Осімхен шукав бутси на смітнику та провалився у Німеччині. Тепер він герой «Наполі», а його маска – символ чемпіонства
Герой Півдня Італії рано втратив батьків та ледь не лишився без ока.
У Неаполі святкують третє в історії та перше за 33 роки Скудетто. За цими святкуваннями місто поки що не помітило головного символізму, хоча він навіть більш актуальний для Півдня, ніж два чемпіонства з Марадоною.
Дієго для Неаполя – це друге пришестя Христа. Не менше. Вже сам перехід Марадони мав потужний соціальний вибух на теренах колишнього королівства Бурбонів, яке в ті часи загнивало. Дієго був першим, хто пообіцяв знедоленому люду щастя і виконав цю обіцянку. Тому навіть зараз практично усі банери, де зображають третє Скудетто, мають лик кудлатого божества. Коротше, епос Марадони у Неаполі – це взагалі не про футбол. Аби не займати час – прочитайте матеріал, де я детально дослідив цей феномен
Нинішній успіх – командна робота на усіх рівнях: починаючи від президента Де Лаурентіса і закінчуючи завгоспом Томмазо Стараче. Саме завдяки єдності простих смертних «Наполі» врешті-решт позбувся того божественного фатуму, що залишався на Півдні усі ці роки після Дієго. В забобонному місті вірян, де переплітаються християнство і язичництво, це неабияке досягнення.
Та Неаполь не може без символів. Навіть, якщо сам їх поки не помічає. Символ цього чемпіонства – маска! І, повірте, для столиці Кампанії маска має неабияку силу і вагу. Маска, піцца, мандоліна, коморра, Везувій – це практично вічні тотеми. Як і «десятка» Дієго, що продається на кожній вулиці. Але є дві речі, які по кількості продажів перевершують навіть Марадону: червоний ріг щастя корніч'єлло і маска Пульчінелли.
Командна робота, про яку згадали – це, звісно, прекрасно, але ж кожен з нас хоче ототожнювати успіх з певною зіркою, головним героєм. Де Лаурентіс – точно увійшов до історії, але не бігає по полю. Крістіано Джунтолі і Лучано Спаллетті змайстрували справжню машину нищення, але ж знову таки – самі вони паси не віддають і голи не забивають. Капітан Ді Лоренцо, який бігає усі матчі с першої і до останньої, зараз є одним з найкращих правих захисників Європи, але не дуже медійний. Кім – звір і воїн, але захисник, у таких завжди менше хайпу. Лоботка – бортовий комп'ютер і мозок «Наполі», але про це знають/бачать лише гіки. Хвіча, попри мою антипатію до нього, круто проявив себе в цьому сезоні, але це той випадок, коли для гравця створили неймовірні умови (це доводить Ельмас, коли опиняється зліва). Тим паче з його сором'язливістю він не є сенатором, та й взагалі видав лише перший потужний сезон. Так що вибір гравця-символа досить очевидна – Віктор Осімхен!
Нігерієць не просто лідер роздягальні, найкращий бомбардир команди, найкращий та найдорожчий гравець усього чемпіонату – Вітя 5-й сезон поспіль демонструє високий рівень: «Шарлеруа», «Лілль», «Наполі» Гаттузо, два роки зі Спаллетті. Ви ж не забули, що минулий чемпіонат «адзуррі» теж розпочали потужно і йшли за Скудетто, поки Осі не розбив собі обличчя? А ще Віктор грає у масці.
Маска Осімхена навряд чи витіснить колись Пульчінеллу, але вже стає культом, як і свого часу культовими були перуки Марадони.
Зацініть, що відбувається у Неаполі:
Найголовніше ж – нігерієць, як і Пульчінелла, є представником бідноти, символом непослідовності та архетипом тієї частини людства, що попри незгоди і труднощі, завжди приховує свої проблеми за посмішкою. А проблем і життєвої драми у Віктора вистачає.
Пульчінелла – головна маска Неаполя, що ввібрала у себе всі риси простого народу
Класичний театр бере свій початок зі звичайних місцевих спектаклів, де виконавці надягали маски. Саме так на площах міст позначали того чи іншого героя під час вистав. У Римській імперії, приблизно у ІІ сторіччі до нашої ери, простому люду демонстрували непристойні фарси, які називалися ателланами. Що цікаво, назва походить від міста Ателла, що знаходиться якраз на Півдні Італії, за 150 км від Неаполя. Взагалі, Південь вважався курортною зоною, куди з'їжджалася відпочити уся імперія, а ще там знаходились грецькі колонії. Тому не дивно, що римський театр по суті запозичений у давніх греків. Тільки для останніх вистави виконували роль релігійну чи соціальну, а от у римлян все перетворилося на розвагу.
Ателлани – коротенькі комедії, де усі герої мали ту чи іншу маску, а вся вистава будувалася в основному на імпровізації. Зображували актори гротескних дійових осіб: Маккуса (блазень), Букко (брехун), Паппуса (старий скнара), Доссенуса (хитрун) та Кікірруса (теріоморфна маска півня)
Вистави згодом трансформувалися в більш складні жанри та сюжети, кількість персонажів зростала, що у середині XVI сторіччя призвело до створення комедії дель арте, яка увібрала в себе безліч масок. За сто років до цього актор Дзан Ганасса так вправно демонстрував королівських блазнів, що на честь нього з'явилася перша маска дзанні (походить від венеціанської вимови імя Джанні). Саме дзанні – тобто, персонажі-слуги – стали основою для комедії дель арте. Ці герої – колишні селяни з Кава-де-Тіррені і Ачерри (для південних масок) або Бергамо (для північних масок), які через бідність поїхали за кращим життям до заможних міст: Неаполя чи Венеції. Арлекін, П'єро, Брігелла, Панталоне, Скарамучча, Труффальдіно, Коломбіна, Тарталья та багато-багато інших героїв-масок – це все персонажі комедії дель арте, які згодом перетворяться на сценічні характери. Один з небагатьох, хто маску так і не зняв – Пульчінелла.
Є дві версії походження цієї маски. Одна міфічна, інша – логічна. За першою, на початку XVI сторіччя театральна трупа поверталася з гастролей в Неаполь і зупинилася перепочити в одному селі біля Ачерри. Місцеві, побачивши чужинців, почали з них насміхатися, але актори швидко вгамували селян жартами і риторикою. Не зупинявся у словесній дуелі лише один – Пуччо д'Анієлло, якого зрештою забрали з собою до Неаполя, бо дуже вже сподобався трупі цей гуморист. Друга версія більш логічна: Пульчінелла – уособлення усіх масок давньоримських ателлан. Від Маккуса він увібрав довгий ніс та складний характер, від Букко – балакучість, від Паппуса – дурість, від Доссенуса – ненажерливість та хитрість, а від півня Кікірруса – назву та голос, бо Пульчінелла фактично перекладається, як маленьке курча. І так – голос акторів, які грають цього персонажа, дуже нагадує звуки птаха.
