Як створити команду Суперліги за 20 днів? Зубрицький розповів, як «Політехніка-Галичина» повертає великий баскетбол до Львова
Найголовніше, що треба знати про дебютантів елітного дивізіону.
«Політехніка-Галичина» повертається в Суперлігу після семирічної перерви. Про можливість стати дев’ятим учасником Суперліги 2022/23 львів’яни дізналися менш ніж місяць тому, і для Ярослава Зубрицького, чия команда усі ці роки виступала у Вищій лізі переважно студентським складом, це стало неабияким викликом.
Зубрицький — найтитулованіший вихованець львівського баскетболу. Він починав свою кар’єру в «Політехніці», пройшовши з командою шлях від Другої ліги в 90-х до звання капітана та граючого тренера суперлігової «Політехніки-Галичини» у 2014-у. Попутно львівський центровий побудував блискучу кар’єру в інших українських клубах, але рідна команда завжди була для нього особливою.
Ставши головним тренером «Львівської Політехніки», відштовхуючись від бюджету університетського клубу, Зубрицький роками будував команду на базі студентів та вихованців саме львівської школи баскетболу. Форварди Данило Кич, Данило Ковальчук, Назар Путько, захисник Станіслав Синьків та центровий Остап Нанівський, які потрапили до заявки Львова на сезон Суперліги 2022/23 — вихованці Зубрицького.
«Львівська Політехніка» у сезоні 2021/22
Також чимало гравців з цьогорічного складу вже мають досвід гри за львівську команду у Суперлізі та Вищій лізі: захисники Микола Полюляк, Едуард Федчук, Юрій Крамар та форвард Максим Пилип.
Микола Полюляк в матчі «Львівської Політехніки» проти «Черкаських Мавп-2»
З нових облич у команді з'явилися захисник Михайло Горобченко, форварди Олександр Бартоломеєв, Владлен Бережний, Олег Станішевський та центровий Олександр Тіщенко.
Головний тренер не береться робити сміливих прогнозів чи гучних заяв напередодні старту його команди у Суперлізі, але дещо про рекордно швидке формування ростеру таки розповів.
Про шанс для львівської молоді:
— Звісно, я вагався, коли нам запропонували зібрати команду в такі короткі терміни, але подумав і вирішив, чому б не спробувати. Я взагалі не знав, хто зараз вільний, хто залишився, ким комплектувати склад. З наших молодих гравців я орієнтовно знав, хто увійде до складу. Переважно це ті хлопці, які тренувалися з нами роками: Кич, Ковальчук, Путько, Синьків та інші. Це наші вихованці. Наприклад, таких високих, а до того ж ліворуких, як Остап Нанівський — дуже мало. І я на нього розраховую. Звісно, я не розцінюю його зараз як «темну конячку» серед центрових цього сезону, йому ще треба працювати і працювати, але дуже добре, що він матиме змогу грати проти баскетболістів рівня Суперліги, вчитися і бачити, до чого треба прагнути.
Остап Нанівський та Станіслав Синьків у матчі Вищої ліги проти «Самбора»
Як розширювався ростер команди:
— Я почав розмовляти з людьми, як тільки було прийнято рішення йти в Суперлігу. Хтось був вільний, хтось передумав і приїхав до нас. Львів — не останнє місце, де хочеться грати в баскетбол. Щодо Федчука, то ми не змагалися з Луцьком за нього. Я знаю Едіка давно, грав з ним, тому просто запитав, чи є в нього контракт з клубом. Він сказав, що ніяких зобов’язань немає, і ми домовились. Так само з Тіщенком. Я дізнався, що він пішов з команди (Тіщенко був гравцем «Черкаських Мавп» до 2 листопада, — авт.) і запропонував йому приїхати до нас. Перш ніж домовлятися з гравцем, я питаю, чи є в нього зобов’язання перед клубом. Якщо їх немає — роблю пропозицію. Іншого варіанту не може бути, закулісні ігри я ніколи не веду, все має бути прозоро.
Про тренувальний процес:
— Всього ми тренуємось буквально 20-25 днів. З хлопцями, як були тут, на місці, ми розпочали тренування відразу. Далі почали поступово приїжджати і долучатися до тренувального процесу гравці з інших міст. Команди Суперліги і Вищої ліги тренуються окремо: суперлігова має по два тренування на день в Палаці спорту «Галичина» (найбільша баскетбольна арена Львова — авт.), а Вища ліга тренується раз на день у «Барабані» (спорткомплекс університету «Львівська Політехніка» — авт.).
Це дуже складно. Ми не мали достатньо часу, щоб підготувати повністю команду, щоб вона була в оптимальній фізичній формі, щоб відточити тактичні взаємодіі. Але ми виходимо з тих реалій, які у нас є. Сподіваюся, ми встигнемо дещо напрацювати і 15 та 16 листопада покажемо це.
Про те, як вирішує труднощі:
— Поки що я отримую задоволення від процесу. Це і шанс, і виклик. Подивимось, як це буде далі виглядати. Я маю помічника — Дмитра Ходова. Якщо в двох команд будуть співпадати тури, то я поїду з командою Суперліги, а він візьме не себе Вищу лігу. Я досить давно його знаю, ми грали разом. Він знає і любить баскетбол, пройшов як гравець дуже великий шлях. Він не має тренерського досвіду, але має багато баскетбольних знань, якими буде ділитися з нашими гравцями. Не думаю, що на цьому етапі в нашому тренерському штабі слід чекати поповнення. А щодо розширення ростера команди, то все залежатиме від перших двох матчів. В нас є 9 основних гравців, тому, якщо і доукомплектовувати склад, то ми візьмемо, може, одну людину, але і це залежатиме тільки від того, як ми розпочнемо.
Ярослав Зубрицький та Дмитро Ходов під час матчу Вищої ліги проти «Самбора»
Про найпринциповіші матчі:
— Зараз ми прицільно дивимося на «Старий Луцьк» та «Говерлу», але, звісно, я слідкую за усіма командами. «Будівельник» дуже сильний, «Київ-Баскет» непогано себе показує, «БІПА». Якщо говорити про команди, які мене здивували, мабуть, це «БІПА» та «Говерла». Якраз матчі проти Івано-Франківська і Луцька, з яких ми починаємо, завжди були принциповими для нашої команди. Наше завдання-максимум — виграти у цих двох матчах. Вони для нас дуже важливі. Ми не беремося загадувати наперед і будувати великі плани, діятимемо поступово. Важко зараз зрозуміти свій потенціал, якщо в нас не було жодної товариської гри з хорошими командами. Але маємо те, що маємо.
