Гасперіні – творець дива «Аталанти». Його називають диктатором, а він надихається вовчою зграєю
Виграв перший в історії єврокубок для Бергамо.
У 2019 році Джан П’єро Гасперіні став почесним громадянином Бергамо. Цілком можливо, що вже після цього сезону він зможе поборотися за звання місцевого святого із Александром Бергамським, який вважається покровителем міста.
Останні вісім років беззастережним покровителем міста є саме Гасперіні, який зумів із провінційної команди зробити одного з лідерів Серії А. Хороші тренери тут бували й раніше: Ліппі, Пранделлі, Гвідолін, Конте, та лише Гасп зумів стати для цього клубу культовою людиною, що змінила все.
До призначення Джан П’єро найкращим результатом клубу у Серії А було п’яте місце в сезоні 1947/48, а в Європі найвищим досягненням був чвертьфінал Кубка УЄФА 1990/91. Після його приходу вони шість разів фінішували п’ятими або вище, тричі брали участь у Лізі чемпіонів (включно з чвертьфіналом) і тепер виграли титул у своєму ж першому європейському фіналі.
Провів лише два сезони в Серії А, але встиг розбити обличчя Марадоні
Джан П’єро народився в містечку поблизу Турина, тому питань щодо дитячого клубу мрії не виникало. Вже у 9 рік його привезли на оглядини в дитячу команду «Юве». В примавері Гасперіні грав поруч із Паоло Россі, вони навіть потоваришували з того часу, але стати таким самим великим гравцем йому не судилося.
Спочатку оренда у «Реджіну», потім перехід у «Палермо». Із сицілійцями, що були в Серії Б, навіть пощастило зіграти у фіналі Кубка Італії, але «Юве» не залишив шансів супернику. Найвищою точкою футбольної кар'єри Гасперіні стала «Пескара». У 29 років він вперше зіграв у Серії А, забивши 7 м'ячів у дебютному сезоні. Деякі з них виходили навіть досить красивими.
Гасп любить з усмішкою згадувати два сезони «Пескари» у Серії А. З ним грали бразильці Едмар та Тіта, кажуть, що останнього взяли у «Баєра», промінявши на молодого Ромаріо. А ще ті роки запам'яталися травмою, яку Гасперіні наніс Дієго Марадоні. Після відмашки рукою від італійця Дієго наклали чотири шви, а фани «Наполі» не на жарт злякалися, що втрата лідера коштуватиме їхньому клубу чемпіонства.
Після «Пескари» Гасперіні ще відбігав сезончик у «Салернітані», а завершував у «Віз Пезаро». Вийшла досить посередня кар'єра, найвищою точкою якої стала перемога у Серії Б. Але тренерська доля виявилася значно успішнішою.
Почав із молодіжки «Юве», провалився в «Інтері»
Свої головні тренерські ідеї Гасп почав втілювати ще із молодіжкою «Ювентуса». Гра у три центральні захисники багатьма сприймалася як повернення до ультразахисного катеначо, але Гасперіні мав на це свою думку. Його команди зовсім не збиралися чекати помилок від суперників, а робили все, щоб він помилявся. Інтенсивний пресинг та швидкі фланги робили гру Гасперіні справді видовищною.
В інтерв'ю The Guardian кількарічної давнини тренер цитує Сун-Цзи: «Захист робить вас непереможним, але якщо ви хочете перемогти, то повинні атакувати». Після періодів у «Кротоне» та «Дженоа» його навіть почали називати «Гасперсон», порівнюючи із Фергюсоном. Навіть провальна спроба в «Інтері» не похитнула віру Гасперіні у свої принципи.
На чолі «нерадзуррі» Гасп не виграв жодного офіційного матчу та покинув клубі через розбіжності із керівництвом. Одразу після цього італійця запросив на тренування Хосеп Гвардіола. Підтримка одного з найкращих тренерів світу дуже допомогла тренеру. Пізніше Гвардіола зізнавався. що грати проти команд Гасперіні – це як ходити до дантиста, завжди неприємно.
Повернувши собі стабільність у «Дженоа», що став міцним середняком, він прийняв пропозицію «Аталанти». Тут йому вдалося розрити свій потенціал та ідеї на повну. Клуб одразу залетів на четверте місце, почав стабільного грати у єврокубках, а в складі раз пораз почали з'являтися нові зірки.
Фішки Гасперіні: надважкі тренування та розкриття нових гравців
Запорука успіху Гасперіні в Бергамо – величезна робота. Причому це не лише одержимість самого тренера, який, за зізнанням дружини, часто зривається серед ночі, щоб записати якусь нову ідею, але й буквально важка фізична праця на тренуваннях, що змушує гравців випльовувати печінки.
Папу Гомес говорив, що «Аталанта» – це єдина команда, яка відпочиває в день поєдинку, бо в усі ніші дні вони бігають як прокляті. Матч виглядає легкою прогулянкою після тижневих тренувань. Юний Крістіан Вієрі перетнувся із Гасперіні у молодіжці «Юве» – і його вердикт був таким, що Гасперіні вбиває футболістів.