Вперше образ Пульчінелли у класичній комедії дель арте закріпив актор Сільвіо Фьорілло на початку XVII сторіччя. Поява персонажа викликала справжній фурор у Неаполітанському королівстві. Ця маска наче увібрала в себе увесь простий люд столиці Півдня. Одягнутий Пульчінелла зазвичай у білий балахон, білі панталони та великий білий ковпак, головний атрибут – чорна маска, що нагадує птаха. Найголовніше ж – характер! Зазвичай у комедії дель арте певна маска закріплювалася за соціальними або психологічними типажами. Виключення – якраз Пульчінелла, який міг бути і торговцем, і солдатом, і художником, і сторожем, і філософом, і юристом, і контрабандистом чи злочинцем. Сьогодні він задира, а завтра боягуз. Тут він слуга, а вже згодом стає господарем. Переважаючою рисою характеру у нього виступає дурість та розважливість, але зазвичай це прикриття хитрощів та народної мудрості. Це найголовніша маска дуалізму та поліморфізму: людина, яка її одягла, простакувата, але завжди може відкривати у собі нові грані та перевтілюватись. Анджело Форджоне, сучасний дослідник неаполітанства, вважає, що саме в Пульчінеллі зійшлися трагічне і комічне, життя і смерть. Бо незважаючи на усі негаразди – головний герой завжди з посмішкою намагається їх вирішити. Деколи це виходить, деколи ні. «Неаполітанське курча – це дитина у тілі дорослого, меланхолія замаскована радістю, це народна мудрість, що схована у дурості, це чорне посеред білого», – пише Анджело.
«Маска Пульчінелли, – повідомляє дослідник італійського театру Віто Пандольфі, – охоплює різні і кардинально протилежні якості і характери неаполітанського суспільства». Можливо, саме тому великий драматург Карло Гольдоні, здійснюючи свою реформу та трансформуючи найбільш популярні маски комедії дель арте у характери сучасних людей, відмовився від Пульчінелли. Бо це і є кульмінація усіх масок, яку неможливо перенести у певних характер. До речі, саме Пульчінелла вважається вбивцею комедії масок – він з часом набрав такої популярності, що кожен театр зробив його ключовим персонажем і, що називається, «затягав» образ. Інші персонажі перетворилися на людей, а от курча породило свій окремий жанр – пульчінеллати. Неаполітанський герой навіть пішов світом, перетворившись у Франції на Полішинелля, а у Англії – на Панча.
Ультрас «Мілана» нещодавно використали образ Пульчінелли для свого перфомансу у Лізі чемпіонів
Зараз це один з найголовніших символів Італії та Неаполя. Практично кожен топовий актор з Півдня зіграв Пульчінеллу: Паскуале Альтавілла, Антоніо Петіто (XIX ст.), Едуардо Скарпетта, Рафаеле Вівіані, Едуардо де Філіппо, Массімо Троізі (XX ст.). Серед великих неаполітанських акторів є навіть традиція передачі маски Пульчінелли від старого до нового. А уся столиця Кампанії просто усіяна різними зображеннями та сувенірами цього народного героя.
Віктор Осімхен – справжній Пульчінелла. Він несе людям радість і надію попри труднощі, а ще має власну трагічну історію
Кожен матеріал про Віктора завжди починається зі сміттєзвалища у Лагосі. Саме тут у грудні 1998-го народився наш герой. Колишня столиця Нігерії практично усіяна відходами. У місті, де проживає більше 20 млн жителів, сміттям вкриті вулиці і водойми, а тутешні жителі порсаються у ньому в пошуках наживи: метал, пластик, ще щось корисне. Одне із найвідоміших сміттєзвалищ Лагоса і усієї Африки – полігон Олусосуна, який займає приблизно 42 гектари території. Що цікаво, колись це була приміська зона, але з часом Лагос так розрісся, що смітник опинився практично у центрі. За оцінками міського відділу з переробки відходів, щодня на Олусосун прибуває від 3 до 10 тис тонн сміття. Додайте сюди сморід від випарів метану, а також від пального – проблеми зі світлом у Лагосі вирішуються портативними генераторами, що забруднюють довкілля. А ще щодня на цьому смітнику шукають поживу близько 4 тисячі бідняків, які проживають поруч з полігоном.
«Ми з друзями кожну п’ятницю чи неділю бігали на смітник за взуттям, – розповідає Осімхен в інтерв’ю The Independent. – Проводили там дуже багато часу. Було весело! Тоді ми сприймали це, як своєрідний елемент гри, але якщо подумати про це сьогодні – то була справжня боротьба.
Ти шукаєш-шукаєш, а потім знаходиш Nike на праву ногу. Та треба ж знайти щось і на ліву ногу також – ти знову починаєш порсатися. Врешті-решт знаходиш, але це виявляється Reebok! Далі несеш це добро до сестри, аби вона його підлатала».
Коли Віктору виповнилося шість років в його багатодітній сім’ї трапилася трагедія: спочатку померла мати, а згодом батько залишився без роботи. Довелося йти працювати, аби було що їсти: «Я втратив маму у жовтні. Навіть не одразу пам'ятаю рік, бо був дуже маленьким. А через три місяці батько втратив роботу. Нашій родині було дуже важко у той період. Брат продавав спортивні газети, сестра – апельсини на вулиці, а я – воду на світлофорах Лагосу. Треба було виживати, тому ми згуртувались. Увечері ми збиралися разом і викладали на стіл усі зароблені гроші. Віддавали їх потім старшій сестрі, бо саме вона готувала нам їжу. Боротьба стала частиною мого життя, але завдяки їй я став тим, ким є зараз».
Від мами залишилася лише фотокартка, що й досі прикрашає усі соцмережі Осі. Бідність же доволі часто ставала причиною для булінгу від однолітків: «Усі знали, що ми дуже бідні. Одного разу хлопчик з іншої команди прямо на полі почав розповідати, що у мене вдома немає грошей, а мій батько просить їжу у його матері. Я розридався, – згадує Осі в інтерв'ю France Football. – Взагалі часто плакав. Пам’ятаю, як наш орендодавець прийшов за грошима до батька і був дуже розлючений, а я сховався у кутку і молив Бога, аби він нам допоміг».
До речі, Бог. Прізвище Осімхен з нігерійського діалекту есан перекладається, як «Бог добрий». Дуже іронічно, якщо прослідити перші роки життя Віктора. Та все ж, як і Пульчінелла, Осі не втрачав віру у життя. Навіть попри труднощі. І головною віддушиною для нього став футбол.
Рідний брат підсадив Віктора на «Челсі» і Дідьє Дрогба, а потім ще й допоміг стати футболістом
Футбол у житті Осімхена з’явився з початковою школою Олососуна. Після занять маленький Віктор часто ходив на шкільний стадіон, аби подивитися, як грає його старший брат Ендрю. Саме Ендрю вважався найбільшим місцевим талантом, а ще він обожнював лондонський «Челсі». Брат не тільки навчив Віктора грати, а ще й почав брати його з собою до торгівельних центрів чи барів, щоб подивитися там англійську прем’єр лігу. Саме там Осі закохався у Дідьє Дрогба.
