ЄВРО U-21. Розбір турніру та символічна збірна.

У цій статті я хочу поділитись своїми думками щодо молодіжного Євро-2023.

У чотирьох главах постараюсь розповісти про загальне враження від цього турніру, розповім про головні сенсації та головні провали чемпіонату, висловлю думку щодо гри збірної України та виберу свою символічну збірну турніру.

• 1. Загальний огляд турніру та враження від нього

24-ий молодіжний чемпіонат з Європи відбувався у двох країнах - Румунії та Грузії, та був проведений на непоганому рівні, але така географічна віддаленість країн-господарок від організаторів не зовсім зрозуміла, оскільки, як на мене, у фіналі одна з команд мала перевагу, враховуючи, що Англія провела увесь турнір у Грузії і фінал відбувався у цій же країні, а іспанці після перемоги у півфіналі, мали ж одразу рейс з Бухаресту на Тбілісі та через два дні фінал. Та і сітка турніру була продумана таким чином, що дві групи грали у Грузії, а дві у Румунії і сітка плей-оффу була окремою для одних, та для інших. З точки зору логістики - все супер, але турнірного ажіотажу хотілось би більше. У півфіналі ми отримали дві пари, що грали між собою вже у групах, тому ми отримали на дві самобутні гри менше, ніж могли.

Але це моменти організації турніру, тепер більше до футболу.

Тут все виявилось дуже цікаво. З 16-ти команд на турнірі усі виглядали дуже пристойно та якісно. В усіх групах, крім групи, де виступала наша збірна, боротьба за вихід у плей-оф велась до останнього туру і усі команди не втрачали шансів на прохід далі. Цей факт свідчить про давно вже відоме висловлювання, «футбол навчились грати вже всюди». Можна і справді вважати, що молодіжне Євро чітко відображає роботу усього юнацької та молодіжної системи футболу в країні. Ні одна з команд не виглядала явним аутсайдером на футбольному полі (хоча на папері таких було багато). Хоча ,особисто мені, не дуже сподобалась збірна Румунії, навіть з підтримкою декількох десятків тисяч місцевих уболівальників кожної гри, команда виглядала місцями дуже слабко. Невпевнений, що ця команда могла би подолати кваліфікацію традиційним способом на цей чемпіонат Європи.

Чітко видно, наскільки якісно взялись за футбол у Англії. В останнє англійці були чемпіонами молодіжного Євро ще у 1984, а останні їх звитяги на цих турнірах - півфінали у 2007 та 2017 роках. На сьогоднішній день видно наскільки якісно проводиться робота з молодими гравцями, та наскільки чітко модель гри цієї команди співпадає з моделлю гри національної дорослої команди. Вибудована система, цілком можливо, принесе довгоочікувані звитяги і для головної команди їх країни. Молодіжне Євро є у здобутку британців. Фінал, дійсно, видався драматичним. Англія та Іспанія подарували справжній трилер від першої до останньої секунди гри, хоча і забили лише один м'яч на двох.

Але, відверто, футбол цієї команди ( та і команди Саутгейта) місцями дивитись вкрай важко. Сухий, прагматичний та прямолінійний британський стиль. Маючи величезну кількість суперкреативних та талановитих гравців, можна грати набагато цікавіший та видовищніший футбол. Уся гра зав’язувалась на агресивному пресингу від стартових хвилин та бажанням забити швидкий м’яч. Дуже часто, ведучи в рахунку по ходу зустрічі, британці могли більш ніж півгодини грати «по супернику», віддаючи йому ініціативу на футбольному полі та ледь не наглухо закриваючись на своїй частині поля (щось схоже було і у фіналі). Хоча, і Саутгейта за це критикували останній час, і особисто мені, вкрай не подобається стиль гри команди Лі Карслі (головний тренер молодіжки), але слід визнати, що це дає результат, а це є найголовнішим у професійному футболі. У шести іграх турніру у англійців 11 забитих та ЖОДНОГО!! пропущеного м'яча і цілком заслужений трофей. Усе інше - це теми для дискусійних розмов на кухні, або у пабі. Англійці дійсно молодці у побудові своєї системи розвитку молодих футболістів і побудові прагматичного та якісного стилю гри, що дає результат. Вони дійсно йдуть до своєї мрії - великого міжнародного трофею на дорослому рівні.

