«За кількістю коментарів ніколи не гнався». Андрій Міняйло – один із найактивніших юзерів Tribuna.com цього літа
Про життя онлайн та оффлайн.
Про життя онлайн та оффлайн.
Якщо ви слідкуєте за новинами на нашому сайті, то точно мали б звернути увагу на користувача із ніком Андрій Міняйло. Він не лише часто коментує усе, що відбувається в нашому футболі (2 373 комента за три мiсяцi), але й активно веде свій блог.
За короткий час Андрій встиг стати своєрідним локальним мемом, а ми вирішили поговорити із ним про його ставлення до хейтерів, роботу в реальному житті та вподобання у кіно та музиці.
«Я довго не знав, що коментарі рахуються і існує ціла система підрахунку плюсів та мінусів»
– Почнемо із твоєї появи на сайті. Ти зареєструвався ще у 2019-му, але значну активність почав проявляти лише цього літа. З чим це пов’язано?
– Це був час, коли Telegram ще не був таким популярним. Я люблю спорт, а можливість слідкувати за новинами не завжди була, тому шукав зручну для себе платформу. Нею став мобільний додаток Tribuna.com. Його перевага у мобільності, охопленні багатьох тем і швидкому оновленню стрічки. На той момент я не був готовий коментувати новини. Та й не розібрався, як саме це робиться із додатку. Час минав і з’являлося бажання завести блог. Щоб можна було ділитись своїми спостереженнями, думками, спробувати знайти аудиторію для цікавого спілкування і обміну інформацією. Потім розібрався в особливостях додатку, вирішив стати більш активним учасником сайту.
– Твій блог має назву «Футбольний Роналду». Чому саме так вирішив назвати?
– Назва не випадкова – це поєднання улюбленого виду спорту та футболіста. Вважаю, що Кріштіану Роналду особливий спортсмен, адже він створив себе сам. Роналду – це бажання бути успішним, переможцем по життю, у поєднанні з самовідданості і віддачею як на полі так і за його межами. Тому і народилась така назва.
– На Tribuna. com за тобою закріпилося реноме одного із найактивніших коментаторів, хоча ще жодного місяця ти не вигравав цю номінацію. У тебе є якийсь план по коментарях? Чи коментуєш лише те, що цікаво?
– Ха-ха-ха. Так, дійсно, є таке. Певна частина учасників Tribuna.com вважає мене найактивнішим коментатором. Це звісно приємно і дещо смішно. Я коментую лише ті новини, які мені цікаві. I лише про ті клуби, за якими слідкую. Крім того, цікавлюсь не тільки футболом. Мені дуже подобається жіночий теніс, Формула-1 і, звісно, бокс, де вболіваю за українців.
Писати коментарі для мене справді цікаво, не скажу, що я в цьому майстер. Швидше новачок, який робить перші кроки у коментуванні. За натурою я простий, щирий і дуже прямолінійний хлопець.
У блозі намагаюсь бути об’єктивним і незалежним, а у житті переживаю за «Реал», «Динамо» Київ, збірну України та зарубіжні команди, де грають українські футболісти або наші тренери. Тому не можу не написати слова підтримки чи побажати здоров’я травмованим.
До речі, я довго не знав, що коментарі рахуються і існує ціла система підрахунку плюсів та мінусів. Це для мене стало приємною несподіванкою. Скажу щиро, що за кількістю коментарів ніколи не гнався, як і за кількістю плюсів та мінусів. Для мене коментарі – можливість висловити свою думку.
– Але ти таки зумів стати помітною фігурою в комьюніті. Хтось влаштовує тобі прожарки в статусах, а хтось навіть хейтить. Що ти можеш сказати тим, хто недолюблює Андрія Міняйла?
– Це виглядає дуже смішно і по-дитячому. Зрозуміло, що я не можу всім подобатись. Це звичайна справа і сприйняття іншими людьми альтернативної точки зору. До цього ставлюсь з розумінням і не звертаю уваги. Все ж у родині трибунівців є достатньо адекватних учасників, з якими цікаво поспілкуватись і подискутувати. Це набагато важливіше, ніж звертати увагу на кожного хейтера. Хай тішаться діти. Головне, щоб в усіх був позитивний настрій.
– До речі, кого із блогерів сайту полюбляєш читати?
– Таких блогерів дуже багато. Найбільше мені подобається блог «Рейс Киев – Амстердам», у ньому відчувається легкість, стислість і простота у поданні інформації. Варто відзначити останній допис блогу «Апельсинова кава». Дуже цікава інформація про «Шериф», його власників і Вернидуба.
