«Гливинський пояснив, що насправді він журналіст, а я – ні». Щербаков та Волочай vs пресаташе збірної
Про відсутність представників «Еспресо» на Конгресі, Костянтина Андріюка та інші моменти.
У четвер на Конгрес УАФ було акредитовано Костянтина Андріюка, якого свого часу не допустили до пресконференції ексголови асоціації Андрія Павелка – тоді це рішення прокоментував Олександр Гливинський, який обіймав посаду в УАФ, мотивуючи його тим, що «Андріюк – не журналіст».
Натомість на Конгрес не потрапили журналісти «Еспресо», але на захід були акредитовані 7 представників медіахолдингу «1+1 Media».
📌 Головний редактор Tribuna.com Олег Щербаков на своїй фейсбук-сторінці звернувся до Гливинського як до президента АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) із запитаннями щодо присутності Андріюка та можливого захисту прав журналістів «Еспресо»:
📝 «Маю публічне запитання до Асоціації спортивних журналістів України (АСЖУ чомусь є колективним членом УАФ), а також її президента та за сумісництвом працівника УАФ пана Олександра Гливинського.
Яка ваша позиція стосовно того, що на конгрес УАФ було акредитовано в якості журналіста Костянтина Андріюка, якого раніше не акредитували на прес-конференцію Андрія Павелка, пояснивши це тим, що «Андріюк не журналіст»?
Яка ваша позиція щодо того, що на конгрес УАФ не було акредитовано видання «Еспресо»? І це при тому, що акредитації отримали щонайменше 7 представників «1+1 Media».
Чи буде АСЖУ і як саме буде захищати права журналістів «Еспресо»?
Я допускаю, що не Олександр Гливинський, скоріш за все, займався акредитацією на конгрес, тому питаю також про позицію АСЖУ. Бо задумався, може вступити у цю організацію, якщо вона справді захищає спортивних журналістів?»
📌 Репост цього повідомлення також зробив український коментатор Віталій Волочай, який додав наступне:
📝 «Я б сказав, що мені теж було б цікаво, чи вважає Голова АСЖУ і одночасно головний піарник УАФ, себто прес-аташе Асоціації, хто журналіст, а хто ні.
Але насправді я і так знаю відповідь. Олег Щербаков пише, що задумався вступити в АСЖУ, але для мене це питання не стоїть. Я був членом АСЖУ два роки, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року. З цього року я уже не є членом Асоціації спортивних журналістів України.
Десь всередині минулого року у мене відбулася дискусія з паном Гливинським щодо моїх «журналістських стандартів». Голові АСЖУ не сподобалося, як я саркастично підписав фото зі зустрічі Гутцайта з журналістами на День спортивного журналіста. В ті дні гостро стояло питання допуску росіян до змагань, бойкоту Олімпіади і чемпіонатів світу, але жоден з присутніх журналістів питань пану Гутцайту не поставив, тому я абсолютно чесно написав, що коли я бачу такі фото і розумію, що панове журналісти прийшли чи то на фуршет, чи то на свято весни, і не ставлять питання, то мені соромно за те, що я пробую бути журналістом.
За версією пана Гливинського, це було порушенням етики журналістської. І на основі цього голова АСЖУ попросив у мене офіційних пояснень, а також попросив пояснити, чому я проживав у Росії і коли та чому я повернувся в Україну.
Пояснити, чому я проживав у Росії, я не зміг, бо я ніколи не проживав там, а свою позицію по інертності журналістів, по відкритій політиці журналістики і по цензурі я пояснив. У відповідь пан Гливинський у досить широкому обсязі пояснив мені, що насправді він журналіст, а я не журналіст, а просто балакливий вболівальник, і що я поняття не маю, що таке журналістика і яка важка робота у журналістів.
Потім повідомив, що моя неетична поведінка буде розглянута на комісії АСЖУ в кінці року, і тоді комісія вирішить, чи продовжувати моє членство в АСЖУ, чи ні. Також неодноразово нагадав, що без членства в АСЖУ я не зможу стати членом AIPS, тобто міжнародної спілки, що значно зменшить мої шанси на отримання акредитацій на чемпіонати Світу і Європи з різних видів спорту.
Саме тому я написав листа в АСЖУ і відмовився від продовження членства в Асоціації спортивних журналістів України.
Тому пану Олегу я б відповів, що не варто ставати членом АСЖУ (у коментарях Щербаков відповів: «Віталь, я тролю» – прим.). А до питань пану Гливинському щодо Андріюка я доєднаюсь. Ну і у мене ще багато питань, наприклад, щодо зйомок відео в роздягальні і на зборах збірної України, які потім використовуються на комерційній основі на Ютубі, очевидно зі зловживанням посади в УАФ. Багато питань щодо прозорості акредитації журналістів на ОІ, за які тепер теж відповідає пан Гливинський, щодо етичності займання посади Голови АСЖУ одночасно з роботою у НОК і УАФ».
