Із невдах у генії. Рестлери, які були жахливими фейсами, але перетворилися в прекрасних хілів

Фанати не люблять хороших хлопців.

За час перегляду рестлінгу я це добре усвідомив. Тобі недостатньо бути просто хорошим хлопцем, щоб тебе любили. Ти повинен мати цікавий персонаж, ти повинен пояснити фанатам, чому вони мають переживати за тебе. Якщо ти цього не робиш - вони скоріш підтримають злісного хіла, ніж тебе.

У попередньому блозі я намагався пояснити, чому Коді Роудсу та Семі Зейну так потрібен хіл-тьорн. Але цікавинка в тому, що вони все одно є чудовими фейсами, на яких буде реакція. Цього не можна було сказати про героїв цієї статті. Вони були нудними невдахами, і саме перетворення в поганців врятувало їхні карʼєри та зробило легендами рестлінгу.

Двейн "Скеля" Джонсон

Коли в 1996 році на Survivor Series Роккі Майвія виграв Міжконтинентальне чемпіонство WWE в Голдаста в своєму дебютному матчі, компанії здавалося, що в них уже є готова зірка, яка буде головним героєм для фанатів. Суперзірка в 3 поколінні. Високий, мʼязистий, запальний, красивий бейбіфейс, який у будь-якій ситуації посміхається та не здається.

Ідеальний набір. Для 1980-х або 1970-х.

У 1996 році вже поступово зароджувалася легендарна Attitude Era. І яким би не був вундеркіндом Роккі, його персонаж був застарим для того часу. Скоріш навіть ніяким та передбачуваним. Чому я маю переживати за нього? Просто бо він атлетичний рестлер 3 покоління, який завжди посміхається? Особливо, коли на фоні в мене є такі чудові персонажі, як Стів Остін, Брет Гарт, Андертейкер, Менкайнд чи Шон Майклз! Фанати швидко зненавиділи Роккі та він на всіх аренах чув "Помри, Роккі, помри!".

Роккі отримав травму коліна та вже не був бейбіфейсом, коли повернувся. Він змінив імʼя на "Скеля", став жорстким хілом та з часом фанати й самі полюбили крутого харизматичного дядьку, якому місце тільки в мейн-івенті. Зверну увагу - активна карʼєра Скелі в WWF тривала лише 6 років, після чого він пішов до Голлівуду. Йому вистачило цих 6 років, щоб стати одним із найвеличніших рестлерів в історії. А якщо ви не згодні, то know your rule and shut your mouth.

Рікошет

Рік тому я писав про те, чому Рікошет ніколи не стане хлопцем рівня мейн-івенту. І хоча поки він там не виступає, тепер шанси на це підвищилися.

Як стати мейн-івентером у WWE/AEW у 2025 році

Швидко нагадаю - Рікошет є одним із найбільш атлетичних рестлерів світу, який вміє виконувати безліч трюків, від яких падає щелепа. Подвійний moonsalt, 630 сплеш - він робить так, ніби ці прийоми дуже легкі. Його матчі дуже цікаво дивитися, це й дало Рікошету прихильників, а також чемпіонство США, Міжконтинентальне чемпіонство та Північноамериканське чемпіонство NXT (про безліч чемпіонств поза WWE я промовчу).

Проблемою Ріко завжди була робота на мікрофоні. А через це страждав розвиток персонажа. Власне, дуже влучно це підсумував Логан Пол в одному з останніх протистоянь Рікошета в WWE. Коли наш космічний рейнджер зробив вражаючий стрибок із рингу на підлогу через 3 канат, при цьому зробивши переднє сальто, Логан відзначив:

"Це був крутий момент для ТікТоку, але я не ТікТок, друже"

Але це змінилося після переходу в AEW. Будемо чесними, не одразу - кілька місяців Рікошета намагалися показати так само, як у WWE, але в компанії Тоні Хана таких стрибунів половина ростеру. Тож після поступового хіл-тьорну Рікошет зміг проявити ту частину себе, яка ніколи не показувалася раніше. Він може жорстко пожартувати, він може розбити супернику голову в кров ножицями, а може виглядати смішним і не боятися цього - епізодів, коли його лисій голові давали найсмачніші ляпаси, за рік набралося чимало.

