100 найкращих спортсменів незалежності України: місця 100-81
Рейтинг Tribuna.com та FAVBET.
Tribuna.com спільно з FAVBET презентує масштабний проєкт - 100 найкращих спортсменів незалежності.
FAVBET робить перегляд спорту видовищним. Підтримує професійних та аматорських спортсменів, розвиває український спорт та намагається підвищити інтерес до нього. З початку повномасштабного вторгнення FAVBET також активно підтримує Збройні Сили України, допомагає волонтерам та благодійним фондам.
До 24 серпня ви побачите повний рейтинг, підібраний редакційною радою.
Серед критеріїв були не лише досягнення спортсменів, а й їхній вплив на власний вид спорту, репутація та впізнаваність.
Загалом було оцінено понад 250 спортсменів з понад 40 видів спорту. Будь всередині гри разом з FAVBET та Tribuna.com.
100. Владислав Гераскевич
Владиславу Гераскевичу вочевидь не вистачає ще особистих досягнень у власному виді спорту, але його присутність в рейтинзі - ще й нагадування всім нам, що спорт не може існувати поза політикою і суспільним життям країни.
А Владислав ще й представник нового покоління спортсменів, які не бояться говорити на камеру багато правильних речей. Тут і перфоманс на ОІ-2022, коли його плакат про Україну розлетівся усіма світовими ЗМІ, тут і постійна робота на благо країни після вторгнення - благодійний фонд, боротьба з російським впливом у світових федераціях.
Якщо повертатися до результатів, до хоч Гераскевич і не виграв ще нічого путнього, але його досягнень достатньо, щоби про новий вид спорту - скелетон - дізналося досить багато людей в Україні. І, можливо, саме під впливом його виступів скелетон тут оживе і отримає нових талантів. Та й не забуваймо, що Владу всього 23 роки - і вся кар'єра попереду.
99. Павло Тимощенко
Олімпіада в Ріо 2016 року з точки зору очікування та результатів розчарувала українських вболівальників найбільше. Яскравих перемог було мало, а несподіваних (зі знаком плюс) результатів - ще менше.
І коли в останній день не відомий загалу Павло Тимощенко в дивному для спостерігачів сучасному п'ятибор'ї взяв срібну медаль - це було як випити воду з прохолодної криниці у спеку. Так, на жаль, його вид спорту так і не сильно популярним в Україні, але сам Тимощенко не випав з поля зору. В Токіо він до останнього дня мав шанси на медаль (хоч і фінішував поза топ-10), а зараз веде активну волонтерську допомогу для України під час війни.
98. Даниїл Болдирєв
Скелелазіння в Україні - або хоча б в Києві - в останні роки набирає популярність як вид спорту для активного відпочинку. В Токіо був дебют на Олімпійських іграх, але, на жаль, не в тих підвидах, де у нас були б великі шанси.
Першочергово мова йде саме про Даниїла Болдирєва, який нещодавно виграв золото на мультиспортивному чемпіонаті Європи у швидкісному скелелазінню. Він вже легенда цього виду - тричі встановлював світовий рекорд, дворазовий чемпіон світу, п'ятиразовий призер чемпіоната Європи. Така купа трофеїв для спортсмена з Донецька - важливий аргумент для попадання в рейтинг. Сподіваємося, дійде черга і до олімпійської медалі.
97. Юрій Нікітін
А от пік популярності стрибків на батуті був ще на початку 2000-х - саме тоді ще молодий Юрій Нікітін приємно шокував всіх, коли взяв олімпійське золото в Афінах.
Дуже шкода, що в подальшому вид спорту Нікітіна не отримав достатнього фінансування - поширена проблема 2000-х для України. Сам Юрій завершив кар'єру в 2012-му - встиг завоювати бронзу Євро і майже водночас з цим попрацювати місяць в цирку в Швеції.
«Ми – гімнасти, стрибуни у воду та батутисти – є товаром, який завжди залишається в ціні», - розповідав Юрій, який навіть не останній представник цього рейтингу, який міняв спортивну площадку на циркову арену.
