Неочікувані місця народження зіркових футболістів: Стерлінг – Ямайка, Ковачич – Австрія, Голанд – Англія
Є у списку й представники збірної України.
Кілька тижнів тому Михайло Мудрик взяв участь у челенджі, де відгадував місця народження своїх одноклубників. Українець дав 7 правильних відповідей, а найбільше його здивувало, що Карні Чуквуемека народився в Австрії.
Так ми й вирішили зробити добірку зіркових футболістів, місця народження яких можуть вас здивувати.
Рахім Стерлінг – Ямайка
Рахім не завжди матиме найприємніші спогади про місце, де він народився в грудні 1994-го. Коли йому було лише два роки, його батька застрелили. Сім'я Стерлінга жила в небезпечному районі, про що говорить навіть той факт, що будинок майбутнього футболіста був розташований навпроти наркопритону. За кілька років мама Рахіма, яка, до речі, була легкоатлеткою і виступала за збірну Ямайки, отримала запрошення на роботу в Лондоні. Вона узяла з собою синів.
Вже будучи дорослим, Стерлінг багато разів приїжджав до Ямайки. «Я хочу, щоб мої діти по-справжньому відчули Ямайку. Думаю, що про цю країну ходить погана преса, і хоча там є злочинність, я хочу, щоб вони побачили її такою, якою вона є насправді. Я хочу, щоб вони побачили, наскільки дивовижні місцеві жителі», – розповідав футболіст у 2021-му.
Тіаго Алькантара – Італія
Тіаго народився у невеликому містечку Сан-П'єтро-Вернотіко, що на півдні Італії. Пояснення дуже просте – його батько, Мазіньо, у 1991-му виступав за «Лечче». Сім'я екс-гравця збірної Бразилії поїхала за ним, так і вийшло, що Алькантара тепер завжди має зв'язок із італійцями.
Смішно, що сам Тіаго грав за збірну Іспанії, а його брат – Рафінья – виступав за бразильців. До речі, на міжнародному рівні півзахисник 5 разів виходив у матчах проти Скуадри. Дебютний матч за Іспанію він провів якраз проти італійців, а останній матч за Фурію Роху – теж.
Ерлінґ Голанд – Англія
Схожа історія в одного з головних бомбардирів сучасності. Ерлінґ народився в Англії тільки тому, що на момент появи на світ його батько грав в АПЛ за «Лідс». Потім він перейшов у тоді ще не такий топовий «Сіті», а у 2003-му, коли Голанду-молодшому було 3 роки, сім'я переїхала до Норвегії.
У грудні 2022-го Ерлінґ повернувся до Лідса у статусі гравця «Манчестер Сіті». Норвежець був безжальний, відвантаживши два м'ячі у ворота місцевої команди, чим засмутив мешканців міста, в якому він народився.
Матео Ковачич – Австрія
Дещо несподівано, але в цьому списку є і Матео Ковачич. У першій половині 90-х його родина переїхала до Австрії. У 2000-му, коли Ковачичу було 6 років, він потрапив до академії ЛАСКу, де пробув до 2007-го, поки не повернувся із сім'єю до Хорватії.
«Я досі спілкуюся з деякими з тих, з ким грав у той час (в Австрії – прим. Tribuna.com). Пам'ятаю всіх своїх друзів. Вони були великою частиною мого життя», – розповідав пізніше Матео.
Алехандро Гарначо – Іспанія
Для когось цей факт не стане великим відкриттям, проте юна зірка «МЮ» все ж таки підходить за всіма критеріями для нашої добірки. 19-річний вінгер, який вже виступає за збірну Аргентини, народився у Мадриді у липні 2004-го. А право грати за чинних чемпіонів світу отримав через коріння своєї матері.
Був в академіях «Хетафе» та «Атлетико», поки у 2020-му не прийняв пропозицію від манкуніанців.
