Чемпіон золотої Суперліги, цікавий проспект та хайлайт-машина. 10 гравців, за якими варто спостерігати у нашому баскетбольному сезоні
У чемпіонаті України все ще є чимало цікавих виконавців.
Питання, чи впав рівень української баскетбольної Суперліги після повномасштабної російської агресії, не варто навіть підіймати та обговорювати - без легіонерів, збірників і кандидатів до національної команди та «Прометея» це, звісно ж, зовсім інший турнір у порівнянні навіть з минулорічною першістю.
Але це не означає, що у нашому топ-дивізіоні зовсім немає виконавців, яким варто було б приділити увагу впродовж сезону. Навпаки - чемпіонат, що проводиться під час великої війни (добре, що він у нас взагалі є), дає можливість показати себе баскетболістам, які раніше залишалися поза увагою широкого кола вболівальників. А нам, журналістам - розповісти їхні історії, серед яких вистачає дійсно неканонічних та непересічних.
Цей матеріал - у жодному випадку не рейтинг найкращих чи найзірковіших виконавців нового сезону Суперліги. Спортивний шлях Олександра Кольченка, Станіслава Тимофеєнка чи Олександра Рябчука добре відомий кожному, хто хоч трохи цікавився українським баскетболом впродовж останніх десяти років, як і їхні чесноти - як суто ігрові, так і людські.
Він - про людей, імена яких у чемпіонаті, що стартував, хтось взагалі почує вперше, хтось - згадає про їхнє існування після тривалої перерви, а хтось - відкриє для себе нібито знайомих виконавців з нової сторони.
Микита Базилев
Хто він: захисник «Київ-Баскета»
Чим цікавий: поновив кар’єру після дискваліфікації за участь у договірному матчі, отримав шанс у Суперлізі після потужного сезону за «Селфмейд» у Першій лізі
Стрибок з третього дивізіону одразу в перший, якщо мова йде не про перехід талановитого юніора з дубля в основну команду всередині однієї клубної системи - явище саме по собі непересічне. У випадку Базилєва, який мав вражаючу статистику у попередньому сезоні (21 очко та 5,6 передачі у середньому за гру), все ще цікавіше. У 2018 році він разом із ще двома баскетболістами, Іваном Тимощуком та Сергієм Гущіним, отримав пожиттєву дискваліфікацію за участь у поєдинку «на контору» у Вищій лізі між «Харківськими Соколами» та «Кременем» - на останніх секундах основного часу команди розіграли справжню виставу з метою перевести зустріч в овертайм, чим шокували президента «Соколів» Сергія Чебишева. Саме з його публічної заяви щодо відрахування двох гравців (Базилєва та Гущіна) й почалося розслідування справи, що завершилося суворим вироком від ФБУ.
Але, пропустивши близько двох сезонів, захисник повернувся у професійний баскетбол. Що саме стало приводом для скасування пожиттєвої дискваліфікації, федерація нам так і не розповіла (а коли-небудь бувало інакше?). Втім, без великого ризику помилитися можна припустити, що хлопця врятував вік - на момент скандального матчу Базилєву було лише 20, а часу для того, щоб зробити висновки, він мав більш ніж достатньо.
Після камбеку Базилєв розривав Першу лігу - у 2021-му став її чемпіоном та MVP у складі «Хмельницької Політехніки» (до золота третього дивізіону у якості головного тренера ту команду привела Ганна Шликова, чию історію Tribuna.com розповідала ось тут), і, якби не війна, мав би всі шанси повторити це досягнення із столичним «Селфмейдом». Зараз Микита отримав шанс усього свого життя, уклавши угоду із «Київ-Баскетом», і якщо він заграє на рівні Суперліги, ми отримаємо, без перебільшення, справжній кінематографічний сюжет - його зовсім не гріх буде запропонувати умовному Нетфліксу.
