Крутий менеджмент Канади, сенсаційні німці і латвійці: 6 головних думок про хокейний ЧС

Чому «Канада завжди Канада»

Рекордний 28-й чемпіонський титул. Рекордний четвертий поспіль фінал (дві перемоги). Сьомий фінал за вісім останніх турнірів (чотири перемоги). Це короткі підсумки чергового чемпіонату світу у виконанні збірної Канади. При цьому ледь не кожний рік «кленові» привозять на ЧС новий склад - як правило, навіть на 100 відсотків новий.

На прикладі нинішнього турніру покажемо, чому «Канада завжди Канада». Навіть з «найменш зірковим складом років за 20», як багато хто вважав. Так, трендових зірок не було, але ж вибирають канадці гравців з НХЛ, а це вже знак якості.

Канаду на ЧС повезли дуже круті менеджери. Головним був Даг Армстронг, який зібрав чемпіонський «Сент-Луїс»-2019. Також він як генеральний менеджер виграв Кубок Світу 2016 року. Нагород у якості асистента в Армстронга ще більше. Асистентом в нього зараз був Стів Айзерман, який зібрав майже весь чемпіонський склад «Тампи», але пішов ще до того, як «Лайтнінг» нарешті дісталися Кубка Стенлі. Вже кілька років «Стіві Ай» намагається підняти зо дна «Детройт» - виходить не так швидко, як сподівалися, але не без прогресу.

Звичайно, менеджери такого рівня розуміють, що роблять і яку команду хочуть бачити. Головним тренером вибрали Андре Туріньї, в якого був величезний досвід коротких турнірів для збірних у якості асистента - і на молодіжному рівні, і на дорослому (золото-2021, срібло-2022). В НХЛ Туріньї вже два сезони відпрацював головним в «Аризоні», яка традиційно є аутсайдером (а поза льодом - так просто посміховиськом для мемів), але проблеми «койотів» точно не через тренера виникли.

«Аризона» знає, як контратакувати, як грати в якості андердога, і що таке силова боротьба - шосте місце за хітами в останній регулярці НХЛ. Взагалі в заявці канадців опинилися два гравці з топ-10 форвардів останньої регулярки НХЛ за кількістю хітів, троє - з топ-20, і п’ятеро - з топ-50.

«Аризону» в ростері Канади представляли три форварди, один з яких по-спражньому вистрілив на ЧС. Це гігант Лоусон Краус, який став найкращим бомбардиром команди серед форвардів (9 очок) і одним з найкращих снайперів (шість шайб - стільки ж у Семмі Бле). Важливо, що Краус був ефективним у плей-оф: 1+3 за три матчі, в тому числі 1+1 у фіналі.

Дуже допомогла Канаді трійка з «Калгарі». Форварди Тайлер Тоффолі і Мілан Лучич, а також захисник Маккензі Вігар явно сподівалися грати в квітні-травні в Кубку Стенлі, але у плей-оф не потрапили. Вони їхали мотивованими на ЧС, а також з натхненням - тому що «Калгарі» звільнив олдскульного Дерріла Саттера, який багато кому набрид.

Проста статистика Тоффолі (3+3), якого обрали капітаном, і Лучича (2+2) не вражає, але перший забивав у чвертьфіналі і фіналі, а другий зробив асист на переможний гол у півфіналі. І очевидно, що вони грали велику роль у роздягальні. 31-річний Тоффолі, вправний снайпер і володар Кубка Стенлі 2014 року, поїхав на свій другий ЧС за кар’єру і знову його виграв, як і 8 років тому. 34-річний Лучіч (володар Кубка Стенлі 2011 року) взагалі вперше грав за Канаду і був максимально налаштований відпрацьовувати на кожному сантиметрі льоду. Тепер і кар’єру можна завершувати, тому що Лучіч вже років 5-6 на спаді і не має контракту на наступний сезон. Доречі, в Калгарі вмикають гімн «Мілану», коли забиває Мілан Лучич, але доводиться це робити рідко.

Головним же героєм Канади з тих, хто представляв «Калгарі», став захисник Маккензі Вігар - найкращий бомбардир «кленових» на ЧС з 11 (3+8) очками. Цікаво, що він був частиною головного трейду останнього міжсезоння НХЛ - коли «Флорида» отримала Метью Ткачука в обмін на Джонатана Юбердо і підсолоджувача у вигляді саме Вігара. Маккензі ще й повинен був сподобатися українським вболівальникам, тому що підтримав нашу країну в інтерв’ю.

