Харлан – сила. Повернулась після провалу в Токіо та паузи в карʼєрі, щоб стати найтитулованішою

За роки роботи в спортжурі у мене сформувався особливий сентимент до Ольги Харлан. Це почалось три роки тому. Перед Олімпіадою в Токіо я готував на Трибуні матеріал про те, з чим шаблістка підходить до Ігор, і в процесі неочікувано для себе пройнявся. Усвідомив масштаби майстерності, таланту та здобутків цієї спортсменки. От просто не замислювався над цією величчю раніше.

В Японію Харлан летіла у статусі чи не найсильнішої атлетки у всій делегації збірної України. На той час вона була номером один в жіночій шаблі у світі, підтримуючи статус однієї з топових фехтувальниць планети вже багато років. Що й казати, якщо за рік до ОІ-2020 вона вчетверте виграла чемпіонат світу в індивідуалці, ставши першою в історії фехтувальницею, кому це вдалось.

Шестиразова чемпіонка світу. Восьмиразова чемпіонка Європи. І просто багаторазова переможниця етапів Кубка світу. В Токіо Харлан летіла, щоб підкорити єдину недосяжну поки вершину. Щоб вибороти індивідуальне золото Ігор. Враховуючи її форму, ніхто не очікував іншого.

Але на Іграх-2020 Харлан провалилась. Жорстко і жорстоко. Програла першу ж сутичку — китаянці Ян Хеню, яка ніколи й близько не була суперницею рівня Ольги. І все ж це сталось.

Через кілька тижнів я взяв у Ольги інтервʼю. Фехтувальниця тоді все ще важко переживала те, що відбулось, через що поставила спорт на паузу. Певною мірою це мені й допомогло, адже спортсменка саме погодилась на участь в проєкті «Танці з зірками», організатори якого просили її бути якомога публічною та відкритою.

 «Я зараз не маю на меті обов'язково повернутися. Я повинна захотіти це зробити. Тренери мене розуміють. Не всі, але розуміють. Мої товариші по команді мене розуміють, підтримують. Повертатися всупереч своєму бажанню, тому що треба? У мене це вже було. Не дуже добре вийшло. Я хочу скучити за фехтуванням, за відчуттям, коли ти на змаганнях, коли працюєш».

Зараз може прозвучати дивно, але то було одне з найкращих моїх інтервʼю в карʼєрі. І тут я маю на увазі не якість чи рівень моєї роботи, а відчуття, які залишаються після розмови з людиною. Це була харизма Ольги. Харизма, якої я не зустрічав у інших своїх співрозмовників ні до цього, ні поки після.

Попри найбільший провал у карʼєрі, Харлан не була розбитою. Ольга залишалась сильною.

Через пів року після цього перезаряджена Ольга повернулась до фехтування. Повернулась, щоб тут же зіткнутись зі ще більшим випробуванням разом з усією країною — повномасштабним вторгненням Росії. І щоб ще раз продемонструвати силу.

Відтоді Харлан робить те, що й повинна. Знову змагається та активно говорить про війну в Україні всьому світу. Як словами, так і вчинками. Торішня історія з дискваліфікацією після поєдинку з росіянкою Смірновою та спричиненим через це розголосом взагалі добряче допомогла, щоб російських та білоруських спортсменів на цих Іграх в Парижі був мізер. Ольга зробила єдину правильну річ й не стала вітатись зі суперницею, розкривши цю паскудну консерву на очах у всього світу.

Якщо щось й могло відмити з репутації Харлан пляму у вигляді колись членства у Партії регіонів, то це якраз позиція Ольги в часи великої війни з Росією. Навряд у когось сьогодні виникнуть сумніви, на якому вона боці.

Від цього ще більше приємно в цей вечір, що віднині не розчинена в тимчасово окупованому Криму Яна Клочкова є найтитулованішою олімпійською призеркою в історії України.

Це може бути епічно красиве закінчення карʼєри для Харлан. Піти великою на тій самі ноті, з якої все почалось у 2008 році в Пекіні. Командне золото Ігор на чолі з неймовірною Ольгою. А між ними 16 років, у які вмістились ще чотири олімпійські медалі. В сумі рекордні шість!

Але в тому й прикол з Харлан. З її шаленою енергетикою та самовідданістю, вона зовсім по-іншому дивиться на досягнення. Як справді велика спортсменка. 

«Якщо багато думати про це [кількість титулів], то здається, що вже багато, це гарне досягнення. А якщо не думати, то можна ще, — говорила Ольга в тому самому інтервʼю. — Є, наприклад, Веццалі. Це шестиразова чемпіонка світу з рапіри. А у мене чотири. Можна думати про те, що я хочу повторити або зробити більше. Хотілося б стати шестиразовою володаркою олімпійської медалі. У мене зараз їх чотири. Треба щось зробити».

Ольго, ти таки зробила це щось. І це було ЩОСЬ.

Ольга Харлан – GOAT. Але чемпіонка не отримує визнання, на яке справді заслуговує

Новоспечені українські чемпіонки Олімпійських ігор з фехтування – хто вони

Фото: Zhang Hongxiang/XinHua, Fei Maohua/XinHua