Антон Буц
Хто він: центровий «Запоріжжя»
Чим цікавий: дуже якісно читає гру, може зібрати один-два тріпл-дабли у сезоні
34-річний бігмен має у своєму послужному списку чемпіонський титул ще з часів золотої Суперліги (відіграв декілька зустрічей за основу «Азовмаша» у золотому для Маріуполя сезоні-2009/10), але більшу частину кар’єри провів у клубах без захмарних амбіцій. У топ-дивізіоні домівкою Антона стало «Запоріжжя», за яке він провів понад 150 офіційних матчів - дуже солідна цифра для цьогорічного чемпіонату, посперечатися з якою можуть хіба що старожили «Дніпра».
У дуже молодій команді, де релевантний досвід виступів у Суперлізі має тільки 24-річний Роман Морозов, Буц - найдосвідченіший виконавець та одноосібний лідер. Але він - не типовий центровий трисекундної зони, який штовхається за підбирання та набирає очки з-під кошика. У Антона є більш-менш пристойний для гравця його позиції кидок з дистанції, а ще він круто розуміє гру: завжди може віддати передачу на загострення та знайти партнера у зручній для кидка ситуації.
У першому для «Запоріжжя» у цьому сезоні баблі Суперліги він виконував понад три асисти у середньому за матч, а у грі проти «Черкаських Мавп» зупинився в одному підбиранні від повторення рекорду усіх часів в окремо взятому поєдинку (22), який належить Олександру Кушнірову та Максиму Сандулу. Таких перформансів у Буца впродовж чемпіонату буде ще дуже багато - без них колективу Кирила Вікторова буде дуже складно взагалі хоч що-небудь протиставити майже усім опонентам.
Максим Закурдаєв
Хто він: захисник «Дніпра»
Чим цікавий: вперше у кар’єрі матиме лідерський вплив на результат, має провести свій найкращий сезон за весь час виступів у Суперлізі
У минулорічному «Дніпрі», зібраному під боротьбу за чемпіонський титул із потужними «Прометеєм» та «Будівельником», 29-річний баскетболіст був гравцем ротації - і навіть не завжди основної (отримував у середньому 10 хвилин за гру на момент зупинки Суперліги через повномасштабне російське вторгнення). Зараз все змінилося: тепер Закурдаєв разом із Тимофеєнком - головні стовпи топ-3-команди чемпіонату та люди, які своїми навичками та досвідом мають допомагати молодим хлопцям, що виходять на майданчик разом із ними, ставати кращими версіями себе.
На початку нового чемпіонату Максим виконує не зовсім типову для себе зразка попередніх сезонів роль - більше працює із м’ячем, створюючи для партнерів, через що істотно втрачає у результативності. Але за своїми навичками він - один із найкращих скорерів цієї Суперліги (можливо, взагалі найкращий за межами «Будівельника»), і подарує нам не один яскравий бомбардирський перформанс - у цьому можете бути впевнені.
Вадим Заплотинський
Хто він: форвард «Київ-Баскета»
Чим цікавий: головна хайлайт-машина цієї Суперліги
25-річний форвард «бджіл» - представник доволі великої групи українських баскетболістів, які ще на початку професійної кар’єри застрягли між дивізіонами. У Вищій лізі зразка декількох попередніх сезонів Заплотинський був би зіркою, а у Суперлізі важливі хвилини майже не грав - десь не тягнув якісно, десь програвав конкуренцію більш досвідченим українцям та легіонерам, десь не мав належного рівня тренерської довіри.
Падіння рівня чемпіонату для Вадима (як, до речі, і для його колишніх партнерів по «Миколаєву» Андрія Хохоника та Ігоря Дубоненка) - чудовий шанс закріпитися на найвищому рівні нашого клубного баскетболу. Що він і робить від самого початку сезону Суперліги: Заплотинський зараз - стартер та дуже важливий гравець «Київ-Баскета», який боротиметься за нагороди і навіть за титул.