• 2. Сенсації та провали турніру. Відкриття серед гравців.

Дане Євро подарувало нам велику кількість цікавих матчів та баталій на футбольному полі. Серед них вистачало, як і сенсаційних виступів скромних за усіма показниками команд, так і повних фіаско від збірних з голосними іменами у складі.

Логічно, що головними сенсаціями стали збірні Ізраїлю та Грузії, що зустрілись у четвертьфіналі, де звання «головної сенсації турніру» у післяматчевій серії здобула збірна Ізраїлю. Слід трохи детальніше розкрити ці дві команди.

Ізраїль - яскравий приклад того, як стрімко можна розвинути футбол у своїй країні за короткий період часу. Більшість футбольних експертів сходиться у думці, що це покоління молодих гравців дозволить головній команді своєї країни у найближчому майбутньому, нарешті, кваліфікуватись на великий турнір. На Євро ізраїльтяни не виступали жодного разу, а на ЧС виступали лише одного разу, у 1970 році через азійську кваліфікацію. А от ця молода команда, менше місяця тому стала бронзовим призером Чемпіонату світу U-20 (попередньо висадивши у четвертьфіналі бразильців), та досягла умовної (разом з Україною) «бронзи» на Євро, та, як і ми відправиться на Олімпійські ігри у 2024 році. Велика частина гравців цієї команди на Євро виступала і на Чемпіонаті світу в Аргентині у червні цього року.

Якщо говорити, про стиль гри цієї команди, то можна чітко заявити, що молодіжна збірна Ізраїлю з футболу - це та команда, яка вміє терпіти і чекати. У команди дуже якісна оборона, та креативна і фізично сильна лінія нападу. Дуже впевнено ця збірна почуває себе у перехідних фазах, коли після перехоплення м’яча, проводить стрімкі контратаки, які нерідко призводять до забитих м’ячів. Суперники, банально, не встигають включитись у контрпресинг після втрати м’яча. Гравці у голубій формі одразу ж після перехоплення намагаються відрізати першу лінію пресингу суперника, не нехтуючи, навіть, лонгболами, враховуючи, що попереду є такий нападник, як Дор Тургеман, який по ходу турніру, як мені здалось, може зачепитись за будь-який м’яч, у будь-якій ситуації, якщо той, в радіусі 1-2 метрів від нього. Часто, саме його зачепляння дозволяли переходити ізраїльтянам від глухої оборони до позиційних атак. У їх складі, окрім вище згаданого Тургемана, я би виділив голкіпера Даніела Перетца, центрбека Гіла Гохена та абсолютного універсала атакуючого плану Оскара Глуха.

Дор Тургеман

Грузія

Грузія, на жаль, не змогла пройти у півфінал, хоча за грою виглядала більш близькою до голу, але 120 хвилин так і закінчились сухими 0:0. Господарі турніру змогли виграти «групу смерті» з Португалією (2:0), Бельгією (2:2, де горіли 2:0 після першого тайму), та Нідерландами (1:1). У кожному своєму матчі на турнірі грузини починали від оборони і давали супернику можливість насідати на свої ворота, але не завжди це призводило до якихось моментів біля їх воріт. І у кожній їх зустрічі по ходу гри ставався переломний момент, коли вони брали ініціативу у свої руки, та контролювали хід поєдинку (лише у дебютній грі з португальцями після двох забитих м’ячів наприкинці першого тайму, вони продовжили більше думати про оборону увесь другий тайм). На відмінну, від збірної Ізраїлю, грузини полюбляли і відносно затяжні позиційні атаки, де старались яскраво проявляти себе флангові гравці за рахунок індивідуальних дій. Технічна майстерність та індивідуальні дії притаманні усім гравцям атакувальної групи цієї команди. У ній я би виділив голкіпера «Валенсії» Ґіорґі Мамардашвілі, центрбека Сабу Сазонова, та двох цікавих «крайків» - добре відомого нам Ґіо Цітаішвілі, та Іраклі Азарові з «Црвеної Звєзди».

