Чому в Евертона все так погано. І до чого тут власник

Цього сезону в АПЛ вималювався один тренд, до якого долучилася більшість команд чемпіонату – це відставка головного тренера посеред сезону через незадовільні результати. Не оминула ця доля й Френка Лемпарда, який починав чемпіонат у статусі менеджера Евертона, але склав свої повноваження вже 23 січня. Керівництву «ірисок» було достатньо двадцяти зіграних матчів у рамках цієї кампанії АПЛ, щоб побачити профнепридатність англійця.

Але то було ще взимку. Тому давайте трохи відмотаємо час вперед, бо на дворі вже травень. Мерсисайдців майже три з половиною місяці тренує Шон Дайч, відомий як «суровий британський мужик», який ставить своїм командам «суровий британський футбол, як у свій час то було з Бернлі, чи з Вотфордом. Але «іриски» при ньому відіграли чотирнадцять матчів, набрали чотирнадцять балів та за чотири тури до кінця вирішують задачу збереження прописки у вищій лізі. І це дійсно прикра ситуація, бо Евертон є одним за найстаріших англійських футбольних клубів, вигравшим дев’ять чемпіонств, з чудовим стадіоном, класною академією та великою армією прихильників далеко за межами старої-доброї Англії.

І, якщо чесно, шансів не так вже й багато. Бо на носі виїзд до Брайтона, який при Де Дзербі проводить фантастичний сезон і мчить до першого в історії потрапляння до єврокубків. Потім Евертон чекає перевірка на «Гудісоні» проти ще нічого не вирішившиго у перегонах з Арсеналом Манчестер Сіті. Після цього команда вирушає у гості до непоступливого Вулвергемптона Хулена Лопетегі, а вже через вісім днів прийматиме вдома Борнмут, який за останній місяць набрав дванадцять балів з п’ятнадцяти можливих.

Взагалі, Евертон цього сезону – це якась тотальна безвихідність. Причому почалось все це ще влітку, коли команда з Ліверпуля продала за 50 мільйонів фунтів свій головний актив – у Тотенгем приїхав бразилець Рішарлісон. Потім на зборах травмувався Кальверт-Льюїн, один з найкращих бомбардирів команди останніх років, який на той час був хіба не єдиною надією «синіх» попереду, але вперше на полі з’явився лише у жовтні, вийшовши на заміну у програному матчі проти Манчестер Юнайтед. Далі був ще ряд травм різного ступеню важкості, які не дозволяли Лемпарду випускати на поле кращих бійців. Наприклад, Єєрі Міна, центральний захисник, який спочатку не вилазив з лазарету, а тепер через це зовсім втратив місце у основному складі. Ще є Абдулає Дукуре, незамінний гравець центра поля, який після пошкодження та занадто довгого набору ігрової форми стабільно почав грати лише у другій половині сезону. Був такий хлопчина як Бен Годфрі, що через проблеми зі здоров’ям вийшов на поле тільки під Різдво та Ендрос Таунсенд, який не грає ще з минулого сезону.

Напевно, неправильно списувати все на травми, але не ними єдиними. Поговоримо про Френка Лемпарда, легенду Челсі, який прийняв команду у лютому 2022, змінивши на посаді тренера Евертона не аби кого, а самого Рафу Бенітеса. Початок у «найрозумнішого футболіста світу», м’яко кажучи, не задався – «іриски» програли у п’яти матчах АПЛ з шести, обігравши лише скромний Лідс. І вже тоді керівництво почало задумуватись, чи правильно вони зробили, замінивши переможця Ліги Чемпіонів на людину, яка була звільнена з Челсі через незадовільні результати, в тому числі через «занадто обережний футбол, погану адаптацію новачків та невміння вбудовувати їх у систему команди».

Але на весні «синіх» нарешті прорвало. Вони перемогли п’ять разів у чотирнадцяти турах, відірвавшись від зони вильоту на чотири пункти, що гарантувало їм як мінімум ще один сезон в еліті. На який, до речі, у вболівальників були великі надії, та які зовсім не виправдалися. Стартувала команда з чотирьох нічиїх та двох поразок, відчувши смак перемоги лише у сьомому турі. І в цьому є пряма заслуга тренера. Здається, фінал Чемпіоншипу так і залишиться для нього піком тренерської кар’єри. Бо Френкі не є гнучким тренером, не є тренером з іноваційними ідеями, та не є тим, хто може вивести команду з кризи, що можна було побачити за рік тренерства англійця у синій частині Ліверпуля. Навіть дивлячись на Лемпса, який стоїть у тренерській зоні під час матчу, можна побачити у його очах не жагу до перемоги, а розгубленість і нерозуміння як можна виправити поточну ситуацію.

Тому на порятунок Евертона покликали Шона Дайча, людину з авторитетом, яка зарекомендувала себе як того, хто знає про оборону все і може за короткий проміжок часу зробити з набору гравців серйозну банду. І банда дійсно була серйозна, в перший час. «Іриски» розжилися шістьма балами в трьох перших матчах, сенсаційно обігравши Арсенал у першому ж поєдинку з Дайчем на чолі. Але на цьому подвиги закінчилися, бо в наступних одинадцяти турах вболівальники Евертона мали змогу відсвяткувати лише одну перемогу – мінімально був обіграний Брентфорд. Треба розуміти, що Шон не є сучасним тренером, не є тим, хто здатен вивести команду на принципово інший рівень. Напевно, він навіть не є тим, хто буде готувати команду до першої гри наступного сезону, у якій лізі вона б не відбувалась.

І на десерт, про керівництво Евертона, без якого, з високою часткою ймовірності, ми з вами не побачили б плавне згасання одного з найбільших футбольних брендів Англії. Треба знати всього одне ім’я – Фарад Моширі, британський бізнесмен іранського походження, який прийшов до ліверпульского клуба ще у 2016. Саме під його керівництвом Евертон змінює тренерів як рукавички, проводить невдалі трансферні кампанії та просто деградує, пройшовши шлях від команди, яка веде боротьбу за потрапляння до єврокубків до команди, яка наступного року може приміряти на свою форму нашивки з Чемпіоншипа. Вишенкою на торті стали 265 мільйонів боргу клубу, які стали можливі саме при його правлінні и які Фарад не збирається гасити, маючи стійке бажання просто позбавитись від поганого активу.

Маємо надію, що Евертон у найближчий час поверне собі звання міцного середняка та продовжить давати бій англійським грандам, а допоки будемо сподіватись, що у чотирьох фіналах, які команді залишається зіграти у цьому сезоні, вона не зганьбиться та покаже себе у всій красі. А Шон Дайч додасть до свого резюме ще один рядок – «зберіг прописку в АПЛ для Евертона».