Історія «замороженого» матчу або як закохатися у бейсбол

На цьогорічному блогерському конкурсі організатори вирішили рандомно створені команди називати іменами бейсбольних клубів. З’явилися «Янкіс», «Ред сокс», «Атлетікс»... Моїй команді дещо не пощастило в цьому плані, бо нас «обізвали» незрозуміло як – чи то по-бейсбольному, чи то по-футбольному. «Блу Джетс» – це якась колаба бейсбольних «Торонто Блу Джейс» і американо-футбольних «Нью-Йорк Джетс». Але мені подобається, звучить оригінально.

В коментарях посту із підсумками другого туру хтось вже назвав командну таблицю конкурсу таблицею чемпіонату МЛБ. І мені стало прикро, що ніхто ще не писав саме про цю трушну американську гру, тож спробую заповнити прогалину.

З дитинства думав, що бейсбол – це звичайна забавка, щось на зразок гри у городки в нашому дитинстві. Так, спосіб скоротати час, трохи порухатися, не більше. І от коли в 2000-му році десь в новинах прочитав, що «якийсь» Алекс Родріґес підписав найбільший контракт в історії світового спорту на 252 мільйонів доларів, то зрозумів, що щось тут не чисто. Не може проста забавка приносити такі шалені гроші.

До речі, бейсбольні контракти – це окрема історія. Чи знаєте ви, що серед найбільших контрактів в абсолютних величинах просто домінують бейсбольні?

Із першої десятки аж шість представників бейсболу, на чолі із 700-мільйонним контрактом унікального пітчера Шохея Охтані. А якщо викреслити саудівські нераховані гроші, то ситуація взагалі виглядатиме домінуючою. Так, першочергово домінація бейсболу пояснюється можливістю підписувати наддовгі контракти (в НБА, наприклад, є обмеження в 5 років). Охтані, як і Родріґес, підписав 10-річний контракт, а Майк Траут взагалі 12-річний. Але і в середніх величинах зарплати у бейсболі на рівні НБА та НФЛ (у Шохея 70 мільйонів на рік!). Ну та ладно, тут я хотів не про гроші.

У 2011-му році я підключив собі «Віасат Спорт» і погрузився в північноамериканський професійний спорт. А оскільки це було літо (пора відпусток в НБА, НФЛ та НХЛ), то вирішив розібратися в бейсболі, у яких сезон був у самому розпалі (на секундочку, в МЛБ регулярний сезон складається із 162(!) матчів, тож доводиться грати не те що щодня, а інколи і по два в день (дабл-хедери). На той момент мої знання обмежувалися термінами «бейсболка», анекдотом із 90-х про бейсбольний бум із річним продажем мільйона биток і всього двох м’ячиків, та милозвучному кожному українцю слова «осалювання», значення якого я ще не знав.

Чим більше я погружався у бейсбол, тим глибше розумів гру. Її «старомодність» була лише міфом, скоріше це була данина традиціям. В бейсбол не люблять запускати щось нове, і це позначається на формі (всі оці джерсі з ґудзиками та брюки з паском в стилі 30-х років ХХ століття) та правилах (те ж розділення на ліги – американську і національну, зі своїми МВП та іншими нагородами). Лише в останні роки і МЛБ здалися прогресу в погоні за популярністю і довшим американським доларом: розширили зону плей-оф із 4 до 6 команд, відмінили обов’язковий вихід на биту для пітчерів, дозволили пропускати гравця на базу без протистояння (так званий Intentional Base on Balls). Це додало грі динамічності і спортивного інтересу, що привертає до неї нових фанів.

Любов до гри (будь-якої) прививається або спадково, або займаючись нею, або ж побачивши якийсь крутий перфоманс гравця чи команди. Якщо ви хочете полюбити бейсбол, то я вам розповім про матч, після якого ви точно станете фаном цієї гри.

