Як виграти 31 матч поспіль в усіх турнірах, що заважає Санону та чи є у «Прометея» перспективи без Кеннеді та Агади. Спитали у Ронена Гінзбурга
Ексклюзивне інтерв’ю з головним тренером «титанів».
Розмова з головним тренером «Прометея» Роненом Гінзбургом перед стартом у плей-оф Єврокубка планувалась за зовсім інших обставин. Українська команда, що цьогоріч дебютує у другому за статусом клубному змаганні Європи, виграла свою групу, отримавши перевагу власного майданчика у поєдинках на виліт аж до півфіналу включно, і закрила регулярний сезон серією з 11 перемог поспіль.
І медіа, і букмекери розглядали «титанів» одним з головних претендентів на трофей та путівку у Євролігу – тим паче, завдяки вдалому виступу у групі, «Прометею» вдалося розійтись по турнірній сітці із іншими контендерами (з іспанськими «Ховентутом» і «Гран-Канарією» чи ізраїльським «Хапоелем» команда може зустрітись лише у фіналі).
Однак за останній тиждень ситуація кардинально змінилась. Двоє фундаментальних для команди гравців, захисник Калеб Агада та форвард Ді Джей Кеннеді, отримали серйозні травми (перший вибув на 4-6 тижнів, а другий – взагалі до кінця сезону і найближчим часом має перенести операцію), а без них у «Прометея» виникли серйозні проблеми навіть із естонським «Віймсі» у чвертьфіналі Латвійсько-естонської ліги. Серія розтягнулася на максимально можливі три зустрічі, а у вирішальній суперник «титанів» навіть виконував кидок на загальну перемогу – але не влучив, залишивши українську команду у грі.
Тож бесіду довелось переакцентувати із загальних здобутків «Прометея» впродовж сезону на актуальні проблеми – природу травм Кеннеді з Агадою, публічну критику на адресу Іссуфа Санона з Іллею Сидоровим з боку президента клубу Володимира Дубинського, кадрову ситуацію у передній лінії та подальші перспективи «титанів» в обох змаганнях без двох дуже важливих для команди виконавців.
«Коли я побачив, що травмувався ще й Агада, подумав, що це якийсь поганий сон. Не може такого бути, невже знову?»
- Тренере, чи очікували ви, що серія з «Віймсі» може виявитись настільки складною?
- Майже весь сезон ми грали без одного чи навіть декількох гравців ротації. Але ось так втрачати одразу двох важливих баскетболістів для нас – це складно, це жорстко. Я очікував, що буде нелегко, тому що вже настав той момент сезону, коли прохідних ігор не залишилось. Кеннеді та Агада давали нам багато важливих речей – не лише набирали очки, але й допомагали в інших аспектах. Вони були серцем «Прометея».
Їхні травми вимагають від нас, щоб ми додали як команда. Не один чи два конкретних гравці мають компенсувати відсутність Ді Джея та Калеба, а команда в цілому. Це буде непросто. Насправді, це дуже прикро – у «Прометея» був хороший сезон, навіть дивовижний, але тепер, без цих двох баскетболістів, ми маємо насправді битися у кожному матчі, викладаючись на максимум і демонструючи все, на що ми здатні.
- Чи є щось спільного між цими двома травмами? «Прометею» просто не пощастило, чи загальна втома гравців могла зіграти свою роль?
- У випадку з Кеннеді – точно ні, це невезіння. У випадку з Агадою… Насправді, впродовж всього сезону ми дуже уважно стежили за навантаженням на наших гравців. За дуже рідкими винятками, ми намагались робити так, щоб вони не перегравали, не проводили на майданчику більше, ніж 29-30 хвилин. Але все може бути. Ми уважно слідкували та моніторили цю історію, втім, можливо, ось тут втома теж зіграла невеличку роль. Маємо ще проаналізувати цю ситуацію.
- Як ви взагалі відреагували на ці новини? Про що подумали першим чином, коли дізнались, що Кеннеді пропускає залишок сезону, що Агада не відновиться найближчим часом? Особливо, з огляду на те, що трансферний ринок у турнірах, де бере участь «Прометей», вже закрито, і, навіть якщо у вас було б таке бажання, ви не маєте змоги замінити травмованих виконавців кимось іншим?