Також менеджмент грамотно вибрав потрібних гравців серед молоді. 22-річний Пейтон Кребс з «Баффало» набрав три (0+3) очки в плей-оф, в тому числі зробив два асиста у фіналі. В півфіналі з Латвією дуже успішно зіграли 21-річний Джек Квінн (зрівняв рахунок) і 18-річний Адам Фантіллі, який шикарно закинув вирішальну шайбу. Фантіллі довів, що за рівнем таланту він не Коннор Бедард (той відмовився їхати на турнір і чекає драфту), але ж це його перший турнір серед дорослих. Тому навіть один яскравий момент - це досягнення.

Цікаво було порівняти виступ креатур двох топових менеджерів. Айзерман явно не вгадав з Джо Велено, який за брудну гру схопив 5-матчеву дискваліфікацію і пропустив весь плей-оф. А ось Армстронг добре знав, кого брав з «Сент-Луїса». 21-річний Джек Нейборс навіть в плей-оф два очки набрав, а 26-річний Семмі Бле, який вигравав Кубок Стенлі чотири роки тому у якості злого чекера, а навесні повернувся до СЛБ з «Рейнджерс» (там в нього нічого не вийшло), просто домінував в матчах на виліт - чотири шайби, в тому числі переможні у ворота фінів у чвертьфіналі і німців у фіналі.

Незірковість цієї Канади підтверджує проста статистика - лише троє гравців чемпіона опинилися в топ-20 бомбардирів турніру, а найкращим взагалі був захисник. І тільки Вігар опинився в символічній збірній ЧС-2023.

Тому виділяємо саме класну роботу менеджерів - вони знали, які сильні якості ростеру використати, вгадали і з ветеранами, і з молодими, не помилилися з воротарями. Голтендери здатні втопити будь-який варіант складу Канади, тому що не кожний здатний витримати відповідальність. Але 26-річний Сем Монтембо впевнено виграв конкуренцію у більш молодих Хофера (ось тут Армстронг не вгадав з гравцем з «Сент-Луїса) і Леві, і довів, що 78 матчів за два останніх сезони за «Монреаль» з його слабким захистом привчили цього воротаря поратися з серйозними навантаженнями.

Нікуди не поділися якості, які притаманні Канаді під керівництвом будь-яких менеджерів і тренерів. Команда додала на дистанції, коли зігралася, вона розкрилася в плей-оф і демонструвала характер, створюючи камбеки. Сумарний рахунок півфіналу і фіналу - 9:4 на користь «кленових». Але справжнє домінування Канади у найважливіших матчах починалося у третіх періодах - 6:0.

А ще для постпандемійних канадців хорошим знаком стає гучний провал на груповому етапі. Два роки тому програли три стартових матчі, в тому числі латвійцям вперше в історії - стали чемпіонами. Рік тому вперше в історії програли Данії - дісталися фіналу. Зараз дуже допоміг стусан у вигляді програшу Норвегії (вдруге в історії) - після нього були чотири перемоги з загальним рахунком 16:6.

Німеччина підібралася до топів

Час від часу з’являються дискусії з приводу того, чи не розширити історичний хокейний топ-6 до топ-7 за рахунок Швейцарії, або взагалі викинути Чехію з секстету. Про чехів трохи нижче, а зараз про можливих неофітів.

Швейцарія грала у фіналах ЧС-2013 і ЧС-2018, але ніяк не може знайти місце для ще одного кроку вперед. У «хрестоносців» з’являється щось від шведів - мова про самовпевненість і плюшевість у плей-оф. Рік тому Швейцарія виграла всі матчі в групі, а в чвертьфіналі просто провалилася у якості фаворита проти контратакувальної тактики США.