Що ж стосується провалів, то тут гегемони європейського футболу - Німеччина та Італія.

Німеччина

Німці та їх головна зірка - Юсуфа Мукоко з дортмундської «Борусії» потрапили під холодний душ, у всіх сеансах цього слова, у першій грі в Кутаїсі проти Ізраїлю. Під проливним дощем, на 3-ій хвилині гри саме зірковий нападник Бундесліги не реалізував пенальті (парирував вище згаданий Перетц). Згодом був гол ізрїльтян, вилучення у їх складі за рахунку 1:1 наприкінці першого тайму, і більше 45-ти хвилин у більшості, де представники Бундестім не змогли дотиснути представників Землі обітованої, попутно на 80-ій хвилині не реалізувавши другий одинадцятиметровий удар (знову Перетц був на висоті), на цей раз вже не Мукоко пробивав, а Нґамкам. Що ж стосується, Юсуфа, то він на 83-ій хвилині був замінений, другу гру проти Чехії (1:2) провів на лаві запасних, а на третю проти Англії взагалі не потрапив у заявку. Німцям відверто не вистачало реалізації своїх моментів, яких вистачало у кожній з ігор.

Італія

Італія з Сандро Тоналі та Руалем Белановою у складі теж не подавала груповий етап, здобувши лише одну перемогу у трьох матчів. Так, був чистий та незарахований м’яч у ворота Франції наприкінці зустрічі при рахунку 2:1 на користь останніх, та все ж, були два інших поєдинки, де треба було доводити своє реноме фаворитів цієї групи. У другому матчі проти Швейцарії та виграного першого тайму з рахунком 3:0, італійці розслабились та ледь не випустили перемогу зі своїх рук, на 55 хвилині рахунок вже був 3:2 і увесь подальший час була дуже напружена гра, що могла закінчитись у будь-чию сторону. У останній грі проти Норвегії, що програла два перших поєдинки , представники Апеннінського півострова нічого не змогли протиставити дисциплінованим скандинавам, пропустивши гол у середині другого тайму. Хоч і у паралельній грі Швейцарія «горіла» французам 1:4, але у плей-офф пішла саме вона. Італійцям же не вистачало, як на мене, психології та концентрації, саме через вони часто втрачали баланс на футбольному полі, вважаючи, що гра під повним їх контролем і забуваючи про багато інших аспектів гри, крім побудови своїх атак.

Гравці-відкриття

Для себе, я відкрив двох дуже талановитих та цікавих гравців нової хвилі на цьому Євро. Слід відзначити, що я не маю на увазі гравців, що вже виступають на серйозному рівні у своїх клубах, адже для цього молодіжного чемпіонату вони були якісними та готовими футболістами, на яких розраховували та яких знали і за межами їх рідних країн.

Оскар Глух

Перший з них - це вже вищезгаданий 19-річний Оскар Глух зі збірної Ізраїлю. Він взимку перебрався у зальцбургський «Ред Бул» з рідного чемпіонату та є там стабільним гравцем ротації. А ми усі знаємо, що іноді стається з гравцями цієї команди і де вони можуть опинитись.

Отож, як я писав вище, що цей юний футболіст є універсалом атакуючого плану, за час турніру при схемі 4-4-2 він грав і у центрі поля, і лівого вінгера, і одного з нападників, і ситуативно протягом гри міг закрити і правий фланг. Невисокий (170 см), володіючи обома ногами, шикарним баченням поля та виконанням стандартів Оскар є справжньою знахідкою у середині поля для будь-якого тренера. Він може виконувати роль як класичного «10-ого номера», так і крайнього вінгера, що не цурається чорної роботи на своїй половині поля. Вкрай обдарований футболіст, здатний однією передачею кардинально змінити ситуацію на футбольному полі. Можу лише побажати йому повторити долю найкращих з гравців, хто виступав за його чинний клуб.

