Виграти домашній чемпіонат в ТОП-5 стало важче, ніж 20 років тому. В цьому краса і потворність водночас.

Складається враження, що переможців найкращих євпропейських футбольних чемпіонатів ми знаємо раніше, ніж ті чемпіонати закінчуються. І чемпіони ті зазвичай одні і ті ж, до яких звикли в кожній країні. Правда це чи просто стереотип, який виник чомусь - розібратися напевне важко. Чи ні?

Ідея цього матеріалу виникла в мене доволі давно, але я однозначно не знав, як її реалізувати. Ну і більше того, не оволодів інструментарієм і підходами, які можуть допомогти для такого роду дослідження. Одним з варіантів, від яких я міг би відштовхнутись, є матеріал Майкла Кокса на The Athletic “How can we make Europe’s big leagues more competitive?”

Але цей матеріал зʼявився менше ніж за місяць до початку повномасштабного вторгнення росії на нашу рідну землю, і думки якось зовсім не про футбол.

Але останні місяці я навчався на програмі “Google Data Analysis”, яка в ідеалі має дати можливість для старту як аналітика даних. Буквально тиждень назад програма завершилась, і я мав би підготувати “Case study” для свого портфоліо, яке при можливості показувати роботодавцям. Звісно, цей кейс навряд чи можна вважати серйозним дослідженням, але він має показати напрямок думок. Як варіант можна взяти дві вигадані історії і два вигадані datasets для проведення дослідження, які пропонує Google. А можна піти більш складним шляхом - взяти свій варіант. Я вибрав друге.

Оскільки з роботою зараз важко, щоб відразу знайти якесь тестове завдання, та і досвіду обмаль, а думки зазвичай зайняті не найкращими речами, я вирішив поєднати приємне з корисним. Тут якраз і знадобилась стаття, яка згадана раніше, для орієнтиру, за що можна зачепитись. І деякі метрики я дійсно взяв за основу, але значно розширив їх. Часові рамки змінив, про що розповім далі разом з поясненням підходу.

Загалом це мав би бути бути набір даних, декілька графіків чи візуалізацій (в залежності від того, що саме це мало показувати), ну і коротенька презентація. Але, схоже, процес вийшов з-під контролю.

Контекст

Стаття Майкла Кокса, на яку я посилаюсь, була написана в січні 2022 року. На той момент було вже майже очевидно, що Чемпіонат Німеччини виграє “Байерн”, або як більш для нас звично - мюнхенська Баварія (і далі так будемо називати). Чемпіонат Франції був майже в кишені в ПСЖ, було також дуже схоже, що чемпіонат Іспанії матиме за переможця мадридський Реал. І це в принципі стало реальністю. Манчестер Сіті тоді вважався фаворитом АПЛ, він також став переможцем, тільки до останнього на першість претендував Ліверпуль. Єдиний прогноз не збувся - лідер першості Італії, Серії А, Інтер, який мав перевагу над суперниками взимку, допустив погану форму і втратив лідерство - чемпіоном став Мілан.

І автор в своїй статті задавався питанням та пропонував варіанти, як зробити так, щоб переможець чемпіонату в ТОП-5 не був відомий ще всередині сезону, коли лідер все підготував для майбутньої коронації і займається іншими питаннями.

Але почнемо з самого початку. Чому ми беремо ТОП-5 ліг в Європі, думаю, зрозуміло - це найбільш сильні чемпіонати, які зазвичай представляють найкращі і найбагатші клуби. І самі ці ліги заробляють найбільше за трансляції своїх матчів по світу - але і навіть між них є певна різниця. Гроші, які отримує англійська АПЛ і французька Ліга 1 - мʼяко кажучи, відрізняються, адже саме турнір з Туманного Альбіону являється найбільш дорогим.

Далі в гру вводимо Лігу Чемпіонів - преміум-турнір, в якому приймають участь по 4 найкращі команди попереднього сезону в ТОП-5 лігах, плюс кращі команди з менш статусних ліг (ну або ті, кому пощастить продертись крізь попередні раунди в груповий турнір). З 2001 року по 2022 рік в ½ фіналу Ліги чемпіонів з можливих 88 місць представники ТОП-5 забрали 85 - тільки три команди з інших ліг Європи з цього часу побували на цьому етапі, і тільки одна з них виграла турнір.

Але яке це має значення до конкуренції в лігах, і чи має взагалі? Це ми і спробуємо вияснити.

