«Єдине, що дає нам спорт, – це мить». Чому я раджу прочитати «Ведмеже місто» кожному

Передмова: здається, в офтопі «Трибуни» бракувало книжкового блогу, тож велкам на «Між рядками», де ділитимусь з вами враженнями про прочитане та книжковими рекомендаціями.

Не довго думала, про яку історію розповідатиму в першу чергу. Бо трилогія «Ведмеже місто» стала моєю римською імперією і поки найкращим прочитаним 2025 року (серед інших майже 40 книг).

***

Щиро вважаю, що кожна книжка має свій сезон. Щоб встигнути з настроєм та атмосферою за вікном (а тоді сніжило), сіла за читання та перечитування серії «Ведмеже місто» Фредріка Бакмана в лютому. Вона благополучно загнала мене в нечитун – стан, коли ти взагалі не можеш і не хочеш читати. Не тому, що книга була настільки поганою, а тому, що настільки перевершила всі очікування і повністю заполонила думки. Я не могла читати інші історії, поки емоційно досі відходила від цієї і постійно думала про її героїв.

Прочитала майже всі книги автора, перекладені на українську мову, тож можу стверджувати: «Ведмеже місто» за стилем відрізняється від решти книжок автора. Інші його історії дуже вигадливі, місцями – навіть казкові, вони дуже чіпляють і зворушують.

Про що ж «Ведмеже місто»? Про хокей. Чесне-пречесне, я ненавмисно обрала книгу, яка дотична до спорту. Для жителів маленького містечка Бйорнстад, яке заховане в лісах, хокей – не просто вид спорту, а ціла релігія… І надія на краще життя. У містечку майже всі – від найменших до найстаріших – закохані в хокей (або змушені це робити через любов та повагу до близьких людей). Особливого вибору не було – в Бйорнстаді ти або граєш в хокей, або вболіваєш за місцеву команду, або знаходишся в структурі хокейного клубу «Ведмеді з Бйорнстада». Жителі містечка щиро вірять, якщо команда дістанеться вищої ліги, Бйорнстад почне жити, а не виживати – вони залучать великих спонсорів, у регіоні побудують нову льодову арену, зʼявляться нові підприємства і відповідно – робочі місця. «І мешканці Бйорнстада захочуть відремонтувати свої будинки, а не продавати їх… Ця гра важливіше за все», – написав сам Бакман.

Нехай це буде субʼєктивно та упереджено, але зі всіх моїх прочитаних книг за життя, а це сотні, я не бачила, щоб автор настільки майстерно прописував світ та персонажів. Як тут красиво та сильно описано стосунки між батьками та дітьми, друзями, однокласниками, братами та сестрами, одноклубниками. Манера письма Бакмана викликає цілий спектр різних емоцій: відчуваєш шалений тиск і затамовуєш подих під час хокейних матчів, за декілька сторінок ледь стримуєш сльози, а через розділ – не стримуєш сміху.

Буде неправильно з мого боку спойлерити стосовно головної події, яка розвернула сюжет на 180 градусів. Але одне скажу точно: це історія більше, ніж просто про хокей, вона – про несправедливість світу і глибоку дружбу, співчуття та любов, командний дух і те, як кохання перетворюється в ненависть та покарання.

Я порадила цю книжку татові. Ви не уявляєте, скільки разів під час прочитання він телефонував і говорив: «Доць, ну це справді вау». Приїжджаю додому, а на його робочому столі вже лежить зошит «Цитати Фредріка Бакмана». І навіть це можна пояснити, бо в Бакмана хочеться виділяти кожен рядок.

🗣️ «Єдине, що дає нам спорт, – це мить. Але, дідько би взяв, хіба життя – не така сама мить?»

🗣️ «Для того, аби полюбити, потрібен лише час, а щоб убити любов, треба навіть менше – достатньо й миті»

🗣️ «Чим є життя, як не миттю? Чим є сміх, як не маленькою перемогою над горем? Одною секундою – одною єдиною, коли в нашій душі нічого не зламано»

🗣️ «Не буває життя понад молодість, не буває кохання понад перше, не буває друзів понад товаришів по команді»

«Ведмеже місто», «Ми проти вас» та «Переможці» – це справді було шедеврально. Після прочитання першої книги в мене було цілковите нерозуміння та 101 запитання, після прочитання останньої – відповіді знайшлись, але в думках була тиша, настільки вражена я була.

Історія залізла під саму шкіру, а герої стали дуже близькими. В один момент я відчувала співчуття та розуміння, в інший – злилась та ненавиділа. Якщо хочете прочитати книгу, яка подарує дуже сильні та контрастні емоції – вам потрібне «Ведмеже місто».

Блоги повернулись! Бери приклад з Дарини та створюй власне медіа на Tribuna.com. Не обов’язково про спорт – офтопні теми виграють оригінальністю.