- Я завжди знав, наскільки важливим гравцем був Кеннеді для команди впродовж усього сезону. Так, були матчі, коли він не набирав багато очок, але він давав «Прометею» дуже багато і без високої результативності чи великої кількості передач. Коли Ді Джей травмувався, я був дуже засмучений: він дуже подобається мені як людина, а отримувати такі травми у його віці (у першому матчі серії з «Віймсі» американець пошкодив коліно, невдало впавши на майданчик після зіткнення з суперником – прим. авт.) – не дуже приємно. Але майже весь сезон ми проводили матчі без когось із важливих гравців – чимало поєдинків пропустив Агада, десь не грав Кеннеді, десь не грав Клавелл. Тож коли травмувався Ді Джей, я подумав – окей, ми повинні адаптуватися, перелаштуватися, хтось повинен взяти на себе більшу роль та допомогти.
А коли я побачив, що у першій половині матчу з «Венецією» травмувався ще й Агада, я подумав, що це якийсь поганий сон. Він якраз йшов на лінію штрафного кидка, я побачив, що він тримається за ногу і подумав – не може такого бути, невже знову? Я просто не вірив своїм очам. Травми – це ж не просто про відсутність на майданчику одного чи двох гравців, це річ значно більша.
Ми трохи розклеїлись у другій чверті гри проти «Венеції», однак перезібрались у роздягальні та провели чудову другу половину. Але я знав, що для нас починається зовсім інший час. Якби ці травми трапились посеред сезону, ми б мали час. Добре, я не можу підписувати інших гравців, окей. Втім, ми могли б змінити стиль нашої гри, адаптувати його під інший розподіл ігрових хвилин між баскетболістами – а тепер ми просто не маємо на це часу. Зараз у нас майже не буде повноцінних тренувань – можливо, одне-два на тиждень, решту часу ми маємо вже грати. Ми вже не можемо змінити щось кардинально за настільки короткий час. Це складно і прикро.
- Будемо відверті: травми Кеннеді та Агади – на жаль, з категорії таких, що змінюють траєкторію сезону для усієї команди. Ви все ще вірите, що «Прометей» здатен вигравати кожен матч, у якому команда виходить на майданчик? Вірите, що команда зможе виграти ЛЕБЛ та далеко зайти у плей-оф Єврокубка?
- Звісно ж, я вірю. Більше того – я вважаю, що навіть третя гра із «Віймсі» («Прометей» виграв її з рахунком 59:57, встановивши антирекорд сезону за кількістю набраних очок – прим. авт.) дала нам щось хороше. Гравці опинились під серйозним тиском, впорались з ним і перемогли – так, це не було гарно або видовищно, але ми перемогли. Я думаю, що ми здатні вигравати кожен матч – нам потрібно лише, щоб інші гравці команди почали більше у себе вірити. Так, Кеннеді з Агадою були дуже важливими для нас, але ми проводимо чудовий сезон, і я все ще вірю, що ми можемо його продовжити.
Так, матч із «Гамбургом» в 1/8 фіналу Єврокубка буде для нас дуже важливим. У п’ятницю та суботу ми зіграємо у Фіналі чотирьох Латвійсько-естонської ліги, і у нас не буде надто вже багато часу для того, щоб відновитись та підготуватись на вівторок. Тепер наш ростер став коротшим, тож усе стало значно складніше. Нам треба буде добре подумати над тим, що і як ми робитимемо. Але я вірю у команду, у гравців «Прометея», знаю їхній рівень та їхню якість. Так, деякі з баскетболістів зараз – не у найкращій формі, але до гри із «Гамбургом» є ще тиждень, тож я вірю, що наберуть, і все буде добре.
«Весь сезон Санона – це злети та падіння. Іноді він грає на рівні Євроліги, а іноді – на рівні другого українського дивізіону»
- Дійсно, графік у «Прометея» зараз не з легких – три дні на підготовку до Ф4 ЛЕБЛ та після нього ще два – на «Гамбург». На чому акцентуватимете увагу у першу чергу під час цієї підготовки?
- Найважливіше зараз – це відновлення. Ми зіграли два матчі за три дні (проти «Віймсі у 1/4 фіналу ЛЕБЛ – прим. авт.), тепер маємо провести три матчі за п’ять – це серйозне навантаження. Якби б це були звичайні матчі регулярного чемпіонату – звісно, ми б не грали їх у повну силу. Але на кону стоїть титул – так, це не чемпіонство в Україні, але ми все одно налаштовані вигравати, це стовідсотково.