96. Ігор Радівілов
Гімнастика - один з найуспішніших видів спорту за всю історію України, але 2010-ті ми зустріли лише з двома дійсно топовими спортсменами. Один з них - маріупольський гімнаст Ігор Радівілов. Його улюбленою вправою завжди був опорний стрибок, на цю дисципліну припали і бронза Лондона-2012, і два срібла ЧС і два золота ЧЄ за останній десять років.
Але, напевне, найособливішу роль в історії Радівілова відіграли не медалі. Він придумав свій особливий складний стрибок, який на якийсь час увійшов в офіційну програму спортивної гімнастики під назвою The Radivilov. Його заборонили після виступу Радівілова на Олімпійських іграх в Бразилії через його складність і небезпеку. Більше його ніхто не робив в історії гімнастики.
Хоча хто знає, може через роки молоді гімнасти повернуться до нього?
95. Ілля Кваша
Для України у стрибках у воду немає легендарнішого спортсмена, ніж Ілля Кваша. Медаліст ОІ-2008, дев'ятиразовий (!) чемпіон Європи, багаторазовий призер чемпіонатів світу. Зараз Кваша став головним тренером збірної України, хоч і не без скандалів.
«Ви тільки уявіть, мої шкільні друзі розповідали, що ходять на футбол, на бокс, а мені дають запрошення на секцію зі стрибків у воду! Це було щось нове, незвичайне. Ми з мамою вирішили, що варто спробувати і пішли на відбір.
Відчуття від Олімпійського п'єдесталу ні з чим порівняти. Тоді були і радість, і сльози щастя. Ми не вірили до останнього.
Я пам’ятаю, як до нас підбіг тренер і сказав, що в нас медаль. Я стою біля поручня від джакузі, дивлюсь на табло і просто не відчуваю підлогу під ногами», - розповідав Кваша.
94. Олена Говорова
Говорова була на перших шпальтах спортивної преси початку 2000-х - хоч в активі у неї тоді було лише бронза Сіднея-2000 у потрійному стрибку. Але вона все одно асоціювалася зі спортивними успіхами України.
Травми завадили Говоровій розвинути свою кар'єру, але вона віднайшла себе в інших професіях. Стала успішною спортивною журналісткою, ведучою Олімпійських ігор, а після того пішла в НОК та в політику. В серпні вона продала на аукціоні свою бронзову медаль чемпіонату світу 1997 року за 6 тисяч доларів на допомогу ЗСУ.
«Коли мене запитали, чи не шкода тобі віддавати свою медаль, я відповіла, що в мене навіть такої думки не було. Це не моя медаль, а моєї країни, кожного з вас. Це медаль моєї України, яку я захищала на спортивних майданчиках», - сказала Олена.
93. Олександр Крикун
Як і Говорова Крикун був одним з тих спортсменів, які змогли трансформувати свій спортивний талант у непогану відомість у телевізійному плані. Його піковий результат - бронза в метанні молота у Атланті-1996.
«На той час у мене було величезне бажання потрапити на Олімпіаду. А коли вийшов до фіналу, почувався просто чудово, не був скутим. На цій хвилі справді можна було багато чого досягти».
Пізніше Крикун також зізнавався, що після тієї медалі трохи підхопив зіркову хворобу, а пізніше - не зміг вийти на пікову форму на великих турнірах через травму. Але з поля зору він точно не зник, і навіть зруйнував частку стереотипів про спортсменів - став капітаном та зібрав команду спортсменів для участі в «Що? Де? Коли?» і успішно виступав багато років і там.
92. Ірина Тараненко-Тереля
В Україні надзвичайно складно досягти успіху в лижних перегонах. Традиційно біатлон популярніший і туди йдуть головні таланти-юніори, а на традиційні лижі фінансування скорочується кожного року. Тому зараз залишається лише згадувати видатних наших спортсменок, які здобували успіхи попри все.
Ірину Тараненко-Терелю і її виступ в Нагано-1998 можна зарахувати в топ-історій про невезіння українців на великих турнірах. Лижниця двічі фінішувала четвертою - на 15 км та в гонці переслідування - та залишилася без медалі всього свого життя.