«Справжній бейсбол починається внизу дев’ятого іннінгу при двох аутах», – так люблять говорити справжні поціновувачі бейсболу. А я ще додам, що і при двох страйках, тобто в одному кидку від поразки. Така історія трапилася (і не раз!) у шостій грі Світової серії (американці не заморачуються і називають речі своїми іменами) 2011-го року між «Сент-Луїс Кардіналс» та «Техас Рейнджерс».

Але спочатку трохи передісторії, як команди дійшли до цієї гри.

«Техас Рейнджерс»

Ця команда досить молода по міркам бейсболу і була створена в 1961 році (тоді ще називалася «Вашингтон Сенаторс»). На той час вони вважалися ледь не головними невдахами Ліги, щось на зразок «Лос-Анджелес Кліпперс» в НБА. За 50 років існування команда не змогла виграти жодного титулу, що було антирекордом для безтитульних команд (довше не вигравали тільки «Клівленд Індіенс/Ґардіенс», але в них був титул в 1948 році).

Нові амбітні власники будь-що прагнули зламати цю традицію (не нагадує Балмера?) і вкладалися в команду. «Техас» вийшов у лідери МЛБ, маючи дуже потужний склад і титул здавався лише питанням найближчого часу.

У регулярному чемпіонаті команда посіла друге місце, в одній перемозі від «Нью-Йорк Янкіс», і досить впевнено пройшла по плей-оф до Світової серії, обігравши «Тампу Бей Рейс» (3-1) та «Детройт Тайґерс» (4-2).

І вони були великими фаворитами фіналу.

«Сент-Луїс Кардіналс»

А от чемпіонів 2006-го року не мало бути взагалі в тому плей-оф. Незважаючи на потужний склад на чолі з претендентом (принаймні на той час) на ГОАТа Альбертом Пухолсом, команду добряче лихоманило по ходу сезону. За 20 матчів до кінця регулярки відставання від прохідного 4-го місця становило аж 10,5 перемог. По-хорошому, таке не відігрується. Але «Кардіналс» змогли! Їхній фінішний спурт 16-5 наклався на провальний відрізок конкурентів із «Атланта Брейвс» (5-18) і в останній момент «Сент-Луїс» таки обійшов конкурентів на одну перемогу і заскочив у плей-оф із позиції вайлд-кард.

У першому раунді плей-оф на них чекала найкраща команда того чемпіонату «Філадельфія Філліс». «Сент-Луїс» програвав 1-2 і стояв на порозі вильоту, але виграв два заключні матчі, включаючи мега-перфоманс пітчера Кріса Карпентера в останній грі. Тоді «Кардіналс» виграли із рахунком 1-0, а Карпентер видав повний сухий матч із 110 кидків і всього 3 пропущених хітів (крутий і рідкісний перфоманс).

У фіналі конференції вже більш спокійно обіграли «Мілвокі Брюерс» 4-2, хоча по ходу серії було 2-2. Так, неочікувано «Сент-Луїс Кардіналс» потрапили до Світової серії.

«Заморожений» матч

До шостої гри команди підійшли за рахунку 3-2 на користь «Техас Рейнджерс». Що цікаво, господарями фіналу (а відтак і перевагою свого майданчика у вирішальних 6 і 7 матчах) була команда із найгіршим показником перемог у регулярці серед плей-офних команд. А все тому, що Матч всіх зірок виграла Національна ліга, де грали якраз «Сент-Луїз Кардіналс». Може й іншим лігам повернутися до такого бонусу, щоб МВЗ мав хоча б якийсь спортивний інтерес?

Пітчери на шосту гру були відверто слабенькими, тож очікувався результативний бейсбол. І команди не підвели.

Гра була дуже насиченою і результативною. Команди обмінювалися ударами, доки у сьомому іннінзі Едріан Белтре та Майк Неполі не вдарили бек-ту-бек хоум-рани і не вивели свою команду вперед на 3 очки (7:4). Особливо красивим був удар Едріена з коліна. Уф, краса!

У восьмому іннізі «Кардіналс» відігрують одне очко, але цього мало. В низ дев’ятого іннінгу команди входять із двохочковою перевагою «Техасу». Три аута – і перше чемпіонство в кишені!

