Tribuna/Баскетбол/Блоги/На уровне и под эгидой/Чи програє «Будівельник», що збудує Сліпенчук у Черкасах і хто з фаворитів залишиться поза топ-3. Головні інтриги Суперліги у 2023-му

Чи програє «Будівельник», що збудує Сліпенчук у Черкасах і хто з фаворитів залишиться поза топ-3. Головні інтриги Суперліги у 2023-му

Український баскетбол повертається.

Автор — Андрей Белик
10 января 2023, 19:40
4
Чи програє «Будівельник», що збудує Сліпенчук у Черкасах і хто з фаворитів залишиться поза топ-3. Головні інтриги Суперліги у 2023-му

Цього тижня баблами у Черкасах та Дніпрі поновлюється чемпіонат української баскетбольної Суперліги. Наразі команди пройшли трохи менше половини турнірної дистанції (розіграш плей-оф цьогоріч, нагадаємо, не планується – чемпіон має визначитися за підсумками регулярки), зігравши від 10 до 13 матчів із запланованих 32: достатньо для того, щоб робити певні висновки, але замало, щоб вже вішати комусь на шию нагороди чи вважати чийсь сезон стовідсотково проваленим.

Виділяємо найголовніші, на наш погляд, інтриги другої половини чемпіонату, від розвитку яких, скоріш за все, й буде залежати підсумок українського сезону.

«Будівельник» і сезон без поразок – наскільки це взагалі реально?

Українська команда киян, яку очолює Дмитро Забірченко, дуже впевнено пройшла частину чемпіонату, що залишилася у 2022-му – виграла усі 13 проведених зустрічей, причому кожну з них із перевагою принаймні у 10 очок (найближчою за підсумковим рахунком, як не дивно, вийшла зустріч із одним з аутсайдерів, «Старим Луцьком»). Нічого несподіваного у цьому, насправді немає: Володимир Конєв – безумовно, найкращий гравець Суперліги тут і зараз, а сімка досвідчених гравців основної ротації (окрім Конєва, це Олександр Кольченко, Сергій Приймак, Андрій Хохоник, Максим Нікітін, Максим Сандул та Павло Буренко) не загубилася б і у більш якісних версіях чемпіонату.

Втім, «Будівельник» переважає суперників не лише за сукупною майстерністю виконавців – варто відзначити й хорошу роботу Забірченка, який, як і у перший суперлігівський сезон «Тернополя», впевнено веде по дистанції ветеранську команду (це завжди нелегка робота), і, завдяки розумному використанню молоді на хвилинах рольових виконавців, зберігає сили лідерів на другі-треті матчі баблів. Бо саме втома, вік та потенційні травми – головні суперники столичного колективу у цьому сезоні, який вона, схоже, може програти лише у тому випадку, якщо дуже сильно постарається.

Вести киян по історичному рекорду «Хіміка» у сезоні-2014/15, який виграв золото Суперліги із стовідсотковим показником перемог, поки що зарано – до фінішу залишається більш ніж два повних кола, і «Будівельнику» ще буде де втратити турнірні очки. Вже у січні на команду чекають дві нелегкі та завжди принципові зустрічі із «Дніпром» (13 у Дніпрі і 24 у Києві), хоча саме хлопці Забірченка будуть їхніми фаворитами.

«Біпа» і впевнене друге місце – це сенсація чи закономірність?

Команда, створена перед самісіньким початком сезону з уламків всього, що залишилося від професійного баскетболу Одеської області («Хімік» виступи у професійних змаганнях поки що припинив у будь-якому вигляді, але про це ви, мабуть, знаєте), стала найприємнішою з усіх несподіванок старту сезону – і, випередивши «Дніпро» з «Київ-Баскетом», пішла на новорічні свята на чистому другому місці турнірної таблиці. Гра підопічних Вадима Пудзирея – доволі проста з тактичної точки зору, але вони допрацьовують кожен епізод до останнього (дається взнаки великий досвід баскетболу 3х3, який має майже уся основна ротація) та дуже добре вміють користатися власними перевагами. Цілком закономірно, що колектив, який провокує майже 21 втрату в середньому за гру, має 11 перемог у 12 зустрічах і яскраві звитяги у поєдинках з головними конкурентами – камбек з «-14» у протистоянні з «Дніпром» та витягнутий на характері трилер з трьома овертаймі проти «КБ» у скандальному львівському баблі.

