Команда, за яку хочеться вболівати. Як збірна України з волейболу виграла Золоту лігу

Від редакції: цей пост написаний нашим блогером. Підтримайте його плюсами та коментарями.

***

Це сталося! Багатостраждальна збірна України з волейболу виграла Золоту Євролігу вдруге в своїй історії і вперше з 2017-го. І зробила це без значної частини «золотого покоління», показавши, що в Україні існує волейбол високого рівня і без Олега Плотницького і його посіпак-відмовників.

Тернистий шлях до перемоги

Після всіх скандалів, які супроводжували збірну перед початком турніру, новий тренер Рауль Лосано повіз на змагання відверто другий склад. І очікування (не плутати зі сподіваннями чи мріями) були не найкращими. Особисто я задоволений був би і вильотом із групи з результатом 3-3, бо по відчуттям цілком малювалися і 2-4. Але ця команда продемонструвала, що таке характер, самовіддача, відданість своїй справі та ідеям тренера, віра в свої сили і гордість гри за головну команду країни.

Поїхали розбиратися, як же це сталося.

В прев’ю я розписував новий формат Золотої ліги і акцентував на наявності більшої кількості складних суперників, тож задача була не з легких.

Тур 1

18.05.2024

Україна – Румунія 3-1 (20:25, 25:21, 25:23, 25:19)

Найрезультативніші гравці: Данило Уривкін 19, Юрій Семенюк 16, Євгеній Кісілюк 9, Дмитро Янчук 9, Микола Рудницький 6.

Перша гра мала показати, на що дана команда може претендувати. В суперниках – міцний європейський середняк, чвертьфіналіст останнього Євро румуни.

Перша партія підтвердила наші побоювання. Відчувалася незіграність гравців і відсутність достатньої ігрової практики. Але заспокоївшись, починаючи із другої партії наші хлопці почали показувати пристойний волейбол. Подача і блок стали нашими козирями на весь турнір, а здатність переломити гру по ходу матчу стала нашою візитівкою. З найкращого боку проявив себе Юрій Семенюк (5 блоків), який показав, що недарма його обрали капітаном.

19.05.2024

Україна – Азербайджан 3-0 (25:23, 25:16, 25:16)

Найрезультативніші гравці: Данило Уривкін 11, Дмитро Янчук 7, Юрій Семенюк 6, Микита Лубан 6, Денис Велецький 5.

На матч проти господарів туру були побоювання, і в першій партії було важко. Але потім наша команда показала, що і цим складом ми значно вищі за класом.

Цікаво було спостерігати, що і європейська федерація волейболу не розуміла, що відбувається в нашій команді. Так, на сайті федерації в статистиці значилися всі наші відмовники, а Дмитро Янчук був помічений як Дмитро Терьоменко (плутанина із 8-м номером). До речі, ці нестиковки не пофіксили і до Фіналу чотирьох, коли і у відеографіці давали подібні фейли.

2 тур

25.05.2024

Україна – Чехія 1-3 (22:25, 25:23, 15:25, 22:25)

Найрезультативніші гравці: Дмитро Янчук 16, Данило Уривкін 13, Максим Дрозд 9, Микита Лубан 7.

А ось і перша поразка. Сама по собі від міцних чехів вона не критична, але програли вчисту. З іншого боку, у нас абсолютно не летіла подача, а один сет ми взяли. Тож місце для оптимізму залишалося.

26.05.2024

Україна – Люксембург 3-0 (25:16, 25:19, 25:20)

Найрезультативніші гравці: Євгеній Кісілюк 11, Максим Дрозд 11, Дмитро Янчук 8 Юрій Семенюк 6.

З аутсайдерами розібралися без проблем. Цікаво, що починаючи з цього матчу Лосано вже остаточно визначився із стартовим складом і вже не міняв його до кінця турніру. Але при цьому грав дуже широкою ротацією, не боячись проводити велику кількість замін по ходу матчу.

