірної узагалі не грала понад півроку до того, а легіонери, які грали, точно не на тих ролях у своїх клубах, щоби для них така ситуація була звичною. Хіба що для Миколенка – той, власне, вийшов у 5 матчах з 5 можливих, іронічно, що забив у тому, де грав лише 12 хвилин.

Саме через ці фактори й не хочеться сильно критикувати учорашню нічию (і точно не зриватися на патетичні порівняння). Ми і Вельс зіграли найбільше матчів серед європейських збірних, програли лише в одному (чорт забирай, валлійці тільки його з 5 і виграли). І навіть команди, які грали по 4 матчі, і намагалися грати першим номером, в останньому турі були узагалі ніякі – спитайте хоч Англію з Португалією.

Петраков не боявся експериментувати. Але за якість футболу можна критикувати

Зінченко зліва у захисті на Вірменію, Шапаренко зліва в нападі на Ірландію, 3-4-3 з Качарабою на правому фланзі на теж Ірландію – Петраков не боявся експериментувати. Ідеї якщо не провалилися, то були близькі до того – єдиний справді якісний тайм ми провели, повернувшись до «заводських налаштувань». Тренера можна навіть покритикувати за це. Якість гри в обох матчах з Ірландією не радувала узагалі нікого, і своє від вболівальників тренер вже почув і ще почує.

Попри все у нас в активі перше місце і нуль поразок. Ліга націй створена якраз для проведення ось таких експериментів – круто, що Петраков це розуміє і не грає виключно на результат. А обидва матчі із головним суперником, Шотландією, ще попереду – хоч ми тих хлопців вже й обіграли доволі впевнено, але тепер вони точно ставитимуться до нас серйозніше.

Мудрик ще сирий і нестабільний, всі цього боялися, але поки так і є

Напевно, найсумніший висновок цих трьох матчів – Мудрик ще не та машина, якою здається. Усе ж, попри усі початкові застереження й скептицизм, він здавався тим хлопцем, який створить серйозну конкуренцію зліва в атаці.

Але поки Михайло виглядає добре лише вже на тлі стомленого суперника. А в Лізі націй, де він двічі вийшов у старті й ще раз вже на 28-й, стало очевидно, що стабільності для гри протягом довгого часу йому не вистачає. Та й з прийняттям рішень також є проблеми.

На цьому тлі хоч би вибір Мудриком «Баєра» замість «Брентфорда» не став помилкою. Німецький клуб статусніший і підходить Михайлу, але у ньому буде більший тиск за ось такі відрізки без значних успіхів – і очевидно сильніша конкуренція.

Так і не зрозуміло, навіщо викликали Зубкова

Зізнаюся: виклик вінгера «Ференцвароша» одразу викликав запитання. Зубков провів відверто провальний сезон, у якому вже вихід на поле вважався досягненням. Про результативність узагалі не йшла мова: 3+8 в усіх турнірах, з яких 2+2 в кубку в матчах, які його команда виграла 7:0 та 9:0.

«Нехай, можливо, у Петракова є план, як його використовувати ефективніше, ніж Черчесов», – думалося перед матчами збірної. Зрештою, Зубков вийшов в основі у першому матчі з Ірландією, щоб піти вже у перерві, а до того зробити аж 1 удар в площину – звідси:

А потім вийшов ще із Вірменією, де взагалі пробив чи то в Циганкова, чи в рекламні щити – добре, що то були вже останні секунди матчу.

Кого викликати замість нього? Теж хороше питання, але можна було б, наприклад, спробувати підшукати ще один резервний варіант на правий фланг захисту. Однак якщо його функцією було просто дати іншим відпочити, то питань немає – він свій номер на полі відбув.

Герой слоту – Караваєв: гол+пас з Вірменією, мінімум запитань до роботи в захисті

Покритикували персоналії – треба й похвалити. Якщо хто на це й заслуговує – то це Олександр Караваєв. По-перше, за його перформанс з Вірменією: асист, який зробив його другим за цим показником в історії збірної, та гол, в якому він фактично асистував сам собі.

До роботи в захисті теж питань нема – Караваєв, як і завжди, не боявся йти у відбір, але й робив це успішно. І, головне, грамотно: де треба – вибив в аут, де треба – віддав ближньому, якщо є нагода, протягнув м’яча сам. За ці матчі критикувати його – безґлуздо.

***

Наступні матчі збірна України проведе наприкінці вересня – два матчі проти Шотландії, з якою грали у відборі до ЧС та ще одна гра проти Вірменії. Будемо чекати та вболівати за національну команду!

Фото: Оксана Васильєва/Tribuna.com, скріншот трансляції