Головні підсумки UFC 290: Дю Плесіс створив сенсацію року, а Волкановські робить ще один крок до абсолютної величі
В Лас-Вегасі завершився поки що найкращий файт-кард цього року.
T-Mobile Arena цієї ночі подарувала цілу низку розкішних поєдинків, де кожна подія головного карду дала масу видовища і результатів, які суттєво змінюють напрямок руху одразу в кількох дивізіонах.
Почнемо з головного поєдинку вечора, де Алекс Волкановські захищав свій чемпіонський пояс від Яїра Родрігеса. Для австралійця це був вже 7 титульний поєдинок поспіль в кар’єрі.
Таймінг і універсальність Волкановські мали вирішальне значення
Перший раунд цього двобою почався з того, що чемпіон намагався відчути дистанцію і ритм руху неординарного суперника. Понад 2,5 хвилини бою пройшли практично без жодного удару. Потім Яір Родрігес невдало виконав мідл-кік, за що Волкановські тут же покарав суперника тейкдауном. Після цього для мексиканця наступили важкі хвилини бою, йому довелось терпіти на собі чисельні удари в голову і по корпусу з партеру. Однак, навіть з такого непростого положення під кінцівку першого раунду Яїр знайшов можливість для нанесення свого фірмового удару з ліктя. Один з таких оформив розсічення на голові чемпіона.
Початок другого раунду був вже за Родрігесом. Мексиканець спробував дістати суперника яскравим хай-кіком з правої ноги. Далі Яїр намагався тримати Алекса на дистанції, зупиняючи його стомп-кіками і лоу-кіками. За півтори хвилини від початку раунду Алекс, розуміючи, що поступається за очками, пішов на ризиковане зближення, коли зумів підтиснути опонента під сітку октагону, отримав небезпечний удар з правої від Родрігеса. Від нокдауну в цьому епізоді австралійця врятувала лише його неймовірно міцна щелепа. Буквально в цей же момент чемпіон відчув, що поступається супернику у стійці, тому він пішов на ще один тейкдаун. Захиститись від проходу у ноги у Яїра не вийшло, але більш менш непогано вдалось піднятись на ноги. Однак, далі успіх перших хвилин раунду у мексиканця зійшов нанівець. Алекс зумів оформити дуже важке розсічення супернику і наніс в партері цілу низку сильних ударів.
Яїр пережив дуже складний раунд. В ньому він поніс велику кількість шкоди. І тут відбулось найцікавіше. Здавалося, що Алекс продовжить розмотувати свого суперника на канвасі, адже результат від цього був, як-то кажуть, на обличчі опонента. Але Волкановські вирішив побитись з мексиканцем у стійці, бо, скоріш за все, відчув, що сил у Яїра вже значно менше і його удари вже менш небезпечні. І не дарма… Яїр став значно менше використовувати у своїх атаках ноги, бо боявся ще одного переведення в партер від суперника. Тому в октагоні стало більше боксу, а тут вже такої переваги у габаритах у Яїра не було, адже довжина рук у суперників однакова. Поєдинок розвивався приблизно за нічийним сценарієм, чиєїсь явної переваги не було. За 1 хвилину і 40 секунд до завершення раунду відбулось дуже жорстке зіткнення, де Волкановські протаранив головою щелепу мексиканцю, що є не за правилами. Бій було призупинено, однак, було очевидно, що мексиканець у цьому епізоді отримав дуже важкий удар. Після цього моменту Яїр ніби втратив свою дисциплінованість і почав викидати чисельні удари ногами, які не долітали до цілі. І на одній з таких спроб пробити ногою Алекс дістає суперника ударом справа в щелепу. Мексиканця дещо повело, але в нокдаун він не полетів. Алекс відчув шанс перемогти достроково, підтис суперника під сітку, перевів в партер і далі пішов шквал ударів. За 15 секунд Волкановські наносить низку ударів, чого вистачає на зупинку бою від Герба Діна.