Едді Ґерреро

Складно собі уявити, що людина, яка романтизувала шахрайство та брехунство не тільки в рестлінгу, а й у поп-культурі (той же Ола Айна після матчу з "Арсеналом", де його гру рукою у власному штрафному не помітив суддя, виставив у сторіз фото Едді), взагалі могла бути нудною. Тим не менш, і таке було.

1995 року Едді доєднався до WCW та просто загубився на фоні зірок, яких переманював із WWF Ерік Бішофф. Знову ж таки, Едді для 1990-х був шикарним рестлером, чимось на кшталт Рікошета для наших часів, але це нікого не цікавило, бо Едді в той же час був... ніяким. Так, це слово буде повторюватися часто.

Подивіться на цього хлопця. Усе, що він скаже в мікрофон - це те, що він буде робити все, що може, заради перемоги. Вау, як креативно та небанально! Додайте сюди зовнішність, яка теж не мала жодних екстраординарних рис. Ґерреро справді був близький до того, щоб розчинитися в шаленій конкуренції, яка виникла в професійному рестлінгу 1990-х. А тут ще й NWO повністю змінили розуміння того, яким має бути успішний рестлер...

Але 9 червня 1997 року все змінилося. Едді повернувся після відновлення від травми та став хілом. Він став жорстокішим, самовпевненим та харизматичним. Таким, яким він був в AAA у складі Los Gringos Locos та під час виступів у Японії в NJPW у якості "Чорного тигра-2". Інші зміни Едді не були потрібні.

За цим тьорном були геніальні протистояння з Реєм Містеріо, перехід у WWF та прекрасні 4 роки з компанією, які перервала несподівана смерть у 2005 році. Але про це треба писати в окремому матеріалі - у 2 абзацах не описати всі досягнення Ґерреро.

Домінік Містеріо

Хіба міг після Едді бути хтось іще, окрім його ж сина? Неіронічно це був той випадок, коли WWE хотіли зробити хлопця нащадком свого батька, але просто не могли глянути поруч, нащадком кого малюк справді має стати.

У Домініка й так була важка задача - на момент його дебюту в основний ростер потрапляли через NXT, але він отримав пряму путівку без підготовчого майданчику, і всім було ясно, що це лише через його батька. Тож треба було довести, що хоч так високо Дом опинився через своє прізвище, але він заслуговує на те, щоб бути в основі. Та й загалом зганьбити прізвище "Містеріо" не хотілося б.

На початку карʼєри Домінік був просто дитиною Рея, що виступав із ним у команді. А жахливих дітей великих рестлерів ми вже бачили - Рік Флер намагався просунути в WCW свого сина Девіда, але то було просто жахіття, а WWE зробили все, щоб Кертіс Аксель, син величного Містера Перфекта, став біля мейн-івенту. І Домінік впевнено йшов цією ж стежкою.

Аж до цього моменту.

Кардифф на власні очі побачив народження одного з найвеличніших хілів 2020-х, і нині це вже не перебільшення казати саме так. Він одразу переробив свій персонаж, став цікавим та неохайним латиноамериканським шахраєм. Прямо як Едді Ґерреро.

За 4 роки Домінік перетворився з ніякого рестлера рівню андеркарду в одного з найбільш ненависних хілів у всьому рестлінг-світі. При чому він підтримує цю ненависть навіть зараз, 4 роки потому, при цьому будучи дуже крутим (у наші часи крутих хілів швидко починають підтримувати). Містеріо-молодший став лідером Судного дня, його облизувала Рія Ріплі, він став хлопцем Лів Морган (сюжетно), переміг Джона Сіну в його прощальному турі, був Міжконтинентальним чемпіоном протягом майже року (хоч і з перервою), а тепер готується до чергового прекрасного матчу з Фінном Балором після тривалого сюжету.

Домініку немає навіть 30 років, тож попереду в нього яскраве майбутнє, мейн-івенти Рестлманії та світові чемпіонства. Нащадком Рея він став, але не в якості персонажа, а в якості обличчя мексиканського рестлінгу в майбутні 15-20 років.

Коді Роудс

Так-так, тільки-но я писав про хіл-тьорн Коді, як треба згадати, що одного разу це вже призвело до успіху та розуміння, що молодший син Дасті може бути крутим рестлером.

Коли Коді дебютував у 2007 році, то вся його особистість зводилася до того, що він син Дасті Роудса. На цьому все. Звичайні зелені труси та білі черевики, відсутність харизми - Коді швидко пішов у командний дивізіон та став партнером Гардкор Голлі. Прогресом Коді було тільки те, що він став трішки більш агресивним, але не більш того, потенціально це був звичайний мідкардер.

Але нарешті він зрадив Голлі та доєднався до Теда Дібіасі-молодшого та Ренді Ортона в угрупованні Legacy ("спадщина"). Це був крок уперед, Роудс-молодший показав, що може бути крутим хілом. А ще більше він розкрився потім у сольному забігу як "Молодецький" Коді Роудс (персонаж хлопця з ідеальним обличчям, якого люблять усі жінки) та "Немолодецький" Коді Роудс (із маскою на обличчі - чудовий персонаж). Я б сказав, що це найважливіший персонаж усієї його карʼєри.

І саме тому я так хочу побачити хіл-тьорн Коді зараз. Він точно не той нудний бейбіфейс часів 2007 року, його все одно люблять фанати, але я бачив, що може робити хіл Коді ще на початку 2010-х, коли він був трішки вище за мідкард. Його потенціал злодія в мейн-івенті безкінечний.

Джон Сіна

Важливе правило - коли вам кажуть, що Сіна дебютував проти Курта Енгла, прокричав "RUTHLESS AGRESSION" та ледь його не переміг, і це стало відправною точкою його карʼєри, не вірте. Це велика байка, бо насправді після цього Сіну мали б звільнити вже за кілька місяців.

Так, за кілька тижнів Сіна провів поєдинки проти Андертейкера та Кріса Джеріко, останнього навіть переміг. Але знову проблема була схожа з іншими. Що стоїть за молодим хлопцем, який хоче себе проявити та є дуже агресивним? Нічого. Таких молодиків сотні по США було та є, нічого унікального в цьому нема.

Отже, Джон швидко став нецікавим. Як тофу. Як би він не намагався обирати яскраві труси та черевики для боїв, це не допомагало. Тож скоро наш майбутній GOAT був у списку на звільнення. І тоді трапилася вже легендарна історія.

В автобусі для турів WWE Сіна фристайлив із Реєм Містеріо на задніх сидіннях про сендвіч із тунцем, який вони їли. Легенда каже, що це почула Стефані МакМен, підійшла та запитала, як Джон усе це запамʼятав. Коли вона почула, у чому суть фрістайлу, то попросила вигадати кілька панчлайнів про себе. Стефані тоді працювала в креативному відділі та почала просувати ідею Сіни-фрістайлера. Джон їй віддячив прямо під час одного з випусків SmackDown.

Уже скоро Сіна замінить труси на джинсові шорти, одягне на шию ланцюги та буде виглядати як мʼязистий Емінем. І він був хілом, просто настільки крутим, що його швидко полюбили фанати. Виявилося, що Сіна може бути крутим на мікрофоні, безжальним, жорстоким та дуже сильним у ринзі, а ще може бути обличчям компанії. Уся карʼєра Сіни теж заслуговує на великий лонгрід, а не пару абзаців, тож обійдемося просто тим, що це GOAT.

__________________________________________________________________________________________________________________

Як бачите, далеко не завжди поганий бейбіфейс є поганим рестлером. Сюди ще можна додати Тріка Вільямса, Кріса Джеріко, Овена Гарта - за бажання хоч 10-20 імен, але тут я відібрав або найвідоміші, або найсвіжіші приклади.

Якщо вам сподобалося - підписуйтеся на блог та очікуйте ще більше текстів про рестлінг. Як-ніяк, а вже йде сезон Рестлманії, тож цією формою мистецтва варто починати цікавитися.