Ми маємо зіграти розумно, подумаємо, як розподілити хвилини баскетболістів, і маємо концентруватись на впевненості у власних силах. І зіграти краще у захисті – не так, як у другому поєдинку з «Віймсі» (тоді «Прометей» пропустив 107 очок за 40 хвилин основного часу та два овертайми – більше, ніж у будь-якому іншому офіційному матчі сезону – прим. авт.). У третій грі я вже побачив прогрес у цьому аспекті. Якщо ми будемо впевненими у собі та будемо якісно захищатися, все буде добре. Так, у нас дійсно складний період часу, три матчі за п’ять днів, і усі вони дуже важливі. Але гра з «Гамбургом» важливіша.
- Усі ми знаємо, що президент «Прометея» Володимир Дубинський може бути емоційним після матчів. Після третьої гри з «Віймсі» він висловився про гру Іссуфа Санона та Іллі Сидорова – написав, що очікує від них більшого, що хоче бачити від них більш агресивний баскетбол. А що від українських захисників очікуєте особисто ви?
- Стосовно нашого президента – так, я знаю його характер, і мені хотілося б, щоб в Україні було ще десять таких президентів баскетбольних клубів. Таких же емоційних, таких, що переживають за команду. Так, іноді він може когось покритикувати, але, з іншого боку, коли команда грає добре, він завжди намагається ще більше підтримати та мотивувати баскетболістів.
А що стосується цих конкретних гравців… Я вірю у Сіда – минулого тижня він, наприклад, зіграв хороший матч у Єврокубку проти «Венеції». Так, це баскетбол – в одному матчі у тебе багато чого виходить, в іншому – не дуже, але я сподіваюсь, що він допомагатиме нам вигравати матчі, як неодноразово робив це у минулому. Стосовно Іссуфа – він дуже талановитий хлопець, молодий, але покладає на себе занадто великий тягар відповідальності, і робить помилки. Йому не потрібен цей тиск. Наш досвід доводить, що коли Санон грає добре, у нас є більше шансів виграти той чи інший матч.
Весь його сезон – це злети та падіння. Іноді він грає на рівні Євроліги, а іноді – на рівні другого українського дивізіону. Він має працювати над цим та ставати більш стабільним виконавцем. Іссуф дуже подобається мені як гравець, він може бути чудовим мотором для команди, але іноді він занадто тисне на себе без жодних на те підстав.
- Як би там не було, 31 перемога поспіль – це дуже серйозне досягнення. Після останнього матчу групового раунду Єврокубка, коли «Прометей» здолав «Венецію» і гарантував собі перше місце, ви казали, що треба ненадовго зупинитись та насолодитись цим моментом. Що цей успіх означає особисто для вас? Якби вам хтось перед початком сезону сказав, що ви виграєте групу із «Ховентутом», «Бурсаспором» та ще декількома дуже якісними командами, чи повірили б у це?
- Звісно, ні. Не можна сказати, що у нас була зовсім вже нова команда – українські гравці переважно залишились із попереднього сезону, Кеннеді та Стефенс також, але все одно – у нашому складі вистачало виконавців, які вперше вийшли грати на топовому європейському рівні. Але у команді сформувалась дуже добра хімія, той баскетбол, у який ми грали, підійшов хлопцям, і нам вдалося здивувати всю Європу. Багато хто був шокований тим, що відбувається, і тим, що ми зробили.
Це стало можливим завдяки чудовому взаєморозумінню між гравцями та правильній системі – ми знаємо, де наші сильні сторони, і намагаємось їх покращувати, і знаємо, де наші слабкі сторони, та намагаємось їх приховати. Наприклад, ми – серед лідерів Єврокубка за кількістю підбирань у нападі, за кількістю перехоплень, і маємо ледь не найменшу кількість втрат у середньому за гру. Це – три наші найбільші переваги, але, звісно, є й інші.
Але так, я не очікував, що ми можемо виграти групу. Я сподівався, що ми посядемо одне з перших восьми місць, що дають право зіграти у плей-оф, а потім, ви розумієте – у одному матчі може статись все, що завгодно. Ми бачили це у попередньому сезоні, коли в 1/8 фіналу програв «Партизан», в 1/8 фіналу програв «Ховентут» – з чинною формулою Єврокубка реально все. Але ми йшли від матчу до матчу, і іноді дивували навіть самих себе.