Але пересічним глядачам він цікавий, перш за все, своїми стрибучістю та атлетизмом. За відсутності Ді Джея Стефенса з Арчі Гудвіном створювати хайлайти у Суперлізі доведеться українським виконавцям, і Заплотинський - точно один із тих, чиї данки та блоки ми неодноразово побачимо у соціальних мережах та добірках найкращих моментів чемпіонату. Саме він створив найкрутіший хайлайт старту сезону, вигравши для «Київ-Баскета» поєдинок з «Дніпром» влучанням за 0,3 секунди до сирени - після накидання з аута на видовищний аллей-уп.
Ілля Кабацюра
Хто він: форвард «Біпи»
Чим цікавий: почав грати за професійні команди у 22 роки, потенційно - одне з головних відкриттів сезону
Цьогорічна Суперліга - справжнісінький рай для досвідчених стрітболістів, які вміють на майданчику всього потроху, звикли до жорсткої фізичної боротьби та навчені догравати кожен епізод до кінця. Тому не варто дивуватися, наприклад, солідному старту «Старого Луцька» (його кістяк під брендом «Промбудсфера» був одним з найкращих колективів в українському баскетболі 3х3) чи 2/0 «Біпи» у івано-франківському баблі з вольовою перемогою над «Дніпром» - насправді ці команди сильніші та міцніші, ніж може видатися з першого погляду на їхній ростер.
У довоєнному топ-дивізіоні Кабацюра навряд чи отримав би шанс. Він не проспект (влітку форварду виповнилося 26), він андерсайз для позиції четвертого номера, яку закриває у класичному баскетболі, і ще місяць тому у його послужному списку були лише посередні команди Вищої ліги на кшталт «СумДУ» чи «Новомосковська» - та й за ті він відіграв не те щоб дуже багато, не провівши у жодній навіть одного повного сезону. Але гравець Ілля насправді доволі цікавий: достатньо швидкий, атлетичний і з дуже непоганим дальнім кидком (понад 34% реалізації триочкових у кар’єрі - це стільки ж, скільки у профільного шутера Закурдаєва).
Зіркою Суперліги форвард «Біпи» стане навряд чи (хоч зовсім виключати цього не варто - перший бабл сезону він провів якісно та продуктивно), а ось одним із відкриттів чемпіонату - чи, якщо вам так більше подобається, головною «людиною нізвідки», про яку ви взагалі нічого не чули до початку чемпіонату, і яка робитиме різницю для своєї команди - легко. Для українського баскетболу, у якому частіше все відбувається рівно навпаки (тобто, ми чекаємо якісного прориву від молодого та талановитого гравця, а він не виправдовує очікувань і зрештою губиться десь у нижчих дивізіонах), це точно нетривіальний сюжет, за яким варто поспостерігати.
Іван Колдомасов
Хто він: плеймейкер «Дніпра»
Чим цікавий: головний проспект цієї Суперліги, основний плеймейкер наступної версії молодіжної збірної України
Абсолютна більшість юних талантів залишила Україну після російського вторгнення, роз’їхавшись по усій Європі - від систем поважних команд із топ-чемпіонатів (лідер збірної U-16 Десмонд Яму підписався із німецькою «Баварією», лідер збірної U-18 Назарій Кулішенко - із іспанською «Гран-Канарією») до колективів вихідного дня з п’ятого дивізіону Італії. Зберегти бодай когось з баскетболістів, які мають пристойні перспективи та гратимуть на найближчих чемпіонатах Європи за молодіжну збірну, вдалося лише «Дніпру» - і впродовж сезону у нас буде можливість оцінити, на що здатні Колдомасов та ще один розігруючий, Микита Джеріхов (він мав бути основним першим номером збірної U-18 Валерія Плеханова влітку 2022-го, але зламав руку у тренувальному таборі), проти дорослої опозиції.