Джан П’єро впевнений, що саме важка праця дозволяє його футболістам розкриватися. «Папу Гомес до мене не грав на такому рівні, бо погано тренувався», – підсумовує тренер. «Ілічича називали «бабуся», бо він ходив тут колами і намагався з усіма бути добрим. Але ми змусили його змінити підхід до тренувань – і він став «професором», – Гасперіні наводить приклад свого словенського легіонера.
Спінацолла розповідав журналістам, що за тренування вони пробігають12 км. Для Гасперіні важливим є не просто біг, але й осмислені переміщення із м'ячем. Він звертає у вагу на те, що навіть відбігавши 90 хвилин матчу, мозок повинен виробляти правильні рішення, тому вони знову і знову на тренуваннях відпрацьовують командний пресинг та забігання, доводячи все до автоматизму.
Окрім того, він добивається прогресу від гравців атакуючої ланки, змінюючи їх світогляд. Тому ж Папу Гомесу він радив звертати увагу на арбітра, якого ніколи не видно, але він завжди займає найбільш вигідну позицію. Так аргентинець навчився діяти між лініями. Схожі розмови він проводив із Пашаличем та Маліновським, які змінювали свою гру під впливом тренера. Найсвіжіший приклад – Де Кетеларе, який після одного асисту в 40 мачтах за «Мілан», вже зробив 14+9 у Бергамо. Нарешті повернувся у великий футбол талановитий Скамакка, він теж згадав, як забивати.
Його називають диктатором, а він надихається вовчою зграєю
Окрім того, що в Гасперіні найважчі тренування в Італії (обійшов навіть Конте), про Джан П’єро часто говорять як про диктатора, що прагне все контролювати. Свого часу в нього виник конфлікт у «Інтері», де тренер відверто висловився про те, що йому купили зовсім не тих гравців, яких він хотів, а також довелося змінювати улюблену схему 3-5-2.
У 2020-му сталася епічна сварка між ним там Папу Гомесом у перерві матчу із «Мідтьюлландом», навіть дійшло до рукоприкладства. За аргентинця заступився Іличич, тому обидва опинилися в опалі. Керівництво клубу стало на сторону тренера, тому вже за місяць лідер та головний плеймейкер клубу опинився у «Севільї».
На початку цього сезону заговорив вже Йоакім Меле, який перейшов до німецького «Вольфсбурга»: «Ти не відчуваєш себе людиною, просто номером. В тебе немає ніяких стосунків з тренером.
Він може мучити тебе з дивних приводів. Наприклад, ми з Гойлундом разом їздили на тренування, але він не хотів, щоб ми це робили, бо ми могли спілкуватися та веселитися по дорозі на тренування. Він не хотів цього, тож сварив. Навіть коли сам клуб сказав, що я можу возити Расмуса на тренування, бо він не вміє керувати.
Не знаю, чи типово це для італійців, але це одна з речей, через яку ти в підсумку стаєш злим та ситим подібним по горло», – сказав Меле.
Досить неочікувано за колишнього тренера вступився Руслан Маліновський, у якого теж був міні-конфлікт зі Гаспом. Італійські журналісти говорили, що суперечка сталась після спарингу проти «Ньюксла» у передсезонці. Потім виявилося, що тренер незадоволений результативністю українця, а Руслан чудово знає, чого від нього хоче тренер.
Зрештою, Маліновський покинув клуб, але про свого тренера говорить виключно позитивні речі: «Як було в команді Гасперіні? Тяжко, але ми тричі виходили до Ліги Європи та тричі до Ліги чемпіонів. Звичайно, це складно, але це необхідно, якщо ви хочете досягти мети та виступати на рівні топ-команд. Якщо у вас немає складу вартістю понад 300 мільйонів, ви повинні фізично підготуватися і бути сильнішими за інших».
Здебільшого, гравці вдячні Гасперіні, бо він дозволяє їм прогресувати, але бувають й інші випадки. Ви могли забути, але свого часу в «Аталанту» приїхав Мартін Шкртел. Гасперіні не влаштувала форма 34-літнього гравця, а словак явно не розраховував, що під кінець кар'єри треба буде пахати як віл, тому його перебування завершилося через три тижні.
Навіть Папу Гомес минулого року заявив, що суперечки бувають, а у їхньому випадку ніхто не хотів поступатись. У тому ж інтерв'ю The Guardian Гасперіні розповідав, що повісив в роздягальні фотографію вовчої зграї. Ви точно бачили таку в інтернеті та різноманітних пацанських пабліках.
«Вовча зграя чудово організована: той, хто йде попереду, задає темп, за ним йде найсильніший, щоб відбити можливу атаку з фронтової сторони і захистити тих, хто в середині. З флангів також йдуть досвідчені бійці, які завжди готові діяти, а замикає зграю ватажок зграї, який контролює загальну ситуацію», – розповідає тренер.
Важко сказати, наскільки правдиве тлумачення вовчої тактики від італійця, але для мотивації команди це працює.
У Гасперіні навіть сформувалася своя тренерська школа – це люди. які наслідують його принципи. Серед них чимало крутих тренерів: Тіаго Мотта, Іван Юрич, Рафаеле Палладіно та Альберто Джилардіно.
Фото: Global Look Press/Spada/Keystone Press Agency, Michele Maraviglia/Global Look Press