«Я завжди вболівав за Дрогба і досі захоплююся ним – ділиться Віктор в інтерв’ю Daily Mail. – Пам’ятаю, як він зрівняв рахунок у фіналі ЛЧ 2012 року – неймовірний удар головою. Святкував тоді так, наче сам забив той гол. Коли я забив 10 м’ячів і виграв «Золоту бутсу» на юнацькому Чемпіонаті світу у 2015 году, хтось з персоналу збірної Нігерії показав мені повідомлення від Дрогба: «Вітаю, Вікторе! Бажаю тобі усього найкращого в майбутньому». Чесно кажучи, я був шокований. Ніколи б не подумав, що хтось типу Дідьє напише такі слова якомусь хлопчику. Це надало мені неймовірну мотивацію».
Якщо у 2012 році Осі святкував перемогу «Челсі» і Дрогба, то у травні 2008-го він навіть отримав травму через програш «синіх» у фіналі ЛЧ:
«Тоді ні за кого не вболівав, але так засмутився, коли Террі не забив пенальті, що одразу побіг на вулицю. В цей же час до бару, де ми дивилися фінал, заходила якась жіночка. Вона відчинила двері мені назустріч... Бум! Крові було багато – розсічена повіка. Коли мені накладали шви, подумав: ніколи себе не прощу, якщо з такою пристрастю до футболу не стану професійним гравцем».
Треба віддати належне старшому брату Ендрю, який покинув навчання і поставив хрест на своїй кар’єрі гравця, коли Віктор почав проявляти свій талант. Саме Ендрю опікувався майбутньою зіркою і всіляко допомагав Віктору. Згодом здібного форварда забрала до себе місцева академія з дуже влучною назвою Ultimate Strikers. Вже тут на 15-річного Осі звернув увагу колишній вінгер «Барселони» Еммануель Амуніке, який тренував тоді збірну Нігерії U-17. Через рік Віктор потрапив у список тих, хто поїхав на юнацький Чемпіонат світу до Чилі.
«У дитинстві я тільки і мріяв втекти від труднощів. Але знаєте, я задоволений, що народився саме в Лагосі, в усіх тих труднощах, які треба подолати. Покинув свою домівку тільки через футбол. Коли повертаюся назад, демонструю своїм прикладом, що можна реалізовувати мрії. Це зараз я з посмішкою розповідаю про той період, але, повірте, було нелегко. Стільки дверей переді мною зачинили – не злічити. Ніколи не забуду свої перші тренування з юнацькою збірною. Нас змушували багато бігати, але я завжди приходив одним із останніх. Здавалося, що на цьому кінець. Натомість, мене все ж викликали на Чемпіонат світу – саме з цього моменту все змінилося».
Віктор сповна виправдав довіру тренера, забивши у кожному з семи матчів турніру. Загалом тоді настріляв 10 голів і ще двічі асистував, ставши найкращим бомбардиром та володарем «Срібного м’яча» турніру. MVP тоді забрав співвітчизник Калечі Нвакалі, а Нігерія узяла свій п’ятий ЧС серед юнаків. За підсумками 2015 року Осі визнали найкращим молодим гравцем Нігерії. Погодьтесь, крутий шлях: від сміттєзвалища і злиднів до блокнотів скаутів провідних клубів Європи.
На Осімхена звернули увагу гранди, а Арсен Венгер навіть зустрівся з молодим форвардом, аби переконати його переїхати до Лондону.
«Я розмовляв з Венгером, – розповідав Віктор The Independent. – Він запрошував мене до «Арсенала». Тоді варіантів продовження кар’єри було багато: «Барса», «Інтер», «Атлетіко», «Юве» та інші топ-клуби. Та я хотів стабільно грати, а не сидіти десь на лавці. Мені була потрібна команда, де я міг би регулярно виходити на поле. «Вольфсбург» якраз здавався тим самим варіантом».
Зелено-білі «вовки» якраз підписали партнерську угоду з академією Ultimate Strikers, тому особливих перепон трансфер не мав. А ще пропозиція «Вольфсбурга» була найбільш привабливою з точки зору грошей. Віктор ніколи не робив з цього секрет, бо треба було вже якось допомагати родині, яка досі перебувала у злиднях: «Собі я нічого не купив, коли отримав підписний бонус від німців. Натомість, одразу ж придбав будинок для тата у Лагосі, а ще дав гроші братам і сестрам. Сьогодні в них все добре, вони займаються бізнесом. Радію, що у них все є. Вони завжди допомагали мені, тому вважаю цілком нормальним те, що змінив їх життя на краще».
Віктор не заграв у Німеччині, захворів на малярію та ледь не завершив кар’єру. Врятувала Бельгія
Зі смітника до слави – рідкість, але схожі історії все ж можна знайти. А от що дійсно робить Віктора схожим на Пульчінеллу, це життєві негаразди, які намагаються знову повернути його на смітник Лагосу. Та він все одно не втрачає віри і майже дивом залишається у грі. Уся подальша історія Осімхена – наче історія персонажа комедії дель арте.
«Вольфсбург» не те що не став трампліном для кар’єри – він ледь не забрав Віктора із футболу. Починалося все, як у казці: січень 2016-го, Віктор особисто повідомив про трансфер на церемонії СAF Awards, де йому вручили нагороду найкращому молодому гравцю Африки. Щоправда, за правилами ФІФА, «Вольфсбург» не міг офіційно заявити Осімхена, поки йому не виповниться 18 років. Тим не менш, нігерієць потрапив до чвертьфіналіста Ліги чемпіонів та команди, яка ставила за ціль на сезон місце у топ-4. Запрошували Осі директор Клаус Аллофс та тренер Дітер Хекінг. Коли ж у січні 2017 Віктора офіційно презентували, ніякого Хекінга і Аллофса вже не було – «Вольфсбург» потрапив у шторм боротьби за виживання, тому першим полетіла голова тренера, а згодом і директора.
Сам же Осі постійно пропускав тренування через усілякі пошкодження: то коліно, то м’язи, то плече. Молодого хлопця шокували навантаження у європейському футболі та адаптація до чужої країни: «Було дуже складно, – зізнавався Осімхен. – Коли я тільки прибув до Німеччини, мене супроводжували два агента, а також батько з братом. Саме вони зробили за мене усі справи. За декілька місяців вони повернулися до Нігерії. Коли мій брат, який збирав речі останнім, закрив за собою двері – утворився своєрідний вакуум. Повертаючись додому після тренування, опинявся на самоті у величезному будинку. Я завжди був один і це дуже травматичний досвід для молодого хлопця у чужій і незнайомій країні. Незвична їжа, нова мова, нове незвичне життя».
До усього цього додайте операцію на меніску, яка не давала дебютувати нігерійському таланту до травня місяця, та чергову зміну тренера: запрошував Віктора Хекінг з Аллофсом, презентував Віктора Валер’ян Ісмаель з директором Олафом Ребе, а дебютував Віктор у травні при Андрісі Йонкері. І що це був за дебют – таке краще одразу забути: 32 хвилини і жовта картка проти «Гладбаха», а потім 15 хвилин ключової заруби з «Гамбургом», де Осі незграбно відзахищався проти Філіпа Костіча перед вирішальним голом. Вболівальники не шкодували епітетів на адресу переляканого хлопця, а «Вольфсбург» пішов грати перехідні матчі за право залишитися у Бундеслізі. Одна радість – влітку Віктор вперше дебютував за дорослу збірну Нігерії у товариській грі з Того.