3 тур

31.05.2024

Україна – Португалія 3-1 (25:16, 17:25, 25:22, 25:23)

Найрезультативніші гравці: Євгеній Кісілюк 11, Юрій Семенюк 13, Дмитро Янчук 13, Данило Уривкін 8, Віктор Шаповал 7, Максим Дрозд 9.

За два дні до матчу з португальцями наша команда провела товариський матч зі збірною Польщі. Програли 2-3, але отримали непоганий заряд позитиву. Хоча побоювання щодо доцільності були, адже це додаткове фізичне навантаження перед вирішальними матчами. Але Лосано показав, що він правий.

На фінальний тур у нас була задача виграти хоча б один із двох матчів проти найрейтинговіших суперників, бажано чисто (3-0 або 3-1). І наші хлопці справилися з цим вже в першому матчі.

Матч із португальцями був важким. Гойдалки в перших трьох сетах, а потім піренейці стали переломлювати хід гри. Все йшло до тай-брейку, ми летіли 11:19. І тут знайшовся несподіваний герой. 42-річний Микола Рудницький, який несподівано виборов собі місце третього центрального блокуючого у молодших партнерів, вийшов на майданчик при рахунку 12:19, пройшов передню лінію (три розстановки) і залишив майданчик після своїх подач вже за рахунку 23:22 на нашу користь. 2 блоки, 1 атака і ряд пом’якшень стали переломним моментом у цій партії і у всій грі. Красива історія.

02.06.2024

Україна – Бельгія 2-3 (20:25, 25:15, 25:21, 25:27, 11:15)

Найрезультативніші гравці: Дмитро Янчук 22, Євгеній Кісілюк 17, Віктор Шаповал 15, Юрій Семенюк 8.

Останній матч вже не мав турнірного значення. Ми вже виконали задачу виходу до Фіналу чотирьох, а бельгійці несподівано провалилися (особливо сенсаційними виглядали 0-3 від фінів). Але не забуваємо, що бельгійці наші головні конкуренти в рейтингу, тому перемога була бажаною. Тим не менше, тренер зробив декілька замін у стартовому складі (той же Віктор Шаповал вийшов замість Данила Уривкіна).

Гра була непогана, ми мали два матч-боли. Але все ж програли на тай-брейку. Некритично, хоча питання рейтингу і не було закрито остаточно.

Півфінал

15.06.2024

Україна – Чехія 3-0 (26:24, 25:16, 25:20)

Найрезультативніші гравці: Дмитро Янчук 13, Євгеній Кісілюк 12, Юрій Семенюк 9, Данило Уривкін 8.

Нагадаю, чехам ми програли у груповому турнірі. Але в півфіналі взяли впевнений реванш. Хоча без камбеку не обійшлося. В першій партії ми програвали в кінцівці 16:19. І знову досить несподіваний герой. Олександр Наложний вийшов на заміну, дав 5/5 в атаці, допомігши перевернути хід партії. Далі вже наша команда спокійно дотиснула суперника, особливо була помітна перевага на блоці (8-3). Ми в фіналі! А заодно протягнули з собою на Челенджер бельгійців (перед матчем ходили розмови про можливу доцільність зливу, щоб не пропустити на Турнір претендентів своїх конкурентів. Але поразкові маніпуляції – це шлях для слабких).

Фінал

16.06.2024

Україна – Хорватія 3-1 (23:25, 25:19, 28:26, 25:19)

Найрезультативніші гравці: Євгеній Кісілюк 19, Юрій Семенюк 13, Дмитро Янчук 12, Данило Уривкін 11, Віктор Шаповал 10.

Фінал проти господарів, перша гра для цього складу під справжнім глядацьким тиском. І знову слабкий початок, програна перша партія. І знову камбек.

Вирішальною стала третя партія, яку ми розпочали слабко і програвали 7:14. І от в цей момент, що називається, полетіло. Подачею ми просто знищили суперника. Спочатку Дмитро Долгополов планером, а потім Євгеній Кісілюк і Віктор Шаповал силовими просто замучили суперника. 14-4 по ейсам у матчі (5 Шаповал, 4 Кісілюк). Ривок 15:4 і ми вже ведемо 22:18. Але і хорвати не здаються. При 24:21 ми маємо 3 матч-боли, перший же з них можемо вигравати на дограванні, але Кісілюк б’є у блок. Наші підсідають і хорвати переводять партію на більше-менше. Добре, що Лосано знаходить потрібні слова, пасуючі задіюють в кінці найнадійніші опції Семенюка і Янчука і ми беремо ключову партію 28:26!