Хоселу – Німеччина
Ще рік тому Хоселу навряд чи потрапив би до цього матеріалу, але зараз він – гравець «Реала», тож його цілком можна віднести до розряду зіркових футболістів. Форвард народився у Штутгарті у березні 1990-го. Там він із сім'єю жив до чотирьох років, а пізніше його батьки вирішили повернутися до Іспанії.
Цікаво, що в середині минулого десятиліття Хоселу грав у Німеччині – з 2012-го до 2015-го був у «Гоффенгаймі», «Айнтрахті» та «Ганновері». Такої результативністю, яка була минулого сезону в «Еспаньйолі», не відрізнявся, але 29 м'ячів за три сезони все ж поклав.
Едуардо Камавінґа – Ангола
Едуардо народився 10 листопада 2002 року у таборі для біженців у провінції Кабінету на західному узбережжі Анголи. Коли йому був лише один рік, сім'я вирішила перебратися до Франції, де все було порівняно краще, ніж в Африці. Щоправда, один момент затьмарив дитинство майбутнього гравця «Реала» – коли йому було 11, будинок його родини згорів. Щоб відволіктися від сумних думок, юний Камавінґа йшов тренуватися.
Про зв'язок із Анголою він не забуває. Кілька місяців тому записав відеозвернення для Федерації футболу країни, в якій народився.
Маркус Тюрам – Італія
Ось ще один персонаж, місце народження якого безпосередньо пов'язане з кар'єрою батька. Влітку 1997-го Лілліан Тюрам готувався до свого другого сезону у складі «Парми», а його дружина в той же час народжувала первістка в одному з пологових будинків італійського міста.
Свої перші кроки у футболі Маркус робив уже у Франції, виступаючи в академіях «Булоні» та «Сошо», хоч його батько у цей час грав в Іспанії за «Барселону» і готувався до завершення кар'єри. Влітку 2023-го Тюрам повернувся до країни, де народився, зараз цілком успішно грає за «Інтер» і готується приміряти перші для себе чемпіонські медалі.
Сергій Милинкович-Савич – Іспанія
Сергій народився у досить спортивній родині. Його мати була професійною баскетболісткою, а батько – футболістом. У 1995-му той виступав за «Альмерію», тому на світ півзахисник тепер уже «Аль-Хілаля» з'явився в іспанському місті Льєїда.
Цікаво, що до свого дебюту у великому футболі за сербську «Войводину» Сергій встиг побувати в академіях португальського «Спортінга» та австрійського «Грацера».
Рафаел Геррейро – Франція
Рафаел народився в Ле-Блан-Меніль, що на північному сході Парижа, у родині португальця та француженки. Вже у 6 років потрапив до місцевої академії, а у 2008-му перебрався до структури «Кана», за першу команду якого і дебютував через чотири роки.
Цікаво, що саме Рафа був одним із тих, хто не дав французам взяти «золото» Євро-2016. Він вийшов в основі збірної Португалії на фінальний матч та відіграв усі 120 хвилин.
Гонсало Ігуаїн – Франція
Досить відома історія, але, можливо, хтось не знав. Ігуаїн народився в сім'ї аргентинського футболіста Хорхе Ігуаїна, який у 1987-му виступав грав за французький «Брест». Коли маленькому Гонсало було лише 10 місяців, родина повернулася до Аргентини.
Ігуаїн має французьке громадянство, хоча він не говорить французькою. Звичайно ж, представники збірної Франції свого часу намагалася заманити до себе перспективного нападника, але той все ж таки вибрав Аргентину, яка була йому ближча за багатьма критеріями.
Карні Чуквуемека – Австрія
Зовсім скоро Чуквуемека має нарешті визначитися, за яку національну збірну він хоче виступати – Англію чи Нігерію. Вже п'ять років він грає за збірні «трьох левів» різних вікових категорій, але на нього полює і нігерійська асоціація футболу, адже його батьки саме з цієї країни.
Проте торік з’явився ще один варіант. На гравця вийшли представники австрійської федерації футболу, адже Карні народився в Айзенштадті, хоч і прожив там недовго, коли його батьки вирішили переїхати до Англії. Ральф Рангнік, тренер збірної Австрії, навіть обіцяв гравцю стабільне місце в команді.