Сезон 2017/18 став для Осі не значно кращим: усього 298 хвилин, з них лише два повних матчі, 0 результативних дій. «Вольфсбург» знову борсався у підвалі Бундесліги, змінював тренерів і керівників, так що про якийсь там розвиток для молодого хлопця можна було забути. До усього – знову проблеми зі здоров’ям. Навесні 2018-го – малогомілкова кістка, а потім операція на плечі. Чемпіонат світу того року Осі дивився з лікарняної палати, хоча теоретично міг потрапити до заявки.
Найжахливіше трапилося згодом, коли Віктор влітку ще й перехворів малярією у себе в Нігерії. До речі, запам’ятайте цей момент: кожна подорож Осі до Африки – потенційна небезпека та інфаркт для тренерів/власників клубів.
«Повернувшись до Німеччини мене посадили на двотижневий карантин, а потім дали зрозуміти, що я більше не потрібен «Вольфсбургу». Просив віддати мене в оренду – нехай навіть у третій чи четвертий дивізіон. Мені просто треба було грати. Я пройшов шлях від найкращого бомбардира Чемпіонату світу U-17, якого хотіли усі, до непотрібного хлопчика, у якого не дзвонить телефон», – згадує Осімхен.
Після малярії Віктор перебував у такій формі, що не зміг пройти перегляд у «Брюгге» та «Зюлте-Варегем». Єдиний, хто ризикнув запросити нігерійця – «Шарлеруа» і тренер Феліче Маццу, який нещодавно подарував казку «Юніона». Бельгійці забрали Осі в оренду з правом викупу за 3,5 млн евро. Саме стільки свого часу «Вольфсбург» витратив на трансфер Віктора.
«Фактично, моя кар’єра розпочалася в «Шарлеруа», – розповідає нігерієць. – Важливо було почати стабільно грати. Довести, що люди помилялися щодо мене. Багато хто казав тоді: «Ой, йому двічі відмовили у Бельгії, ой, він не може те, він не зможе се». Було дуже неприємно читати, що про мене писали СМІ. Німецькі журналісти робили вигляд, що не знають про мою хворобу. А я був просто вдячний Богу, що залишився живим».
22 серпня 2018 Віктора презентували, а рівно через місяць він вперше відбігав усі 90 хвилин матчу з «Васланд-Бевереном» та відзначився дебютним голом на дорослому рівні. І що це був за гол! Віктор забив п’ятою! Уявіть, хлопець, який ледь не закінчив із футболом декілька місяців тому, відкрив рахунок ось таким чином. Це ж справжній Пульчінелла. Одразу після гри Осі заявив у мікрофони, що нарешті став щасливим після такого довгого очікування.
Віктор отримав необхідну впевненість – і почав розривати, настрілявши 20 м’ячів і віддавши 4 асисти за 36 матчів у всіх турнірах. «Шарлеруа» ледь не потрапив до Ліги Європи, програвши лише у фіналі плей-оф «Антверпену». До речі, саме у тій грі Осімхен встановив рекорд бельгійської вишки, забивши вже на 10-й секунді. Найголовніше ж те, що тренер Маццу фактично зробив того самого Осі, якого ми всі знаємо. Вже взимку 2019-го за нігерійцем прийшли покупці із Італії, та він вирішив залишитися до кінця сезону.
«В Бельгії з мене зробили справжнього гравця – розповідає Осімхен France Football. – В зимову паузу мене вже кликав італійський клуб. Не буду розкривати назву, але це топ-команда. Я все ж вирішив залишитись, аби віддячити тренеру Феліче Мацці. Саме він повірив у мене. Саме він навчив мене, як правильно пресингувати та грати без м’яча».
Віктор і досі називає «Шарлеруа» другою домівкою, ледь не в кожному інтерв’ю дякує бельгійцям. Останні теж з теплотою згадують свого бомбардира, бо непогано на ньому заробили. Влітку 2019-го «Шарлеруа» скористався правом викупу і віддав за Осі 3,5 млн, а вже за місяць його перепродали до «Лілля» за 12 млн + бонуси.
У Франції працював із Гальтьє, став відкриттям чемпіонату, забив своєму колись улюбленому клубу в ЛЧ, а також зустрів дружину
«Лілль» – не найбільш очевидний варіант. На бельгійців виходили багатші покупці, але Віктор, пам’ятаючи жахливий досвід Бундесліги, сам обрав варіант із «догами».
«В нас були більш привабливі пропозиції, але сам Осімхен захотів поїхати до «Лілля» – розповідав директор «Шарлеруа» Мехді Байат у інтерв’ю France3. – «Лілль» для нього – лише перехідна станція. Така ж, як і «Шарлеруа». Французи продадуть його і це стане новим рекордним трансфером клубу. Вважаю, що він буде коштувати дорожче Ніколя Пепе».
Саме на місце Пепе, який за 80 млн перейшов до «Арсенала», чемпіонська команда Гальтьє та Кампуша придбала Осімхена. Віктор отримав 5-річний контракт та 7-й номер від Рафи Леао, який теж того літа поїхав до Італії. На одному з перших тренувань Крістоф Гальтьє запитав у новачка, скільки голів він заб’є у дебютному матчі. Вік з посмішкою відповів, що заб’є два. Розмову почув досвідчений Жозе Фонте: «Добре, якщо це дійсно трапиться – я особисто відведу тебе до найкращого ресторану».
11 серпня 2019-го Осі дебютував за «догів» у грі із «Нантом»: дубль і перемога 2:1, а один із асистів віддав якраз Фонте. Загалом Осі показав рекордні для клубу 6 голів і 2 асисти у перших 7 матчах Ліги 1 та став найкращим гравцем місяця за підсумками вересня. А ще саме у вересні він вперше відзначився за дорослу збірну Нігерії: реалізував пенальті у ворота збірної України на «Дніпро-Арені».
Та найголовніше для самого Віктора – вдалося забити дебютний гол у Лізі чемпіонів! Ще й у ворота улюбленого колись «Челсі». Гальтьє не припиняв вихваляти свого молодого форварда, а на одній із прес-конференцій зазначив, що «Лілль» з Віктором та без нього – різні команди.
Той чемпіонат Франції не дограли через ковід. «Доги», які на початку сезону втрачали очки, не встигли потрапити в першу трійку за сумою 28 матчів сезону. Хоча з 1 лютого по 8 березня (остання гра перед примусовим завершенням) видали потужну серію із 6 перемог у 7 зустрічах. Тим не менш, навіть в такому скороченому сезоні Осімхен зробив 18+6 за 38 матчів в усіх турнірах. У чемпіонаті більше нього (13 разів) забили лише Мусса Дембеле (16), Кіліан Мбаппе та Віссам Бен Йеддер (по 18). Не дивно, що нагороду найкращому африканському гравцю усієї Лігі 1 віддали саме Віктору.
У березні LFP зафіксувала: нігерієць найбільшу кількість разів (7) долав відмітку 35 км/год під час матчів чемпіонату. Осі обійшов по цьому показнику Мбаппе. Один з головних прийомів акторів, котрі грають Пульчінеллу – часта демонстрація сідниць глядачам. У театрі не прийнято повертатися спиною до зали, але у неаполітанського героя це одна з головних фішок. Віктор полюбляє вмикати швидкість боліда і, як і Пульчінелла, демонструє суперникам лише сідниці зі спиною.