В четвертій вже йшло досить легко, хоча і почали буксувати в кінці після 21:11. Тут показовим стала поведінка нашого нового капітана Юрія Семенюка. Спочатку під час челенджу, коли Юрій був на лавці, він вибіг до лицьової і підбадьорював партнерів (ви уявляєте таке від Плотницького?), а потім відмовлявся покинути майданчик, незважаючи на мікротравми (тримався і за плече, і за коліно). Символічно, що у важкий момент знялися якраз через атаку Семенюка у центрі сітки. Справжній капітан.

І ось переможне очко набране і вся команда висипає на майданчик для святкування! Ми переможці!

МВП фіналу віддають Євгенію Кісілюку. А нагороджує медалями наших хлопців президент Федерації волейболу України Михайло Мельник. Свою битву у Плотницького він виграв, тепер це можна сказати із впевненістю.

Розбір гри

Головним творцем цієї перемоги став новий тренер нашої збірної Рауль Лосано. Я з осторогою ставився до його приходу, адже останні серйозні успіхи в нього були досить давно. Але аргентинець показав себе із найкращого боку, показавши прагнення до постановки сучасної швидкої гри. Тут пройдемося по головних відмінностях у порівнянні з командою Угіса Крастіньша:

- темп гри значно зріс. При першій же можливості заграється перший темп або пайп. Підозрюю, Лосано хоче грати ще швидше, але не може цього поки зробити через відсутність хорошого прийому;

- вчасні й емоційні тайм-аути. Не знаю, чи все наші хлопці розуміють англійською, але тайм-аути стали дійсно продуктивними і жвавими;

- широка ігрова ротація. Тут просто кардинальна відмінність з Угісом, який грав всі турніри однією сімкою. Рауль же використовує багатьох. Причому, робить це не лише у невдалі відрізки. Наприклад, в кінці партії постійно змінює діагональ, освіжаючи гру. Тому роль резервістів Шаповала, Долгополова, Рудницького, Наложного дуже велика;

- покращення гри у захисті, де всі постійно знаходяться «на ногах».

Проблем у цієї команди вистачає, і є місце для покращення гри. В першу чергу, треба покращувати прийом. Це основа гри, а з цим у нас не дуже. Можна підсилити і подачу, взявши сильнішого в цьому плані пасуючого (Щитков, Синиця, Стеблецький). Але це все робочі моменти, над якими доведеться працювати перманентно.

Тепер по гравцях.

Юрій Семенюк показав справжню капітанську гру і поведінку. Навіть якщо повернуть Плотницького, ніхто у Юрія капітанську пов’язку не забере. Хороший блок і максимально прокачана за рік подача. А ще впевненість у будь-якій ситуації. Це дуже надихає партнерів.

Максим Дрозд може зіграти сильніше. Тут питання форми. У цьому складі він основний, але з поверненням Щурова і Терьоменка може втратити місце. Ми знаємо, що Максим може краще, але після травм важко потрапити у ритм.

Враховуючи, що не завжди вдавалося у Дрозда, чудово проявив себе суперветеран Микола Рудницький. Дивом потрапивши у склад, Микола зіграв максимально впевнено у ті хвилини, коли його випускав тренер. А дивлячись на таку гру ветерана, молоді і не подумають сачкувати.

Серед догравальників роль лідера взяв на себе Дмитро Янчук. Якщо говорити про МВП всього турніру (і винести за дужки Семенюка), то Дмитро проявив себе найкраще, зіграв найстабільніше. Згадуючи його перфоманс і в фіналі Суперліги, це може бути лідер збірної на роки.

