Топ-5 провідних хокейних ліг Європи

Минулого сезону довелося попрацювати на матчах різних європейських чемпіонатів: Швейцарія, Чехія, Німеччина, Франція, Латвія тощо. І по картинці, і по якості гри це був дуже різний контент. Упродовж сезона сформувалось певне враження від того чи іншого турніру, та склалась неповна картина про європейський клубний хокей.

Зʼявилася потреба якось доповнити ці враження. Наприклад: погортати eliteprospects, вікіпедію, офіційні сторінки ліг та клубів в соцмежерах, а також устаканити ці враження через діалог з людиною, яка знаходиться глибше в контексті. Саме останнім і поділюся нижче.

Мій співрозмовник — Юрій Кириченко — людина, яка працює в українському та міжнародному хокеї вже багато років, спілкується з багатьма закордонними та нашими фахівцями, багато дивиться та коментує цей вид спорту.

В цій частині я попросив Юрія скласти топ-5 європейських чемпіонатів за якістю хокею. Так, звучить достатньо узагальнено, але відповіді вийшли деталізованими.

1. SHL (Швеція)

Це ліга з хорошими фінансовими можливостями, що дозволяє їй залучати кваліфікованих легіонерів з Європи, а також дозволяє зберігати своїх найкращих гравців, на пристойних зарплатах. Це вагома перевага, тому що небагато шведів зараз переїздять за кордон, якщо не брати до уваги NHL. Зрозуміло, що їхати в КХЛ зараз черги немає, тому Швеція в цьому плані тільки виграє.

У фінансово стабільній Швеції клуби побудовані достатньо професійно, їм є чим похизуватися навіть на фоні клубів NHL. Вибудувані серйозні структури, працюють серйозні штаби. Це якраз той взірець, на який потрібно рівнятися в Європі — можна вибудувати хороші ієрархії, які даватимуть результат у довгостроковій перспективі.

2. Liiga (Фінляндія)

Мабуть, найкраща ліга в Європі за співвідношенням «ціна-якість». Найбагатша команда фінської Liiga — бідніша за найбіднішу команду шведської SHL. Чемпіонат Фінляндії — це, коли ти хочеш розвиватися саме як хокеїст, коли ти хочеш грати на конкурентному рівні. Там не так багато легіонерів — більше змагаються місцеві хокеїсти.

З точки зору доходів ця ліга є особливою в тому плані, що вони знаходяться нижче чемпіоната Швеції, ДУЖЕ нижче чемпіонату Швейцарії, вони ледь не програють конкуренцію таким чемпіонатам, як німецька DEL. З одного боку це мало б лякати фінів, але насправді, рівень ліги дозволяє їм утримувати багатьох гравців.

Плюс — це дуже серйозна місцева тренерська школа. Згадати, коли востаннє фінську команду очолював не фінський тренер — це складно. Цей сезон стане нетиповим в цьому плані: швед Рікард Грьонборг тренуватиме найсильнішу команду Старого Світу — Таппару.

До речі, Таппара — це якраз приклад, як має працювати клуб. Тут система працює набагато краще, ніж прості фінансові вливання. Попередній тренер цього клубу (Юссі Тапола) дуже довго будував цей колектив. Протягом багатьох років був успішним на внутрішній арені. Цей колектив мав свій специфічний малюнок гри. Гравці набиралися саме під систему. Місцева школа дуже добре працювала. У Фінляндії багато шкіл готують гравців саме під першу команду.

Тому не дивно, що в тієї ж Таппари Александр Барков та Патрік Лайне влітку приїздять та готуються до сезону NHL зі своїм попереднім клубом, з тією системою, яка дала їм хокейне життя. Хоча більшість гравців NHL готуються окремо або в групах з персональними тренерами.

3. National League (Швейцарія)

За обсягом фінансів швейцарська ліга навіть більш фінансово спроможна, ніж шведська. В попередньому сезоні, за офіційними даними, лише два клуби не мали бюджету в 10 млн євро. А були клуби, в яких середньорічний бюджет виходив за 25-30 млн євро, таких клубів було багато. Тобто більшість National League — це клуби з дуже хорошими фінансовими можливостями.

Але на міжнародному рівні швейцарські клуби результат не демонструють через одну особливість: в Швейцарії готові платити зіркам. У них все ще залишається цей комплекс меншовартості. В їхньому розумінні зірки — це дуже результативні гравці, які будуть дуже багато закидати, а саме швейцарців таких небагато. В цьому плані від легіонерів дуже багато вимагають.

Ряд тих же фінських хокеїстів, які в чемпіонаті Фінляндії отримують, припустимо, 20 тисяч євро на місяць, могли б в Швейцарії зі своїм рівнем гри отримувати приблизно 120 тисяч на місяць, але не будуть, тому що в них немає зіркового статусу. Немає такої статистики. А статистика в Швейцарії дуже цінується. Хокеїстів, які заробляють більше 1 млн євро на рік в Швейцарії вистачає. Не в усіх командах, але в багатьох, і далеко не по одному гравцю з такою «страшною» зарплатнею.

В Швеції, якщо і є гравці, які отримують більше мільйона на рік, то це виключення з правил. Я не здивуюся, якщо в Швеції жоден гравець не отримує таких грошей. У Фінляндії, як мені казали, якщо назбирається десяток гравців, які заробляють 300-350 тисяч євро на рік, то це прям дуже високий показник.