А ще Пульчінелла практично завжди одружений, але окремого персонажа для дружини неаполітанського курча у комедії дель арте немає. Це просто факт за замовчуванням, бо деякі історії і жарти будуються на сім’ї, яка чекає на героя вдома. От і Осімхена ви ніколи не побачите з дружиною. Її взагалі мало хто бачив, а у мережі немає жодних нормальних фото. Лише CalcioNapoli24 вхопила дівчину у об’єктив під час переїзду до Неаполя. Відомо, що звуть її Стефані і познайомилися вони саме у Франції. З тих пір не розлучаються, а восени 2022-го у пари народилася донька Хейлі Тру. Віктор старанно оберігає власну сім’ю від зайвої уваги.
Скандальний трансфер до «Наполі» за рекордну суму, яким зацікавилася прокуратура
З березня по червень Осі сидів на карантині, але його агенти активно працювали. Ще восени до «Лілля» стукали представники «Барселони» та клубів АПЛ. Чесно кажучи, якби не ковід – Осімхен поїхав би до Іспанії чи Англії, але карантин і фінансова скрута, що накрила європейський футбол, внесли свої корективи.
По-перше, сам «Лілль», що не потрапив до ЛЧ, зіштовхнувся з величезними проблемами. Власник «догів» Жерар Лопес за декілька років до пандемії взяв кредит у фонду Elliot на суму 227 млн. Тепер треба було десь знайти приблизно 150 млн, аби закрити частину боргу і банально отримати ліцензію на наступний чемпіонат. По-друге, такі речі зазвичай вирішувалися продажем лідерів, але постковідне літо не передбачало великих витрат. Оскільки гранди економили, Лопес звернувся до свого знайомого – власника «Наполі» Ауреліо Де Лаурентіса.
Неаполітанці – один з небагатьох клубів, який має стабільну фінансову ситуацію, а головне – у той момент вони мали живі гроші. Невипадково, що з січня по вересень 2020-го саме «Наполі» витратив на ринку найбільше серед усіх європейських команд. Найголовніше – «адзуррі» якраз шукали собі форварда на заміну Аркадіушу Міліку, який влаштував бунт і дуже хотів до «Ювентуса». Спортивний директор італійців Крістіано Джунтолі на той момент мав план А і план Б. План Б – Дарвін Нуньєс із «Альмерії» та Лука Ромеро із «Мальорки». План А – Ерлінг Голанд та Віктор Осімхен. Якщо нині покійний Міно Райола, котрий вів справи норвежця, почав вимагати особливі пункти та непідйомну комісію, то «Лілль» ледве не сам запрошував купити свого талановитого форварда.
Єдиною проблемою стала компенсація: «Наполі» давав 50 млн, але ж «догам» і Лопесу треба було вписати у бюджет більш солідну цифру для вирішення внутрішніх проблем. Тут на допомогу прийшов той самий приріст капіталу. «Наполі» заплатив за Осімхена 70 млн євро – французи одразу додали це плюсом до бюджету. Натомість сам «Лілль» купив у неаполітанців одразу 4-х гравців, які потягнули на 20 млн євро. І якщо досвідчений Орестіс Карнезіс за 5 млн виглядає цілком логічно, то три невідомі гравці молодіжної команди за 15 млн – одразу привернули увагу. Клаудіо Мандзі (4 млн), Чіро Пальм’єрі (7 млн) та Луїджі Лігуорі за (4 млн) навіть не поїхали до Франції – «Лілль» одразу сплавив їх до оренд у італійську Серію Б та Серію С. Потім це стало причиною для перевірок прокуратури у офісі «Наполі», не кажучи вже про французьких правоохоронців, які досі трусять «Лілль».
Тим не менш, Осі став другим найдорожчим трансфером серед африканських гравців (перший Ніколя Пепе с 80 млн) та найдорожчою покупкою в історії «Наполі». Але виник ще один скандал (все як у Пульчінелли), на цей раз сімейний. Справи Віктора на той момент вели декілька персонажів: агентська контора Star Factory та чоловік старшої сестри форварда Осіта Около. Кожен хотів виписати собі якийсь відсоток з продажу, що ледь не зірвало сам трансфер. Коли Де Лаурентіс, який ненавидить агентів, почав закіпати, вирішення питання узяв на себе особисто Жерар Лопес. Він виплатив 1 мільйон Star Factory за достроковий розрив угоди з Осі, а переїзд довірив агенту Вільяму Д’Авіллу. Та от лихо – чоловік сестри теж хотів заробити. Почалася атака на Віктора у соцмережах, де сестра Естер з чоловіком поливали форварда брудом та вимагали 500 тисяч доларів, які начебто заборгував їм брат. Атака ця триває й досі. Та Віктор на це не зважає і називає Естер з Осітою «прекрасними акторами».
На відміну від Естер, усі інші родичі підтримують Осі. Наприклад, молодша сестра Блессінг: «Я нічого не знала про футбол, але коли Віктор почав грати – закохалася у цей вид спорту. У дитинстві ми усі жили у двокімнатній квартирі, але коли справи пішли гірше – вимушено переїхали до ще меншого будинку. Там були лише стул та одне ліжко, тому більшість з нас засинала на підлозі. Тепер же пишаюся, коли я бачу брата по телевізору. Ніколи б не змогла повірити, що хтось з нашої родини отримає таку популярність».
На жаль, один з рекордних трансферів не побачив батько Патрік – він помер за декілька місяців до переїзду у Неаполь. Коли погодили останні деталі контракту, Вік написав у себе в твіттері «Мама і тато точно пишаються».
Осімхен одразу себе проявив, але розривати завадили травми, токсична атмосфера та дурощі самого нігерійця
Де Лаурентіс і Ріно Гаттузо, який тоді тренував неаполітанців, вже з перших прес-конференцій виділяли футбольні якості Віктора. А ще завжди наголошували на його непростій біографії.
«Він юний, але вже має характер дорослого чоловіка, бо дуже рано втратив батьків і виріс в непростому середовищі. Він багато страждав, та все ж дізнався, що таке гідність», – хвалив свого форварда Де Лаурентіс. «Віктор – той гравець, який полегшує вам життя. Він добре пресингує та неймовірно атакує простір. Та перш за все треба зазначити його людяність. Хлопчик фактично прожив без батька і матері, але має риси справжнього чоловіка», – підхоплював Гаттузо.
Вік почав запалювати вже з перших матчів: настріляв купу голів у літніх товариських зустрічах, а потім за 29 хвилин перевернув нудну гру першого туру з «Пармою». Далі був виїзд до Генуї з першим асистом, а також побиття «Аталанти» Гасперіні з дебютним голом за нову у офіційних матчах. Святкуючи, нігерієць зняв футболку і продемонстрував надпис руху #EndSARS – це був виступ проти поліцейського свавілля на батьківщині.
«Наполі», що ставив на меті повернутися до ЛЧ після бунту гравців при Анчелотті, стартував з 6 перемог у 7 матчах, а Осімхен одразу почав впливати на гру своїм агресивним пресингом та швидкісними забігами, що зводили з розуму оборону суперника. Але ж ми пам’ятаємо, що доля Пульчінелли – постійне подолання різних незгод, що підкидає життя.
