Європейський шлях "Динамо": 58 років в єврокубках
2 вересня 1965 року київське "Динамо" дебютувало у європейських кубкових турнірах, здобувши розгромну перемогу над північноірландським "Колрейном". Тоді "біло-сині" перемогли з рахунком 1:6.
"Колрейн" на той момент уже двічі поспіль ставав віце-чемпіоном країни і виграв національний Кубок. Цікаво, що одним із лідерів команди був центральний захисник Берті Пікок, який поєднував роботу граючого клубного тренера та наставника збірної Північної Ірландії.
Перший матч відбувся на полі суперників. Як повідомляли очевидці, трибуни арени "Шоуграундс" вмістили як мінімум удвічі більше вболівальників, ніж було зафіксовано в офіційних даних (5 281 глядач). Це допомогло напівпрофесійному клубу з невеликого міста зібрати кошти для майбутньої подорожі до України.
ПРО САМ МАТЧ:
"Колрейн": В. Хантер, Маккарді, Кемпбелл, Мюррей, А. Хантер, Пікок (к), Кінселла, Карлі, Холлідей, Данлоп, Ірвін.
"Динамо": Банніков, Щегольков, Соснихін, Турянчик, Островський, Сабо, В. Левченко, Базилевич, Серебряников, Біба (к), Хмельницький.
Голи: Карлі (66) - Біба (14, 52), Базилевич (34), Хмельницький (40), Серебряников (44, 63).
Киянам знадобилося трохи часу, щоб адаптуватися до гри своїх суперників, і перший гол в єврокубках для "Динамо" не змусив себе чекати. Його автором став капітан команди Андрій Біба, який завершив контратаку "біло-синіх" точним ударом на 14-й хвилині матчу. Через двадцять хвилин Олег Базилевич додав гол до свого рахунку, використавши навіс зі штрафного, який був наданий Віталієм Хмельницьким. До перерви також вдалося відзначитися самому Хмельницькому та Віктору Серебряникову. У другому таймі Андрій Біба та Віктор Серебряников додали ще по одному голу до свого рахунку.
Попри таку гольову активність "Динамо", важко сказати, що кияни абсолютно контролювали гру на полі. Господарі матчу з перших хвилин взяли ініціативу на себе. Очільник "Динамо" Віктор Маслов зауважив, що суперники відзначилися фізичною силою та здатністю грати в агресивному "англійському" стилі, але їм бракувало тактичної винахідливості. Вони вибирали практичний шлях, намагаючись просто надіслати м'яч в штрафний майданчик "Динамо", де їх центрфорварди намагалися відзначитися першими.
Після матчу Віктор Маслов попросив стримувати свої емоції та не забувати, що нападники "Колрейна" протягом всього поєдинку давали багато роботи обороні "Динамо" та голкіперу Віктору Баннікову, які своєю організованою та злагодженою грою внесли вагомий вклад у перемогу. Маслов сказав: "Ірландці атакують, а ми забиваємо. У мене склалося враження, що вони принципово не бажають грати на своїй половині поля".
Гра північноірландського клубу залишалася незмінною протягом усього матчу, і господарі продовжували грати в нападі та проривали своїх нападників. Один єдиний гол, який "Колрейн" зміг забити в заключній фазі гри, був результатом бойового духу та захисту свого престижу. Тоні Карлі випередив Віктора Баннікова у гольовому ривку та зумів проштовхнути м'яч у сітку.
Британський оглядач Гордон Маккензі підбив підсумки цього протистояння: "Різниця у класі в цьому матчі впадала в очі протягом усієї гри. За чисто футбольними якостями "Колрейн" був сортом нижче та жодного разу за всю гру (нехай хоча б в епізодах) не зміг перевищити або хоча б зрівнятися з киянами".
Матч-відповідь відбувся через шість днів та зібрав аншлаг у 52 тисячі глядачів на київському Центральному стадіоні, "Колрейн" було знову розгромлено з рахунком 4:0.
Саме київському "Динамо" тодішні футбольні керівники СРСР доручили "прорубати вікно в Європу". Із цим завданням команда впоралася сповна. Право виступати в Кубку володарів кубків, уперше серед радянських команд, динамівці отримали, завоювавши Кубок країни. У фіналі 1964 року вони з мінімальним відривом (1:0) перемогли "Крилья Совєтов" із Куйбишева.
"Ми вступаємо у змагання, умови яких, традиції, закулісна боротьба, специфічні тактичні прийоми, стратегічні принципи та багато іншого відомі нам лише теоретично, із чуток, - так прокоментував неординарну подію на сторінках тижневика "Футбол" наставник "Динамо" Віктор Маслов. - Нам доведеться освоювати всі деталі цього великого та нового для нас турнірного механізму. Завдання нелегке і, треба думати, не тільки спортивно-технічне. Зокрема, мабуть, зовсім по-іншому повинна бути поставлена футбольна розвідка, вивчення майбутніх суперників, як це прийнято в міжнародних турнірах подібного типу.
Одна з головних проблем, які постають зараз перед нами, - це перебудова тренувального процесу з таким розрахунком, щоб зберегти спортивну форму протягом чи не всього року. Що й казати, розіграш Кубка володарів кубків пристосований для країн, які розігрують свої чемпіонати в зимові місяці. Це ставить будь-яку нашу команду в несприятливе становище в порівнянні з більшістю суперників".
Попри вищезгадані труднощі, які були на той момент у клубу, "Динамо" згодом двічі ставало володарем Кубка кубків - у 1975 і 1986 роках - і виграло Суперкубок Європи в 1975-му.
Наступним суперником "біло-синіх" на цьому турнірі став норвезький "Русенборг", який наш клуб переміг (з рахунком 4:1 у Тронхеймі та 2:0 у Києві). Дебютний для себе виступ в Кубку Кубків команда завершила на стадії чвертьфіналу, де поступилася одному з найсильніших європейських клубів того періоду - шотландському "Селтіку" (0:3 у Глазго та 1:1 у Тбілісі).