Наразі «Біпа» багато в чому залежить від гри своїх лідерів-ветеранів на ключових позиціях – 33-річного Олександра Рябчука (він йде другим за рейтингом ефективності серед усіх захисників Суперліги після Максима Закурдаєва з «Дніпра») та 39-річного Євгенія Ткаченка (наддосвідчений бігмен знову повернувся у топ-дивізіон у скрутний для українського баскетболу час, як це було у середині 2010-х, і знову демонструє якісну гру). Але, насправді, нижче свого актуального рівня команда навряд чи опуститься: ротація у Пудзирея широка, універсальність гравців достатньо велика, а створити серйозні проблеми андерсайзовій передній лінії одеситів у цьогорічній Суперлізі зможе хіба що «Будівельник» – втім, з киянами у цьому компоненті взагалі навряд чи хоть хтось зможе реально конкурувати.

Тому відповідь на питання, чи втримає «Біпа» другу позицію за підсумками чемпіонату – це, скоріше, до переслідувачів одеської команди, аніж до неї самої. Якщо «Дніпро» та «КБ» не зможуть істотно додати (а жодних гарантій цьому станом на сьогодні немає), у хлопців Пудзирея будуть дуже непогані шанси повторити історію «Кривбаса»-2016 і за рахунок досвіду, пристойної командної гри та націленості на результат виявитися найкращими з рівного пулу колективів другого ешелону і застрибнути у підсумкову призову трійку.

Хто першим вирішить проблему на позиції плеймейкера – «Дніпро» чи «Київ-Баскет»?

Друга столична команда стала головним розчаруванням грудня у Суперлізі – програла усі три поєдинки дуже важливого для себе львівського баблу (там підопічні Володимира Холопова послідовно грали з «Дніпром», «Будівельником» та «Біпою» – і першим двом поступилися взагалі без варіантів) і випала з першої трійки турнірної таблиці напередодні різдвяної перерви.

«Дніпро» не провалився, але, як це нерідко траплялося із цією командою у минулі роки, не показав себе у найважливіших матчах – стартував з 0-3 проти інших представників першої четвірки, і завершив календарний 2022-й гучним скандалом у грі проти «Політехніки» (Володимир Коваль забрав своїх баскетболістів з майданчика за 18 секунд до фінальної сирени, за що отримав п’ятиматчеву дискваліфікацію, а команда в цілому – технічну поразку 0:20). Між гейм-віннером Вадима Заплотинського з «Київ-Баскета» та суперечливим фіналом у Львові у дніпрян була серія перемог із восьми поєдинків, але навряд чи третє місце із чотириматчевим відставанням від лідера – це саме той результат, яким у клубі можуть бути стовідсотково задоволені.

Окрім боротьби із «Біпою» за друге місце та не надто вже зіркової першої половини сезону ці команди поєднує ще один аспект (і він же їхня головна кадрова проблема) – відсутність стабільної та якісної гри від баскетболістів першої позиції. Головний проспект цієї версії «Дніпра» Іван Колдомасов лише наприкінці листопада відновився після серйозної травми і до перерви не встиг наблизитися до оптимальних кондицій, а у «КБ» на певному етапі чемпіонату з’ясували, що плеймейкерські хвилини закривати у команді особливо-то й нікому (Антон Мусієнко та Назарій Кісільчук – все ж гравці іншого функціоналу, а Микита Базилев не потягнув стрибок через дивізіон і загубився у Суперлізі). Тому 19-річний Лев Кошеватський, десь передостанній за статусом гравець ротації слабкої української молодіжці зразка літа 2022-го, не просто вдало пройшов трай-аут у «бджолах» вже посеред сезону, а отримав місце у старті та 27 хвилин ігрового часу.

Тому, якщо жоден з двох клубів найближчим часом не вийде на ринок (більш гостро це питання стоїть для «КБ», бо у «Дніпра» принаймні кількісно є варіанти вирішення проблеми за рахунок власної молоді), їхні малюнок гри та результати багато в чому визначатимуть двоє хлопців 2003 року народження. З одного боку, це позитивна інтрига – спостерігати за розвитком молодих українців під тиском відповідальності на важливих хвилинах завжди цікаво. З іншого, коли в конкурентів на ці хвилини виходять умовні Рябчук та Буренко, сподіватися на хороший результат тут і зараз доволі складно – хоч на інших позиціях кияни та дніпряни укомплектовані дуже пристойно, а Заплотинський (це, скоріше, несподіванка) із Станіславом Тимофеєнком (цілком очікувано та закономірно) грають на рівні претендентів на звання MVP сезону.

«Політехніка» проти «Говерли» – головна сюжетна лінія за межами топ-4. Хто виявиться сильнішим?