Підпускати Івана до основного складу почали ще у попередньому, довоєнному сезоні. У його випадку навряд чи варто казати, що своїм шансом захисник зобов’язаний лише стрімкому падінню рівня чемпіонату - «Дніпро» завжди був готовий відчинити двері у Суперлігу для власних вихованців, які мають відповідний рівень таланту. Колдомасов його має: це розумний, спокійний та виважений як для 19-річного хлопця плеймейкер із непоганим кидком, який може і для товаришів по команді створити, і самостійно забити важливий м'яч у вирішальний момент.
Перші бабли нового сезону талант «Дніпра» пропускав через травму - його повернення на майданчик варто очікувати десь за місяць (тобто, наступна «бульбашка» команди, запланована на кінець листопада, скоріше за все, теж пройде без нього). Але його ім’я точно варто запам’ятати - хоча б тому, що наступного літа разом з іншими хлопцями 2003 року народження Колдомасов, якщо звісно, не матиме проблем зі здоров’ям, намагатиметься підняти нашу молодіжну збірну з дивізіону Б.
Володимир Конєв
Хто він: форвард «Будівельника»
Чим цікавий: певно, найкращий гравець цієї Суперліги
За сукупністю кияни - найдосвідченіша і, скоріше за все, наймайстерніша команда українського чемпіонату (принаймні, двох головних конкурентів у боротьбі за титул, «Дніпро» та «Київ-Баскет», «Будівельник» в офіційних зустрічах нового сезону вже переграв). Конєв - її найуніверсальніший гравець, який робить і буде робити різницю на обох сторонах майданчику щохвилини, коли на ньому знаходитиметься.
Так, колишній форвард національної збірної навряд чи матиме домінуючу статистику - як той же Буц чи деякі баскетболісти, про яких ми поговоримо далі. У цьому може просто не бути необхідності: більшість суперників істотно поступається киянам у класі, що даватиме Дмитру Забірченку можливість експериментувати з ротацією, загравати молодь та зберігати сили лідерів на головні поєдинки баблів, де доводиться грати по дві-три зустрічі поспіль. Але Конєв - один з небагатьох виконавців, чия присутність реально додає цій Суперлізі якості. І те, що він залишився в Україні замість того, щоб підписатися десь у другому дивізіоні Литви чи чемпіонаті Люксембургу - добре не лише для «Будівельника», а й для чемпіонату загалом.
Звісно, впродовж сезону все ще неодноразово може змінитися, але станом на сьогодні Володимир - головний претендент на звання MVP Суперліги, зірка і одне з облич української першості.
Володимир Коцько
Хто він: захисник «Старого Луцька»
Чим цікавий: претендуватиме на звання найкращого бомбардира сезону
Ще один якісний гравець у баскетбол 3х3 у нашому переліку - і лідер задньої лінії дебютантів Суперліги після того, як багаторічний капітан «Старого Луцька» Едуард Федчук повернувся у львівську «Політехніку». У топ-дивізіоні Коцько дебютував ще тінейджером у сезоні-2015/16 у складі попереднього представника Луцька в еліті, «Волиньбаскета» - але не встиг показати себе на цьому рівні до того, як клуб припинив існування.
Зараз захисник повертається у Суперлігу куди більш дорослим та досвідченим гравцем, головною чеснотою якого є прохід - Коцько буде одним з лідерів сезону за кількістю виконаних штрафних кидків та матиме дуже пристойну бомбардирську статистику. Ситуація Володимира чимось схожа із тією, що має Закурдаєв у «Дніпрі»: впродовж сезону Володомиру Журжію доведеться вигадувати, як трохи розгрузити свого головного скорера від плеймейкерських обов’язків та дати йому трохи більше простору робити те, що він вміє найкраще - відправляти м’яч у кошик.
