Марта Костюк: «Переписувалась з людьми з Києва: «Ми поміж твоїм матчем ще дивилися, куди летять ракети»
Українська тенісистка Марта Костюк (№37 WTA) поділилась думками про свої виступи на Australian Open на фоні війни в Україні.
– Марто, як ти вважаєш, твої виступи на цьому турнірі вдалися з погляду повторного привернення уваги ЗМІ до України?
– Думаю, так. Я вважаю, що дівчатка впоралися дуже добре. Сподіваюся, нам вдасться досягти успіху на більшості турнірів, особливо на великих, де багато засобів масової інформації.
Я думаю, людям слід нагадувати. Перед матчем я дивилась новини і ніби здогадувалась, що, швидше за все, знову буде великий ракетний обстріл. Коли я пішла з корту, знову дивилася ці новини і ще не знала, скільки ракет прилетіло. Ще була надто свіжа інформація. Я переписувалася з деякими людьми з Києва. Я сказала: «Як ви? Як справи?» Вони сказали: «Ну, ми поміж твоїм матчем ще дивилися, куди летять ракети».
Мої батьки досі там. Моя дочка - «моя дочка», вау, вау, вау, «моя дочка». Ух ти. Ні. Моя сестра досі там.
– Продовжуючи тему України, минуло два роки від початку війни. Ви коли-небудь очікували, що це триватиме так довго? Як це на вас впливає? Чи вважаєте ви, що ваша роль піднімати дух вашого народу?
– Я думаю, якби хтось сказав нам, наприклад, через місяць після початку війни, що це триватиме два роки, я думаю, всі просто сказали б: «Ні, ніколи, ми ніколи цього не витримаємо. Ми ніколи не переживемо цього протягом двох років».
Час іде, і всяке трапляється. Так, знаєте, дуже тяжко жити в такому стані.
Спорт завжди приносив людям багато радості та щастя, незалежно від часу. Я не думаю, що це змінилося.
Я отримала багато повідомлень, багато підтримки від людей, які казали мені: «Ух ти який чудовий турнір, такі емоції, який бій, який бойовий дух. Було так приємно дивитись, нам подобається».
Звичайно, це добре, щоб люди відволікались і дивились на щось інше, а не на ракетні обстріли. Тож сподіваюся, я дуже сподіваюся, що український спорт розвиватиметься навіть за таких умов. Це неймовірно складно, але всі тримаються дуже міцно. А щодо підтримки інших країн, я думаю, що вона ще може зрости.
Очевидно, що ми відстаємо від усіх. Ми відстаємо, і я думаю, що це ще не так помітно. Я думаю, років через 10, 15 буде видно, наскільки ми, на жаль, відстаємо, тому що те покоління, яке зараз росте, найбільше страждає.
Наприклад, моя сестра займається стрибками у висоту. Так, у неї це непогано виходить, але, знаєте, за таких умов дуже багато складнощів із виступами.
Я сподіваюся, що я матиму достатньо часу та впливу в майбутньому, щоб допомогти якомога більшій кількості дітей у спорті, але це непросто, і спорт – це нелегке завдання. Але треба розвиватися у будь-якому разі, незалежно від того, є війна чи ні.
Так що так, я дуже сподіваюся на краще і просто сподіваюся, що все це зробить людей сильнішими та витривалішими. Тоді ми зможемо, ви знаєте, розвивати це у майбутньому, – сказала Костюк.