Але спочатку декілька слів про те, з чого почалась дана розвідка.

Навіщо в футболі конкуренція

Варто почати з того, що насамперед футбол - це змагальний вид спорту, де важливо перемогти суперника. Звісно, що різні філософії гри сповідують не тільки і не стільки перемогу, як якість і красу футболу, але це питання все-таки субʼєктивні. А обʼєктивними даними являються кількість забитих і пропущених мʼячів, кількість набраних балів, місце в підсумковій турнірній таблиці. А ще завойовані трофеї - те, про що завжди мріють прихильники чи не кожного клубу. Звісно, можна бути Тоттенхемом і радіти участі в Лізі чемпіонів, згадуючи останній трофей в 2008-му році - але я впевнений на 100%, що прихильники цього славетного клубу проміняли б 2 участі в Лізі чемпіонів на хоча б один Кубок Футбольної Асоціації.

Отже, що ми маємо в підсумку? В турнірах, які називаються лігами, в ТОП чемпіонатах протягом сезону 18 або 20 клубів грають по 2 між собою, вдома і на виїзді по розкладу протягом сезону, який розпочинається зазвичай в кінці літа і закінчується в кінці весни наступного року. За перемогу клуб здобуває 3 бали, за нічию - обидва суперники мають по 1 балу, якщо програли - то 0. Хто в підсумку набере найбільше балів - той і чемпіон.

В Лігу чемпіонів вже давненько потрапляє не тільки чемпіон (в принципі, заради найсильніших ліг і придумали Лігу чемпіонів в схожому форматі до нинішнього).

Але бути чемпіоном не тільки престижно - це і більша популярність клубного бренду, і більший заробіток за підсумками чемпіонату, і можливість запрошувати кращих гравців чи менеджерів (адже для топ-футболістів важливі не завжди тільки гроші, а і можливість здобувати трофеї в статусному клубі). Та і звичайному вболівальнику цікавіше дивитись чемпіонат, якщо він не знає підсумок ще на середині дистанції (звісно, якщо він не підтримує того, хто фаворит).

Разом з тим, останнім часом футбольні клуби часто оцінюють як корпорації - скільки заробив, скільки витратив, трансфери і так далі. Та це не завжди коректно, точніше це частина правди - загальний тренд йде до того, що клуби мають бути фінансово незалежні від вливань зовні від багатого власника, наприклад. Та одночасно з цим клуби грають велику роль як соціальні проєкти, і розглядати їх суто як корпорації не зовсім вірно. Тому що, наприклад, рівні доходів різні - футбол являється бізнесом, на якому одиниці можуть дійсно заробляти (або робити вигляд, але це вже інше питання). Та і уявімо корпорацію, яка заробляє під 1 млрд в $, в якій є співробітник, якому десь 20-25 років, від якого залежить велика частина результату. Так може бути, але зазвичай цього немає, і замінити цього співробітника цілком можливо. А от в футбольному клубі, який втрачає гравця-лідера, наприклад, від якого залежав результат на полі - значно складніше. Як і дістати йому ідентичну заміну.

Тому будемо вважати, що конкуренція в чемпіонатах важлива, і спробуємо її оцінити. Важливо також зрозуміти, чи змінилась конкуренція в чемпіонатах протягом останніх 22 років? Чи є клуби, які в своєму розвитку пішли далеко вперед, і при цьому не дають іншим здобувати перемоги? І чи погано в принципі бути таким клубом? Головне - чи є залежність між конкуренцією в чемпіонаті на кількість клубів в ½ фіналу Ліги чемпіонів?

Чемпіонати в ТОП-5 стало вигравати ще важче, навіть якщо ти Баварія (?)

Я почав дослідження саме з сезону 2000-2001, тому що в цей час було остаточно сформовано ядро ТОП-клубів, про які ми знаємо і зараз. Ліга чемпіонів пройшла декілька трансформацій і мала незабаром трансформуватись в нинішній формат (груповий турнір, далі матчі на виліт починаючи з ⅛ фіналу). Не мають впливати також на показники і результати радикальні зміни, які відбувались в 80-х і 90-х (заборона брати мʼяч в руки воротарем після пасу назад від свого гравця і перехід на 3-очкову систему замість 2-очкової за перемогу). Ну і в принципі це зручно - почати дослідження з початку нового тисячоліття (жарт).