А тут ще на пітчерську гірку виходить сам Нефталі Феліз...

-------------

Нефталі Феліз увірвався в МЛБ просто з ноги. Його талант був безсумнівним, і йому відвели роль клоузера – пітчера, що закриває матчі за невеликої своєї переваги (до 3 очок). Це дуже відповідальна позиція, що вимагає не тільки майстерності, а й міцних нервів. В сезон новачка в 2010-му Нефталі оформив аж 40 сейвів, побивши рекорд для новачків, став новачком року в Американській лізі та потрапив на Матч всіх зірок. Його почали порівнювати із найкращим клоузером всіх часів Маріано Ріверою з «Янкіс». У другому сезоні Феліз також показував топову гру, видавши 32 сейви. Це значно перевищувало графік Рівери, а йому ж було лише 23.

Нефталі Феліз має третій в історії кидок за швидкістю – 103 милі/год.

В плей-оф-2011 Феліз мав 6/6 сейвів, все складалося ідеально. І ось на горизонті титул чемпіона. Життя склалося?

-------------

Але як відомо, справжній бейсбол починається внизу дев’ятого іннінгу. Суперклоузер проти верху лінійки відбиваючих. Класика!

Феліз швиденько оформлює страйк-аут першому супернику. Всього два залишається до чемпіонства. Та на биту виходить великий і страшний Альберт «Принц» Пухолс.

-------------

Коли починаєш розбиратися в якомусь новому для себе виді спорту, важливо знайти гравця, за якого будеш по-справжньому вболівати. Це надихає і тримає в тонусі спостерігання за грою. Я для себе вибрав домініканця Альберта Пухолса.

Скажу чесно, спочатку мені просто сподобалося смішнувате прізвище і я взагалі його асоціював з іншим гравцем (навіть не беттером, а якимсь волосатим пітчером). Але розібравшися, я зрозумів, що вибрав достойного кумира.

Цей домініканський чарівник справді є одним із найкращих гравців всіх часів. Представник «клубу 700» (всього 4 гравці вибили 700+ хоум-ранів, у Альберта 703), другий в історії за RBI (набраними очками). На той момент Пухолса розглядали як реального претендента на ГОАТа, він вже мав три МВП, чемпіонство і лупив по 50 хоум-ранів за сезон.

Але в той рік у нього закінчувався контракт і майбутнє було незрозумілим. Цілком можливо, що то міг бути останній матч Альберта за «Кардіналс».

У Світовій серії Пухолс не вражав. Так, він вибив три хоум-рани в третьому матчі, але в інших не феєрив. А від нього чекали саме цього.

-------------

У цій грі у «Принца Альберта» зовсім не йшло, він мав 0/4 на биті. Але в критичний момент зібрався і з першого ж кидка вибив дабл (завжди весело було дивитися, як «квадратний» Пухолс біжить до другої бази). «Сент-Луїс» у грі!

Фелікс починає нервувати і проти потужного Ленса Беркмана (в цьому матчі 3/5 при 3 RBI і хоум-рані) не ризикує, за 4 кидки роблячи йому пробіжку.

Але з наступним беттером справляється, нехай і важко. Ще один страйк-аут, і «Техас» вже у всього одному ауті від чемпіонства. А верх лінійки-то вже пройдено, найстрашніші суперники позаду.

І от на биту виходить Девід Фріз. Посередній гравець, шостий номер в лінійці (зазвичай це 4-5 по силі беттер), який щоправда досить непогано проводив Світову серію, але конкретно в цьому матчі мав сухі 0/3.

-------------

Для Девіда Фріза той плей-оф був унікальним. Не хапаючи зірок з неба в регулярці, у матчах на виліт він перетворився у конкретного тащера і набив цілих 21 RBI (очок). Це стало рекордом, жоден гравець не досягав такого на той час.