Через рік вона все ж змогла частково виправитися і взяла бронзу на чемпіонаті світу. Ті два роки - це пік кар'єри Тараненко-Терелі і одні з найкращих сезонів в історії українського лижного спорту.
91. Павло Журавльов
Уродженець Севастополя став знаковою фігурою кікбоксингу не лише для України, але й у всьому світі. Багаторазовий чемпіон світу у різних організаціях - як на аматорському, так і на професійному рівні. Павло понад десятиліття був в топах всіх пристойних рейтингів кікбоксингу.
Честь Журавльова проявилася в Криму 2014 році, де він якраз служив в одній з частин. Він не перейшов на сторону ворога, а відійшов разом з українськими силами на материк.
А ще Журавльов - надзвичайно розумний спортсмен. І в цьому можна переконатися, прочитавши інтерв'ю з ним:
90. Руслан Гончаров
Кожна олімпійська медаль України в зимових видах спорту - це важлива та неординарна історія. Хоча фігурне катання у всі роки в Україні було досить популярним - але залишалася проблема доведення спортсменів до найвищого рівня.
Пара Руслан Гончаров - Олена Грушина були віддушиною цього виду спорту для України посеред 2000-х - і бронза спочатку чемпіонату світу, а потім і Турину у 2006-му стали піком їх кар'єри. Хоча вони виступали на трьох Олімпіадах і постійно брали досить високі місця.
Далі пара пішла кожен своїм шляхом - Грушина вирішила осісти в Москві, а от Гончаров і надалі вкладався в розвиток українського фігурного катання - і як популяризатор, і як тренер у приватних академіях.
89. Наталя Годунко
Саме з легендарного чемпіонату світу 2001 року почався новий буст інтересу до української художньої гімнастики. Російську команду тоді дискваліфікували за допінг (як неочікувано, правда?), що дозволило українкам взяти першість. Однієї з лідерок тієї команди якраз і була Наталя Годунко.
Їй не вдалося взяти медаль ОІ, але і без цього в неї дійсно успішна кар'єра в такому досить суб'єктивному виді спорті. Тут і ще золото ЧС-2002, і золото та срібло чемпіонатів Європи (які очевидно прирівнювалися за статусом до ЧС).
А золота медаль того чемпіонату світу 2001 року пішла на хороші справи - її виставили на аукціон та реалізували на допомогу українським військовим ще у 2014 році.
88. Єгор Маркелов
Це зараз кіберспорт збирає мільйонні перегляди, грошові контракти від спонсорів та шалений розвиток. А ще на початку 2010-х для того, щоби досягти успіху з України треба було надзусилля.
І успіхи Єгора Маркелова - markeloff - в CS тоді стали тим фундаментом, на яких виросли сучасні лідери кіберспортивного світу. Він став найкращим кіберспортсменом 2010 року, а час в NaVi з 2009 до 2012 року - золотим періодом в історії команди. Маркелов - учасник перших 12 мейджорів з Counter Strike, у 2017-му вже під кінець кар'єри взяв ще й титул чемпіона Європи.
87. Юлія Левченко
Рейтинги трансляцій стрибків у висоту в олімпійському Токіо довели, що для України цей вид спорту став якщо і не національним, то дійсно популярним хоча б серед тих, хто слідкує за досягненнями українців. Одразу три українки виступали у фінальному турнірі - і Юлія Левченко хоч і не змогла взяти медаль, але її виступ став нагадуванням, з чого все починалося декілька років тому.
Саме Левченко ще у 2014 році заявила про себе золотою медаллю на юніорських ОІ, а вже в 2017-му вона шокувала всіх сріблом вже на дорослому чемпіонаті світу. Період з 2017 до 2020 - це купа медалей, успіхів і постійний прогрес. На жаль, далі Левченко десь втратила себе, але навіть зараз вклад в розвиток стрибків у висоту в Україні у неї колосальний.
І їй всього 24 роки всього - віримо, що перемоги Юлі ще прийдуть.