Отже, чи збільшувалась різниця в набраних балах для переможців чемпіонату і команд, які взяли 2 місце? Так, і збільшувалась серйозно. А якщо поглянути на відстань між 1 і 3 місцем - то тут взагалі часто виникає провалля. Ось для порівняння АПЛ, Ла Ліга та Бундесліга.

В АПЛ максимальна конкурентна боротьба була з 2007 по 2011 рік, в сезоні 2011-2012 переможця було визначено тільки по різниці забитих і пропущених (знаменитий гол Агуеро в доданий час зробив чемпіоном Манчестер Сіті). Починаючи з ери Гвардіоли, розрив між першим і третім місцем ріс до 2020 року, і тільки завдяки формі Ліверпуля, який крім чемпіонства ще 2 сезони зміг практично до останнього боротись за 1 місце ми мали інтриг

Бундесліга… Тут коментувати щось важко, Баварія стала чемпіоном в сезоні 2012-2013 і продовжує перемагати уже 10 років поспіль. Але є певний позитив - розрив поступово зменшується, після пікових значень між сезонами 2012-2013 і 2017-2018.

Ну і цікаві дані з Ла Ліги - після шаленого відриву двох лідерів, Барселони та Реалу починаючи з сезону 2009-2010, конкуренція в чемпіонаті відновлюється. Хоча ці два суперники по Ель Класіко зуміли встановити цікаве досягнення, забиваючи декілька сезонів поспіль більше 100 мʼячів, демонструючи свою зверхність. Але якщо в Німеччині з 2013 року ніхто не бачив чемпіона іншого, крім Баварії, то в Іспанії гегемонію Реали і Барси в 2000-х розбила двічі Валенсія, а в 2010-х - Атлетико Мадрид.

У Франції серію Ліона в 2000-х (7 поспіль чемпіонств) зупинили, і відносно цікава конкуренція змінилась на серію ПСЖ - але навіть її декілька разів порушили. В Італії серію Інтер з 5 чемпіонств замінила серія Ювентуса з 9 поспіль перемог в першості. Але з сезону 2020-2021 чемпіон Серії А постійно змінюється, і цей сезон, схоже, не виключення (але про це пізніше).

Загалом, якщо порахувати середню відстань в кожному чемпіонаті з сезону 2000-2001 і до останнього повного сезону, то різниця між 1 та 2, а також між 1 та 3 місцями турнірної таблиці приблизно схожа.

Хоча загалом розрив між 1 та 2 місцем в Франції та Німеччині все-таки більший навіть для середніх значень відрізку в 22 роки:

Рецепт чемпіонства

В сезоні 2015-2016 переможцем АПЛ став Лестер Сіті, і це можливо чи не найбільша сенсація останніх двох десятиліть для англійського футболу. Можна довго вигадувати або аналізувати гру команди, схему, мотивацію, пік гравців, яких спочатку не сприймали всерйоз. Хтось взагалі скаже, що всі конкуренти провалились протягом сезону. Але оскільки ми про цифри, то чемпіонство Лестер Сіті унікальне, тому що тільки Манчестер Юнайтед в сезонах 2000-2001, а також сезоні 2010-2011 набирав менше очок в середньому за гру, ніж наш сенсаційний чемпіон - 2,11 (в Лестер Сіті - 2,13). Але важливо мати на увазі, що ці цифри якраз більш характерні хронологічно якраз для переможців в 2000-х роках (в 2010-х практично для всіх чемпіонатів ці цифри почали рости):

Але що ще більш унікальним робить чемпіонство Лестер Сіті, так це різниця забитих і пропущених в середньому на гру. Вони зуміли стати чемпіоном з середнім показником 1,89 гола за гру - ніхто в АПЛ не зумів стати чемпіоном з показником менше 2 за весь наш вибраний період, а він починається з сезону 2000-2001. Цифри Лестера якраз дуже схожі на ранні показники частини чемпіонів 2000-х років, але явно не 2010-х, особливо другої половини. Тільки Ювентус, чемпіон Італії, з 2016 року мав у всіх ТОП-5 чемпіонатів різницю меншу за і менше за Лестер - 1,77. І це мабуть передвіщало не тільки закінчення серії Ювентуса по чемпіонствам, а й кризу цього клубу. Ну і варто звернути увагу знову ж таки на Баварію - вона в сезоні 2012-2014 встановила абсолютний рекорд, маючи середній показник забитих-пропущених 5,44 за гру - недалеко підібрались ПСЖ зразка 2015-2016 і Барса з тріо “МСН” в 2014-2015. До речі, тільки три ці випадки були вищі за 5, найближче до цієї трійки… Челсі Жозе Моуріньо зразка 2004-2005, коли ця команда мало пропускала, багато забивала і мала показник 4.8! Якщо не брати показники Манчестер Сіті минулого сезону, то типовий показник для чемпіонів останніх років в ТОП лежить десь в діапазоні 2,3 - 2,8. Ця тенденція може вказувати на декілька моментів:

1) конкуренція в ТОП-5 почала зростати, тому зменшилась кількість погромів

2) загалом знижується результативність (це тільки гіпотеза, яку треба перевіряти окремо, і вона цілком можливо не справдиться).

Наступний інгредієнт чемпіонства, напевне, мав би показати відсоток виграних матчів (чому не беремо абсолютні одиниці, тобто кількість перемог) - в різних чемпіонатах різна кількість матчів, адже в Бундеслізі 18 команд (і 34 гри в кожного суперника), а в інших - 20 команд, і відповідно 38 ігор.

Часи, котрі минули - а це початок цього тисячоліття - забрали з собою і можливість команд виграти тільки половину матчів чи близько неї і стати чемпіоном. Нові часи, які зараз тривають в нас, породили дуже потужних грандів, здатних набирати по 100 очок за чемпіонат, що просто нечувано для початку тисячоліття (Інтер та Челсі тільки по разу наблизились з цифрами 97 очок і 95).

Отже, відсоток перемог:

На що звернути увагу? На Лестер Сіті. Жартую. Там і так ми вже вище виявили, що чемпіонство команди Клаудіо Раньєрі було сенсаційним і винятковим. А от ще цікаві моменти - піки в кожній лізі, куди приходив Гвардіола. Спочатку 2008-2013 роки в Ла Лізі, потім в АПЛ. Були б і в Бундеслізі, але в 2012 і 2013-му Юрген Клопп та Юпп Хайнкес домінували так, що навіть іспанець не зміг перевершити з Баварією…

В чемпіонських сезонах Манчестер Сіті двічі встановив рекорд, вигравши по 32 гри за чемпіонат. Для того, щоб стати чемпіоном, Ліверпулю довелось цей рекорд повторити. Але чи буде команда в АПЛ, яка виграє більше ніж 32 гри з 38? За весь час з досліджуваних нами сезонів Реал і Барса на своєму піку протистояння змогли також повторити цей результат, і тільки Ювентус одного разу виграв 33 гри, з показником 86,84% перемог, що являється абсолютним рекордом для нашого діапазону.

Можна подивитись також показники відсотків набраних очок з можливих (102 для чемпіонату з 18 команд, 114 - для 20 команд). Адже в футболі за перемогу дають 3 очки, але і за нічию дають одне - тому їх теж варто врахувати. Але цей показник, зрозуміло, підтвердить попередні.

Отже, як визначити, що клубу потрібно в цифрах, щоб перемогти в чемпіонаті? Напевне, знайти єдиний рецепт неможливо. Футбол непередбачуваний, де велику роль грає випадковість, талант, вміння, контекст і безліч інших факторів. І в цьому його краса. Але якби нам було обовʼязково необхідно визначити все-таки якісь середні показники, то я зменшив би діапазон. Тому що ми бачимо, що показники навіть не тільки в рамках 22 років (а це наш діапазон, вибраний для обчислень), а й в рамках одного десятиліття відрізняються. Тому напевне найбільш певним буде спробувати знайти середні значення для чемпіонатів, починаючи з сезону 2014-2015 до сезону 2021-2022. Чому так? В Німеччині як і раніше лідирує Баварія, але без пікових показників, плюс зʼявилась так звана “третя сила” (РБ Лейпциг). У Франції ПСЖ так само домінує, вважаючи перемогу внутрішнього чемпіонату як “обовʼязкову програму”, націлившись на Лігу чемпіонів. У Іспанії розбірки Реала і Барси нарешті перестали бути десь окремо від всіх. В Англії був як сенсаційний результат (так, Лестер Сіті), так і високі результати Челсі, Ліверпуля, і Манчестер Сіті, на якого треба рівнятись. Серія А ж зуміла повалити гегемонію Ювентуса, і змінює чемпіонів тепер щороку.

