Старт УПЛ – жах: футбол для власників, марна трата талантів та відсутність думки. Але є й трохи позитиву

Підсумки перших трьох турів найскладнішого сезону в історії.

Блогtoxic_sport
АвторИгорь Яслик
6 вересня, 11:40
38
Старт УПЛ – жах: футбол для власників, марна трата талантів та відсутність думки. Але є й трохи позитиву

Коли почав рахувати, скільки матчів УПЛ подивився цього сезону, то якось одразу згадався мем про «Мої смаки вельми специфічні». Але футбольні перверсії тут ні до чого. Причина, що підштовхнула переварити з різним ступенем тяжкості та наслідків більше десятка матчів УПЛ – для них, хай і вимушено, підібрано зручні та правильні тимчасові слоти. Як людина, яка вже звикла платити за перегляд футболу, можу сказати, що в більшості випадків за наявності конкуренції просто не вибрав би УПЛ.

Як і зазвичай, біля поля, де трава закінчується та починається місто, в Україні більше подій, ніж на полі.

Футбол – для власників та футболістів

Насправді, навіть у часи, коли УПЛ била рекорди відвідуваності, «Донбас Арена» спокійно навіть на чемпіонат збирала під 40 тисяч уболівальників, а «Металіст» легко перекривав тридцятку, гасло «Футбол для глядачів» було не більше ніж популізмом та красивою фразою.

Сезон-2022/2023, через незалежні від українського футболу причини, просто приплив до тієї філософії, яку раніше доводилося маскувати. Футбол в Україні – реально для власників клубів, задоволення їхніх амбіцій та футболістів, адже не всім вдасться влаштуватися навіть у заштатні чемпіонати, а пауза завдовжки десятки місяців може відкинути клубний футбол на десятки років назад.

Глядачі? На трибунах їх не може бути в умовах війни. Чи потрібна УПЛ звичайному українцеві зараз? Ой, великі сумніви, навіть у спокійні часи не варто було перебільшувати інтересу до футболу (навіть до національної збірної, «Динамо» чи «Шахтаря») у нашій країні.

При цьому для частини власників на 23 лютого календар начебто зупинився. У Андрія Сеньківа вже немає акредитації на «Рух», натомість є що розповісти про поведінку Григорія Козловського, у тому числі під час повітряних тривог – до речі, вони поки що були в УПЛ лише на тій грі. Ігор Суркіс не факт, що засмучений через відсутність глядачів, оскільки використовувати беруші у фігуральному сенсі виразу набагато зручніше, ніж у буквальному.

Велике інтерв’ю Ігоря Суркіса: «Жодними зняттями очок мене не налякають»

Саме президент «Динамо» все ще хапається за гасло «Футбол – для глядачів». Навіть переробив «Дєди воєвалі» на «Діди вболівали». Треба буде порахувати, скільки тюнерів для сіл можна купити на гроші, які доведеться виплатити ІМС у вигляді штрафів за недопуск на домашні матчі «Динамо» законного транслятора.

Найталановитіші українці втрачають цілий сезон

Ми вже нагадували, що всі головні українські «проспекти» та зірки, які ще не за кордоном, попри всі чутки, залишилися в УПЛ. Ймовірно, наприкінці сезону, якщо не раніше, доведеться писати матеріал-продовження «А заради чого ви їх не відпускали?».

Михайло Мудрик. У трьох матчах зробив один асист, причому у ситуації, коли а) не бив по воротах; б) не перетягнув ковдру на себе; в) йому ніхто не міг перешкодити фізично, оскільки це був стандарт. Не розглядав гетри футболіста «Руху» після червоної картки третього найкращого лівого вінгера планети, але, схоже, у тій грі Мудрик розривав хіба що амуніцію.

Віктор Циганков. В УПЛ через чергову травму ще не грав. У кваліфікації ЛЧ довів, що з рівним успіхом може видавати розкішні передачі як на Костянтина Вівчаренка, так і на Давіда Нереса.

Ілля Забарний. Іноді виглядає настільки розбовтаним, що купується на елементарні фінти із замахом і немов лінується вступати у відбір.

Артем Довбик. Досі не забивав в офіційних матчах сезону. Натомість чутками про себе дуже підбадьорив форвардів «Салернітани».

Фарби згущені, це безперечно. На додаток, є відчуття, що молоді українські футболісти в єврокубках будуть набагато більше мотивованими та розкутими. Адже там і прорекламувати себе можна, і глядачі на трибунах є, і суперники зазвичай самі грають і іншим дозволяють. Але тоді ще більш актуальним стане питання: «А навіщо їх в УПЛ маринували?».

Фестиваль тренерської думки поки що скасовується

Після від'їзду майже всіх найкращих легіонерів (сказав би, що вони з тих, на кого ходять глядачі, але зараз таке хвалебне формулювання не актуальне взагалі) залишалося заспокоювати себе думками, що хоч тренери сильні в лізі все ще є, їх навіть не стало менше у порівнянні з груднем-2021: мінус Де Дзербі та Максимов, плюс Вернидуб і Григорчук, Скрипник та Йовичевич залишили свої клуби, але не УПЛ.