У парі з Янчуком здебільшого грав Євгеній Кісілюк. Потенційно це найпотужніший наш нападник. Але проблемою Євгенія завжди була психологія. Наче і все є у гравця, а постійно не йде гра. Але схоже, що Кісілюк поборов-таки своїх демонів, бо на кінець турніру накотив добряче. Хоча проблема із прийомом нікуди не ділася.

На підміну основним догравальникам найчастіше виходим Олександр Наложний. В деяких моментах непогано себе проявив, але потрібна практика.

Основним пасуючим був Сергій Євстратов. Досить якісна зв’язка, хоч і без особливого блиску. Може бути хорошим бекапом для основних зв’язуючих, коли (якщо) вони повернуться.

Підміняв Євстратова (і дуже часто) Дмитро Долгополов. Якщо чесно, очікував від нього слабшої гри. Але Дмитро зі своєю роллю справився, каші не псував.

Місце основного діагонального закріпив за собою молодий Данило Уривкін. Деякі матчі провів дуже потужно, деякі досить блідо. Але серед нинішніх діагональних він найбільш темповий, а це імпонує Лосано.

Підміняв Уривкіна Віктор Шаповал. Склалося враження, що Віктор все ще мандражує, хотілося б більшого ризику і впевненості в атаці. Але подача бімба, це часто допомагало.

Основний і беззаперечний ліберо Олександр Бойко. Тут безальтернативно і якісно. Ярослав Пампушко зазнав травми ще на початку, тож оцінити його перспективи важко.

Також були у складі і грали на початку змагань Микита Лубан, Дмитро Шаповал, Денис Велецький та Олександр Коваль.

Я далекий від думки, що цей склад сильніший за минулорічний. Все-таки, тоді у суперниках були наш криптоніт Туреччина. Але цей склад точно сильніший як команда. І точно за них по-справжньому хочеться вболівати.

Цим би гравцям та побільше ігрової практики в клубах. Бо більшість із них є резервістами. Сподіваюся, в наступному сезоні вони її отримають. Може там Решетилівка з Андрієм Левченком підметушиться і відхопить собі Янчука чи Кісілюка? Було б цікаво.

Рейтинг

Нагадаю, що найкраща команда по рейтингу, яка ще не грає в Лізі націй, отримає путівку на цей турнір.

Перед початком Золотої ліги наш відрив від найближчого конкурента Бельгії складав 15 очок. Зараз він зріс до 20.

Це серйозний запас, можливо, навіть невідіграваний. Але теоретично, мабуть, це ще можливо. У Челенджера вдвічі вищий коєфіцієнт, ніж у ЗЛ, тому гіпотетична поразка від бельгійців з рахунком 0-3 (а ми можемо пересіктися із ними у півфіналі) може покрити дефіцит в 11-12 очок. Залишається ще +8. Але ж щоб програти по рейтингу, нам «доведеться» виграти у чилійців в 1/4 хоча б 3-2, а бельгійцям програти у фіналі умовним катарцям хоча б 2-3. Це ще +2 для нас, маємо +10. І от цей гандикап бельгійцям треба подолати за один матч (умовні наші 0-3 у матчі за 3 місце від Китаю і перемога Бельгія 3-0 у хорватів в 1/4). Схоже, що це неможливо навіть теоретично (не вистачить 1-2 балів). І це ж я описав найгірший розклад.

Тому по рейтингу ми вже потрапляємо в Лігу націй. Хіба що до кінця року повернуть росіян, але це навряд чи.

До речі, по Лізі націй, бо були питання на гілці. Починаючи з наступного року, турнір претендентів (Челенджер) відміняється. Вилітати з Ліги націй буде лише одна команда (найгірша із 18-ти по результатам 12 турів групового турніру), а її місце посідатиме найрейтинговіша із тих, хто ще не грає в ЛН.

Що далі для України

А далі Челенджер, переможець якого потрапить на наступний рік у Лігу націй по спортивному принципу. Турнір пройде у Китаї з 4 по 7 липня.

Сітка змагань вже відома. Ми стартуємо в 1/4 із Чилі, яких обіграли минулоріч в матчі за 3-тє місце 3-0. У разі успіху, виходимо на свіжих знайомих бельгійців/хорватів.