Що ми маємо? Звісно, до всіх цих цифр треба відноситись з недовірою, але для цікавості, напевне згодиться. Досягнення чемпіонства складається з безлічі факторів - якщо конкуренція висока і ведеться до фінішу, то логічно що переможець набере більше балів, ніж якщо вже за 10 турів до фінішу все відомо і команда може дозволити собі розслабитись або давати більше шансів резерву. А щоб було цікавіше, зробимо на основі цих цифр прогноз на переможців в ТОП-5 на сезон 2022-2023, який завершиться вже незабаром, і подивимось, чи середні значення - це корисна штука чи ні.

Отже, таблиця:

В АПЛ лідирує на даний момент Арсенал, в якого 23 перемоги в 31 грі, і 74 набраних очки. Лондонцям краще за все виграти всі 7 матчів, які залишились. Інакше тут включається Манчестер Сіті, в якого 22 перемоги в 30 іграх і набраних 70 очок. Банально, але матч між цими суперниками більш за все вирішить долю чемпіонства. Обидва колективи проводять сильний сезон, і якщо наберуть максимум, якраз матимуть приблизно середні цифри, необхідні для чемпіонства. Я готовий сказати, що Манчестер Сіті стане чемпіоном знову.

Ла Ліга - лідер Барселона, в 29 матчах 23 перемоги, 73 набраних очки. Якщо найближчий переслідувач виграє всі свої 9 матчів, матиме 28 перемог, і 89 очок. Що в принципі майже середні значення для чемпіона. Але для досягнення цих цифр Барселоні треба виграти 6 матчів з 9. Тому схоже на те, що саме каталонці стануть чемпіонами.

В Серії А Наполі в 30 матчах вже має 24 перемоги і 75 очок. Розглядати серйозно шанси переслідувачів, напевне, не будемо, і ризикну сказати, що неаполітанці стануть чемпіоном і перевершать середні показники.

Бундесліга саме в сезоні 2022-2023 подарувала нарешті справжню інтригу! Баварія має 17 перемог в 28 матчах, і на 2 очка випереджає Борусію Дортмунд, яка виграла 18 матчів. У Баварії зараз 59 набраних очки, і навіть якщо мюнхенці виграють всі свої 6 ігор, матимуть тільки 23 перемоги та 77 балів, що явно не дотягує до тих стандартів, навіть середніх, що задала Баварія протягом свого десятирічного володарювання в лізі (і до цих середніх показників не ввійшли пікові Хайнкеса та Гвардіоли, з ними були б ще вищі цифри). Саме нестабільність мюнхенців в цьому сезоні дарує Борусії шанс нарешті подарувати Німеччині ного чемпіона. Але я поставлю на те, що не вийде, і Баварія 11 раз поспіль виграє турнір.

У Франції ПСЖ має “скромні” 23 перемоги в 31 матчі, 72 набраних очки. До середніх показників, які самі парижани і будували, треба ще 5 перемог. Плюс-мінус вийде, ну і чемпіонство в них буде в кишені - я не сумніваюсь, як напевне і ви також.

Так що там по конкуренції?

Загалом, варто мати на увазі, що будь-які рейтинги - це поняття відносне. Пубудувати їх можна по різним принципам, але це нікуди не подіне їх субʼєктивність. Тому наступну таблицю спробуємо наповнити різними показниками, щоб зрозуміти, яка ліга дійсно найцікавіша. Візьмемо середню відстань між 1 і 2 місцем протягом 22 сезонів, а також порахуємо її зміну (сезони 2000-2011 до сезонів 2012-2022)Додамо в таблицю кількість місць в ½ фіналу Ліги чемпіонів (чому так? Тому що в пів фіналі, як на мене, найменша кількість випадкових колективів, чи тим кому реально дуже пощастило. Якщо брати просто фінали або перемоги - ці цифри не такі і великі, а в фіналі виграє не завжди сильніший, хіба ні?)

Також до таблиці вносимо такий показник, як зміна чемпіона (кожного разу, коли на наступний сезон з 2000-2001 нова команда займала перше місце).

