«Продексім»: топ-клуб з провінції, який знищила Росія
Історія клубу, який став флагманом українського футзалу – і зник разом із мирним Херсоном.
Базова команда збірної, рекордна гегемонія та рішення, яке вартувало місця в 1/4 ЛЧ. Про флагман херсонського спорту – від херсонця
Зникнення спортивних клубів – болісна тема для України вже протягом не одного десятиліття. Це історії, які забирають життя з майданчиків та стадіонів і залишають лише спогади про те, що було тут ще зовсім недавно. Приємні, але лише спогади.
Іноді команда зникає тихо, поступово, іноді це трапляється раптово та неочікувано, а у випадку, про який ми сьогодні будемо говорити, зникнення спортивної команди – це лише мізерний приклад того, як життя в один момент може змінитись на «до» та «після».
Для Херсона футзальний клуб «Продексім» був символом стабільності, професіоналізму, гордості та справжнім доказом того, що провінційне місто може стати значущим на спортивній мапі країни та навіть Європи.
Його припинення існування – велика втрата для українського футзалу, особливо для тих, хто був причетний до його системи та стежив за успіхами, але в масштабі того, що переживає місто з початку повномасштабної війни, це лише одна із багатьох сумних історій, яка стала її наслідком.
Шлях до професійного статусу
МФК «Продексім» засновано у 2006 році на базі однойменного підприємства, що займалось торгівлею сільськогосподарської продукції. Команда починає з виступів на міському та обласному рівнях – поступово, з обмеженими ресурсами, локальними завданнями та без форсування подій.
У сезоні 2009/10 «Продексім» стає чемпіоном України серед аматорських команд та на наступний рік дебютує в Першій лізі – другому за рангом футзальному дивізіоні країни. Перший же сезон на новому рівні завершився срібними медалями. Загалом у Першій лізі «мельники» проведуть п’ять сезонів.
Власник команди Ігор Колихаєв бачив у футзалі можливість створити в Херсоні повноцінний професійний проєкт – зі зрозумілою ієрархією, стабільним фінансуванням і чітким вектором розвитку. Для нього це була не історія швидкого успіху, а ставка на систему, яка з часом мала почати працювати сама.
«Ми намагаємося розвивати футзал, як вид масового спорту в Херсоні. У місті близько сорока аматорських футзальних команд. Крім того, створюється дитяча академія футзалу. Хочемо готувати своїх, херсонських, майстрів цього виду спорту. Це одне з наших пріоритетних завдань», – зазначав Колихаєв.
Вихід на велику сцену
Зрозуміло, що виступи у другому дивізіоні для херсонців не були самоціллю, і в сезоні 2015/16 «Продексім» дебютує в Екстра-лізі. Історичний дебют херсонського футзалу в українській еліті відбувся 5 вересня 2015 року матчем проти чинного чемпіона – харківського «Локомотива»! І дебют цей дуже важко забути, хоч і хочеться... Поразка 1:7... Хоча за великим рахунком, цей результат і не можна назвати сенсацією, враховуючи те, що між собою зустрічались абсолютний дебютант та діючий чемпіон, який потім за підсумками регулярного сезону виграє 15 матчів з 16.
Повертаючись до «мельників», яких в дебютному сезоні очолював легендарний бомбардир та нинішній головний тренер збірної України U-19 Ігор Москвичов, то замість періоду адаптації «Продексім» досить швидко заявив про себе, як про організований і конкурентний колектив. Сезон в них, попри такий старт, вийшов дуже вдалий і це, м’яко кажучи! 3 місце за підсумками регулярного сезону та бронзові нагороди по завершенні плей-оф! Але, це був лише початок.
Перше золото та чотирирічна гегемонія
Бронзовий дебют в Екстра-лізі швидко зняв з «Продексіма» ярлик новачка, а справжня перевірка починалася далі – у сезоні, коли від команди вже чекали результату не гіршого ніж торік. Іспиту на стабільність херсонці не просто не злякались – вони відповіли історичним чемпіонством.
Після 18 турів регулярного сезону «мельники» поступались в таблиці лише ХІТ, причому доволі суттєво – у 14 очок. Кияни основну частину того сезону пройшли взагалі без поразок. А от у плей-оф ХІТ поступився на стадії півфіналу львівській «Енергії», вигравши перший матч серії та потім тричі поспіль програвши.