Побволіваємо за наших хлопців! Успіх на цьому турнірі закріпив би думку в обранні правильного курсу на майбутнє.

Що робити з відмовниками?

Не дуже хотілося писати про такі речі у пості радості, але маємо зважати на цю проблему.

Отже, у відмовниках у нас залишилося 8 гравців: Плотницький, Полуян, Тупчій, Ковальов, Терьоменко, Єрещенко, Щитков і Брова.

Брову і Терьоменка викреслюємо із цього списку, там справді травми. Тим паче, Дмитро дав докладні і адекватні пояснення, питань немає.

Виклеслюємо і Єрещенка. Його ім’я сплило тільки на фоні відмови гравців його позиції. Якщо не скористався цією можливістю, значить йому не цікаво. Нам також. Його історія в збірній України ймовірно завершена. Тим паче, нинішні гравці не факт, що слабші від нього.

Тупчій, Ковальов і Щитков мости ще не спалили. Тим паче, Василь привітав нашу команду в сторіс в соцмережах. Впевнений, керівники «Барком-Кажанів» (Баран), «Прометея» (Дубинський), спонсорів збірної (Герега) і керівників Федерації (Мельник) здатні вирішити це питання. Ці гравці потрібні, якщо ми хочемо бути успішними в Лізі націй.

Залишаються Плотницький і Полуян.

Тимофій виглядає максимально недалекоглядним у нинішній ситуації. Повівшись на підбурювання свого друга, Полуян змарнував можливість, на яку чекав довгі роки. А саме, стати основним гравцем і лідером збірної. І спільнота до нього налаштована поблажливо, щось на зразок «ох і дурак». За умови вибачень/пояснень, Тимофій може повернутися у збірну.

А от Плотницький схоже спалив всі мости. Після відмови він тільки ще більше розпалював конфлікт. Запит на комерційний турнір в Дубаї та недалекоглядні заяви його мами в соцмережах (з використанням ймовірних твінків, які проскакували і на Трибуні), історії Мельника про вимоги менеджера-кума Олега в збірній тільки відштовхують ще більше.

Чи може Олег підсилити гру збірної по чисто ігрових якостях? Безперечно, тим паче прийом якраз наша найбільша проблема. Чи здатен він підсилити нашу збірну як команду? Є сумніви. Чи здатен він розвалити атмосферу в команді? Безперечно.

Тому я не знаю, за яких умов Плотницький може повернутися в команду. Для цього йому треба зробити дуже велику кількість кроків назустріч, але, схоже, що він цього не прагне. Тому нам просто треба прийняти факт, що найближчими роками збірна України буде грати без найкращого свого волейболіста.

В будь-якому випадку, Михайло Мельник сказав, що формування складу – це виключно в компетенції тренера і він не заважатиме, якщо Лосано вирішить так чи інакше.

Жінки

Якщо чоловіки зіграли у Золотій лізі тріумфально, то жінки провалилися. Результат у групі наче і той же (4-2), але у порівнянні з минулим роком це явний крок назад. Тим паче, якщо згадувати, яким чином ми не потрапили у Фінал чотирьох. Бельгійки, вирішивши всі свої проблеми, зняли з гри свою основну гравчиню Герботс і всіма силами намагалися нам програти (їм це було вигідно), але наші дівчата не змогли, програвши у вирішальній партії, ведучи +6 у кінцівці.

Після завершення кар’єри Олесею Рихлюк, у нас велика проблема на позиції діагональної (Крайдуба зовсім не тягне). Плюс непонятки із формуванням заявки, де багато гравчинь, на чолі з Валерією Якушевою, просто ігноруються.

Тому до головного тренера Івана Пєткова є дуже багато запитань. І в цьому плані добре, що ми не потрапили на Челенджер за рейтингом, а то цим «успіхом» могли б і прикритися. По-хорошому, цей тренер має іти у відставку. Але як вирішить Дубинський?

*****

Ось такі справи в нашому волейболі збірних. Ще раз вітаю наших хлопців і всіх вболівальників із перемогою. Команда, за яку хочеться вболівати, продовжує свій шлях.