Перехід в UFC потрібен кар'єрі Амосова та українському спорту
Час подивитися правді в очі – у промоушена Уайта і близько немає конкурентів.
Прямо зараз у світі спорту йде процес повернення росіян до міжнародних змагань: бокс, фехтування, теніс – і є передчуття, що це ще не кінець. У світі ММА у цьому плані жодних зрушень – але тільки з тієї причини, що звідти ніхто й не виганяв представників РФ. Їх там багато, але найсумніше – вони набирають популярність і піднімаються у рейтингах дивізіонів. Прямо зараз у топах 12 вагових UFC десять представників Росії. Ще троє – швед Чимаєв, британець Мокаєв та француз Імавов – хоч і представляють інші країни, але після боїв дякують за підтримку чеченця, дагестанцям, росіянам. Єдина людина з топу дивізіонів з написом «Ukraine» на телевізійній графіці під час представлення бійців – Микита Крилов. Якщо ви далекі від світу єдиноборств, то нижче лінк на ознайомлення з персонажем.
Однією з найяскравіших подій лютого для українського спорту стало повернення Ярослава Амосова до октагону. Українець впевнено переміг Логана Сторлі, а потім підняв чемпіонський пояс Bellator. Після бою Ярослав заявив: «Нам не потрібен чемпіон UFC. Bellator – номер один. Я тут. Якщо чемпіон UFC хоче битися, то хай приходить в Bellator», а на запитання, чи вважає себе найкращим бійцем світу у напівсередній вазі, відповів «Звичайно, так».
Пізніше Амосов пояснив, що насправді неможливо взяти і прямо зараз перейти до UFC, оскільки він має контрактні зобов'язання перед Bellator. «Уже коли я закінчу свій контракт, коли я його відпрацюю, будуть нові пропозиції щодо контракту Bellator чи може будуть якісь інші ліги».
Але якщо Ярослав дійсно вважає себе найсильнішим напівсередньваговиком світу і впевнений, що Едвардс, Усман, Ковінгтон, Чимаєв і Рахмонов йому по зубах, то єдиним логічним кроком після закінчення угоди з Bellator буде перехід до UFC.
Є дві причини.
Перша – UFC це обличчя ММА. У вас теж є знайомі, які не розуміють, що UFC – це лише один із промоушенів у змішаних єдиноборствах? Можна скільки завгодно говорити про те, який Дана Уайт безпринципний і поганий, але не можна заперечувати факт, що він зробив те, що не вдалося ще жодної організації в іншому виді спорту – тотальне захоплення аудиторії.
Просто для порівняння: твіт про те, що Ярослав Амосов повернувся і знову підняв пояс Bellator, набрав 66 ретвітів на офіційній сторінці промоушену, твіт про те, що Джон Джонс повернувся і знову підняв пояс UFC, набрав 8 611 ретвітів. Вам може здатися наївним порівняння популярності організацій за статистикою твітів, але є підозра, що якщо знайти цифри переглядів цих двох чемпіонських турнірів, то ситуація буде ще сумнішою для Bellator. Це просто різні світи у плані популярності.
У цьому немає провини Амосова, але промоушен, в якому він зараз виступає, не може дати йому того рівня впізнаваності, який може дати UFC. Класне відео на офіційному каналі Bellator про шлях Ярослава за останній рік набирає 39 тисяч переглядів. 9-хвилинні епізоди Embedded перед номерними турнірами UFC легко перебивають 1 млн переглядів – а там немає нічого надцікавого, просто показують, як бійці проводять час перед боєм – стрижуться, гуляють із сім'єю, колупаються в носі. Людей, які дізналися, що Амосов був у теробороні та захищав країну в 26 разів менше, ніж людей, які дізналися, що друзі Джона Джонса два дні не приймали душ у процесі підготовки до турніру. Уайт вміє робити цукерку із самі знаєте чого.