«Продексім» у чвертьфінальній серії здолав «Сокіл» – 2:1, а далі відбулося визначальне протистояння з «Локомотивом». Саме після цієї серії остаточно стало зрозуміло: розмови про чемпіонство – це вже не абстрактні мрії, а цілком реальний сценарій.
«Десь нам пощастило, а десь і ми приклали зусиль. Після того, як для нас вдало завершились чвертьфінальна та півфінальна серії, хлопці повірили в те, що вони можуть стати чемпіонами», – пригадував тренер «мельників» Ігор Москвичов.
Херсонці перемогли харків’ян у серії з рахунком 3:2 та вийшли у фінал, де доля чемпіонства вирішувалась у протистоянні з «Енергією». Перший матч залишився за львів’янами, але наступні три гри були вже за «Продексімом».
«Футзал – це постійний драйв. Я б навіть сказав, що футзал – це особливий світогляд, особливе ставлення до життя. Тут неможливо сховатися за іменами чи бюджетами. Або ти працюєш правильно – або результату не буде. Я не бачу сенсу вкладатися у команду на один сезон. Якщо робити – то так, щоб це було надовго і з перспективою росту», – казав після першого золота власник команди Ігор Колихаєв.
Саме тоді «Продексім» став флагманом чемпіонату. Наступні три сезони перетворилися на період домінації на внутрішній арені, яка й досі не має аналогів в українському футзалі. Ніхто ні до, ні після «Продексіму» не вигравав чотири поспіль чемпіонські титули в Україні.
Гегемонія «Продексіма» не будувалася на одномоментному фінансовому ривку чи ставці на короткостроковий результат. Клуб мав стабільне фінансування, зрозумілу ієрархію та послідовну кадрову політику. Кістяк команди зберігався, а нові гравці інтегрувались у вже готову систему.
Для самого ж клубу планка очікувань підіймалась з кожним сезоном: чемпіонство вже не сприймалось як досягнення, а радше як норма – що, як на мене, стало однією з причин поразки від «Урагану» в фінальній серії сезону 2020/21 та лише срібних нагород замість п’ятого поспіль золота. Зате, в цьому сезоні «мельники» зуміли єдиний раз у своїй історії тріумфувати в Кубку України – своєрідна компенсація.
Ліга чемпіонів: боротьба з «Барселоною», перемога 28:1 та 1/4, яка не стала реальністю
Дебютний євросезон 2017/18 «Продексім», який у Лізі чемпіонів (в тому сезоні турнір ще називався Кубком УЄФА) виступав під назвою МФК «Херсон», розпочав з основного групового раунду, в суперниках були: португальський «Спортінг», сербський «Економат» та латвійський «Нікарс», до елітного раунду виходило 3 команди з 4.
В історичному першому матчі херсонці були розгромлені майбутнім фіналістом – «Спортингом» (1:5). В другому турі «Херсон» також поступився сербам (2:4). Та у вирішальному матчі за третє місце українці все ж здобули перемогу над «Нікарсом» (4:2) та вийшли до елітного раунду.
Знову груповий етап, знову 3 суперники, але лише переможець групи виходить до «фіналу чотирьох». В перших двох турах «мельники» поступились італійському «Лупаренсе» (1:3) та угорському «Дьору» (2:3) і втратили шанси на продовження боротьби за трофей, але зуміли наостанок голосно вдарити дверми по білоруській «Столиці» (7:3).
Єврокампанія сезону 2018/19 стала найгіршою в історії «Продексіма»: три поразки в основному раунді від іспанського «Інтер-Мовістар» (0:3), старого знайомого «Економата» з Сербії (2:3) та чеського «Хрудіма» (0:1). Четверте місце в групі та сезон, який не хочеться згадувати.
Перш ніж перейти до сезону 2019/20 варто зазначити, що команду на початку 2019 року очолив чемпіон світу та Європи, легендарний гравець «Барселони» та збірної Іспанії Хаві Родрігес.
«Передусім, хотів би подякувати президентові за його довіру і за те, що він мене запросив до клубу «Продексім». За ті зусилля, які він доклав, щоб я прийшов у цей клуб і зробив його одним із найкращих у Європі», – амбітно заявив на своїй першій пресконференції Хаві Родрігес.