Одним із найкращих блогерів вважаю Made in Ukraine – це взагалі один із топ блогерів Tribuna.com. Дуже жаль, що не продовжує життя «Почему это стоит смотреть». Як на мене, цей блог мав особливу атмосферу і стиль викладу інформації. В цілому – кожен блогер особливий і надзвичайно цікавий. Цим, мабуть, і унікальна Tribuna.com – кожен може знайти свою аудиторію.
– Чи була в тебе ідея взяти участь у якомусь із блогерських конкурсів?
– Ще не зовсім розібрався із конкурсами блогерів, але із задоволенням візьму участь. Для мене це буде зоною росту, новим викликом і новими можливостями.
«Пройшов стажування у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради»
– Тепер давай поговоримо трішки про Андрія Міняйла в житті. Де проживаєш? Працюєш чи навчаєшся?
– Знаєш, я не дуже люблю про себе говорити, але для Tribuna.com із задоволенням розповім. Мені 28 років, зараз мешкаю у Черкаській області. За своє життя зміг отримати дві вищі освіти. Також пройшов стажування у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради. Люблю бути волонтером на різних подіях.
На даний момент часу займаюсь копірайтингом, просуванням сторінок у соцмережах, монтуванням відео. Обожнюю читати книги, займаюсь саморозвитком, мотивацією, ораторською майстерністю, побудовою бренду. Автор курсу «Пекельний марафон письма».
– Цікаво, а чому саме аграрна політика?
– Аграрна сфера для мене дуже близька. З дитинства цікавлюсь. Хоча це дуже вузька і надзвичайно глибока тема, але вона варта уваги. Для початку варто розібратись із якістю грунту, чи потрібно зрошення, якю має бути тривалість сівозміни, які добрива варто вносити, щоб не заподіяти шкоди землі.
– У тебе є профільна освіта у цьому напрямку?
– Ні, але перекликаються із профільною освітою. Друга вища освіта – державне управління. Ця освіта дала можливість проаналізувати досвід провідних аграрних держав. Зрозумів, чого не вистачає нашій державі. Нажаль у нас немає контролю за дотриманням сівозміни, внесенням мінеральних добрив, контролем кислотності грунту, оновленням технічного парку.
– А як потрапив на стажування у Верховну Раду? І взагалі, що це за досвід?
– На одному із конкурсів дізнався про програму стажування у Верховній Раді України. Програма реалізовується за підтримки USAID (Агентство США з міжнародного розвитку). Це незалежний відбір, який складається із 3-х етапів. Мета програми – підготовка майбутньої професійної еліти України, а також помічників народних депутатів, майбутніх працівників апарату Верховної Ради та центральних органів виконавчої влади.
Наше стажування тривало 9 місяців. Також програма дає можливість спілкуватись із видатними особистостями нашої держави, які щиро визнають свої помилки і недоліки.
– Ти займаєшся волонтерством. Можеш розповісти нам про якісь круті проекти у яких вдалося взяти участь?
– Перше місце у списку займає захід Іцхака Пінтосевича «Ораторпро». Робота на ньому дозволила не лише отримати досвід організації події, але і мудрість Іцхака Пінтосевича, можливість поспілкуватися з ним. Його особливість у енергетиці, якою заряджає оточення. Мені пощастило бути волонтером, а не учасником, бо отримав ті ж знання, але безкоштовно.
Також хочу відзначити участь у освітньому проекті «Відкривай Україну», який дав багато практичних навичок з комунікації між учасниками, знайомства і, звісно, інформацію.
Найцінніший і вартісний досвід отримав під час розробки стратегії розвитку міста Черкаси. Знайти компроміс між різними точками зору, особливо, коли ніхто не хоче поступатись – це дуже цінний досвід.
А ще волонтерство є чудовою нагодою відпочити і зарядитись енергією. Це чудово реалізував на концерті Монатіка. Волонтерство – це ціла стихія, культура, спосіб життя, без якого уже не можна існувати.
– Солідний список. А як вирішив стати копірайтером? Працюєш сам чи в якійсь агенції?
– Працюю сам на себе, адже так ти відчуваєш себе вільним. Можеш обрати те, що тобі цікаво, або те, що ніколи б не обрав, але бажання вийти із зони комфорту бере верх. У агентстві це не завжди виходило б втілити у життя. Приємно брати невідому тему і пізнавати її з нуля, це дозволяє розширити свій кругозір, завжди знаходитись у тонусі.
Також люблю писати художні тексти, але це роблю рідко. Все залежить від бажання і тематики. Писати для того, щоб написати – не цікаво. Хочеться писати для душі.
– Які теми тобі подобаються найбільше, а які приносять найбільший прибуток?