Максім де Кюйпер

Друге відкриття серед гравців для мене - це лівий захисник збірної Бельгії - Максім де Кюйпер. Минулий сезон на правах оренди він провів у Вестерло, що закінчив сезон у середині таблиці бельгійської Ліги Про. Там він був незамінним гравцем основи. Але його контракт належить «Брюге» і я думаю, що після цього сезону чинний чемпіон мав би дати шанс 22-річному бельгійцю проявити себе повноцінно у складі рідного клубу.

Перше, що кидається в очі, то це технічні навички даного гравця та його уміння розпоряджатись м’ячем. У поєднанні з шикарним володінням тілом та футбольним інтелектом вони роблять де Кюйпера дуже спонтанним та непередбачуваним з м’ячем. Його виконання подач при стандартах - зайвий раз підтверджує шикарну техніку цього виконавця. Його ліва нога практично завжди (принаймі по тим іграм, що бачив я) адресує м’яч у ті зони, де партнерам потрібно лише підставити якусь частину свого тіла, щоб переправити м’яч у ворота. Ще одна його характеристика, як гравця, то це те, що його усюди багато. Він підключається в атаку, він відпрацьовує у своїй зоні при захисті, при перехідних фазах він практично завжди є відкритим для своїх партнерів, що перехопили м’яч та готовий розвивати свою атаку. Можливо, справа у тактичній побудові збірної Бельгії на цьому турнірі, але Макс витримував шикарний баланс на своєму фланзі протягом усіх ігор, навіть при регулярних підключень до атак, не даючи жодного шансу створити небезпеку зі своєї зони.

За цей чемпіонат, вкрай невдалий для бельгійців, у нього один гол, одна гольова передача та жовта картка.

Взагалі, у бельгійців дуже багато класних гравців на цьому Євро було у складі, дуже сильних індивідуально. Але з загального плану здавалось, що ця команда вкрай не зіграна. Вони були однією з найкреативніших команд на цьому Євро, але багато лишньої спонтанності, що не давала чітко довести до кінця задумане в атаках і пасивна гра деяких гравців на оборону, призвели до наступного результату - дві нічиї, поразка і останнє місце в групі з Грузією, Португалією та Нідерландами.

• 3. Збірна України
• This page contains the following errors:error on line 1 at column 17: Opening and ending tag mismatch: br line 1 and b Below is a rendering of the page up to the first error.

Добираюсь до самого смачного та цікавого!

Хочеться в першу чергу подякувати усім причасним до виступу нашої збірної на цьому чемпіонаті Європи - від головного тренера команди, тренерського штабу, гравців до обслуговуючого персоналу усієї збірної, ну і звісно тих, завдяки тим, кому цей виступ був взагалі можливим - людям, що зберігають наш спокій та охороняють нашу країну від окупантів на передовій. Низький Вам уклін - і тим хто зараз бореться у строю, і тим хто в тилу, і тим, хто вже хто на щиті…

Виступ збірної залишив лише приємні враження - крута команда, що готова грати у сучасний та цікавий футбол. Ігри, що можна дивитись з величезним захопленням і розуміти, що нове покоління гравців не просто вміє боротись, але технічно, інтелектуально та ментально нічим не уступає гравцям провідних футбольних держав Європи. Усі українці, що слідкували за командою Руслана Ротаня протягом турніру, я впевнений, отримали задоволення від гри нашої команди. Звичайно ж, мова про справжніх уболівальників, а не тих хто дивиться матчі національних команд, щоб «погнилити».

З сильних сторін нашої команди я би виділив - трикутник у середині поля - Бражко, Бондаренко, Судаков. За середину поля у головній команді країни можна бути спокійним у найближчому, адже зміна є достойна. На фоні креативних та створюючих гравців «Шахтаря», Бражко дуже надійно діяв у опорній зоні, іноді сідаючи на позицію центрального захисника, незабуваючи про шикарні розрізні передачі в позиційних атаках.


