Луческу весь сезон говорить про відставку, але не йде. ЗМІ генерують дивні інсайди та навіть сам Мірча каже про інтерес інших клубів
«Я не проти подати у відставку».
Головний тренер «Динамо» Мірча Луческу ще на старті сезону привчив усіх вболівальників, що у невдачах клубу в сезоні винне все: довгий час введення м'яча воротарем, неправильний порядок матчів в єврокубках, Монзуль, газон, трансферна політика клубу – список можна продовжувати довго.
Але Луческу також регулярно заводить розмови про свою відставку. – іноді прямо на пресконференції. Також були й випадки, коли у ЗМІ несподівано з“являлися чутки про інтерес до румуна з-за кордону, які не виглядають зараз реальними. За дивним співпадінням – у найважчі моменти для тренера в «Динамо». За ще одним дивним співпадінням – це була турецька та румунська преса, яка не відрізняється якістю інсайдів. А дещо про інтерес інших команд навіть говорить сам тренер.
28 серпня, після поразки 0:3 «Дніпру-1» в УПЛ
— Забарний сьогодні зіграв свій останній матч за «Динамо»?
— Чому? Ви вважаєте, що він може більше не потрапити до складу?
— Ні, мова про його можливий трансфер.
— Може, це моя остання гра, але не Забарного.
Пізніше Луческу пояснив, що це були емоції: «Це були емоції, адже ми проживаємо дуже складний момент. Після матчу з «Зорею» ми 11 годин добиралися до Кишинева, звідки вилетіли до Стамбула. Важка ситуація, але футбол дозволяє прожити різноманітний досвід».
29 жовтня, після нічиєї з АЕК 3:3
Турецьке відання Milliyet повідомило, що Луческу був у шорт-листі «Бешикташа» на посаду головного тренера клубу. Клуб незадовго до того звільнив француза Валерьєна Ісмаеля, тому був у пошуках нового тренера.
Окрім Луческу, на посаду претендували Різа Чалимбай, Ільхан Палут, Шенол Гюнеш та Серген Ялчин. У підсумку на посаду головного тренера було призначено Шенола Гюнеша, який очолював клуб у 2015-2019 роках та вигравав з ним два чемпіонати Туреччини.
22 грудня, зимова пауза, «Динамо» на 3-му місці з 5 очками відставання від «Дніпра-1»
«Хто змусить мене [піти у відставку]? Я не можу зрадити цих хлопців. «Фенербахче» хотів підписати мене, але я сказав ні. Сказав, що зараз моє місце тут.
Хоч те, що відбувається в Україні, й здається неймовірним, але після майже року війни це все начебто стало нормальним, звиклим. Але про повернення вболівальників на українські стадіони мова не йде.
Як я живу? Зі страхом. Дивишся в небо й не знаєш, що може статися будь-якої миті. Ми чуємо шум літаків, поки знаходимося на полі. Ми проводимо матчі за зачиненими дверима. Поки немає повітряної тривоги, ми граємо, намагаючись приділяти пильну увагу полю.
Траплялося, що нам доводилося чекати до години в роздягальні, перш ніж ми змогли продовжити матч. Не знаю, хто б зробив щось подібне на моєму місці, але я відчуваю себе добре, роблячи те, що роблю».
29 грудня, той же контекст
«Ми прийшли до «Динамо» за умов пандемії, досягли результатів, про які в Києві вже й не думали. Роком раніше «Шахтар» виграв чемпіонат із перевагою у 23 очки. І з цією командою ми виграли чемпіонат, випередивши «Шахтар» на 11 очок.
Тож піти з команди тоді було неможливо. Якщо тепер матиму момент фізичної слабкості, я піду на пенсію. Але поки ми рухаємося вперед, про відмову не може бути й мови».
16 березня, 4 дні після непереконливої перемоги над «Дніпром-1»
«Вам може бути цікаво, чому я все ще перебуваю тут? Я ніколи не був боягузом. Навіть зараз, хоча все надзвичайно складно.
З такою ситуацією я міг би влітку поїхати у «Фенербахче». «Динамо» запросило мене 2 роки тому, вони мене переконали. Я прийшов та досяг успіху. Три титули за рік, після чого сталося це божевілля, ця війна, нещастя, а потім все повністю змінилося.
Я залишився, бо без футболу не витримаю. Але я не знаю, як довго я залишуся, адже настає момент, коли я повинен сказати, що це все. Звичайно, я думаю про це, але такий варіант поки що не розглядав. Не видно світла в кінці тунелю, не знаєш, що відбувається. Це важко».
18 березня, після поразки «Зорі» 0:1
«Насправді, проблема у тому, що у команди дуже важкий період. Я вважаю, що я можу піти у будь-який момент, і я не проти подати у відставку. Але проблема зараз в іншому, цього сезону команда втратила 11 гравців, а не одного.
Для того, щоб перебудуватись, потрібен час. Ми не можемо запрошувати нових гравців, ми не можемо за мить перебудувати наш склад. У нас є молоді гравці, але щоби вони дійшли до рівня першої команди, потрібно мати час. Одразу це все зробити неможливо»
21 березня, той же контекст
Румунське видання Prosport повідомило, що Луческу – пріоритетний варіант для «Ніцци». Нібито за два-три тижні до того представники клубу мали зустріч з Луческу в Польщі. Йому представили проєкт, поговорили з ним про філософію клубу і сказали, що хотіли б розпочати співпрацю якнайшвидше.
77-річний румун начебто попросив почекати з відповіддю до літа. Він пояснив, що не хоче залишати київську команду в умовах війни та перебування на 4-й позиції в УПЛ.
Показово, що про начебто інтерес «Ніцци» чули тільки в Румунії – рідній країні Луческу. Тим часом команду продовжує очолювати Дідьє Дігар. «Ніцца» займає сьоме місце в турнірній таблиці Ліги 1 та вийшла у чвертьфінал Ліги конференцій, де зіграє з «Базелем».
***
Чи варто Луческу виконати свою погрозу?
Фото: Оксана Васильєва, Krzysztof Porebski/Global Look Press