«Філософія Хаві близька до нашого клубу – його філософія побудована на перемозі, як і нашого клубу. Хаві – іспанець, і філософія іспанського футболу – одна з провідних у світі. Я впевнений, що Хаві допоможе команді «Продексім», що він внесе нововведення. Не лише в історію клубу «Продексім», а й в історію футзалу України», – прокоментував призначення іспанця Колихаєв.
Основний раунд Ліги чемпіонів 2019/20 «Херсон» розпочав з нічиєї в матчі з лісабонською «Бенфікою» (1:1), що було сенсацією, адже португальці вважалися явними фаворитами. Далі були дві більш ніж впевнені перемоги над бельгійським «Халле-Гооік» (7:3) та азербайджанським «Аразом» (8:3), друге місце слідом за португальцями та другий в історії клубу вихід в елітний раунд.
Там «Продексім» зумів здобути дві перемоги – над мінською «Столицею» (2:1) та празькою «Спартою» (5:2), але, на жаль, поступився у лобовій зустрічі майбутнім тріумфаторам турніру – «Барселоні» (2:4) та залишився за крок від омріяного «фіналу чотирьох». Попри те, що український клуб не виграв групу, сам факт боротьби до самого кінця (в матчі з каталонцями відставання в рахунку було мінімальним до останньої хвилини) став чітким сигналом: це вже не випадковий учасник, а команда, з якою в Європі змушені рахуватись.
Через місяць після виступів у Лізі чемпіонів Хаві Родрігес неочікувано залишить «Продексім», спочатку, нібито тимчасово, але в підсумку іспанський фахівець вже не повернеться. Команду очолить його помічник Дмитро Бербенцев.
Сезон Ліги чемпіонів 2020/21 складався лише з плей-оф матчів, без групових етапів. Чемпіон України розпочав свій шлях з 1/32 фіналу матчем проти північноірландського «Росаріо» – в цьому матчі «мельники» здобули свою найбільшу перемогу в офіційних іграх – 28:1. Так, це не одруківка: двадцять вісім – один.
«Для нас це був перший досвід на такому рівні, ми насолодилися вдосталь. Це було неймовірно, ми дійсно насолодилися грою проти команди такого рівня, як «Херсон», і я бажаю цій команді усього найкращого в подальших стадіях турніру», – казав після матчу автор єдиного голу північноірландців та за сумісництвом головний тренер Беррі Бегглі.
В 1/16 фіналу «Херсон» здолав північномакедонський «Шкупі» (5:1) та на стадії 1/8 фіналу зустрівся з іспанським «Інтер-Мовістар». Це драматичне протистояння виявилось для «Продексіма» останнім на міжнародному рівні станом на сьогоднішній день. До 39-ї хвилини рахунок був нічийним – 2:2, і в цей момент херсонці вирішили ризикнути, та перейшли на гру з п’ятим польовим проти найтитулованішої команди Іспанії. На жаль, ризик себе не виправдав. Дві помилки – і замість можливих екстратаймів отримуємо 2:4.
Чи вартувала ця авантюра виходу в 1/4 фіналу? Можливо, але ніхто не дасть 100% відповіді на це. По грі іспанці були кращими, і можливо дійсно, єдиним шансом «Продексіма» на перемогу, був цей розіграш 5x4. Для команди, яка звикла ризикувати заради зростання, іншого вибору, здається, й не було.
Євро-2022
Успішні виступи «Продексіма» в Лізі чемпіонів мали ще один, не менш важливий наслідок – вони поступово трансформували клуб у базову команду збірної України.
Логіка була простою і водночас показовою. «Продексім» роками функціонував як структурований професійний проєкт: із чіткими вимогами, стабільним тренувальним процесом та постійним досвідом матчів найвищого рівня – як у чемпіонаті України, так і на європейській арені. У такому середовищі з’являлися не просто сильні гравці, а футзалісти, готові до серйозних результатів на міжнародних турнірах.
На чемпіонаті Європи 2022 року в Нідерландах у складі збірної України одразу 5 з 14 збірників представляли «Продексім»: воротарі Кирило Ципун та Юрій Савенко, а також універсали Петро Шотурма, Ігор Корсун та Михайло Зварич. На той момент вони були не просто представниками одного клубу – це був кістяк команди, що звикла грати разом і розуміти одне одного без слів.
Кирило Ципун, основний воротар збірної, приєднався до «мельників» у 2015 році. Його колега по амплуа Юрій Савенко перейшов із харківського «Локомотива» у 2017-му. Тріо універсалів – Шотурма, Корсун та Зварич – доєдналися до команди одночасно у 2018 році.