Альфонсо Девіс – Гана
Альфонсо народився в таборі біженців Будубурам у Гані, куди його батьки втекли з Ліберії, де саме йшла громадянська війна. Коли майбутньому футболістові було п'ять років, його батьки переїхали до Канади, за збірну якої він зараз виступає.
Сам Девіс зізнавався, що Федерація футболу Гани пропонувала йому виступати за їхню збірну, але зробила це надто пізно. Коли футболіст перейшов у «Баварію», один із співробітників федерації написав йому в директ в інстаграмі, проте Альфонсо на той момент уже вирішив грати за Канаду.
Ашраф Хакімі – Іспанія
У цій добірці могла б бути половина збірної Марокко, футболісти якої народилися то в Канаді, то в Нідерландах, то в Іспанії, але ми виберемо саме Ашрафа – як найзірковішого з них.
Хакімі народився у передмісті Мадрида у сім'ї марокканських емігрантів. Вже у вісім років потрапив до академії «Реала», у складі якого дебютував у великому футболі. За першу команду мадридців провів 17 поєдинків у сезоні 2017/18, навіть забив два голи, а потім вирушив до «Боруссії», «Інтера» та «ПСЖ», за який успішно виступає ось уже третій рік.
Іван Ракитич – Швейцарія
Про те, що Ракитич має зв'язок зі Швейцарією (народився в Рейнфельдені), можна було б здогадатися, знаючи, що він потрапив до Бундесліги, перейшовши до «Шальке» з «Базеля». Хоча все могло б бути менш очевидним, якби у 16 років він погодився на пропозицію «Арсенала». Сім'я гравця обрала все ж таки залишитися в структурі швейцарського гранда, що ніяк не завадило Івану стати топ-футболістом.
До речі, Ракитич грав за юнацькі збірні Швейцарії з 2002-го по 2007-й рік.
Віктор Циганков – Ізраїль
Закінчимо матеріал історіями українців, хоча про них ви, скоріш за все, знали.
Віктор народився у місті Нагарія в Ізраїлі у листопаді 1997 року. Його батько на той момент грав за «Хапоель» (Тайбе) на позиції воротаря. Після завершення кар'єри сім'я Циганкова переїхала до Вінниці, де Віктор почав займатися футболом.
«Я міг грати за збірну Ізраїлю, моєму батькові дзвонили та пропонували, коли мені було 16 чи 17 років, але я обрав збірну України», – розповідав Віктор у 2018-му.
Андрій Ярмоленко – РФ
Один із найкращих футболістів в історії збірної України народився на землі країни-агресорки, у Санкт-Петербурзі. Але пробув Андрій там недовго, вже у два роки його родина переїхала до Чернігова.
Про те, де він народився, Ярмоленко востаннє згадував у березні 2022-го, коли намагався достукатися до російських футболістів: «Я народився в Санкт-Петербурзі, але виріс в Україні і вважаю себе стовідсотковим українцем. У мене питання до гравців збірної Росії: що ви сидите як говнюки і нічого не кажете? У моїй країні вбивають людей, вбивають дружин, вбивають матерів, убивають наших дітей. Але ви нічого не кажете».
***
Хто ще:
Патрік Вієйра – Сенегал
Армандо Броя – Англія
Джованні Рейна – Англія
Сімоне Перротта – Англія
Трево Чалоба – Сьєрра-Леоне
Седрік Соареш – Німеччина
Соф'ян Амрабат – Нідерланди
Нуссаїр Мазрауї – Нідерланди
Хакім Зієш – Нідерланди
Яссін Буну – Канада
Фікайо Томорі – Канада
Оуен Харгрівз – Канада
Лукас Подольскі – Польща
Мирослав Клозе – Польща
П'єр-Емерік Обамеянг – Франція
Фото: Relevent Sports, Andrew Yates/Global Look Press, Andy Mueller/Global Look Press, «Реал»