Зараз швейцарці в групі набрали 19 очок з 21. Після другого раунду Кубка Стенлі під’їхали Ніко Гішир і Йонас Зігенталер з «Нью-Джерсі», відразу з початку ЧС грали інші сильні енхаелівці - Кевін Фіала, Ніно Нідеррайтер, Денис Мальгін, Яніс Мозер. Для повного щастя не вистачало хіба що елітного захисника Романа Йосі і форварда Тімо Маєра. Але ж у Швейцарії є фундамент у вигляді виконавців з солідної власної ліги на чолі з 39-річним Андресом Амбюлем, який закинув 4 шайби на своєму вісімнадцятому дорослому чемпіонаті світу в кар’єрі. І з цим щастям треба було пробиватися до медальних матчів, а не безхребетно програвати німцям у чвертьфіналі.

А ось Німеччина, у якої немає проблем з характером, може стати серйозною силою. Це правда, що хокейний бундестім вперше за 70 років взяв медалі ЧС і вперше за 93 роки зіграв у фіналі. Втім, можна на історію і статистику подивитися під іншим кутом. Німцям не вистачило якихось десятків секунд, щоб виграти Олімпіаду-2018 - на Іграх не було НХЛ, але ж німці довели, що в них є сильний європейський фундамент. А два роки тому Німеччина пробивалася до півфіналу ЧС.

Якби на цей турнір приїхали суперзірка «Едмонтона» Леон Драйзайтль і дуже талановитий вінгер «Оттави» Тім Штюцле, то спасувати у фіналі могла навіть Канада. Гравці з НХЛ дуже сильно допомогли Німеччині. Захисник Моріц Зайдер з «Детройта» і форвард Джей-Джей Петерка (6+6) з «Баффало» потрапили до символічної збірної ЧС-2023, причому Зайдеру пробачили помилки у чвертьфіналі - виключився з гри, коли Швейцарія забила, потім схопив 5-хвилинне вилучення. Ніко Штурм з «Сан-Хосе» також закинув шість шайб, як і Петерка. І у німців є інші проспекти, які ще не розкрилися.

Латвія стала чемпіоном сердець

Навряд латвійці колись підійдуть по-справжньому до світової еліти хокею. Хоча, школа воротарів в них досить сильна - можна сказати, лайт-версія фінської. Артурс Шиловс, який замінив на самому початку турніру Іварса Пунненовса (той пропустив дві шайби з п’яти кидків від канадців і більше не грав), взагалі став МВП нинішнього чемпіонату світу.

Латвія, яка вперше в історії завоювала бронзу, а з нею і серця вболівальників, може святкувати від душі. З точки зору емоцій на ЧС-2023 не було нічого кращого за матчі латвійців, які стартували з двох поразок, а потім перемогли шість разів поспіль. Латвійці не зібрали всіх найсильніших - Мерзлікінс не в формі, і це не важливо, тому що Шиловс героїчно впорався, відмовився Гіргенсонс, а Блюгерс намагається з «Вегасом» пройти «Даллас» в Кубку Стенлі. Їм не вистачало після чвертьфіналу підтримки ризьких трибун, тому що турнір повністю переїхав до Тампере. Але ж бронзовий матч Латвія виграла саме у Фінляндії, знову показавши сталевий характер і гаряче серце.

Дуже велику роль зіграли ветерани, серед яких виділялися 35-річний капітан Каспарс Даугавіньш (3+4) і 32-річний Мікс Індрашис (2+4). Але в нинішньому ростері Латвії було тільки сім гравців у віці 30+, і відразу восьмеро хокеїстів не старше 25 років. Зміну поколінь Латвія проведе. Хто знає, можливо, Родріго Аболс, Рудолфс Балцерс, Ріхардс Букартс, Данс Локмеліс, Крістіан Рубінс і їх покоління привезуть на береги Балтійського моря інші нагороди чемпіонату світу. Тому що медалі - це вже не щось неможливе для Латвії.

«Стара Європа» провалилася

Два європейських медалісти, серед яких немає ні шведів, ні фінів, ні чехів. До початку ЧС-2023 за такий прогноз можна було опинитися у психлікарні. Після турніру все здається логічним.

Найгірший рівень гри був у Чехії, яка, нагадаємо, за 11 останніх років лише раз здобула медалі ЧС. Домінік Кубалік (з 8 шайбами залишився найкращим снайпером турніру) і 37-річний Роман Червенка намагалися виконувати минулорічних Пастрняка і Крейчі (дует з «Бостона» завоював бронзу ЧС-2022 для своєї країни) , і їм це вдавалося. Але зусиль цих двох форвардів не вистачило, тому що вони не отримали ніякої підтримки. Чехія виглядала так погано, що Карі Ялонен може не затриматися на посаді головного тренера до домашнього ЧС-2024.