Микола Полюляк
Хто він: захисник «Політехніки»
Чим цікавий: вихованець львівського клубу, встиг пограти за нього ще у часи золотої Суперліги
За давністю років про це вже всі встигли забути, але у останні сезони золотої епохи українського баскетболу у «Політехніки» був цікавий дубль - із братами Тютюнниками, В’ячеславом Моторчуком, Олександром Доленком та Антоном Давидюком. Полюляк був одним з його лідерів та найталановитіших гравців і отримував свої стабільні хвилини ще у топовій Суперлізі - і, можливо, зробив би куди більш яскраву та солідну кар’єру, якби у львівського клубу, як і у решти представників так званої групи «Приват», було б тоді бодай якесь майбутнє без грошей Ігоря Коломойського.
Востаннє у топ-дивізіоні Микола грав у сезоні-2016/17 у складі «Черкаських Мавп» (і навіть брав тоді участь у Матчі зірок Суперліги), після чого штампував один якісний чемпіонат за іншим на нижчих щаблях українського клубного баскетболу, граючи за команди з рідного Кам’янця-Подільського, Львова та Хмельницького. Зараз захиснику 32, але він залишається майстерним виконавцем - у минулорічній вишці, наприклад, він мав статистичну лінійку 15+4+6 із 35-відсотковою реалізацією триочкових.
Повернення Полюляка в еліту разом із «Політехнікою» - це гарна історія про певну, якщо про це можна казати у контексті українського клубного баскетболу, послідовність традицій та своєрідний місток між двома епохами львівського представництва у Суперлізі. І, звісно, гарантія того, що нижче певного рівня поспіхом зібрана вже після офіційного початку сезону команда не опуститься, навіть попри усі пригоди із необхідністю десь догравати два пропущених бабли, які чекають на неї попереду.
Сергій Скіра
Хто він: центровий «Черкаських Мавп»
Чим цікавий: колись вважався проспектом і укладав угоду з «Монако», але пропустив декілька років і у 22 фактично будує кар’єру з нуля
На самісінькому початку кар’єрного шляху у хлопця з Одеси все складалося дуже непогано. Скіра викликався у збірні U-16 та U-18, а на клубному рівні грав у дублі «Хіміка» під керівництвом Олександра Пащенка - одного з найкращих наших фахівців у питанні доведення баскетболістів з дитячо-юнацького рівня у дорослий баскетбол. У 2018-му бігмен з непоганими антропометричними даними (офіційні 210 сантиметрів зросту) навіть укладав угоду з «Монако»: найбільш український з усіх європейських клубів побачив у ньому пристойні перспективи.
Але бігмен не заграв у Європі і на декілька років взагалі зник з радарів (як потім розповідав Максим Міхельсон, два роки Сергій взагалі не займався баскетболом). У сезоні-2020/21 він розпочав усе з чистого аркуша, приєднавшись до дубля «Черкаських Мавп», мав хвилини у Суперлізі на старті минулого сезону - і отримав серйозну травму, від якої не встиг відновитися до початку великої війни.
Тепер він отримує грандіозний шанс - у оновленій версії «Мавп», якій не вистачає якісних та досвідчених виконавців майже на кожній позиції, Скіра гратиме настільки багато, наскільки витримуватиме фізично (у перших двох баблах сезону він мав у середньому 32,5 хвилини за поєдинок), матиме повну довіру тренерського складу та виконуватиме по 10-15 кидків за матч. Що з цього у підсумку вийде, сказати складно, як і майже неможливо спрогнозувати, чи вдасться центровому надолужити втрачені роки - ледь не найважливіші для розвитку будь-якого баскетболіста. Втім, це ще один цікавий сюжет про унікальну можливість, якою треба скористатися - якщо Сергію вдасться впевнено зачепитися за Суперлігу у 22, часу для подальшого розвитку та повернення бодай частини авансів якісною грою у нього буде більш ніж достатньо.
А за ким у новому сезоні Суперліги слідкуватимете ви? Розповідайте у коментарях.