Цікаво, що побив рекорд Фріза у 2023-му році Адоліс Ґарсіа (22 RBI), гравець... «Техас Рейнджерс».

-------------

Нефталі швиденько робить два страйки, кидаючи по дальній зоні, провокуючи на граунд-аут. Рахунок на гірці 1-2. Ще один-однюсінький страйк і «Рейнджерс» чемпіони.

У цей момент камери вихоплюють Нолана Раяна, генерального менеджера техасців. Великий бейсболіст, член Зали слави бейсболу як гравець, і от він може здобути чемпіонство і вже увійти у Залу слави як функціонер (не нагадує Джері Веста з «Лос-Анджелес Лейкерс»?). Це ж він привів перед початком сезону Белтре і Неполі, які роблять вітер. Красива історія, американці такі люблять.

Але боротьба ще не закінчена.

Фелікс запускає фаст-бол по дальній зоні і вже бачить кубок в себе в руках. Але Фріз б’є в опозит (складніший за технікою і менший за силою удар, у порівнянні з ударом зі зручної руки). М’ячик піднімається у повітря і летить під саму стіну, але не долітає до хоум-рану. Едріан Белтре з правого філду біжить за ним, виставляє рукавичку... і не дотягується. Девід добігає аж до третьої бази, заганяючи в дім Пухолса і Беркмана. Оце сила-силенна! Рівний рахунок! А в Нефталі перший втрачений сейв, хоча третій аут на кетчері Ядері Моліні зробив.

7:7 і гра переходить в овертайм. І вже моральна перевага на стороні команди Тоні Ла Русса.

Але ж це Світова серія, і це бейсбол. «Техас» ще не встиг по-справжньому злякатися, і поки «Сент-Луїс» святкував успіх в попередньому іннінзі, знову перевернули гру!

Спочатку Елвіс Ендрюс б’є сінгл з другого ж кидка, а потім на гірку виходить Джош Гемілтон.

-------------

В 2010-му році Джош Гемілтон став МВП Американської ліги, видавши гросмейстерську статистику 30-30-100 (32 хоум-рани, 35,9% на биті, 100 RBI). В 2011-му статистика трохи просіла, але незначно, і Джош знову був у списку претендентів на МВП та поїхав на МВЗ.

У тому сезоні стався трагічно прикрий інцидент за участі Гемілтона. На одному з матчів загинув 39-річний пожежник – вболівальник, який упав із 7-метрової висоти трибун, тягнучись за м’ячем, який кинув йому Джош. Сумна історія. Через два місяці син загиблого пожежника кинув символічний перший кидок перед грою саме на Джоша Гемілтона, таким чином віддавши честь батьку.

Можливо через цей інцидент, можливо через не найкращу форму, але павер-хіттер Гемілтон не мав жодного хоум-рана в тому плей-оф.

-------------

І от Джош на биті, реагує на перший же кидок і лупашить двохочковий хоум-ран! «Техас» повертає собі перевагу, не встигнувши і злякати. «Буш стедіум», який щойно ревів після удару Фріза, притих. Все пропало?

Для «Сент-Луїса» знову така ж ситуація, як і іннінг тому. Треба відігрувати два очки, але вже не верхом лінійки, а її низом. Що в рази складніше.

Феліза вже знімають і починають працювати релівери-пітчери. І вони лажають під стать своєму клоузеру.

Перші ж два беттери низу лінійки вибивають по сінглу і займають дві бази. Але далі двох гравців вибивають, роблячи їм аути (щоправда одне очко при цьому набрали). Ще один аут до чемпіонства. Десь я вже це писав?)

І за всіма законами жанру, на вирішальне протистояння знову виходить Альберт Пухолс. Яка ж красива історія. Ти або б’єш зараз хоум-ран, приносиш команді титул і на вершині залишаєш клуб, або ж сам її ховаєш.

Але техасці кажуть «ні» красивій історії. У них ще є вільні бази, тож навіщо ризикувати проти такого небезпечного суперника. І вони пропускають Альберта на першу базу без боротьби, через пробіжку. Ай.

