Ліга конференцій – потрібний турнір. Дебютний сезон це довів, але є зауваження
Враження від першого розіграшу.
Як і більшість, я не був надто вражений створенням третього єврокубка – в першу чергу через нерозуміння, навіщо він узагалі потрібен. Переконаний, що майже усі ті, хто подивився лише фінал (відверто нудний, окрім перших 7 хвилин другого тайму), так і не зрозуміли цього – хіба для того, щоб ще раз потішити его Моурінью.
Але турнір, якщо придивитися, усе ж виправдав своє існування. Хоча зауваження також до нього є.
Плюси: ширша географія єврокубків, заробіток для клубів, доступність та висока результативність
Перше, за що хочеться подякувати цьому турніру – так це за можливість провести євросезон для клубів, які у жодному разі не змогли б потрапити в ЛЄ старого зразка. «Алашкерт» з Вірменії, «Флора» з Естонії, «Мура» зі Словенії, «Омонія» та «Анортосіс» з Кіпру, той же «Буде-Глімт» з Норвегії зрештою, «Лінкольн» з Гібралтару – ці та деякі інші команди неможливо було б уявити в єврокубковій осені одночасно.
Так, це дещо вбило якість футболу на груповому етапі (до цього ми ще повернемося). Але, з іншого боку, подарувало як мінімум шестиматчеве свято вболівальникам. І кілька сенсацій: погодьтеся, поразка «Тоттенгема» «Мурі» чи «Роми» «Буде-Глімту» виглядає епічно. Також це додаткова можливість засвітитися для тих талантів, які за інших умов могли б залишитися непоміченими – Патрик Берг та Ерік Ботгейм (так, боротьбу за нього виграв «Краснодар», але нехай) вам підтвердять.
Ну і краєвиди – приємний бонус ширшої географії.
Власне, для деяких клубів призові за участь стали або дуже приємним бонусом, або ж узагалі рятівною соломинкою. Звісно, «Тоттенгему» чи «Ромі» від кількох мільйонів євро ані холодно, ані гаряче. Однак для вищезгаданих команд та кількох інших, у тому числі й «Зорі», ці умовні 5 мільйонів євро (приблизно стільки заробив луганський клуб) зайвими точно не будуть.
Очевидно, що умовний гібралтарський «Лінкольн» навряд піде витрачати ці гроші на топових легіонерів – при усій повазі, гібралтарський футбол навіть після ЛК привабливішим не став. Однак це додаткова нагода для клубу вкластися в інфраструктуру, пошук талановитої молоді та її розвиток. Врешті-решт, на оформлення своїх гравців на постійні контракти – гібралтарський футбол досі залишається напівпрофесійним. «Зоря» ж навіть до війни максимально залежала від призових грошей.
Ширша географія виникла у тому числі завдяки доступності участі в турнірі. Система кваліфікації у єврокубках віднині вибудувана таким чином, що треба постаратися, щоб стартувати в перших раундах кваліфікації ЛЧ і пролетіти повз єврокубкову осінь. А якщо стартував у третьому раунді кваліфікації ЛЧ (на шляху чемпіонів), то вже точно зіграєш в ЛК.
Це, до речі, ми ще згадаємо. По-перше, лише завдяки існуванню ЛК «Зоря» здобула єврокубкову осінь та бодай якісь гроші. По-друге, варто прийняти реальність – навряд після нашої перемоги в клуби УПЛ масово повернуться легіонери. Це прямо відіб’ється на їхній здатності конкурувати в Європі та, як результат, на все більш ранні старти у кваліфікації. Та що там казати, цей процес розпочався ще до повномасштабного вторгнення РФ: наступного сезону «Шахтар» отримав місце у групі лише завдяки збігу обставин, а від початку мав проходити відбір. Тож ЛК може стати у майбутньому головним майданчиком для українських клубів у єврокубках.
Зрештою, стадія плей-оф за набором клубів уже нічим особливо не відрізнялася від ЛЄ (хіба відсутністю «Тоттенгема», який злив турнір і добив це технічною поразкою). Окрім видовищності: матчі на 4+ голів були регулярністю, власне, як і божевільні сюжети. Окей, добре, без матчей-відповідей півфіналів. Однак це підтверджують і числа. За середньою результативністю ЛК (3,18 гола за матч без врахування фіналу) цього сезону на рівні з ЛЧ (2,93) та на півголови вище за ЛЄ (2,69).
Зауваження: відсутність ВАР та загальна якість футболу
Головна проблема Ліги конференцій – відсутність ВАР. Серйозно, сезон 2021/22, відеоповтори використовуються на матчах чемпіонату Кіпру, клубний ЧС вже використовує роботів-арбітрів, а в єврокубку ми покладаємося на рішення не найтоповіших арбітрів? Подібна ситуація, якщо згадаєте, була й у відбіркових матчах збірних – і лише незарахований гол Роналду Сербії змусив змінити ситуацію та усе ж забезпечити ВАР на матчах відбору.
На щастя, в ЛК обійшлося без серйозних судівських помилок. Але ситуація, коли відеоповтори впроваджуються окремим рішенням, лише на півфінали та фінал, і лише одноразово – ненормальна. Рішення щодо забезпечення ВАР на наступний сезон на більш ранніх стадіях «розглядається», і дуже не хочеться, щоб його довелося приймати вже після чергової скандальної помилки арбітра.
І, справедливості заради, варто відзначити низьку якість футболу, особливо восени. Груповий етап було дуже важко дивитися фізично. Часом, аби заповнити вільний час, я продивлявся фрагментами матчі ЛЄ/ЛК восени – мушу зізнатися, «Кайрат» – «Омонія» ніхто, окрім фанатів цих клубів, під пиво з чипсами дивитися б не захотів. Протистояння «Зорі» та ЦСКА-Софії теж.
Однак зайвим цей турнір точно не виявився – сподіваюся, що наступного сезону він стане ще кращим.
Фото: UEFA, globallookpress.com/Keystone Press Agency, Markos Chouzouris via www.imago-images.de