«Ми підписали тріо колишніх футзалістів «Урагана» та збірної України: Михайла Зварича, Ігоря Корсуна та Петра Шотурму. Це молоді виконавці. Ми сподіваємося, що вони стануть непоганим підсиленням та внесуть нові барви до нашої гри.
У певних компонентах вони мають додати. Ми їм у цьому активно допомагатимемо. Вони гравці дуже серйозного рівня, але їм чогось постійно не вистачало для досягнення результату. Наше головне завдання полягає у тому, аби спільна робота давала плоди. Тренерський штаб впевнений, що ці гравці суттєво допоможуть «Продексіму», – казав тренер херсонців Ігор Москвичов у 2018 році.
Євро-2022 стало кульмінацією цього процесу. Збірна України дійшла до півфіналу турніру – результату, який став одним із найкращих в історії українського футзалу. І хоча це був успіх національної команди, у ньому чітко виднівся херсонський слід. Відпрацьовані взаємодії, ігрова дисципліна, готовність терпіти й чекати свого моменту – усе це було знайоме гравцям ще з клубного рівня.
У цьому сенсі «Продексім» став набагато більшим, ніж просто черговий чемпіон України. Він перетворився на фундамент, на якому будувався успіх збірної. І саме тому його зникнення з мапи українського футзалу – це не лише втрата одного клубу, а руйнування цілої екосистеми, яка роками працювала на результат далеко за межами Херсона.
24.02
Пік «Продексіма» співпав із моментом, коли український футзал був готовий зробити якісний крок вперед. Клуб мав усе: стабільне фінансування, тренерську спадковість, досвід єврокубків, сформоване ядро гравців і – що найважливіше – зрозумілу ідентичність. Він більше не доводив свою випадковість чи право бути серед найкращих – це вже було прийнято як факт.
Але 24 лютого 2022 року в одну мить перекреслило не лише спортивні плани.
Херсон опинився в окупації. Футзал, як і будь-який інший аспект мирного життя, зник із порядку денного. Клуб, який роками будувався як системний проєкт, у буквальному сенсі втратив дім. Арена, інфраструктура, щоденна робота – усе, що робить команду живою, стало недоступним або зруйнованим. Чемпіонат України сезону 2021/22 було зупинено та вже не судилося дограти. «Продексім» на момент зупинки змагань лідирував у таблиці та мав у черговий раз представляти Україну в Лізі чемпіонів, але і цього теж вже не станеться.
Окремим ударом стала доля власника клубу Ігоря Колихаєва, який на той момент був міським головою Херсона. У червні 2022 року його викрали російські окупаційні сили. Людина, яка багато років інвестувала в місто – не лише як мер, а й як меценат спорту – фактично вмить зникла. Тривалий час про його місцеперебування не було жодної офіційної інформації. На жаль, станом на сьогодні ситуація суттєво не змінилася, Колихаєв досі, вже понад три з половиною роки перебуває у російському полоні.
Цей епізод став трагічним символом зламу всієї херсонської реальності. «Продексім» втратив не просто власника – він втратив людину, навколо якої будувався весь проєкт, його філософія і довгострокове бачення. У цих умовах продовження існування клубу стало неможливим не лише з логістичних чи фінансових причин, а й з людських.
«Продексім» не програв матч. Він не вилетів із турніру. Він просто перестав існувати в тій реальності, у якій спорт можливий. Гравці роз’їхалися по різних клубах і країнах, тренери шукали нові виклики, а сама назва «Продексім» поступово зникла з турнірних таблиць, новин та календарів. Без гучних заяв, без прощальних матчів, без символічної крапки – так, як часто зникають найміцніші структури, коли проти них грає не суперник, а історія.
«Продексім» не був проєктом на один сезон чи клубом з коротким спалахом успіху. Це був клуб, який формував середовище: для вітчизняних гравців, для легіонерів, для збірної, для всього українського футзалу. Його зникнення – це не лише втрата титулів, медалей чи єврокубкових спогадів. Це втрата системи, яка успішно працювала.
Можливо, колись Херсон знову повернеться на футзальну мапу України. Можливо, з’явиться новий клуб, нове покоління, нова історія. А історія цього клубу не має визначальної поразки. Вона має обірвану сторінку.
Фото: «Продексім», медіаплатформа «Вгору», «Movistar», UEFA.
Інші пости користувача