«Ринок великих у Європі – дуже складний та специфічний. Коли ти шукаєш гравця перед початком сезону – це коштує дуже великих грошей»
- Ви розпочали сезон Єврокубка не надто впевнено – після семи стартових матчів мали три перемоги та чотири поразки. А потім розпочалась ваша переможна серія. Чи можете виокремити якийсь один конкретний момент, завдяки якому «Прометею» вдалось повністю змінити хід свого сезону та виграти групу?
- Насправді, я вважаю, що для команди-дебютанта розпочати сезон Єврокубка з трьох перемог та чотирьох поразок – це цілком нормально. У мене не складалося враження, що наші справи йдуть погано – якщо чесно, я думав, що якщо ми завершимо регулярний чемпіонат із 50-60 відсотками перемог, це буде чудовим результатом. Особливо, зважаючи на те, що значна частина команд нашої групи – це клуби, більші за нас.
Ключові моменти? По-перше, коли ми програли «Брешії» з великою різницею у рахунку (70:104 у другому турі регулярного чемпіонату – прим. авт.) у матчі із близькою першою половиною – тоді гравці насправді зрозуміли рівень конкуренції у Єврокубку. По-друге – нам дуже допомогла виїзна перемога над «Венецією» (75:71 у заключному поєдинку першого кола – прим. авт.). Перед цим ми програли два матчі у кінцівках – «Ульму» в овертаймі та «Бургу» з відставанням лише у кілька очок, і коли ми виграли на виїзді, у Венеції, із нашими вболівальниками, які приїхали на гру – це був чудовий момент, завдяки якому гравці більше повірили у себе, у той стиль гри, який ми використовуємо.
Ось ці два моменти були дійсно дуже важливими. Я не можу сказати, що вони повністю перевернули хід нашого сезону, але допомогли вивести його на інший рівень – це точно.
- Разом з командою впродовж сезону дуже сильно додавав Онджей Балвін. Восени він виглядав не надто впевнено, але зараз став одним із ключових виконавців «Прометея». Він підбирає в нападі, забиває, пасує, і взагалі робить багато корисних речей на майданчику. Ви добре знайомі із ним по спільній роботі у національній збірній Чехії, тож точно знаєте, за рахунок чого він зміг вийти на такий рівень.
- Так, він грає добре, але я впевнений – може й краще. Дійсно, він розпочав сезон повільно, але я завжди знав, що він може нам дати, і був впевнений у ньому. Його проблеми восени були пов’язані із тим, що попередній рік Балвін відіграв у Японії, а ми добре знаємо – люди їдуть у Японію чи у Китай за грошима, а не для того, щоб покращити власний рівень та почати грати у більш якісний баскетбол. Тому у нього і пішов певний час на те, щоб скинути з себе іржу за той рік, що Онджей провів у Японії.
Наприклад, йому треба було схуднути, тож мі посадили його на дієту, завдяки якій він позбувся зайвих 8-9 кілограмів. Я був терплячим стосовно цієї історії, тому що знав його можливості, і розумів – коли він набере хорошу форму, то знов буде тим баскетболістом, з яким я працював раніше.
Все спрацювало якнайкраще і для «Прометея», і для самого Балвіна – він знову став тим Балвіном, якого я знаю.
- Але ви все ще шукаєте гравця, який міг би допомогти йому на п’ятій позиції. Впродовж сезону ви спробували безліч різних варіантів – із Джеймсом Діккі, В’ячеславом Петровим, із легкими п’ятірками зі Стефенсом чи навіть Олександром Липовим на позиції центрового. Чому «Прометею» не вдається вирішити цю проблему? Можливо, Діккі виявився гравцем не того рівня, який ви очікували від нього побачити?
- Тут справа в іншому. Коли ти збираєш команду перед початком сезону, дуже складно влучити з усіма без виключення легіонерами. Я розраховував на Дастіна Хога, але він приїхав в «Прометей» після травми, і воно не запрацювало так, як я сподівався – у грецькому «Промітеасі», куди він перейшов впродовж сезону, він виглядає навіть трішечки краще. Коли я зрозумів, що не все виходить, я почав шукати іншого гравця, але ринок великих у Європі – дуже складний та специфічний.