– Подобається писати художні тексти, все ж цей стиль ближче і дає більше поле для маневрів. Фінансово вигідніше писати про туризм. Особливо після відкриття кордонів і в час відпусток. Хочеться спробувати себе у написанні книги, але ще не відчуваю тієї теми і сюжетної лінії, яку можна було розвинути до об’ємів книги.
Мій мінус – пунктуація. Часто швидкість думки заважає слідкувати за розділовими знаками. Ще присутній суржик, хоча з цим намагаюсь боротись. Втім варто розуміти, що ідеальних людей не існує, але до цього варто прагнути.
«Черкаси не просто центр України – це перлина паркових зон»
– Ти постійно проживаєш у Черкасах? Розкажи про це місто. Обери п’ять місць, де повинен побувати кожен турист.
– Так, живу у Черкасах, але відвідую і інші міста нашої держави. Черкаси не просто центр України – це перлина паркових зон. Якщо виділяти п’ять місць, то номер один – це дамба, адже вона найдовша у Європі. Номер два – Соборний парк, де можна відпочити, погодувати білочок, відвідати атракціони і спробувати себе у ролі вуличного музиканта. Якщо у тебе є трішки більше вільного часу, то не полінись і відвідай Буцький каньйон. Він не далеко від міста Черкаси, але та краса і чарівність вартує затраченого часу.
В районі Хімселище у нас є свій тунель кохання, дуже схожий на столичний, але це наш, рідненький. За останні роки у нас сильно видозмінилась набережна, яка теж варта уваги, як і Долина Троянд, де можна поринути у музичний фестиваль, відвідати економічні заходи, майстер-класи.
Обов’язковий до відвідування Художній музей, де завжди знайдеться виставка чи подія, близька до душі і серця. Філармонія і Драматичний театр імені Тараса Шевченка теж варті уваги. Місто Черкаси багате на події і місця відпочинку, як культурного так і духовного.
– Непогана туристична програма, варто колись скорисатися. Ти говорив, що полюбляєш читати. Можеш порадити декілька книг, які не можна пропустити?
– Із задоволенням пораджу. Однозначно варто розпочати із книги Еріка Ларссена «Пекельний тиждень». Це про характер, і те, що ми самі ставимо собі обмеження, хоча можемо набагато більше. Радислав Гандапас «Камасутра для оратора». Про те, як потрібно готуватись до виступу і виступити так, що аудиторія отримала оргазм від тебе, а ти від аудиторії. Майкл Доббс «Картковий будинок». Про політику в усій її красі. Тут можна знайти розпусту, зради, інтриги, вбивства і таємні змови. Дмитро Хара «П.Ш» про відпочинок, який змінює світогляд і філософію життя. Джон Стрелекі і його серія книг «Кафе на краю світу». Звісно, не можу не згадати про книгу «Найбагатша людина у Вавілоні».
Ще хочу порадити YouTube-канал «Бегущий Банкир». Це канал для розвитку, пошуку нових інвестицій і розклад справжніх економічних справ.
– Окрім YouTube – що б порадив глянути?
– Я отримую масу задоволення від серіалів «Меч», «Уряд» і «Босс», «Картковий будинок», «Лютер». Звісно, що пораджу переглянути «Кіборги», «Черкаси», «Червоний», «Скажене весілля» усі три частини, «Ford проти Ferrari».
– I раз ми вже зачепили цю тему – що полюбляєш із музики?
– У музиці не такий уже і меломан віддаю перевагу класиці Вагнер «Політ Валькірій», Бах, Моцарт.
Зараз симпатизую гурту Go_A, Navka, Kazka, Monatik (подобається його ритм і вразила історія успіху). Хоча варто зауважити, що музичний смак у мене лише формується. Не завжди вдавалось слухати музику, а зараз маю більше часу і можливостей, тому наздоганяю втрачене.
– І напринкіці – маленький бліц. Луческу чи Лобановський?
– З усією повагою до Луческу, але однозначно – Лобановський у серці назавжди.
– Перемога Шахтаря в Лізі Чемпіонів чи перемога звання найкращого коментатора року на Tribuna.com?
– Перемога «Динамо» Київ у Лізі Чемпіонів.
– Якби ти на один день став головним редактором сайту, що б ти змінив?
– В цілому все добре, але зробив більше україномовного контенту (новини), адже із блогами більш-менш добре. І зменшив кількість ботів, або змусив розробити програму, яка б дозволяла розпізнавати – чи реальна це людина, чи хтось на цьому заробляє кошти. Все інше ідеально, за що дякую редакторам і адмінам сайту.
Фото: Андрія Міняйла