Відомість + статистика відіграють значну роль. Показовий випадок — оборонець Хенрік Томмернес — дуже результативний шведський захисник, гравець збірної команди. Так, він володіє класним кидком та пасом, добре грає в більшості, але робота в обороні, робота на команду, гра 5х5… там одні знаки питання щодо його дій. Швейцарія — ледь не єдина ліга, де йому можуть платити дуже багато, для інших ліг це було б невиправдано багато.

Це погано впливає на швейцарський хокей, тому що лідерами в майже всіх клубах є легіонери. Отримуємо: швейцарські хокеїсти — це, як правило, дуже хороші робочі конячки, всі рівні, всі вміють грати і в обороні, і в атаці, але яскравих особистостей дуже мало. Хішер, Йосі… може, на цьому і можна вже ставити крапку, бо Тімо Маєр — це вже двосторонній форвард просто з дуже хорошим кидком.

4. Extraliga (Чехія)

За рахунок таланту виїжджає чеський чемпіонат. В фінансовому плані, звичайно, він не йде ні в яке порівняння зі швейцарською лігою, але з точки зору спортивного результату — це досить хороше змагання, яке зараз трансформується. В Чехії зараз, як в школах, так і в клубах, робиться ставка на функціональну підготовку. Це одна з найшвидших ліг в Європі.

В порівнянні з тим, в який хокей грала та збірна Чехії, яка тричі поспіль вигравала чемпіонати світу, зараз це діаметрально протилежний стиль. Там вирішили підготувати гравців функціонально, а природні таланти вилізуть нагору самі по собі. Звичайно талантів там не бракує, льодові майданчики є всюди. Вони просто беруть кількістю. Втім, показник якості роботи цієї нової системи — все менше і менше гравців з молодіжних чи дорослих чеських команд обирається на Драфті.

Зазвичай це 1-3 гравці, тому це дуже сумнівна історія для Чехії. Зазвичай гравці цієї країни вибираються з ліг Північної Америки, або серед тих, хто переїхав до тієї ж Швеції чи Швейцарії. Сигнал не дуже хороший, але все одно вони йдуть своїм шляхом. Чемпіонат Чехії — це швидкість, це велика кількість рівних команд, всі борються, але якоїсь родзинки їм бракує. Чим далі, тим більше Чехія відстає від інших провідних хокейних країн.

5. DEL (Німеччина)

Ці 4 ліги виділяються в Європі. Далі можна виділити чемпіонат Німеччини. Виділити з точки зору структури клубів, фінансів та рівня запрошених гравців. В DEL приїздить багато якісних легіонерів, але за рівнем цей чемпіонат серйозно поступається вищезгаданим лігам.

Я навіть не переконаний, якщо порівняти DEL з другим дивізіоном чемпіонату Швеції (Allsvenskan), що шведи будуть суттєво програвати. Провідні команди Allsvenskan навряд програватимуть німецьким клубам. Але Німеччина розвивається, працює програма, яка була прийнята в країні. Мета — підйом німецького хокею до медальних вершин. Програму цю прийняли 5 років тому. Ця програма працює: все більше і більше якісних молодих німецьких хокеїстів зʼявляється. Це також видно по Драфту NHL.

Різниця між DEL та чеською Extraliga? Якщо робити середній зріз, дивитись не на перші команди, а на середняків, то дуже чітко буде помітна серйозна різниця на користь Чехії. Але це не означає, що німецький клуб не може переграти чеський, це не означає, що клуби цих країн не підсилюють свої склади гравцями один одного. В Німеччині теоретично можна заробити більше, ніж у Чехії, але це не дуже суттєва різниця.

Бонус

Десь поруч з цим топ-5 знаходиться чемпіонат Словаччини, де цьогоріч гратиме капітан збірної України Ігор Мережко.

Словацька Екстраліга за рахунок великої кількості якісних виконавців ще тримається. Найкращі словацькі хокеїсти намагаються переїхати або до США, або до Чехії, або до Швеції, або до Швейцарії… Тобто шукають варіанти для працевлаштування там, де більш високі зарплати.

Вцілому словацький хокей дуже просів. Хтось може сказати, що словаки іноді виграють медалі на Олімпійських іграх, обираються першими номерами на Драфті. Але загальний рівень суттєво знизився, це відчувається. Зірок стає все менше і менше. Можна глянути просто кількість гравців зі Словаччини в НХЛ, а потім глянути, яку роль вони там відіграють.

Також рівень ми можемо бачити по українських хлопцях, які зараз у достатній кількості виступають в Словаччині на різних рівнях. І вони там є не просто успішними, а дуже успішними.

Словацькі тренери жаліються, що до них приїздить дуже багато легіонерів з країн нижчого рівня, які витискають місцевих гравців. Ці легіонери цікаві клубам через комерційну складову — є внески для іноземців (десь 3000 євро на рік) за право грати в чемпіонаті Словаччини. Деякі клуби зловживають цим, дивлячись на гроші, а не на якість цих хокеїстів. Чим більше таких гравців стає, тим нижчим стає рівень чемпіонату. Відповідно словаки намагаються кудись переїздити.

Далі Юрій Кириченко відповів ще на два цікаві запитання:

- Куди краще переїжджати молодому українському хокеїсту для побудови якісної карʼєри?

- Чемпіонати яких країн за останні роки зробили якісний стрибок вперед, які будуть розвиватися?

Плюсуйте та коментуйте цей матеріал, якщо цікавить продовження :)