Дві бази зайнято, два аути, треба відігрувати одне очко. Наступний у лінійці Ленс Беркман, непоганий варіант.

Пітчер Скотт Фельдман швидко робить два страйки. Залишився один хороший кидок і ви чемпіони. Але сивобородий Ленс свою справу знає. Удар в правий філд достатній, щоб набрати очко і зрівняти рахунок!

Я такого в бейсболі не бачив ні до, ні після. Двічі «Техас» стояв в одному страйку від перемоги і чемпіонства, і двічі її упускав. Чок-чок.

Гра заходить в 11-й іннінг. Нарешті верх його чисто відпрацьовує «Сент-Луїс» і можна спробувати виграти гру.

На биту знову виходить Девід Фріз, вже улюбленець всіх мешканців міста. Доводить рахунок в домі до повного 3-2 і б’є волк-оф хоум-ран в центр-філд!!! Достойна розв’язка неймовірного матчу! Тоні Ла Русса нарешті посміхнувся.

10:9 перемога «Сент-Луїса» і 3-3 в серії! «Кардіналс» ще не чемпіони, але хто вже тепер повірить у перемогу «Техаса», тим паче вирішальний матч буде на виїзді.

Післямова

Ця гра увійшла в історію як «Заморожений» матч («Freeze game»), названа на честь головного героя зустрічі (хоча насправді він Freese). Фанати на наступну гру прийшли з плакатами «The forecast is Freese» і «Сент-Луїс» її, звичайно ж, виграв (6:2, хоча і програвали 0:2).

«Кардіналс» виграли свій 11-й (і останній донині) титул і закріпилися на другому місці в історії (більше тільки у «Янкіс» – 27).

Девіда Фріза визнали МВП плей-оф. Заслужено, що вже там. Можна було віддавати лише за одну шосту гру, але він і в інших матчах зіграв дуже добре.

«Техас Рейнджерс» таки виграли свою першу Світову серію, але вже у 2023 році (поточні чемпіони).

Джоша Гемілтона замучили травми і залежність від алкоголю та наркотиків, і він закінчив досить рано. Але були і яскраві моменти, як то 4 хоум-рани в одному матчі чи спроба об’єднатися з Пухолсом в Анагаймі.

Нефталі Феліз зламався морально після тієї гри. До кінця кар’єри набив лише 107 сейвів (за перші два сезони вже було 72), спробувавши себе в інших ролях (стартового пітчера, релівера) і закінчив у другосортних мексиканських командах.

Альберт Пухолс залишив «Сент-Луїс» після чемпіонства і пішов за довгим доларом в «Анагайм Ейнджелс», з якими з’являвся в плей-оф тільки на великі свята (аж один раз у 2014-му із вильотом 0-3). Грошей заробив, але легасі підпсував. Добре, хоч на прощальний рік, вже у 42 (Джекі Робінсон тут ні до чого), повернувся до рідного Сент-Луїса і відіграв достойний прощальний сезон.

Девід Фріз провів непогану кар’єру (пробував об'єднатися і з Пухолсом в «Анагайм Ейнджелс») і обережно мріє про Залу слави. Але його зірковий час, безперечно, був саме тоді, в 2011-му.

*****

Коли мені хтось каже, що бейсбол нудна гра, я не сперечаюся. Я просто тихенько посміхаюся про себе, знаючи, що це не так. А потім приходжу додому і передивляюся «заморожену» гру.

Якщо ж вам колись захочеться подивиться справжній бейсбол, або ж хтось запитає поради, то подивіться шосту гру фіналу Світової серії 2011-го року між «Сент-Луїс Кардіналс» та «Техас Рейнджерс». Тут було все, за що можна любити цю гру.

Або хоча б передивитися хайлайти:

В бейсболі люблять говорити фразу «Ніщо не закінчено, доки остаточно не закінчено» (It ain’t over till it’s over). І вона якнайкраще підходить до описаного матчу.

Бажаю всім миру, добра і віри в Україну!