Однозначно, АПЛ та Ла Ліга найбільш часто змінюють чемпіонів, і ріст відстані в цих лігах між першим та другим місцем найменший, якщо брати середні значення - якихось близько 20%. А в Серії А виріс десь на третину - лідер все частіше відривався від переслідувачів на більшу кількість балів. Але… Бундесліга, яка в сезонах 2001-2012 бачила зміну чемпіонів 9 разів (!) - рівень АПЛ в тому ж періоді (якщо ви слідкуєте за німецьким чемпіонатом не так давно, то з 2001 по 2012 рік чемпіонами були Баварія 6 разів з найбільшою серією 2 поспіль, Борусія Дортмунд 3 рази, а також по 1 разу Вердер, Штутгарт і Вольфсбург). Після того, як Баварія змінила Дортмунд на вершині в 2013 році, то так і залишилась першою до сьогодні. Раніше такі серії були притаманні лігам, які, як вважається, мають невиликий рівень популярності і розвитку (не буду перечислювати, хто слідкує за футболом, сам знає).

Серія А та Ліга 1 також мали свої серії - Інтер 5 поспіль чемпіонств, Юве 9 поспіль, Ліон мав серію з 7-ми, і тільки ПСЖ, який безсумнівно домінує над Лігою 1 останні роки, декілька разів переривав серію. Але схоже на те, що конкуренція в німецькому та французькому чемпіонатах, як і в італійському - штука доволі умовна. Падіння Ювентуса і Баварії та відродження сплячих гігантів однозначно позитивно вплинуть на чемпіонат. Італія вперше за багато років має 2 команди в ½ Ліги чемпіонів 2022-2023.

Ситуація в кожному чемпіонаті різна - в Англію або прийшли великі гроші (Челсі, Манчестер Сіті, знову Челсі, потім Ньюкасл), або оплата за трансляції поза конкуренцією.

В Іспанії два найпотужніші клуби, Реал і Барса підживлюють один одного, час від часу проходять через кризи (Барселона нині в найбільшій кризі напевне з початку 2000-х, і ігровій, і фінансовій), і вони взяли 18 чемпіонств з 22 можливих. Реал, Барселона управляються інакше, ніж клуби в Англії, але німецькі клуби - інакше ніж в Англії та Іспанії. За невеликими винятками в Німеччині неможливо зайти власнику з великими грошима і зробити умовний Бохум новим Манчестер Сіті, хоча час від часу чутно тих, хто хоче прибрати це правило. А так - Баварія - стабільний і багатий клуб, який не дозволяє собі зайвих витрат, а за доходами вдвічі випереджає свого єдиного останнім часом напів конкурента, Борусію Дортмунд…

Тому пояснити конкуренцію в чемпіонаті успіхами в Лізі чемпіонів напевне не буде можливим. Велика спокуса, подивившись на таблицю, сказати - в АПЛ та Ла Лізі найбільша конкуренція, найчастіше змінюється чемпіон, ну вони і забрали більше половини всіх місць в ½ Ліги чемпіонів за останні 22 сезони! Але, як тоді вписати сюди Баварію, яка 3 рази виграла цей турнір (2001, 2013, 2020, і програла за період 2 фінали)? В Європі сформувалось ядро топ-клубів, в якомусь чемпіонаті він один, а в якомусь 2 чи більше, і це впливає на конкуренцію вцілому, адже це замкнене коло. Клуби виграють, бо вони мають більші можливості, а мають більші можливості, бо виграють. На мою думку, це причинно-наслідковий звʼязок.

Насамкінець, що з цим всім робити, щоб покращити рівень конкуренції в чемпіонатах? Один з варіантів - зменшити кількість клубів у всіх цих топових турнірах, наприклад, до 16. Або додати плей-офф раунд після регулярного сезону. Або розбити турнір на дві частини, як це часто роблять в Південній Америці. Або все-таки створити супер-лігу Європи, але тільки для гігантів і не взамін Ліги Чемпіонів, а паралельно… Уже чую незадоволене бурчання. Тому відповідь залишається одна - не робити нічого. І ось чому.

Футбольна індустрія - вона дуже любить традиції та історію, і поки немає тотального запиту від в першу чергу клубів, а в другу чергу від їх прихильників до змін, то їх і не буде. І, можливо, в цьому краса футболу - він радує навіть там, де показує свою потворність. І нехай вибороти чемпіонство стало важко як ніколи практично в кожному чемпіонаті, всупереч всьому зʼявляються клуби, як Наполі зразка цього сезону, як Борусія Дортмунд часів розквіту Юргена Клоппа, як Лестер Сіті, і навіть Атлетико Мадрид, який розбиває дует Барси та Реала! І це дає незабутні емоції, коли, здається, казка становиться реальністю.

Використані фото Getty Images, фото з офіційного сайту fcbayern.com для обкладинки, скриншот з порталу The Athletic. Посилання на зібраний мною dataset - тут!