Вирішальними у цьому поєдинку стали саме навички Алекса Волкановські. Його таймінг і універсальність дозволили керувати ходом поєдинку. Йому вдалося звести до мінімуму загрозу випадкового успіху опонента. Яїр же продемонстрував, що здатен діяти успішно проти такого монстра у стійці, однак, йому тотально не вистачило навичок у боротьбі. Перш за все, зіграв роль дуже слабкий захист від тейкдауну. Відтепер бійці, які мають хорошу боротьбу у дивізіоні, добре розумітимуть як треба діяти проти Яїра.
Що далі? Волкановські в своєму дивізіоні має два потенційних суперника – це Арнольд Аллен і Ілія Топурія. Після чого напівлегка вага буде повністю зачищена. Навряд чи керівництво промоушену піде на організацію ще одного двобою Алекса з Максом Холовеєм. Однак, сам Алекс ще до бою з Родрігесом казав, що має намір таки стати подвійним чемпіоном. А це означає що австралієць буде цілитись на реванш з Ісламом Махачевим.
Щодо Яїра, то цей бій продемонстрував, що він мав шанс на перемогу і доволі суттєвий. Деякі його удари були дійсно дуже небезпечними. Скоріш за все мексиканець спробує реваншувати свою поразку від Холовея або ж зустрінеться з кимось з топів дивізіону, щоб напрацювати на ще один титульний бій.
Дрікус оформлює сенсацію року і йде за Адесаньєю
Головною сенсацією цього карду стала неймовірна перемога південноафриканця Дрікуса Дю Плесіса над Робертом Віттакером. Дю Плесіс став першим, хто за останні 10 років переміг Роба і має ім’я не Ісраєль Адесанья. Причому, зробив це достроково. Тут потрібно розуміти, що перед боєм Віттакер був 2 номером рейтингу, тоді як Дю Плесіс 5-й. І зазвичай це дає приблизно рівні шанси на перемогу. Однак, цього разу Дю Плесіс виглядав однозначним андердогом, адже нічого по справжньому видатного до цього поєдинку в октагоні він не демонстрував. На пресс-конференції склалось враження, що Роберт Віттакер аж занадто впевнений в своїх силах і думками вже десь у реванші з Ісраєлем Адесаньєю. Тоді як Дю Плесіс прямо демонстрував свої наміри, він казав «мені є що втрачати».
Події в октагоні в якомусь сенсі стали продовженням пресс-конференції. Південноафриканець вийшов дуже зарядженим на дострокову перемогу. Тоді як Роберт, здавалось, що вийшов попрацювати у пів сили. Дрікус дуже вдало діяв у стійці у першому раунді, він постійно міняв стійки, переходячи від ліво до правосторонньої. Це не давало можливості Віттакеру зрозуміти як пробити захист опонента. В партері у Роба також не пішло, перевести суперника на канвас він зумів, але що робити з ним далі – питання лишилось відкритим. Натомість сам Дю Плесіс під кінець першої п’ятихвилинки набрався впевненості і сам перевів суперника на канвас, а вже звідти наніс йому чимало шкоди. Раунд завершився тривожно для екс-чемпіона і фаворита.
Середина другого раунду шокувала весь бійцівський світ. Віттакер протягом бою грішив тим, що тримав занизько ліву руку, коли знаходився у правосторонній стійці. І в один з таких моментів Дю Плесіс пробив чудовий акцентований джеб, від якого Роб втратив рівновагу. А далі Дрікус помчався фінішувати суперника. У підсумку Марк Годдарт прийняв рішення про зупинку поєдинку.
Для Віттакера це дуже важка поразка після якої подальші перспективи стають дуже незрозумілими. А для Дю Плесіса все очевидно – на нього чекає титульний бій.