У листопаді Віктор поїхав до Нігерії, аби зіграти у відборі до Кубку Африки проти Сьєрра-Леоне. Зробивши 1+1, Осі наприкинці зустрічі травмував праве плече. Пам’ятаєте, що за часів «Вольфсбурга» він вже мав подібну травму? Так от, виявилося, що тоді операцію провели не надто вдало – ось плече і не витримало. Як наслідок: виліт до кінця року. «Наполі» без свого бігунка почав сипатися, а Де Лаурентіс, який витратив купу грошей на трансфери, почав сваритися з Гаттузо. Атмосфера у місті була досить токсичною, вболівальники посвистували, преса підкидала дров у вигляді різних чуток та скандалів.
Після операції клуб дозволив Осі повернутися до Нігерії, аби наприкінці грудня відсвяткувати свій день народження. Нічого такого, якби не нова фаза коронавірусу. Віктор не дотримувався карантинних обмежень: на початку січня у мережу злили відео, де форвард без маски витанцьовує з купою незнайомих людей, які посипають його грошима.
Це друг та діджей Golden Michael організував вечірку на честь Осі. Журналіст Ома Акатугба, ще один друг Осімхена, одразу ж пояснив у соцмережах, що «зелений дощ» – цілком нормальна традиція для Нігерії. Мовляв, таким чином публіка бажає співвітчизнику розквіту. А карантинні обмеження, точніше їх відсутність, ніхто не зміг пояснити, тому хвиля хейту накрила Віктора, а «Наполі» виписав форварду штраф на 250 тисяч євро. Більше того, одразу після повернення до Неаполя у нього виявили особливий штам коронавірусу B1525.
На поле нігерієць повернувся наприкінці січня – відіграв 20 хвилин у матчі з «Вероною» (поразка 1:3), але було помітно: хвороба і операція з реабілітацією забрали багато сил. Весь лютий Осі набирав форму, та трапилося нове нещастя: в Бергамо форвард втратив свідомість у верховій дуелі з Крістіаном Ромеро. Струс мозку вивів Віктора з гри ще на три матчі, «Наполі» якраз без свого форварда вилітав з ЛЄ від «Гранади», а вся Італія вже відверто кепкувала з трансферу за 70 млн.
Та критика вщухла у квітні, коли Осімхен, вирішивши свої проблеми, почав тягнути проблемних тоді неаполітанців до зони ЛЧ: 7 голів, асист і зароблений пенальті у 11 турах. «Наполі» до кінця сезону програв лише раз – перенесену гру з «Юве». Фатальними стали дві втрати очок із середняками: спочатку «Кальярі» зумів зрівняти наприкінці зустрічі (Віктор відкрив рахунок, але на 75-й хвилині покинув поле через невелике пошкодження), а потім «Верона» Івана Юріча у останньому турі прикрила Осі і весь Неаполь, подарувавши білет до Лігі чемпіонів «Ювентусу». Гаттузо одразу звільнили, а вболівальники протестували проти Де Лаурентіса та гравців. У травні питань не було лише до Віктора, який реально викладався і тягнув сонну групу.
Для розуміння, нігерієць, навіть попри травми і пропуски, встиг забити 10 голів і віддати 2 асисти за чемпіонат. Свою першу десятку за «Наполі» він відвантажив за 1289 хвилин. Колись Едінсону Кавані для цього знадобилося 1336 хвилин, а Гонсало Ігуаіну – 1458. А ще, враховуючи 13 голів у Лізі 1 у попередньому сезоні, Осімхен став другим після Голанда молодим гравцем, який два роки поспіль забивав 10+ у чемпіонатах топ-5.
До речі, Віктор – один з небагатьох, хто попрощався з Ріно, написавши у себе в соцмережах: «Ви зіграли важливу роль у моєму становленні, як особистості. Ціную те, що ви зробили для мене на полі та за його межами. Захоплювався вами, ще тоді, коли грали у футбол, тому було честю називати вас босом. Успіхів у подальшій кар’єрі».
Спаллетті одразу перетворив Осі на справжню машину, та нігерієць невчасно зламався, ледь не втративши око
Якщо Гаттузо ментально попрацював із Віктором, то Лучано Спаллетті, який прийшов на місце Ріно влітку 2021-го, почав з техніки і тактики. Природна сила форварда ні в кого не викликала сумнівів, та часто бракувало більш точного удару чи холодної голови на полі. Як і Пульчінелла, Віктор дуже багато говорить та занадто емоційно реагує на події. Яскравий приклад: дебютний матч Спаллетті на чолі «Наполі» в Серії А. В гості до «адзуррі» завітала «Венеція». За 20 хвилин нігерієць двічі ввімкнув пресинг-машину і ледь не забив після перехоплень, заробив пенальті, який проспав арбітр, а потім відмахнувся від захисника венеціанців Дена Хейманса – червона картка. Спаллетті усе зрозумів, вправив мізки Осі – з тих пір червоних більше не було.
«Він може будь-яку ситуацію перетворити на можливість для команди – зауважував Лучано. – Команда з ним дихає вільно, бо завжди можна вийти із захисту, закинувши м’яч уперед. Віктор – справжній чемпіон. Але він так багато бігає, що подекуди робить помилки. Та ми над цим попрацюємо».
Лучано не підвів. З середини вересня 2021 року у 11 матчах чемпіонату і Ліги Європи – 9 голів та 4 зароблених пенальті. Цікаво, що практично усі голи – вирішальні. Навіть, коли «Наполі» громив суперника, першим відзначався саме Осі, а вже далі йшло побиття. Головне – штаб Спаллетті підкрутив нігерійцю гру на другому поверсі. Віктор і до цього злітав, як Супермен, але погано замикав. Але Лучано допоміг. Особливо усім запам’ятався дубль з «Лестером» у ЛЄ, коли Осі вистрибнув на 2,52 м. Через місяць знов був переможний гол та стрибок на 2,52 м у дуже непростому матчі з «Торіно». Нещодавно, у лютому 2023-го, Осімхен перевершив легендарний стрибок Роналду (2,56 м) – злетівши зі «Спецією» на 2,58. Причому, Кріш забивав «Сампдорії» з розгону, а от Вік стрибав з місця.
При Гаттузо Осімхен забив головою лише одного разу, а у першому сезоні при Спаллетті – вколотив вісім. У цьому сезоні налітав вже на 9 голів у всіх турнірах. У 2022-му календарному році більше Віктора головою забив лише Гаррі Кейн. Хто там в нас має пташине ім’я та фактично походить від теріоморфної маски давнього театру? Правильно, саме Пульчінелла!
«Наполі» Лучано Спаллетті 2021/22, який практично не ходив на ринок і грав бійцями Ріно, потужно розпочав чемпіонат: 10 перемог і дві нічиїх за 12 турів та одноосібне лідерство. Неаполь почав мріяти про Скудетто, Осімхена називали найкращим гравцем чемпіонату. Ось, наприклад, що писав Алессандро Барбано у Corriere dello Sport:
«На старті сезону саме Віктор – найкращий гравець ліги. Не тільки за голи і моменти, які він створює, а й за те, що він грає роль накінечника у глобальному сенсі: він подовжує команду та дозволяє їй вийти із осади, він виграє практично усі м’ячі, які йому закидають голкіпер чи захисники, також він грає важливу роль в якості додаткового захисника при кутових. Якщо йому вдасться зберегти себе в цій психофізичній формі – він розірве всіх».