Виділив би по турніру і Максима Таловєрова - шикарний центрбек нашої збірної. Фізично сильний, не поступливий у боротьбі, якісно грає у ситуаціях 1х1, гарно читає гру на перехопленнях та володіє непоганим баченням поля для розвитку атаки своєї команди. Я думаю, що празька «Славія», куди він повертається з оренди з Австрії дасть можливість Максиму себе реалізувати у цій команді, і я, думаю, що цей гравець сповна скористається своїм шансом. А, можливо, минаючи «Славію», піде на підвищення, адже чутки вже ходять. Хоча як на мене, його перехід цим літом малоймовірний.

Максим Таловєров

Важка поразка 1:5 від іспанців у півфіналі не відображала дійсності на полі. Так, ми через великі розриви давали дуже багато простору перед своєю штрафною, звідки і прилетіли 3 з 5 м'ячів у наші ворота. Іспанці, відверто, реалізували усі свої можливості, та і виконання ударів від гравців було на космічному рівні (хоча і часу виконати удар було достатньо)! У той же час, на своїй половині поля вони діяли бездоганно у своїй компактності, відходячи місцями усією командою за лінію м’яча, щоб перекрити усі зони та не створити розривів між лініями для просування м’яча до їх воріт. Треба віддати належне, що і ми теж непогано атакували і знаходили час від часу ці можливості для взяття воріт, але не завжди доводили їх до логічного завершення. Десь банально не вистачало майстерності, а десь на висоті був їх кіпер. Все-таки, у позиційному футболі тягатися проти Іспанії - справа важка, але ми продемонстрували, що можемо, хочемо і будемо це робити надалі.

Далі про нашу збірну на позитиві, згадаючи фантастичну гру проти Франції. На відмінну від «тактичної війни» проти Фурії Рохи, у матчі з Ле Бльо багато що вирішили індивідуальні дії гравців обох команд. У першому таймі французи могли нас дуже швидко «поховати» за рахунок сольних проходів та індивідуальних дій окремих гравців (Черкі, Барколя, Гуїрі), але і наша команда змогла заробити пенальті та забити другий м’яч завдяки генію Михайла Мудрика та його майстерності. У другому таймі все знову звелось до індивідуальних дій. Наші захисники просто не давали себе обігрувати 1х1 (зокрема дуже класно читав гру та діяв при обороні вищезгаданий Таловєров), цим самим змушуючи французів нервувати. І наш третій м’яч прийшов через індивідуальні дії Назаренка та Бондаренка. Багато хто говорив після нашої перемоги про те, що ми зібрали найкращих гравців цього покоління, що вже грають у національній збірній, а французи привезли дійсно молодняк, який десь там далеко від головної команди. Але єдиний факт, шо говорить сам за себе - загальна вартість складу збірної України, згідно Трасфермаркет, - 117млн € (при чому 50 з них це вартість Мудрика), і вартість складу французів - 400+млн €. Вот власне і всі відповіді.

Ну і пару слів за Михайла Мудрика. Куди ж без нього;)

Дуже класно, що він повернувся у стрій на стадію плей-офф, та допоміг своєю майстерністю пройти до півфіналу, та і у самому півфіналі він виглядав круто, але лише у першій половині гри. Тут і є оце «але», яке кидається в очі будь-якому вболівальнику. Михайло у двох цих поєдинках був помітним на полі лише протягом перших таймів, і, на мою думку, це яскрава риса, що не дає розкрити себе на максимум, як гравця топ рівня. Велика кількість відрізків, де Мудрик просто нестримний та домінує у кожній ситуації, коли м’яч у нього, і коли допомагає перехоплювати м'яч на своїй частині поля, але на фоні цього, є великі відрізки часу, коли його абсолютно не видно на футбольному полі в активних діях з м'ячем (хоча по самовіддачі питань немає жодних). Хай там як, але я бажаю, щоб у новому сезоні Михайло зміг віднайти цю «стабільність на 90 хвилин», та зі своїм талантом і працездатністю перейти у розряд футболістів топ-рівня світового футболу.