Так, Діккі – не перший гравець, якого я обрав, однак це був найцікавіший варіант із тих, що були у наявності у той момент. Навіть зараз, коли Джеймс іноді грає непогано, а іноді – не дуже, багато команд просять мене про те, щоб я відрахував його, тому що на ринку немає великих гравців. Тож іноді доводиться йти на компроміс. Діккі дав нам декілька хороших моментів, декілька хороших матчів – дійсно, можливо, він і не найкращий, але такий вже ринок. Коли ти шукаєш великого гравця перед початком сезону – це коштує дуже великих грошей. Коли вже впродовж сезону – стає ще складніше. Не можу сказати, що я незадоволений власним вибором, але, звісно, Джеймс може грати краще.
- Якщо ми вже зачепили питання комплектації складу, розкажіть, наскільки взагалі ускладнює цей процес той факт, що «Прометей» – українська команда, яка не може грати вдома через війну? Чи стає це питання актуальним під час перемовин із легіонерами?
- У Ризі ми насправді почуваємось як вдома у Дніпрі, за винятком того, що нам дуже не вистачає наших вболівальників – менеджмент «Прометея» робить усе, щоб нам було комфортно. І гравцям, і тренерам. Але Дніпро, скажу чесно, мені подобався більше.
Що стосується впливу війни на команду – я сам із країни, яка неодноразово вела бойові дії (Гінзбург виріс, провів кар’єру гравця та розпочинав тренувати в Ізраїлі – прим. авт.), я бачив дві чи навіть три війни у своєму житті, тож, на жаль, уявляю, що це таке. Я слідкую за новинами, за тим, що відбувається у Дніпрі – або дивлюсь ЗМІ сам, або питаю у свого асистента. Коли розпочалась велика війна в Україні, я сказав українським гравцям, що вони можуть пропустити тренування, якщо не можуть зосередитись на баскетболі через те, що відбувається у їхній рідній країні. Але всі вони – професіонали. Так, це нелегка ситуація, але у контексті суто баскетбольних питань ми її не відчуваємо. Проте дуже сумуємо за вболівальниками.
«Ми набираємо майже 90 очок в середньому за гру Єврокубка. Коли у нас летить – все чудово, а коли ні – ми знаємо, що робити і як із цим жити»
- Впродовж всього сезону, за винятком декількох матчів у цій 31-матчевій переможній серії, коли у команди на куражі летіло абсолютно все, у «Прометея» є проблеми з реалізацією дальніх кидків. Це може бути 20% влучань, може бути навіть 10%, як у третій грі серії із «Віймсі». Чому так відбувається, бо ми усі знаємо, що Джіан Клавелл – чудовий шутер, у Дениса Лукашова гарний дальній кидок, Стефенс, інші гравці, та й навіть Балвін може забивати з дистанції? Це якийсь психологічний момент?
- Я можу десь не погодитись із іменами, що ви назвали, але це немає великого значення у контексті. Як я вже казав, ми знаємо, де наші сильні сторони, а де – слабкі. Триочковий кидок у нас не був надто вже хорошим більшу частину сезону, це справді так. Коли у «Прометея» летить, жодна команда не може нас переграти, навіть командам рівня Євроліги це не вдасться. Але якщо дивитись на наші домашні заготівки, на наші комбінації – у нас дуже багато відкритих кидків. Немає ніякої проблеми із тим, щоб створити ці спроби – у нас їх вистачає у кожному матчі.
Ми є найкращою командою Єврокубка за перехопленнями, чудово підбираємо, але більшу частину сезону були найгіршими за реалізацією триочкових і навіть штрафних – і при цьому стали другою найрезультативнішою командою групового раунду Єврокубка. Це каже про те, що ми можемо здобувати очки навіть тоді, коли не можемо покладатись на дальні спроби, що можемо поратись із цією проблемою. Так, відсотки реалізації – не на нашому боці, у нас є люди, які можуть влучити свій кидок, але їм бракує стабільності. Втім, наголошу на цьому ще раз: ми набираємо майже 90 очок в середньому за гру Єврокубка, коли у нас летить – все чудово, а коли ні – ми знаємо, що робити і як із цим жити.