Морено – Пантожа, 0 – 3
В ко-мейн-івенті бійцівського вечору зустрічались добре знайомі один одному, вже екс-чемпіон UFC у найлегшій вазі Брендон Морено і його старий знайомий Алекс Пантожа. Останній вже двічі перемагав в їх попередніх поєдинках. Але цей фактор абсолютно нічого не вирішував крім того, що бій без розвідки одразу перейшов у дуже агресивну фазу.
Бійці видали неймовірне п’ятираундове протистояння. Вже в першому ж раунді глядачі побачили дуже жорсткий розмін ударами, в якому переможцем був саме Пантожа.
В другому раунді Пантожа почав ще агресивніше. Він вкладався у кожен удар, через що вже після першої хвилини виглядав виснаженим. Чим потім далі успішно користувався Брендон Морено. Однак, у кінцівці раунду Пантожа знову діяв дуже агресивно і таким чином дещо розмив враження від бою в цілому. Агресивні початок і кінцівка зробили його дуже близьким, але в цілому здавалось, що саме Морено в другому раунді вже діяв успішніше за суперника, бо наніс значно більше точних ударів.
В третьому раунді Пантожа успішно діяв у партері, тоді як Морено розбивав свого суперника у стійці за допомогою великої кількості влучних ударів. Однак, ця візуальна перевага Морено за ударами була оманливою. Статистично було 15-15 за ударами. А враховуючи більшу успішність Пантожі, скоріш за все в суддівських записках цей раунд віддали саме йому.
Четвертий раунд почався для Морено перспективно, але в другій половині раунду Пантожа зумів перевести суперника на канвас. А звідти вже не випускав його з боротьби. Через що йому знову вдалось вкрасти раунд.
П’ятий раунд Пантожа провів максимально прагматично. В другій половині раунду він забрав спину суперника і протримав його під контролем до завершення поєдинку.
В цілому, можна впевнено сказати, що це був один з найкращих титульних поєдинків в історії цього дивізіону. І це був дуже близький бій, після якого не покидає відчуття необхідності реваншу, не дивлячись на те, що Пантожа веде у протистоянні з Морено вже 3-0. Це саме той бій, який слід дивитись, бо такі бої закохують в ММА. В ньому було абсолютно все – протистояння тактик, потужні і яскраві ударні серії, і неймовірна робота в партері.
Гукер врятував свою кар’єру, а Нікал зробив те, що й мав
Ден Гукер дивовижний боєць в тому плані, що свої найважливіші поєдинки у кар’єрі, які могли б бути для нього трампліном, він програвав. А бої, які були за статус «топового» бійця йому вдавалось вигравати. І протистояння з Джаленом Тернером не стало виключенням. Після вкрай невдалого першого раунду Ден видав чудові дві п’ятихвилинки і забрав бій суддівським рішенням, що зберігає йому місце в топ-10 і непогані перспективи на найближче майбутнє. Тоді як його опонент втрачає статус перспективного бійця.
А от хто свій статус проспекта не втрачає, то це Бо Нікал, який фінішував Вала Вудберна за 38 секунд. Вал - дебютант, який вийшов проти такого серйозного суперника на короткому повідомленні. І до зустрічі з Бо він нікому не програвав. Хочеться вірити, що UFC йому ще дасть шанс показати себе, адже в бою з Бо він цього взагалі не встиг зробити. Тоді ж як Бо скоріше за все найближчим часом зустрінеться з кимось доволі серйозним.
Яскрава перемога і завершення кар’єри від Роббі Лоулера
Роббі Лоулер, член зали слави UFC, колишній чемпіон організації, людина, яка славиться своєю жорстокістю до суперників в октагоні завершив свою кар’єру після чудового виступу. «Безжальному» вистачило всього 38 секунд для того, щоб відправити в нокаут Ніко Прайса. Чудове завершення кар’єри для легендарного бійця, про значення і велич якого в своїх матеріалах обов’язково поговоримо потім.
