Алкофутбол або як зламати кар'єру за одну ніч

Знайомтесь — Стєпан Ламза. Народився 23 січня 1940 року у невеличкому місті Сисак, що у Центральній Хорватії.

Почав дорослу кар'єру в місцевому клубі «Сегеста», до головної команди якого його стали залучати у віці 16 років. Виступав на позиції півзахисника. В команді він провів всього 2 роки, після чого перейшов до складу мариборського «Браніка» (клуб-предтеча сучасного «Марибора» — так-так, того самого «Марибора», який у сезоні 1999/00 обіграв з рахунком 0:1 у першому матчі першого групового етапу Ліги чемпіонів київське «Динамо» з Головком, Шацьких, Гусіним, Ребровим, Ващуком та багатьма іншими легендарними для українського футболу гравцями).

Команды, которые мы не забудем. Киевское «Динамо» 1997-1999

Запрошення до «Динамо» (Загреб)

Саме в «Браніку» його талант помітив наставник «Динамо» (Загреб) Мартон Букови (легендарний угорський тренер, вважається одним із батьків схеми 4-2-4) та запросив двадцятирічного гравця до своєї команди. У 1960 році він підписав контракт з «синіми».

Ламза став важливим гравцем для команди. За період з 1962 по 1967 рік можна вважати найкращим у його кар'єрі. Судіть самі — за ці 5 років динамівці:

• двічі здобули перемогу у Кубку Югославії
• двічі дійшли до фіналу у тому ж таки Кубку Югославії
• двічі здобули срібло чемпіонату Югославії
• двічі посіли третє місце у чемпіонаті Югославії
• у розіграші Кубку ярмарків сезону 1962/63 переграли «Порту» (1:2, тут і далі рахунки за сумою двох матчів), «Юніон» (Сент-Жилуаз) (5:4), впевнено розібралися з мюнхенською «Баварією» (4:1) і «Ференцварошем» (1:3), дійшовши до фіналу. У двоматчевому фіналі сильнішою виявилася «Валенсія», яка й здобула трофей, двічі перемігши загребців (1:2, 2:0).

Можливо, та команда могла б підкорити значно більші висоти, якби гравці були більшими професіоналами, але спосіб життя футболістів подобався шанувальникам «Динамо» навіть більше, ніж здобуті титули.

Окрім того, у 1963 році Ламза отримав дебютний виклик до складу збірної Югославії на товариський матч проти збірної Румунії. За цей період у футболці збірної Стєпан зіграв 7 матчів, з яких 5 повністю провів на полі, ще у 2 матчах відіграв по тайму. Щоправда, голами на міжнародному рівні не відзначився. Багато хто вважає, що гравець заслуговував на більшу кількість матчів у збірній, однак у ті часи гравців з хорватських клубів неохоче викликали до національної збірної Югославії.

Втім, з мемуарів самого Ламзи виходить, що він сам не горів бажанням виступати за національну збірну:

"Там були деякі речі, які мені не подобалися, — пояснює він. — Кілька разів я придумував причину, щоб не їхати в збірну, а одного разу навіть навмисне травмувався, щоб мене відправили назад в Загреб. Мені не подобалося бути частиною тієї команди, я б волів краще грати з друзями в дир-дир".

Життя поза футбольним полем

Варто трохи більше зупинитися на позафутбольній стороні життя як самого Ламзи, так і всього «Динамо» (Загреб) того часу. Ту команду відрізняла не тільки яскрава гра на полі, але й не менш яскравий спосіб життя. Містянам подобалося, що гравці їх команди не тільки добре вміють грати у футбол, але й не менш добре вміють відпочивати у барах та ресторанах Загреба.

Ламза одразу набув репутації головного гуляки команди, оскільки міг випити більше за всіх. Після поразки 1:5 від «Барселони» на «Камп Ноу» в першому матчі, на «Максимирі» він з'явився в роздягальні за десять хвилин до початку гри. Його мало не побили. Пізніше Ламза згадував, що почав пити з товаришем по команді в обід, у день гри. В якийсь момент товариш пішов, а Ламза, вийшовши з кафе, знайшов його сплячим на вулиці й залишився сидіти біля нього.

Ця ситуація швидко облетіла усе місто й стала каталізатором для нових чуток про Ламзу. Загребом ходили "горбилі" про те, що він випиває два чи три літри міцного алкоголю перед матчем, ховається в підвалі свого улюбленого бару, коли з «Динамо» відправляють когось, щоб притягти його на тренування. Одного разу він так напився перед грою, що не розумів, де він і проти кого грає , хоча це був матч проти «Црвени Звезди» на бєлградській «Маракані».

Для Ламзи футбол був забавкою, хобі. І він всіляко показував це на полі – він поводив себе грайливо й безтурботно, що відразу ж зробило його улюбленцем публіки. Звичайно, він не завжди грав п'яним (як казав пізніше сам Стєпан "інколи — з похмілля"), але за сьогоднішніми мірками він вважався би кінченим алкоголіком, якому конче необхідно пройти курс лікування.

У «Динамо» ж терпіли всі його витівки, чого, можливо, не варто було робити. Проте в Загребі боялися, що в іншому випадку настане день, коли Ламза з’явиться в складі конкурентів.