- Так, ми неодноразово це бачили впродовж сезону – «Прометей» може забирати матчі, у яких не виглядає надто вже добре, завдяки боротьбі у кожному епізоді, агресії, самовідданості гравців. Чи можна взагалі цьому навчити чи якось над цим працювати? Чи це і є результат тієї хімії у роздягальні команди, про яку ви розповідали раніше?
- І гравці, і ми, тренери, дуже багато та систематично працюємо із відео. Іноді ми кажемо про це баскетболістам, іноді – ні, але ми уважно аналізуємо дії кожного гравця стосовно того, скільки та яких перехоплень ми робимо, скільки разів змінюємо траєкторії передач у захисті чи вибиваємо м’яч, як підбираємо. Ми аналізуємо все, і гравці про це знають – вони знають, що це наша сильна сторона. Якщо ми робимо 10-12 перехоплень та перериваємо 20-25 передач за матч, ніхто не може нас перемогти.
Ми дуже багато про це говоримо і багато над цим працюємо – як я вже казав, ми хочемо покращувати ті аспекти гри, у яких ми дійсно сильні. Гравці знають, що вони мають робити, знають, який відсоток наших невлучних кидків ми хочемо перетворити на підбирання у нападі – ми відштовхуємось не від загальної кількості підбирань, а саме від відсотку. Жоден збір команди не проходить без того, щоб ми не дивились на ці моменти на відео і не говорили про це.
Якщо ви спитаєте у мене, чи вдається нам все це на 100% від того, як мені хотілося б бачити, то я скажу, що ні – десь на відсотків на 60-70. Але ми дійсно дуже багато над цим працюємо. Якщо ви уважно проаналізуєте статистику наших матчів у Єврокубку, то помітите – зазвичай ми маємо на 6-7 кидкових спроб більше за суперника. Так, іноді у нас виникають проблеми із реалізацією цих спроб, але чим більше ми їх маємо, тим вищі наші шанси перемогти. І я зараз кажу не про аутсайдерів, а про хороші команди із великими бюджетами – такі, як «Ховентут», «Бурсаспор». Обидві ці команди ми перемагали, а у «Бурсаспора» виграли двічі – не в останню чергу, завдяки тому, що мали більшу кількість атак.
Баскетболісти «Прометея» знають, що це – важлива частина нашої гри, нашої ідентичності, розуміють, що від них вимагається, і ми продовжимо це робити. Наскільки добре це все вийде – побачимо.
- А яка з усіх перемог у Єврокубку взагалі була найважливішою?
- Найперша, у матчі з «Лєткабелісом», який минулого року грав у плей-оф Єврокубка (у поточному розіграші литовці також стали однією із позитивних несподіванок, посівши четверте місце у групі та отримавши перевагу домашнього майданчика в 1/8 фіналу – прим. авт.). Гравці зрозуміли, що вони можуть вигравати у Єврокубку, почали вірити у себе, побачили вболівальників, що приїхали підтримати нас з України – це все було дуже важливо.
Це був дійсно щасливий момент для мене, і для баскетболістів, думаю, також – тоді ми вперше показали, що належимо до цього рівня, хоч багато хто із гравців «Прометея» ніколи раніше на ньому не виступав, і не кожен на той момент був впевнений у собі. Агада, наприклад, дебютував у Єврокубку в тому матчі – вважаю, що ми не помилились із цим гравцем.
- У другій частині сезону до «Прометея» було приковано дуже багато уваги з боку європейських медіа – вас називали головною сенсацією Єврокубка, найбільш прогресуючою командою і взагалі захоплювались грою. Як ви взагалі реагували на усі ці історії? Не доводилось десь казати гравцям у роздягальні, що ще не час святкувати, що роботу ще не виконано, що усі найважливіші матчі ще попереду?
- Насправді, мені не треба нікому ні про що розповідати. Результати говорять самі за себе. Коли ти починаєш перемагати – у одному матчі, другому, третьому – то й так розумієш, що у тебе хороша команда. І, звісно, мені не треба нікому нагадувати, що нашу справу ще не завершено. Три тижні тому ми розмовляли про це із командою, і дійшли до того, що можемо подолати увесь шлях – я маю на увазі кваліфікацію у Євролігу. Ми розуміли, що ми на це здатні. Звісно, те, що сталося потім із травмами важливих для нас гравців – це проблема, але ми всі хочемо перемагати. Усі баскетболісти «Прометея» – професіонали, їм не треба нагадувати про те, що ми хочемо стати першими та потрапити до Євроліги.