• 4. Символічна збірна

Вишенька на цьому торті - символічна збірна цього турніру. Тут я вибрав гравців, які на мою думку, найкраще себе проявили на цьому турнірі і найяскравіше запам'ятались саме мені.

Воротар - Джеймс Трефорд (Англія, Болтон-МанСіті) - кіпер, що не пропустив жодного м'яча на турнірі, діяв місцями вкрай бездоганно (чого тільки вартує подвійний сейв з пенальті у фіналі на 90+6 хвилині), саме він подарував довгоочікуваний трофей англійській команді. У своїй манері гри дуже нагадує головного англійського воротаря на сьогодні - Пікфорфа.

Лівий захисник - Хуан Міранда (Іспанія\Бетіс) - провів стабільний турнір, будучи однаково корисним, що в атаці, що у обороні, лівий фланг іспанської команди на цьому турнірі питань не виникав. Щоправда, у фіналі Джейм Палмер з англійської збірної трохи поїв нерви Міранді, та все ж клас та майсетрність Хуана протягом турніру питань не викликала.

Центрбеки - Гіл Гохен (Ізраїль\Ашход) та Леві Колвіл (Англія\Брайтон-Челсі) - перший з двох захисників символічної збірної був ключовим для своєї команди, саме він здійснював левову частку перехоплень своєї команди позаду та розвивав стрімкі виходи ізраїльтян у атаку. А другий, разом зі своїм напарником по збірній у центрі захисту стали символом британської команди на цьому турнірі. Леві Колвіл та Тейлор Харвуд-Беліс - ключові дійові особи команди-чемпіона. Перевагу у своїй збірній віддаю першому, оскільки його перформанс у фіналі дозволив вибороти цей титул. Враховуючи, невелику креативність дій у атаці від британців, перші паси від центрбеків були ключовими у побудові атак чемпіона.

Правий захисник- Джеймс Гарнер (Англія\Евертон) - виглядав найбільш стабільним правим захисником цього турніру, без яскравих перформансів та повних фіаско. Чітко виконував свою роль на правому фланзі захисту, здійснюючи час від часу вилазки на чужу половину поля, задля кросів з флангу.

Опороний півзахисник - Антоніо Бланко (Іспанія\Депортіво Алавес-Реал Мадрид) - універсальний опорник іспанської збірної виглядав на турнірі дуже пристойно, виконуючи різноманітні ролі зі своїм партнером Алексом Баеною, часто доповнюючи один одного. Гарно читає гру на перехопленнях, має гарне бачення поля та класний у підключеннях в атаку.

Центральні півзахисники - Георгій Судаков (УКРАЇНА\Шахтар) та Раян Черкі (Франція\Ліон) -тут я вибрав двох, на мою думку, найкреативніших футболістів цього Євро, які відчували себе як риба у воді в середині поля. Судаков з його неймовірним баченням поля, передачею та відчуттям моменту та Раян Черкі з його дриблінгом, технікою та здітністю творити справжні чудеса.

Лівий нападник - Ентоні Гордон (Англія\Ньюкасл) - найкращий гравець Євро за версією УЄФА виглядав дійсно пристойно, оскільки англійці зробили ставку на індивідуальні дії, здібності Ентоні Гордона були просто родзинкою на торті цієї збірної. Дуже часто його дії створювали різницю на футбольному полі, та нерідко призводили до стандартів, з яких британці забивали важливі голи.

Правий нападник - Бредлі Барколя (Франція\Ліон) - справжній чарівник цього Євро. Коли м'яч знаходився у його ногах одразу ж очікував чогось магічного. Дуже непередбачуваний та мега креативний гравець з космічним потенціалом.

Центрфорвард - Абель Руїс (Іспанія\Брага) - один з головних "невдах" цього Євро. Спочтаку заробив, а потім не реалізував пенальті у компенсований час у фіналі. Але все ж, який він крутий і різноплановий форвард, що може діяти як з глибини, та як і "наконечник". 3 голи та дві гольові передачі у шести іграх турніру.

Тренер турніру - Лі Карслі (Англія) - тут без зайвих слів, просто "браво"!!!