86. Рустам Шаріпов
Рустам Шаріпов ще у 1992-му став олімпійським чемпіоном у командному заліку, але подальша кар'єра вже за українську збірну могла і не скластися. Рустам не був упевнений, що потягне роль лідера, і хотів зав'язати зі спортом у 1993 році, коли його тренер поїхав до Канади.
Але залишився - і став одним з лідерів олімпійської збірної України на надважливих для нашої країни Іграх в Атланті 1996 року. Тоді він вже був королем загального заліку в брусах - і ніхто й близько не підібрався до нього вже на головних змаганнях. А потім ще й як капітан допоміг взяти бронзу і в командній першості.
Після завершення кар'єри Шаріпов переїхав до США, де багато років був успішним тренером. Після початку вторгнення він створив власний фонд з допомоги українцям:
«Я вірю, що справи підуть на краще. Я знаю, що Україна зараз отримує велику військову підтримку з усього світу. Одного дня Україна переможе. Ми збираємося відновлюватися, і я з нетерпінням чекаю цього дня, щоб знову повернутися і влаштувати змагання для дітей. Такий мій план», – розповів Шаріпов.
85. Валентина Шевченко
Кар'єра Валентини Шевченко ще неймовірніша, ніж у Тараненко-Терелі - тут і досягнення гучніші, але й головніше, що і українка продемонструвала просто нечуване довголіття у цьому виді спорту. Навіть в топових країнах таких прикладів дуже мало, а тут в українських лижах Шевченко на найвищому рівні провела понад 20 років.
Прості цифри - вона учасниця 11 (!) чемпіонатів світу та 5 Олімпіад. Бронза ЧС-2009, бронза «Тур де Скі», володарка дистанційного Кубка світу сезону 2003/04 - і декілька перемог на етапах. Шевченко десятиліттями асоціювалася з лижами майже у кожного українського вболівальника, а після завершення кар'єри Валентини інтерес впав до мінімуму.
84. Олександр Гвоздик
Серед усіх знаменитих учасників «Українських атаманів» кар'єра Гвоздика вийшла найнеоднозначнішою.
За потенціалом він міг боротися за олімпійське золото у Лондоні - але став «всього» бронзовим призером. За потенціалом він міг бути чемпіоном світу в професіоналах значно більше, ніж рік - але не зміг втримати титул.
Раннє завершення кар'єри лише додало запитань з відкритими відповідями і, схоже, Гвоздик вже готовий потрохи їх закривати. Повернення на ринг, схоже, неминуче - а далі вже від самого Олександра буде залежати, наскільки воно буде успішним.
83. Марта Федіна
Ми ще відчуємо весь потенціал українського артистичного плавання на наступних Олімпійських іграх. В Токіо минулого року наша команда взяла дві бронзи, але вже на останньому чемпіонаті світу українки взяли 7 нагород, з яких дві - золоті.
Головна зірка цього складу - 20-річна Марта Федіна, яка вже в цьому віці може похизуватися званням, наприклад, 8-разової чемпіонки Європи. І це очевидно лише початок кар'єри, а не її кінець.
А ще у Марти дуже здорова і правильна життєва позиція:
82. Альона Бондаренко
81. Катерина Бондаренко
Неможливо навіть писати про сестер Бондаренко окремо - для українських вболівальників вони занадто сильно пов'язані загальними успіхами та перемогами.
Саме вони закрили собою період між епохами Андрія Медведєва та Еліни Світоліної в українському тенісі. Особливо на цьому фоні вирізняється перемога сестер у парному турнірі Australian Open - це і досі найпотужніший трофей, який коли-небудь брали українці в тенісі.
Кар'єра же сестер вийшла трохи різною: Альона на піку виглядала майстеровитішою тенісисткою, але вона досить швидко завершила виступи. Катерина же славилася своїм потужнім ударом, виступала значно довше і через це у рейтингу стоїть на одну позицію вище.
***
Вже найближчими днями вийде наступна частина рейтингу - з 80-го до 61-го місць.
А ще більше цікавого контенту, новин, бонусів та розіграшів в інстаграмі наших партнерів за посиланням.
