Ганна Різатдінова: «Мені здається, що потрібні курси, де спортсменам розказують, що на них чекає після спорту»

– Я спокійно закінчила, я хотіла цього, я хотіла новий етап свого життя. Але далі розпочався дуже складний етап, тому що ніхто не готує спортсменів саме до життя після спорту.

Мені здається, що потрібні курси або якесь навчання, де спортсменам розказують, що на них чекає після професійного олімпійського спорту. Це таке випробування, і не для кожного, я б так сказала.

– Варіант, над яким, мабуть, найчастіше задумуються спортсмени, – це піти у тренерство, бо ти вже маєш якісь навички, знання, досвід, зв'язки. Не у всіх, звичайно, це виходить, але варіант популярний. Коли ви вперше задумалися над тим, щоб стати тренером?

– Після спорту я взагалі не хотіла нічого чути про спорт. 4 роки я не дізнавалася, що там і як, не дивилася. Потім я почала їздити на майстер-класи по всьому світу, і десь на 30-й майстер-клас я думаю: «Чому я передаю свій досвід не в своїй країні?»

Я почала задумуватися, що робити далі. Коли я приходила, наприклад, у банк або заповнювала якісь документи, мене питали про місце роботи, а в мене навіть місця роботи не було. Олімпійська медаль – це не місце роботи. І я розуміла, що ОК, олімпійська медаль – це круто, але треба щось робити далі. А що робити?

Ось тут і виникла ідея відкриття академії. Скажу чесно: я не вважаю себе тренером. По-перше, я – засновниця академії, я – друг для дівчат. Тренер для мене – це моя мама, вона заслужений тренер України, це Альбіна Миколаївна Дерюгіна, це Ірина Іванівна Дерюгіна. Це люди, які присвятили своє життя саме спорту.

Я розумію, що вони – метри, а я підказую щось, передаю досвід, розказую. Мені дуже приємно передавати свої знання дітям. Якщо в них вийде – я буду суперщаслива. Але я розумію, що моя місія – більш глобальна, не тільки бути тренером, я б так сказала, – сказала Різатдінова.