Головний сезон у кар'єрі

Нарешті ми дійшли до сезону 1966/67 — цей сезон, безперечно, став ключовою точкою у кар'єрі хорвата. Отже, у чемпіонаті «Динамо» посіло друге місце, відпустивши на два очки вперед «Сараєво». Трохи детальніше пропоную зупинитися на виступі команди у Кубку ярмарків:

• у першому ж раунді динамівці обмінялися перемогами з «Спартаком» (Брно) — за сумою двох матчів рахунок був 2:2, але югославська команда пройшла далі після того, як виграла підкидання монетки. За переказами, хорвати почали святкувати перемогу ще до того, як монетка впала на поле.
• у другому раунді загребці перемогли шотландський «Данфермлін Атлетік», завдяки правилу виїзного голу (2:4 в гостях, 2:0 вдома)
• у третьому раунді зі скрипом пройшли румунських «тезок» — «Динамо» (Плоешті) з загальним рахунком 1:0

У півфіналі містянам (так, не тільки у «Манчестер Сіті» є таке прізвисько) протистояв франкфуртський «Айнтрахт», який в домашньому матчі, здавалося б, не залишив «Динамо» шансів, впевнено перемігши 3:0.

14 червня 1967 року відбувся матч-відповідь 1/2 фіналу між командами. В основний час матчу динамівці забили тричі, а у екстра-таймах добили команду з ФРН, забивши й четвертий гол.

Свято, що переросло у похорон кар'єри

Одразу після завершення матчу Ламза підписав контракт з льєзьким «Стандартом», який заплатив за футболіста 288 тисяч доларів, що було великою сумою на той час (для кращого розуміння — у тому ж 1967 році за перехід Гаральда Нільсена «Інтернаціонале» заплатив «Болоньї» 300 тисяч доларів, встановивши новий трансферний рекорд. Попередній був встановлений у 1963 році й складав 230 тисяч - саме таку суму виклала «Рома» «Мантові» за бразильського італійця Анджело Сормані).

Після цього Стєпан разом з командою поїхав до готелю святкувати вихід до фіналу. Прокинувшись наступного ранку, футболіст вирішив продовжити свято, спустився в бар готелю й знову почав пити. Коли прокинулися інші гравці «Динамо», півзахисник лежав п'яний у вестибюлі.

Один з функціонерів клубу, Карло Жагар, наказав працівниці готелю відвести його до номеру, щоб інші гості готелю не бачили гравця в такому стані. Працівниця готелю відвела його до кімнати, зачинивши двері на замок. Через якийсь час Ламза прокинувся, й, досі перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спробував вийти з кімнати. Зрозумівши, що двері зачинено ззовні, він вийшов на балкон, де підслизнувся і впав, ударившись плечем об стілець і правою стороною голови об бетонну підлогу.

Після цього його доставили до лікарні, де у гравця було діагностовано важкий перелом кісток черепа, пошкодження нервового центру і вестибулярного апарату. За перебігом фінальних матчів проти «Лідса» півзахисник стежив з лікарняного ліжка, слухаючи радіотрансляцію. За сумою двох матчів загребці здобули перемогу 2:0 і стали переможцями турніру.

У підсумку «Стандарт» відмовився виконувати умови контракту перед гравцем, який рік мав провести у лікарні. Після року відновлення Ламза повернувся до футболу, однак легендарний югославський футболіст, а на той момент, новий тренер «Динамо» Івіца Горват не бачив його у складі команди.

Спроба повернутися до футболу і матч проти Еусебіу

Сезони 1968/69 і 1969/70 Стєпан провів в оренді за «Рієку» і «Загреб» відповідно, зігравши сумарно всього 9 матчів чемпіонату та забивши 2 голи.

21 квітня 1970 року Ламза востаннє вийшов на поле у футболці загребського «Динамо», взявши участь у прощальному матчі проти «Бенфіки» з її головною зіркою - Еусебіу. Таким чином клуб вирішив віддячити півзахиснику за його внесок у команду. Хорвати виграли той матч з рахунком 2:0, дебютний гол у матчі забив саме Стєпан.

В сезоні 1970/71 футболіст виступав за клуб французької Ліги 2 «Шатору» (втім, навіть там він зіграв всього лише 9 матчів, відзначившись 1 голом).

У 1972 році його запросив нижчоліговий австралійський клуб «Кроація Мельбурн», заснований прихильниками режиму усташів, що емігрували до Австралії наприкінці Другої світової війни, рятуючись від правосуддя за колабораціонізм з Третім Райхом.

В цьому ж році Ламза оголосив про завершення кар'єри гравця.

Подальше життя

На початку 1990-х років представник керівництва «Динамо» Здравко Мамич (у 2009 році до нього позивався майбутній «гірник» Едуардо за контракт, згідно з яким родині Мамича належало 50% від кожної зарплатні гравця; у 2018 році був засуджений за викрадання понад 15 мільйонів євро з «Динамо» та виведенні з державного бюджету понад 1,2 мільйона євро несплачених податків, але втік до Боснії та Герцеговини) запропонував Ламзі посаду скаута в клубі, оскільки колишній гравець жив на пенсію, яка складала близько 200 євро.

Главный тренер «Динамо Загреб» получил срок. А его брат назвал Модрича и Ловрена соучастниками

Пізніше Ламза розповідав, що Лука Модрич схожий на нього за статурою та стилем гри.

12 січня 2022 року, у віці 81 року, Стєпан Ламза помер.

Хтозна, чого б ще зміг досягти хорватський футболіст у своїй кар'єрі, якби не мав проблем з алкоголем, але для фанатів загребського «Динамо» він однозначно вважається однією з легенд клубу.