Найголовнішим розчаруванням стала Фінляндія, яка з першого матчу проти США показала, що вона і не голодна, і не мотивована, і не дисциплінована. 2022 рік виявився занадто золотим для Суомі - виграли Олімпіаду вперше в історії і домашній ЧС. А зараз фіни просто нагадали, що до цього на домашніх ЧС виключно провалювалися і не ставали медалістами. Кумедна історія сталася з Мікко Рантаненом. Володар Кубка Стенлі 2022 року після вильоту від «Сіетла» приїхав допомагати збірній, за яку не грав 5 років. Рантанен став найкращим бомбардиром Фінляндії з 9 очками, але жодного разу не забив. І це людина, яка за «Колорадо» закинула 220 шайб, а в минулому сезоні встановила кар’єрний рекорд - 55 шайб.

Швеція ж вкотре довела, що її академічний, навіть нудний стиль вже погано працює, а безхарактерність, здається, незабаром стане частиною ДНК. До пандемії «тре крунур» збирали на чемпіонати світу дуже сильні склади. Потім гравці з НХЛ почали масово відмовлятися від участі у ЧС - це пов’язували з токсичним характером колишнього тренера Юхана Гарпенлева. Але вже й Гарпенлева нема, а шведські зірки не їдуть до збірної. Федерація не знайшла грошей на страховку Еліаса Петтерссона, а Вільям Нюландер боявся, що через нього можуть викинути з ростера його брата Алекса. Швеція вчетверте поспіль не змогла пробитися навіть до півфіналу. Шведська хокейна спільнота вважає, що «тре крунур» такими темпами втратять популярність серед фанатів.

Американці бережуть вірність традиціям

Збірна США не сприймає чемпіонат світу як пріоритетне змагання і привозить багато молоді, або взагалі ноунеймів. Американці завжди програють півфінали - це сталося вже 12 разів поспіль. Американці не були чемпіонами світу з 1960 року і з тих часів тільки бронзу брали.

Здається, що таких фактів достатньо, щоб навіть поразки від Німеччини у півфіналі і Латвії у матчі за бронзу сприймати як належне. Але не цього разу. Збірна США насправді виглядала як чемпіонська команда, яка вмикає неймовірні швидкості, багато забиває і мало пропускає. Вся ця розкіш і 8-матчева переможна серія кудись поділися, коли почалися медальні матчі. Виявилося, що американці взагалі не знають, як грати на втримання рахунку. Що в них скляне підборіддя, а зірки АХЛ і проспекти з системи клубів НХЛ здатні набивати особисту статистику, але не тягнути команду до чемпіонства. Найкращим бомбардир турніру - американець Рокко Грімальді (7+7). В топ-10 ще два представники США - Ті-Джей Тайнан (1+10) і 19-річний Каттер Гот’є (7+2). Ще чотири форварди набрали по 8 очок. І що з цього, якщо «крижані янкі» навіть без бронзи залишилися?

Схоже, американським фанатам хокею залишається тільки дивитися молодіжні ЧС, а також чекати, коли на Олімпіаді буде НХЛ.

ІІХФ треба відновити популярність чемпіонатів світу

До пандемії багато років велика кількість зірок чи хоча б просто помітних гравців з НХЛ на чемпіонаті світу не дивувала.

Але потім все пішло шкереберть. Зрозуміло, чому на ЧС-2021 майже ніхто не приїхав - календар НХЛ дуже сильно змістився, долати тисячі кілометрів, щоб сидіти на карантині, а потім грати без глядачів в ризькій бульбашці не виглядало привабливою ідеєю.

На ЧС-2022 ситуація покращилася, далося взнаки, що НХЛ відмовилася від участі у пекінській Олімпіаді. Втім, все одно це був не рівень хоча б ЧС-2019.

І ось нинішній ЧС-2023, який, здається, виграє порівняння з турніром дворічної давнини, але тільки тому, що тоді справи були зовсім поганими.

Світовій федерації хокею треба щось робити, тому що чемпіонати світу стануть змаганням виключно для галочки. І це «щось» - точно не про повернення двох збірних, які нехай між собою грають, для них цього вистачить.

Фото: Tomi Hänninen/Newspix24