Але ж це Віктор. Точніше, його пульчінеллівські нещастя, які завжди підкидає йому доля. У листопаді ледь не сталася справжня трагедія. «Наполі» поїхав у гості до «Інтера», вперше програв, та найгірше – знову надовго втратив Осімхена. На 55-й хвилині зустрічі Віктор, пробиваючи головою, зіткнувся з потилицею Мілана Шкріньяра – перелом орбіти та лівої вилиці зі зміщенням. Нігерієць сам покинув поле, але вигляд мав такий, що у всіх присутніх пробігли по шкірі мурахи
Операцію проводили у Неаполі, в клініці доктора Джанпаоло Тарторо, який фактично заново зібрав кістки обличчя Осі: «Основною проблемою було порушення очниці. Це не просто вивих – це екзотравма. Вилична кістка плюрі-фрагментована. У Віктора, скоріш за все, було десь двадцять переломів. Він наче опинився під пресом. Операція тривала три години, довелося використати 6 пластин і 18 гвинтів. Карбонова маска, про яку зараз так багато говорять, развантажується у певних точках і не підходить для Осімхена. Треба все детально вивчити і розробити спеціальну захисну маску для зовнішності Віктора, враховуючи усі шви, а також нерви на обличчі. Зрозумійте, Осімхен – єдиний футболіст у світі, який буде грати з такою кількістю пластин і шурупів»
«Якщо чесно, коли зіштовхнувся зі Шкриньяром відчув гострий біль у голові. – зовсім недавно розповідав Вік у інтерв’ю France Football. – Через десять хвилин я підвівся, мене перевірили і одразу відвезли до лікарні. Хірург здивувався і сказав мені: «Як ти взагалі зміг піднятися?». Перше, що я спитав у лікарів: «Це щось серйозне? Коли я знову буду грати?». Здається, в той момент вони дійсно подумали, що я збожеволів. Ще казав лікарю, що не хочу робити операцію, та він пояснив, що іншого виходу немає: треба реконструювати обличчя. Це була складна процедура, бо вони пройшли через ротовий отвір, аби дістатися до кістки. Протягом двох місяців я нічого не відчував, наче частина моєї голови все ще знаходилася під наркозом. Потім врешті-решт, завдяки клубним лікарям і фізіотерапевтам, все прийшло у норму».
Травма нігерійця дала старт чорній смузі на Півдні Італії. Після нещасного випадку з Осі і фактично до середини січня «Наполі» ледь не в кожному матчі недораховувався лідерів через пошкодження, ковід чи пропуски. Наприклад, на домашню гру з «Аталантою» і виїзд до «Юве» Спаллетті ледь назбирав гравців. Коли Віктор вилетів, «Наполі» разом з «Міланом» лідирував у чемпіонаті, «Інтер» відставав на 4 очки. Після героїчно-дивовижної нічиєї з «Юве» – «Наполі» був вже третім, відпустивши «Мілан» на 5 очок, а «Інтер» – на 6.
До легких пробіжок на полі нігерієць повернувся у середині грудня. Вже у своїй спеціальній масці, яку розробили у клініці доктора Тарторо: «Віктор сам наполягав, аби захист був максимально природним, маленьким та легким. Маска важить майже нуль грамів. Ми розробили її самі, від зліпка до 3D-репродукції. Під час роботи просили Осі робити певні рухи, фіксували їх, а потім віддалили корпус маски від певних точок на обличчі, аби вона не щільно прилягала і не створювала проблем».
Маска Пульчінелли має різні варіації, так от і маска Віктора теж пережила еволюцію. Перша була з закритою лівою частиною, аби максимально щільно прикрити уражені зони. Усю фіксацію маски розмістили тоді справа. По мірі зростання пластин та кістки – маска ставала більш рівномірною з обох сторін.
Вже у масці Віктор рвонув до Нігерії святкувати Різдво та день народження. Клуб дозволив подорож, але за умови, що форвард повернеться в Неаполь 31 грудня – саме на цю дату лікарі призначили останнє обстеження. Цього разу друзі вечірки не влаштовували, та Осі все одно затримався – тест на ковід дав позитивний результат. Саме в цей час Осімхена включили до заявки збірної на Кубок Африки. Причому нігерійська федерація повідомила «Наполі», мовляв, нічого страшного – тести і обстеження обличчя форвард проведе у нас.
Ауреліо Де Лаурентіс, який і так намучився з подорожами до Африки і лікуванням свого головного активу, випалив, що більше ніколи не підпише африканського гравця. А якщо таке і станеться – включить до контракту особливий пункт, що обмежить подорожі на батьківщину. Поки усі навкруги називали боса «адзуррі» расистом, Вік особисто зателефонував головному тренеру Августину Егуавону і наполіг, аби його прибрали із заявки – не хотів війни між «Наполі» і Нігерією. Тим паче, треба було було швидко набирати форму, щоб наздогнати міланських грандів.
«В мене було так багато проблем з часів, коли я переїхав до Європи. У Німеччині мені тричі робили операції на правому коліні. Потім проблеми з плечем і нова операція. У Італії нові проблеми с плечем і три місяці лікування, ковід, та я завжди вірив у себе і повертався ще сильнішим. Операція на обличчі – одне з найтяжчих випробувань. Мені було дуже погано, але я оточив себе родиною і близькими – це допомогло мені швидше одужати».
Наприкінці січня 2022 Осімхен повернувся на поле, відбігавши по 20 хвилин у «Болоньї» та в дербі Кампанії проти Салерно. На початку лютого нігерієць адаптувався до маски і знову почав забивати, «Наполі» наздогнав «Мілан», але програв ключову зустріч з «россонері» вдома. У квітні були шанси знову зачепитися за Скудетто, які вщент розбили три поспіль невдачі з «Фіорентиною», «Ромою» та «Емполі». Тим не менш, головної цілі неаполітанці досягли – повернулися до Ліги чемпіонов. Вік настріляв 14+5 у 27 матчах чемпіонату, додавши до цього ще 4+1 у Лізі Європи.
В тому сезоні трапилася ще одна історія, що викликала резонанс. Осімхен, скажімо так, дуже нетривіально вів свої соцмережі, регулярно викладаючи туди усілякі меми чи просто переписуючись з користувачами. За це нігерійцю часто прилітало від вболівальників, а ще до Віктора регулярно зліталися усілякі тролі, з якими він сперечався. Свого часу Пульчінелла потрапив до комедії дель арте через язикатість, та от «Наполі» і спонсори клубу не дуже раділи такій поведінці форварда у соцмережах. У січні 2022-го один з користувачів написав Віктору у твіттері, мовляв, гравець Серії А не має права так вести соцмережі. Осімхен одразу відповів: «Ти дурень, чому б тобі просто не написати на мене заяву в поліцію?».