Друга причина – не можна так легко віддавати найпопулярніший промоушен світу росіянам. Репутація UFC як проросійської організації склалася задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. Але це той випадок, коли провиною стали успіхи спортсменів, які представляють цю країну, а не прямі висловлювання або дії керівництва. З боку Уайта було лише три турніри в РФ, з 2019-го промоушен взагалі не повертається туди. Хабіб, Ян, Волков, Махачев, Павлович своїми перемогами змушують або змушували глядачів, які не особливо вникають у новини світової політики (не думайте, що таких людей мало), захоплюватися ними, підписуватись на їхні інстаграм-сторінки, поважати їхні слова.
Перед турніром UFC Fight Night 221 в одному з великих англомовних пабліків в інстаграмі був розміщений пост, в якому росіянина Петра Яна назвали «одним з небагатьох російських спортсменів, хто виступив проти війни». Як аргумент був скріншот картинки сторіз з білим голубом та руками у кольорах українського та російського прапорів. Як думаєте, якийсь американець, який лайкнув цей пост, поліз розбиратися в ситуації, дізнаватися, що після тієї картинки Ян назвав українську владу «проплаченими підстилками» та звинуватив український народ у початку війни? Навряд. Лише 2-3 коментарі із 200 намагалися розповісти правду.
Як думаєте, а що подумає глядач, який побачив, що боєць, у якого у графі «місто та країна» вказано Донецьк та Україна, після бою кричить «Росія, Росія» (як це зробив Крилов)? Можливо, він подумає, що у цій війні «все не так однозначно».
Наразі найгучнішим голосом України в UFC є грузин Мераб Двалішвілі. Є також класні хлопці – Роман Долідзе, Гурам Кутателадзе, Ян Блахович, які намагаються розповідати про війну у своїх соцмережах. Дякуємо і Алджамейну Стерлінгу за фото з українським прапором. Але цього замало. Найголовніше – у нас немає голосу українця серед топів UFC. Потєря, Шолінян, Бондар і Мороз, за всієї поваги до них, поки не виглядають бійцями, які здатні увірватися до топ-15 своїх вагових категорій у найближчі роки. Так, вони намагаються говорити про війну, але ці слова були б набагато гучнішими, якби були сказані на прес-конференції номерного турніру. А туди кличуть лише тих, хто б'ється за пояси.
Ярослав Амосов міг би стати тим, хто розповість широкій аудиторії змішаних єдиноборств, чому поїздка Усмана, Гейджі та Сехудо в гості до Кадирова – це не просто зашквар, а пляма, від якої їм ніколи не відмитися. Ярослав міг би стати тим, хто парочкою впевнених перемог збільшив свою аудиторію в інстаграмі зі 100 тисяч до мільйона, а потім розповів та показав цим людям правду про війну. Ярослав міг би зацікавити підростаюче покоління українців займатися ММА, бо навряд чи їх надихне якась перемога Махачева чи Павловича. Зрештою – Ярослав міг би перемогти в октагоні розкрученого «шведського» друга Кадирова Хамзата Чимаєва, він якраз у його ваговій.
***
Амосову 29 – для подальшого розвитку кар'єри ще багато часу. Майкл Чендлер, колишній чемпіон Bellator, прийшов в UFC у 34 роки. У нього всього 2 перемоги і 3 поразки в цьому промоушені, але він майже одразу ж став зіркою, зараз є одним із найпопулярніших бійців. Перехід українського чемпіона з рекордом без поразок точно приверне увагу, Ярославу не доведеться проходити довгий шлях до титульника, той же Чендлер бився за пояс вже у своєму другому поєдинку в UFC, а зараз знімається у реаліті-шоу The Ultimate Fighter разом із Конором.
Так, є ризик, що нуль у рекорді буде втрачено, але хіба це не варте того, щоб спробувати свої сили серед найсильніших? Давайте будемо чесні – за підбором бійців Bellator програє UFC. Люди, яких звільняють з організації Уайта, часто опиняються у Bellator, а чемпіони Bellator частіше переходять до UFC на піку форми. Але не навпаки.
Якщо Амосов справді вірить у те, що він найкращий у світі, то наступним розділом в його кар'єрі, одразу після закінчення контракту з Bellator, безперечно має стати перехід у найпопулярніший промоушен.
Фото: Evan Treacy/Global Look Press, Louis Grasse/Global Look Press