Із трьох західноукраїнських дебютантів у 2022-му найкраще показала себе івано-франківська команда – і, якби не сенсаційна поразка від «Черкаських Мавп» у першому матчі Деметріуса Лейка у Суперлізі у київському баблі, цілком могла б вважати першу половину сезону успішною для себе. Визначальним для «ведмедів» стало підписання двох криворізьких хлопців – захисника Сергія Старцева (від нього ми й очікували виходу на новий рівень ще перед початком сезону, і зараз він – другий бомбардир сезону після Лейка) та форварда Артема Водолазського. Молоді місцеві вихованці дали Євгену Мурзіну глибину та ротацію, більш досвідчені гравці – лідерські якості, і у підсумку «Говерла» забрала майже все, що мала б. Зокрема, й перемоги в обох зустрічах з географічними сусідами – «Політехнікою» та «Старим Луцьком».

Львів’яни зібралися в останній момент (команда Ярослава Зубрицького заявилася на сезон після встановленого регламентом дедлайну та формувала остаточний склад вже по ходу чемпіонату), складно розпочинали і справді конкурентними стали лише у грудні – дали хороший бій «Київ-Баскету», хоч і програли, та, скоріш за все, довели б до перемоги перерваний матч з «Дніпром» у домашньому баблі. Ростер у «Політехніки» непоганий, тут вистачає досвіду та якості для чогось більшого, аніж шосте місце у таблиці, але її гра в цілому – поки що work in progress, і не дуже зрозуміло, на яку саме перспективу. Втім, завдання завершити чемпіонат принаймні п’ятим клуб має перед собою ставити – як, власне, і «Говерла».

Дуже важливим для «Політехніки», яка поки що зіграла найменшу кількість поєдинків у сезоні, стане вже перший бабл 2023-го – у Черкасах підопічні Зубрицького послідовно зіграють з двома головними аутсайдерами Суперліги, «Мавпами» та «Запоріжжям», а закриють міні-марафон зустріччю саме з «Говерлою» (вона запланована на 12 січня). Десь тут і стане зрозумілим, до кого львівські баскетболісти ближчі зараз – до середняків чемпіонату чи до його невдах.

«Черкаські Мавпи» змінили тренера та взяли другого легіонера. Чи врятує Сліпенчук їхній сезон?

Минулорічний «Кривбас», перша самостійна клубна робота Артема Сліпенчука, став явищем у насиченому останньому сезоні довоєннної Суперліги – із жорстким силовим стилем гри, вмінням вбивати темп (пам’ятаєте матч з «Тернополем» із сумарними 96 очками на двох?) та якісною підготовкою до фаворитів команда з не надто великим бюджетом мала всі шанси зайти у плей-оф у першому ж своєму чемпіонаті в еліті. Тепер 33-річний фахівець береться за ще більш складний проект: під час святкової перерви колишній плеймейкер змінив Георгія Ступенчука на посаді головного тренера «Черкаських Мавп», які наразі йдуть останніми у таблиці з однією перемогою у 12 зіграних зустрічах.

Попри катастрофічне турнірне становище та дві близькі поразки від не менш проблемного «Запоріжжя» (окрім «Мавп», команда у поточному сезоні більш нікого не перемагала і також отримала нового тренера – замість Кирила Вікторова її очолюватиме більш досвідчений Дмитро Щиглинський, який раніше вже працював головним у Суперлізі у період між Кирилом Большаковим та Валерієм Плехановим), черкаський клуб обіцяє стати одним з найцікавіших у другій половині сезону з точки зору нейтрального спостерігача. На початку січня команда взяла другого американського захисника у компанію до Лейка – більше легіонерів поки що взагалі ні в кого у нашому чемпіонаті немає, – з Сліпенчуком вона точно має стати більш агресивною та дисциплінованою, а 22-річного бігмена Сергія Скіру багато хто вважає одним з тих молодих гравців, який яскравими виступами у цій Суперлізі має заслужити собі позитивну репутацію та місце у міцнішому та конкурентнішому повоєнному чемпіонаті.

Повністю перевернути хід сезону «Мавпам» вже навряд чи вдасться: у чемпіонаті без плей-оф провал на старті коштує куди дорожче, аніж зазвичай. Але для того, щоб спокійно фінішувати останніми, Черкасам не потрібно було ані міняти тренера, ані вмовляти приїхати у воюючу країну іноземців – тож певні амбіції у клуба все ж є. Найочевидніші – випередити «Запоріжжя» та «Старий Луцьк», які зовсім близько, але й почіплятися за «Говерлу» з «Політехнікою» теж можна спробувати (принаймні, ситуативно в особистих зустрічах). Ця сюжетна лінія може завершитися взагалі усім, чим завгодно – від позитивної історії про своєчасну зміну курсу та порятунок програного чемпіонату до повного фіаско. Але тим вона й пригортає увагу: «Мавпи» – команда-уайлд-кард другої половини сезону у нижній частині таблиці, яка хоча б спробує зробити веселішим життя як собі, так і всім іншим.

А за якою командою у другій частині чемпіонату Суперліги слідкуватимете ви?

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты