Олімпійські перемоги, що обʼєднували країну

До 34-річчя Незалежності Tribuna.com разом з FAVBET пригадує головні спортивні перемоги України, що обʼєднували усю країну.

У цих матеріалах основним критерієм була не стільки спортивна значущість тієї чи іншої події, скільки суспільна – ті досягнення, які викликали беззаперечне захоплення усієї України без жодних застережень чи запитань. Їх обговорювали не лише у «спортивній бульбашці» – а й максимально далекі від спорту люди на кухнях, під підʼїздами та в соцмережах.

Другий із трьох матеріалів спільної із FAVBET серії був присвячений таким перемогам у футболі, у цьому ж зосередимося на успіхах України на Олімпійських іграх.

Футбольні перемоги, що обʼєднували країну

Оксана Баюл, золото у фігурному катанні, Ліллегаммер-1994

Перше олімпійське золото не могло не потрапити до цієї підбірки. 16-річна Оксана Баюл, яка потрапила на Олімпіаду в тому числі завдяки розпаду СРСР – Україні знадобився власний представник – змагалася проти не менш легендарних фавориток Тоні Хардінг та Ненсі Керріган, у яких були власні розбірки на межі криміналу.

За підсумками короткої програми Баюл поступилася лише Керріган. А за два дні до виступу в довільній на тренуванні українка зіштовхнулася з німкенею Танею Шевченко, чиї ковзани поранили Баюл. На нашу фігуристку наклали три шви, однак, попри все, вона на знеболювальних все ж вийшла на лід.

Далі – історія: сльози в зоні kiss&cry, дуже близьке рішення суддів і фінальний вердикт – золото.

Ця перемога стала знаковою ще й для встановлення державної символіки на міжнародному рівні – буквально: в організаторів ОІ не було запису гімну України.

«Вони показали диск, на якому було записано 100 гімнів, але української, на жаль, не було. Нам запропонували на вибір увімкнути гімн СРСР, Росії чи олімпійський. Ось такий казус вийшов. Але в моєму готелі був запис нашого гімну.

У ті роки я очолювала Федерацію фігурного катання України і коли ми почали виступати окремою командою, завжди на закордонні турніри брала з собою цю касету. Терміново виділили машину, і я помчала до готелю», – згадувала ці події тодішня очільниця делегації українських фігуристів Людмила Михайловська.

Церемонію нагородження затримали через це на годину, але гімн України пролунав на увесь світ – уперше в історії Олімпіад.

Лілія Подкопаєва, золото у спортивній гімнастиці (багатоборство, вільні вправи), Атланта-1996

Атланта-1996 – перші для України в історії незалежності Олімпійські ігри і досі найуспішніші. Ми узяли там 9 золотих медалей, серед яких – і перша в історії (Вʼячеслав Олійник у боротьбі), й імена, які потім пролунають на весь світ (як Володимира Кличка).

Але єдиною двічі олімпійською медалісткою стала 17-річна донецька спортивна гімнастка Лілія Подкопаєва, якій спочатку вдалося взяти золото в багатоборстві.

А потім – ще й у вільних вправах, де чисто виконала подвійне сальто вперед із поворотом на 180 градусів, елемент, який нечасто беруться виконувати й досі. Судді оцінили виступ цілком високими 9,887 бала.

Кумедною виявилася історія про те, як Подкопаєву вітав тодішній президент Леонід Кучма – її в одному з інтервʼю розповів продюсер Сергій Перман:

«Лілечка – це мій добрий друг. Із 1996 року, із року перемоги на Олімпіаді. Людина, яка здобула велику гордість цій країні. Уся країна ридала, коли вона стояла на п’єдесталі, маленька, тендітна, зі сльозами на очах.

Ми програму робили під її ушанування. Наш балет «Рандеву». А в мене був мобільний телефон. Я був одним із перших власників мобільного телефона. Лунає дзвінок, я беру слухавку: «Здрастуйте. Вас турбує черговий СБ України». Ну, цікаво. «З’єднаємо вас із приймальнею президента України»

Здрастуйте, вас турбує помічник президента України. Не могли б ви дозволити президентові України скористатися вашим телефоном і привітати Лілію? Леонід Данилович [Кучма] хотів би привітати Лілію із днем народження». Я біжу до Лілії… Це був момент нашого знайомства: «Ліліє, довго пояснювати. Зараз президент телефонуватиме. Кучма хоче вас привітати». Маленька дівчинка, Кучма… «Сказали, що за п’ять хвилин буде дзвінок»

Вона пішла в туалет. І в цей момент: «Здрастуйте, передавайте слухавку. З’єдную із президентом». – «Алло, Лілечко…» Леонід Данилович… Я біжу… Вона в туалетній кабінці, я влітаю в туалет, відчиняю кабінку – вона сидить на унітазі… Це страшенно смішно. Я їй – телефон. І вона: «Алло!» Ось так ми познайомилися з Лілією, потоваришували».

Подкопаєва надалі стала натхненням для багатьох поколінь гімнастів і гімнасток, але повторити досягнення не змогла – вже у віці 19 років закінчила карʼєру через травми. І стала доволі впізнаваною зіркою шоубізнесу – виграла «Танці з зірками», була ведучою різноманітних реаліті-шоу.

Олександр Усик, золото в боксі (до 91 кг), Лондон-2012

Про Олександра Усика буде ще багато сказано в третьому матеріалі серії, присвяченому боксу, але до того майбутній абсолютний чемпіон мав й непогану олімпійську карʼєру.

Пекін-2008 закінчився для Усика не надто вдало, поразкою в другому раунді італійцю Клементе Руссо. Свій реванш Олександр взяв вже у Лондоні: спочатку, майже не помітивши їх, пройшов росіянина Артура Бетербієва (17:13) та болгарина Тервела Пулева (21:5) і вийшов на того-таки Руссо.

Українцю в тому фіналі не було легко – зізнавався сам:

«Перед фінальним раундом у мене не залишилося сил. Але я розумів, що треба продовжувати працювати. Бив, бив і бив, поки не прозвучав гонг».

Але 14:11 – золото Олімпіади і той самий гопак.

Гопак Усика бачили всі – і він одразу став медіазіркою. Лінійку реклам тодішнього мобільного оператора «МТС», певне, памʼятає кожен, у кого в ті роки вдома вмикався телевізор.

Віта Семеренко, Юлія Джима, Валентина Семеренко, Олена Підгрушна, золото в біатлоні (жіноча естафета, Сочі-2014)

Кінець лютого 2014 року – один із найважчих днів в історії України. Київ щойно пережив найкривавіші дні Революції Гідності, Росія, країна-господарка ОІ, 20 лютого розпочала своє вторгнення в Крим.

21 лютого на цьому тлі жіноча збірна України з біатлону виходить на естафету. Нашим дещо пощастило: німкені, основні конкурентки, провалили старт через падіння Франциски Пройс, і вже останні два етапи відрив був доволі комфортним.

Ментально нашим дівчатам було важко – ось як свої відчуття згадувала в інтервʼю «Трибуні» Олена Підгрушна:

«Якраз ті розстріли, які відбувалися в Києві… Вони не те що відчувалися, а дуже впливали на нас. Нам, звичайно, було важко. По-перше, дуже тиснуло те, що був Майдан. Ми гірко жартували, мовляв, виїжджаємо з нормальної країни, а як повернемося додому, чи буде, куди повертатися? Чотири місяці ми не заїжджали в Україну взагалі. Вийшло так, що ми поїхали і на наступні вихідні утворився Майдан.

По суті, після розстрілів, десь за тиждень ми повернулися в Україну. Ми потрапили так, що основний період цих подій пропустили, знаходячись за кордоном. Звичайно, я знала про все, що тут відбувається, з перших вуст. Тому що на той момент у мене був чоловік в політичній силі. Він жив в готелі над Майданом, в «Україні». Він розказував мені, а я вже далі розповідала дівчатам. Навіть перед самою Олімпіадою, кого не побачиш, усі в Інтернеті відстежували, дивилися новини та стріми. Хтось в процесі плаче, хтось вночі. Це було важко.

Утім, коли прийшов час самої гонки, ти розумієш, що емоції емоціями, але туди треба привезти перемогу, а не сльози. Там сліз вистачало. Можу сказати по собі, що коли бігла останнє фінішне коло, у мене дійсно були думки про те, що відбувається у нас в Україні, про всі загибелі… Я біжу і думаю: «Невже дарма всі ті люди загинули? Я мушу довести, що ми – найсильніші». І коли ми вже фінішували я подумала: «Все ж таки, ми найсильніші. Що б там не відбувалося».

Свою перемогу біатлоністки святкували із прапором України, на якому були згадані усі регіони – від Львова до Луганська, від Севастополя до Чернігова.

Жан Беленюк, золото в греко-римській боротьбі, Токіо-2020

Олімпійські Ігри-2020 (які проходили у 2021-му через пандемію коронавірусу) не можна назвати успішними для України. За кількістю золотих медалей – точно найгірші: єдиним олімпійським чемпіоном став вже тоді народний депутат Жан Беленюк.

Цікаво, що їхав у Токіо Беленюк у не найсприятливішому інформаційному середовищі – на тлі конфлікту з Семеном Новіковим за єдину путівку на ОІ.

Але на Олімпіаді все ж досяг свого: дістався фіналу, де потрапив на угорця Віктора Лоринца, якому ніколи до того не програвав. Не програв і цього разу – при тому, що, як зізнався потім, змагався увесь турнір із травмою.

Одразу після перемоги Беленюк пішов у гопак – вже традиційне для бійцівських видів святкування (на відео на позначці 10.32).

Жан став першим темношкірим українцем, який виграв золоту медаль Олімпіади – і це, на жаль, не оминуло і певних расистських маргіналів у Києві. У відповідь усі українські соцмережі та виступи публічних осіб зі спорту та з-поза нього заполонилися підтримкою Беленюка.

Юлія Бакастова, Аліна Комащук, Ольга Харлан, Олена Кравацька, золото у фехтуванні (командна шабля, жінки), Париж-2024

Шлях Ольги Харлан на ОІ-2024 був нелегким: на ЧС-2023 перемогла «нейтральну» росіянку Анну Смирнову. Після поєдинку Ольга виставила шаблю вперед, формалізувавши «вітання» – тоді як суперниця простягнула руку. Смирнова подала протест, і Харлан в підсумку дискваліфікували – а це означало й відсторонення на 60 днів від змагань.

Обурення українців (та й всього світу, справедливості заради) було настільки сильним, що довелося втручатися навіть МОК – Томас Бах особисто дав «вайлд-кард» Харлан на Олімпіаду. Ольгу підтримали всі – від колег-спортсменів до Міноборони, гендиректора «Укрпошти» та соцмереж.

Росіянка 50 хвилин просиділа на стільці після поєдинку з Харлан – зібрали найсмішніші меми

В індивідуальних змаганнях Парижа Харлан взяла бронзу – на емоціях поцілувала прапор України на своєму спорядженні й присвятила перемогу усім нам: «Україно, ми тебе любимо, це для тебе, рідна».

Ключову роль Харлан зіграла і у командних змаганнях. Не применшуємо заслуг Бакастової, Комащук і Кравацької – усі четверо змагалися на своєму піку. Але саме Ольга, як лідерка команди, виходила за рахунку 37:40, але змогла принести перемогу своїй команді – 45:42.

Це було настільки тривожно і водночас захопливо, що можна передивлятися вічно:

«40:37 - це не такий великий рахунок, він не такий страшний. Я просто молилася за те, щоб Юля і Аліна добили трішки… Я була впевнена, якщо ми будемо програвати 1-2 удари – це буде добре», – розповідала про свої думки перед фінальною сутичкою Харлан.

«Я їй завжди кажу: «Оля, ти наш двигун у нашій команді». Це факт. Ми одне ціле, ми одна команда, ми одна сім’я», – розповідала потім про роль Харлан в команді Юлія Бакастова.

Свою «золоту» шаблю Харлан разом з фондом Сергія Притули продала на благодійному аукціоні за 10 млн грн.

Українські чемпіонки Олімпійських ігор з фехтування – хто вони

Харлан – сила. Повернулась після провалу в Токіо та паузи в карʼєрі, щоб стати найтитулованішою

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.

ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ». Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності від 28.12.2022, видана згідно з рішенням КРАІЛ № 433 від 13.12.2022 та Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет від 20.04.2021, видана згідно з рішенням КРАІЛ № 137 від 05.04.2021, зі змінами.

Фото: Adam Pretty/Getty Images, скриншот трансляції,