Згодом прибіг якийсь вболівальник «Юве» і світ побачив такий діалог:
«Отож, «Наполі» витратив 80 млн на адміна для твіттеру»
«Точно як твій батько, який витратив усю сперму на такого засранця»
Клуб після цього виписав форварду штраф, а сам Віктор тимчасово закрив коментарі. Згодом порідшали і меми.
Осімхен влітку перетворився на сенатора та видав рекордний для себе сезон, здобувши для Неаполя історичне Скудетто
Вже писав про неаполітанське літо 2022, коли вболівальники вимагали від Де Лаурентіса забиратися геть з міста, а до новачків поставилися прохолодно. В той період лише дві людини на всю Італію публічно вірили у чемпіонство: сам Де Лаурентіс, заявивши про це на прес-конференції початку сезону, та Віктор Осімхен. На зборах у Дімаро нігерієць повідомив Франку Замбо-Ангісса, що команда стала сильнішою, тому можна спробувати врешті-решт узяти довгоочікуване Скудетто. Франк подивився на товариша, як на божевільного. Саме в цей момент поруч проходив Спаллетті:
– Про що ви тут розмовляєте?
– Кажу Франку, що ми можемо виграти Скудетто у цьому сезоні
– Ну, якщо твої партнери по команді так само повірять у це – чому б не спробувати.
Саме та розмова додала Осімхену впевненості і підняла у ієрархії роздягальні. Осі почав допомагати кожному, хто тим чи іншим чином цього потребував. Після нереалізованого пенальті з «Ліверпулем» сам відмовився надалі їх виконувати, хоча міг би в рази покращити свою статистику. Показовий епізод трапився під час зустрічі з «Аяксом»: арбітр вказав на одинадцять метрів, Віктор узяв м’яч до рук і передав його Хвічі, обіймаючи грузина.
Та й без пенальті показники нігерійця вражають: вперше у кар’єрі Осі забив 20+ голів у чемпіонаті, додавши до цього ще 5 голів у Лізі чемпіонів. «Наполі» ніколи в історії не долав стадію 1/8-ї фіналу – Осімхен фактично сам прибив «Айнтрахт» у обох зустрічах і затягнув «адзуррі» до чвертьфіналу.
«Спаллетті просив мене бути більш вибуховим, перетворитися на своєрідний динаміт для захисту суперника. Ми разом ретельно проаналізували швидкість мого бігу, час реакції на пас та ідеальні дистанції, які я повинен утримувати. Ось ці вирішальні 5 метрів, які я можу подолати швидше будь-якого гравця, вони і допомогли нам розробити швидку та агресивну схему атаки».
Коли «Наполі» у середині жовтня почав трохи просідати, саме Віктор, який пропустив вересень через пошкодження, ставав тим самим фактором Х, що робить результат. Переможний гол «Болоньї», фантастичний гол у ворота «Роми» в матчі без моментів, хет-трик «Сассуоло», вбивство «Аталанти» Гасперіні, де у Віктора вирішальні гол та асист, зароблений наприкінці важкої зустрічі з «Емполі» пенальті та побиття «Удінезе» дуетом з Ельмасом. Якби не Осімхен – ніякого відриву у таблиці б не було, а як грає «Наполі» під тиском ми прекрасно знаємо. Подивіться лише на матч з «Салернітаною».
У січні, після ЧС та свят, Віктор взагалі відзначався у 8 матчах чемпіонату поспіль, ставши другим після Роберто Муцці (1995 рік) наймолодшим гравцем лігі, кому це вдалося. А ще не вистачило голу з «Лаціо», аби повторити рекорд Давіда Трезеге по забитим поспіль без урахування пенальті – у француза 9 таких матчів. Тим не менш, нігерієць вже повторив рекорд Семмі Ето’о по забитим африканцями в одному чемпіонаті – 21. А також перебуває на відстані в один гол від рекорду Джорджа Веа, який поки що лишається найкращим африканським бомбардиром ліги у історії – 45 у Віктора, 46 у володаря «Золотого м’яча» 1995 року. Ще Осі може стати першим гравцем в історії «Наполі» та першим з часів Ібрагімовича сезону-2008/09, хто виграє чемпіонський титул та забере приз найкращому бомбардиру.
Найголовніше ж – навіть не голи, а вплив Віка на команду. З ним «Наполі» стає більш варіативним попереду, а вінгери мають більше простору. Це показали зустрічі з «Міланом» у Серії А та ЛЧ. Осімхен повернувся зі збірної (знову ці збірні!) з пошкодженням м’язів стегна, тому був вимушений з лави спостерігати, як «росонеррі» перекрили кисень усім атакувальним потугам Спаллетті. Символічно, що без Осі «адзуррі» у двох поспіль матчах не змогли забити бодай гол. Коли ж нігерієць, який ще тільки набирав форму, повернуся — саме він і пробив Меньяна. Хоча і зробив це вже на останніх хвилинах. Як тоді влучно зазначила La Gazzetta dello Sport: «Втратити Осімхена – це все одно, що втратити Везувій на зображеннях Неаполя».
До речі, перед «Міланом» трапилася ще одна неприємна ситуація: під час перельоту з Нігерії Віктор загубив свою маску. Забобонний Неаполь вважає, що саме це стало причиною поразки у ЛЧ. Нещодавно, у клініці доктора Тарторо для Осі зробили нову.
«Взагалі вона мені більше не потрібна, міг би грати і без неї, але вона стала частиною моєї особистості, як і світле волосся – розповідає Віктор у інтерв’ю ElegbeteTv Sports. – У Неаполі було багато різних ініціатив з моїм обличчям, навіть мої партнери по команді завжди надсилають мені фото чи відео з різними тортами, піццами, кавою. Мені подобається відчувати себе джерелом натхнення для людей. Думаю, що залишу маску саме для них».
Попри виліт з ЛЧ, сезон для Неаполя дійсно історичний. Осімхен та «Наполі» зробили те, чого не міг зробити ніхто з часів Марадони – подарувати свято непростому місту на Півдні Італії.
Пульчінелла подолав усі труднощі, продовжував вірити і виходить переможцем. Допоки доля знову не підкине якусь халепу.
«Неаполь змінив моє життя. Тут все місто живе нашою командою. Велика честь грати там, де колись запалював Дієго Марадона. Хочу виграти Скудетто, аби побачити радість неаполітанців. Мій перший досвід у європейському футболі був невдалим, але тепер все змінилося, я легко адаптуюся», – ділиться Віктор у інтерв’ю Daily Mail.
Влітку до Де Лаурентіса будуть стукати топи АПЛ, «ПСЖ», «Баварія», а може й навіть «Реал». У нігерійця контракт до 2025-го, тому якщо «Наполі» хоче заробити десь 100+ млн, треба продавати форварда зараз. Залишити Віка в Італії буде дуже важко: «адзуррі» нещодавно ввели стелю виплат десь на позначці 2,5 – 3 млн євро чистими, а Осімхен заробляє 4,5 млн. Тут треба або пробивати стелю (але ж тоді для всіх), або вчасно перепродати свій головний актив. Та це вже клопіт Де Лаурентіса і Джунтолі.
Осі свою місію виконав.
Фото: Thomas Eisenhuth/Global Look Press, Panoramic/Global Look Press, Alessandro Garofalo/Global Look Press