У Скрипника на чолі «Ворскли» поки що не виходить нічого взагалі. Єдине, що вдається – підвищувати середню результативність чемпіонату, адже пропустили полтавці вже вісім голів за три тури. І не сталося поліпшень у захисті після відправки до запасу Яворського і Чеснакова – таких швидких гравців, які підходять для високої лінії оборони. Навряд чи пішла на користь і майже місячна пауза після матчів із АІК. Тяжко не подумати про проблеми з фізикою, коли у «Ворскли» у перших таймах різниця м'ячів 2:2, а після перерви – 2:6. Тільки полтавці у цьому сезоні програвали матч, в якому відкрили рахунок. І таке їм вже вдалося двічі.

Юрій Вернидуб підняв максимально свій авторитет тренера перемогою над мадридським «Реалом». Його репутація як Людини злетіла до стратосфери після повернення до України задля її захисту в перші ж дні війни. На контрасті поведінка Вернидуба під час матчу з «Колосом» виглядала гранично відразливою. Гра ж «Кривбаса» під його керівництвом – зразково нудотна. Дуже здивувався, коли дізнався, що криворіжці набрали 1,05 за показником xG у грі з «Шахтарем». Здавалося, що це кількість хороших атак «Кривбаса» за три тури.

Ще більше жахає гра «Чорноморця» (але не факт, що більше, ніж улітку-2011), який поки що ні з ким із єврокубкових бійців не боровся. Втім, узимку Роман Григорчук збирав та награвав зовсім іншу команду. А Політило, Гладкий, Кравченко, Селін та Бобко – це чудові опції у складі для УПЛ зразка 2013 року, але навряд чи зараз.

Від Леоніда Кучука ніхто нічого яскравого і не очікував, але зовсім неприродньо виглядає, як «Рух», переважно молода команда, грає у старечий лікувально-фізкультурний футбол, де головна мета – не сама гра, а прийнятний темп на відточених низьких швидкостях.

Мірча Луческу аж ніяк не розчарував. Просто є відчуття, що він у «Динамо» та «Динамо» з ним (цей процес взаємний, не треба на терезах перевіряти, хто винен більше) вже вперлися в ігрову та ментальну стелю. Історично найгірший старт в УПЛ за підсумками двох матчів «Динамо» вже видало. Але був ще сезон-2007/08 із трьома очками та без перемог після чотирьох турів. Є куди «тягнутися».

І в ніякому разі не забувайте, скільки вже грошей для «Динамо» заробив Луческу. А яке посилення складу він отримує? Гравця, чиє прізвище можна побачити у бракованому туристичному буклеті про столицю Франції?

Йовичевича поки що можна навіть захищати. У Де Дзербі рік тому з усіма бразильцями після трьох турів було шість очок, а не сім. Якщо вас так бентежить нічия з «Металістом 1925», то італієць у серпні-2021 видав нічию з «Мінаєм». А що реально смішно – при Де Дзербі «Шахтар» не мав жодної триматчевої серії без пропущених голів в УПЛ.

Шанси отримали неочевидні персонажі

Але не все було так погано. «Металіст 1925» доводить, що будь-яка команда Валерія Кривенцова знає, як діяти на полі. Можливо, і Андрій Борячук спіймає свою хвилю, тим більш УПЛ зараз може піддатися навіть серфінгісту-початківцю.

За результативність відповідає не лише захист «Ворскли» Скрипника, а також атака «Зорі» Патріка ван Леувена. Недарма один сформувався як тренер у Німеччині, яка традиційно в топі по голах, а інший з Нідерландів, які історично про атаку. Луганцям можна звертатися з пропозицією до титульного спонсора «Челсі» – вони ж забивають по три голи в кожному матчі УПЛ. Щоправда, були й три пропущені від «Університаті».

Невідомо, чи Олександр Кучер скаже фразу про «совсєм другой турнір», але класик охарактеризував різницю між єврокубками та УПЛ за десяток років до появи Ліги конференцій і трохи менше – до появи «Дніпра-1». Красномовний факт про цю різницю: Макс Валеф, цей дніпровський Діда (не будем забувати, що йому 48 років, він у такому віці теж міг би пропустити п'ять від кіпріотів), в УПЛ досі не пропустив, хоча у грі з «Динамо» дуже намагався це зробити. Але для киян у тому матчі в площину потрапити було, що бразильському воротареві м'яч зловити – дуже складно.

Тим часом у першій трійці розмістилися «Колос» та «Металіст». Зручний календар допоміг, але у нинішній УПЛ, де кожен може програти кожному, диференціація на середняків та аутсайдерів апріорі умовна.

Фото: «Динамо»; «Шахтар»; «Кривбас»; «Металіст 1925».

Інші пости блогу