Що стосується особисто мене, то я не слідкую за тим, що про нас пишуть – хоч хороше, хоч погане. Для мене важливі статистичні показники, цифрова аналітика – але гравці, напевно ж, читають. Але, повторю – два-три тижні тому, перед грою із «Венецією», усі в команді були впевнені, що ми подолаємо весь шлях. І ми все ще хочемо пройти цей шлях. Так, зараз ситуація змінилась, але, як ми неодноразово бачили це у попередніх матчах, ми можемо впоратись із різними складнощами. Тож побачимо.
«Буду трішечки розчарований, якщо нам не вдасться вибороти путівку у Євролігу, але навіть зараз, з усіма нашими проблемами, у нас все ще є шанс»
- Чи вже відомо щось зараз про ваше майбутнє на наступний сезон, чи все залежатиме від того, як «Прометей» дограє поточні турніри – Латвійсько-естонську лігу та Єврокубок? І що взагалі відомо про наступний сезон?
- У мене є контракт з клубом на наступний рік, і, наскільки я знаю, наш президент хоче продовжувати грати у Єврокубку. Єдине, чого я поки що не знаю – буде це у Латвії чи у якійсь іншій країні. Звісно ж, хотілося б повернутися в Україну та грати у Дніпрі, але війна продовжує бути проблемою. Загалом, це добре, що ми постійно нагадуємо, що український баскетбол ще існує – і на клубному рівні, і на рівні національної команди. Добре, що це бачить світ, і що це бачать в Україні також. Тож, думаю, що якщо не трапиться нічого зовсім вже серйозного, ми продовжимо грати у Ризі чи у іншому місті, і збиратимемо склад на наступний сезон.
Питання у тому, де саме ми гратимемо – у Єврокубку чи у Євролізі. Бо від цього залежатиме бюджет команди, та й взагалі все.
- І ще одне питання стосовно вашої подальшої кар’єри. Кваліфікацію на ЧС-2023 завершено, збірна Чехії цей цикл дограла, і, наскільки мені відомо, ваш контракт із тамтешньою федерацію мав спливти по його завершенню. Чи плануєте ви працювати з чеською збірною надалі, чи поки що немає якогось конкретного рішення?
- Ні-ні, я доволі давно повідомив федерації, що залишу збірну Чехії ще перед цим літом. Влітку мені треба буде трохи відпочити. Я працював із чеською командою впродовж десяти років, у нас були потужні досягнення протягом цього часу: від дивізіону Б ми дійшло до шостого місця на чемпіонаті світу, сьомого – на Євробаскеті, були у фінальній частині Олімпійських ігор. Тепер мені необхідно перевести подих, відпочити, і я точно не продовжу роботу з Чехією у наступному циклі.
- Тож найближчим часом будете сконцентровані лише на роботі у «Прометеї»?
- Насправді, я не виключаю того, що можу очолити якусь національну команду із великими амбіціями та хорошими гравцями. Але так – «Прометей» є моїм пріоритетом номер один.
- Я знаю, що тренери не люблять робити прогнози стосовно виступів своїх команд, тому наостанок спитаю – яким має бути завершення сезону «Прометея» для того, щоб ви були ним повністю задоволені?
- Якби ви задали мені це питання перед початком сезону, то я сказав би, що був би задоволений тим, якби нам вдалось вийти в плей-оф Єврокубка та фінал Латвійсько-естонської ліги. Але тепер – ви ж знаєте, що апетит приходить під час їжі. Я у будь-якому разі буду задоволений тим, що ми вже зробили, але все одно сподіваюсь зайти якомога далі у Єврокубку і бути у фіналі ЛЕБЛ. Можливо, я буду трішечки розчарований, якщо нам не вдасться вибороти путівку у Євролігу, але навіть зараз, з усіма нашими проблемами, все ще є шанс, що ми це зробимо.
Так, нашими базовими завданнями були плей-оф Єврокубка та фінал Латвійсько-естонської ліги. Втім, ми все ще можемо усіх здивувати, і зробити цей сезон не просто хорошим, а справді чудовим.
Фото: БК «Прометей» / Facebook
