«Реал» і «Айнтрахт» зіграють вперше із 1960-го. Тоді видали найрезультативніший фінал в історії КЄЧ – 7:3
У цьогорічному Суперкубку Європи зійдуться «Реал» та «Айнтрахт», які вже одного разу зустрічалися у матчі за трофей. Це був знаменитий фінал Кубка європейських чемпіонів у Глазго в 1960 році.
10 травня на стадіоні «Гемпден Парк» зібралися 127 тисяч вболівальників (за неофіційними даними – 140 тисяч), щоб подивитися на поєдинок, який згодом стане претендентом на звання «матч століття». Серед них був і зовсім юний Алекс Фергюсон. 70 мільйонів глядачів вперше змогли дивитися поєдинок по телевізору. Зірковий «Реал» грав проти цілковитого андердога з Німеччини.
«Мадрид» – королі Європи 1950-х
У Мадриді добігала свого кінця «ера п’яти кубків», коли «Реал» п’ять разів поспіль вигравав КЄЧ. Від самого створення турніру ніхто окрім «бланкос» не міг його виграти, при цьому команда демонструвала надзвичайно агресивну атакувальну гру. Власне п’ятим мав стати фінал проти німецького «Айнтрахта». Команда зберігала грізний склад: Франсіско Хенто, Луїс дель Соль, бразилець Канаріо, Ференц Пушкаш та головною зіркою залишався Альфредо Ді Стефано. На момент фіналу йому було вже 34 роки, але гольове чуття аргентинець не втратив.
У попередньому сезоні 1958/59 Пушкаш та Ді Стефано йшли нога в ногу за кількістю голів у Ла Лізі, але в останньому матчі темпоради «галопуючий майор» обігравши голкіпера, покотив м’яч на Ді Стефано. Поки аргентинець залишався в команді, він був єдиним босом, хоча саме Пушкаш в наступних сезонах став головною ударною силою Мадриду. Склад «Реала» був настільки потужним, що в ньому не знаходилося місця навіть для чемпіона світу 1958 року Діді.
Команду очолював колишній гравець і легенда клубу Мігель Муньйос, який зумів знайти спільну мову із Сантьяго Бернабеу і пропрацював цілих 13 років. В першому сезоні під його керівництвом вершкові програли чемпіонство «Барселоні», однак Європі справи у них йшли значно краще.
Напівлюбителі у головному фіналі континенту
Західна Німеччина сенсаційно виграла ЧС-54, але клубний футбол там був на доволі скромному рівні. Команди все ще залишалися напівпрофесійними, гравці отримували за свою роботу на футбольному полі 320 марок, а для того, щоб платити більше, клубам доводилося влаштовувати їх у різноманітні компанії.
Зараз в це важко повірити, але команда фіналіста КЄЧ складалася із чолов’яг, які тренувалися три-чотири рази в тиждень після роботи. Гравець «Айнтрахта» Дітер Лінднер згадував, що йому доводилося працювати із 7:15 до 16:00 в якості адміністратора, а потім добиратися на тренування. Склад команди міг би викликати лише сміх у сучасного вболівальника: два менеджери, аптекар, банківський клерк, машиніст, працівник пошти та багато інших професій, які зовсім не асоціюються з людьми, які гратимуть у фіналі проти Пушкаша та Ді Стефано.
Команда Пауля Освальда не вважалася фаворитом навіть у Німеччині, але змогла перемогти в чемпіонаті 1959 року. Цей успіх так і залишається єдиним в історії «Айнтрахта». Головною зіркою команди вважався чемпіон світу Альфред Пфафф, який міг стати гравцем мадридського «Атлетико» у 1954-му, але в останній момент його дружина Едіт відмовилась їхати в Іспанію. Альфред, можливо, залишив би більший слід у німецькому футболі, але він грав на одній позиції найкращим німецьким футболістом тих часів – Фріцом Вальтером.
Франкфуртці вперше брали участь у КЄЧ, обігравши «Янг Бойз» та австрійський «Віннер-Спорт», «орли» вийшли у півфінал, де на них чекав «Рейнджерс». Шотландці вже передчували фінал у рідному Глазго, тому не віднеслися серйозно до маловідомих суперників. Але напівлюбителі влаштували їм розгром 12:4 за сумою двох матчів. У Великобританії це стало справжнім шоком, місцеві вболівальники почали тепер вважати німців ледь не прихованим фаворитом фіналу, пам'ятаючи, як їх збірна сенсаційно обіграла Угорщину з тим же Пушкашем.
Покер Пушкаша, хет-трик Ді Стефано – найрезультативніший фінал в історії
«Реал» у півфіналі двічі переграв «Барселону» і виходив на фінал із неймовірною впевненістю у своїх силах. Гравець «Айнтрахта» Ервін Штайн пізніше згадував: «Вони були для нас богами в білому. Якби хтось з них попросив мене винести його сумку з автобуса, я б це зробив».
Але фінал міг і не відбутися через дивну причину. Ференц Пушкаш, якого дуже боліло через програний фінал ЧС-54 німцям, розповідав про те, що західнонімецькі збірники перед фінальним поєдинком приймали наркотики. У Німеччині після цього заборонили своїм командам грати в матчах проти Пушкаша. Угорцю довелося просити вибачення.
Поєдинок розпочався із несподіваного голу німця Кресса. Після цього «Айнтрахт» поцілив у перекладину. Уругвайський захисник мадридців Сантамарія згадував: «Нас наче вжалила велика оса і ми побігли вперед». Ді Стефано швидко відзначився двічі, а потім Пушкаш забив покер, який поки залишається єдиним у фіналах КЄЧ та ЛЧ. Хоч так «галопуючий майор» помстився за програний фінал ЧС. Німці ще змогли забити два голи, а Ді Стефано оформив хет-трик. Рахунок 7:3 є рекордом для фіналів за кількістю голів.
Гра «Реала» справила на глядачів таке враження, що вони ще 15 хвилин аплодували командам після фінального свистка. Юний Боббі Чарльтон, який дивився гру по телевізору (трансляцію організували BBC) пригадує, що вважав усе це постановкою, адже жодна команда не може грати на такому рівні, як «Реал». Йому це здавалося нереальним. На наступний день Daily Mail іронічно написала: «Шкода, що тисячі людей, які були на стадіоні, будуть змушені повернутися до шотландського футболу і думати, що це був лише сон».
Після гри футболісти «Айнтрахта» з боями та погрозами страйку випросили в керівництва премію у 3000 марок. Футболісти «Реала» без жодних страйків отримали еквівалент 30 000 марок.
19 травня 100 тисяч жителів Франкфурта зустрічали своїх футболістів як героїв, попри пропущені сім голів. Зараз у вболівальників «Айнтрахта» може бути флешбек, адже після фіналу ЛЄ проти «Рейнджерс» на них знову чекає «Реал».
Фото: imago sportfotodienst via IMAGO