📌 Гливинський публічно відповів у Фейсбуці (орфографія автора збережена):
📝 «На ваше публічне запитання – публічно відповідаю:
1. Я – не за сумнісництвом. Я справді працюю у департаменті збірних команд УАФ, не у прес-службі, але, із прес-службою, звісно, часто співпрацюю.
2. Президентом АСЖУ мене обрали члени АСЖУ у той час, коли я вже 10 років працював прес-секретарем національної команди. До вашого відома, членами АСЖУ можуть бути працівники прес-служб спортивних федерацій, які водночас є журналістами. АСЖУ – громадська організація «чистої води» – це добровільне професійне об’єднання спортивних журналістів. Посада – президента цілком безоплатна і громадська. АСЖУ – це моя громадська діяльність.
3. Щодо Андріюка. Я не займаюся питаннями акредитації на заходи УАФ – і цього разу не займався, і на згаданій вами прес-конференції Андрія Павелка. Професійного журналіста вирізняє уважність. Отож, увага: і на прес-конференції, і в коментарі Михайлу Співаковському з «Татотаке» я висловив свою думку про те, чому не вважаю Андріюка журналістом. Ця думка залишається незмінною. Тоді, певне, у прес-службі на цю думку зважили – рішення щодо акредитацій все одно не я приймав. Цього разу я не брав участі в організації Конгресу, мене не запитували ані щодо акредитації Андріюка, ані щодо акредитації будь-кого іншого.
4. Щодо «Еспресо» я прочитав сьогодні на інформаційних ресурсах. Запитав у прес-служби – чому не акредитували. Відповідь – у зв’язку з питанням безпеки – обмеженому числу місць в укритті на випадок повітряної тривоги – на подію було акредитовано 45 журналістів. Решті прес-служба змушена була відмовити. У прес-службі УАФ мені повідомили, що, на жаль, з цієї причини не акредитували чимало інших заявників. Зрозуміло, що я висловив свою думку, що саме представників медіа слід акредитовувати. Однак колеги з прес-служби сказали, що нічого не можуть вдіяти, оскільки є обмеження по числу.
Щодо вступу в АСЖУ – двері для професійних спортивних журналістів відкриті».
📌 Діалог продовжився у коментарях, де Олег Щербаков поставив уточнювальні запитання:
📝 «На вашу поважну думку, треба було сьогодні давати акредитацію Андріюку чи ні? Треба було давати акредитацію «Еспресо» чи ні? Чи звернеться офіційно і публічно АСЖУ в УАФ з проханням пояснити, чому представники «1+1 медіа» отримали 7 акредитацій, а «Еспресо» відмовили? І ще про всяк випадок уточню: журналістом якого видання ви зараз є?».
📌 Гливинський відповів:
📝 «Я би Андріюку не давав акредитації, бо він не дотримується журналістських принципів – називає людей злочинцям без рішення суду, робить категоричні висновки, аргументами називає «свої джерела», не оприлюднюючи їх, відверто ображає людей. Це що завгодно, але не журналістика.
Питання визначення поняття «журналіста» у наші часи складніше, ніж це було колись, коли всім було зрозуміло, що є видання і є журналісти, які у них працюють. Тепер при великій циркуляції повідомлень у соцмережах (зокрема у телеграмі, де, взагалі, немає жодної відповідальності за опубліковану інформацію) визначити читачу журналіста буває непросто, тому доволі часто журналістами називають публічних медіа-людей. Відтак, на моє журналістське переконання, найважливішим є дотримання журналістських принципів. Аби бути журналістом, не обов’язково працювати у виданні, можна бути й фрілансером. Але при акредитації організації, які її провадять, вимагають, щоби фрілансер мав угоду про співпрацю з медіа, для якого він висвітлює подію. Або мав членство в AIPS чи національній журналістській асоціації (як АСЖУ) – це верифікація, що людина є спортивним журналістом.
Щодо «Еспресо» – вважаю треба було давати акредитацію. Але прес-служба пояснила, чому не дала – у мене питань до них більше немає. Про те, що 7 предстаників холдингу «1+1» медіа чую лише від вас – не знаю чи справді їх сім. Однак знаю, як і ви, що у холдингу «1+1» багато проектів різних, чимало каналів, тому мене це не дивує.
Щодо мене – я, якщо ви не забули, очолюю АСЖУ, отож її й представляю як журналіст. Пишу на сайти АСЖУ, AIPS, колегам із закордонних видань. Ще раз нагадую вам, що журналістом є не лише той, хто працює у даний момент у виданні. Важливо дотриматися журналістських принципів».
Фото: Оксана Васильєва, Фейсбук Олександра Гливинського, skeptik.com.ua, «Динамо»
