Альфред Шаффер - "король футболу" задовго до Пеле
Друзі, а чи багатьох гравців свого часу називали "Королями футболу", за винятком двох аргентинців і бразильського Короля за означенням? Знавці футболу - ласкаво просимо в коментарі! А дійсно ж, привід для роздумів...
Так от, Альфреда Шаффера настільки почесним званням нагороджували. Можливо, це було більш умовно і неформально, та й пішло всього лише від статті німецького журналу "Fussball" на початку 20-х років минулого століття, але факт залишається фактом. Людина вписала своє ім'я золотими літерами в історію трьох футбольних асоціацій - угорської, німецької та італійської. Та ще й яким королем був за межами футбольного поля! Хоча сам називав себе дещо скромніше - лише принцом! Тому з абсолютною впевненістю кажу, що якби його не було, то його довелося б вигадати. Але я не хочу нічого вигадувати, а просто ділюся з вами історією легендарного дунайського шваба.
У пошуках себе
Насправді, чи був Альфред дунайським швабом - німецькомовним представником королівства Угорщина, коли те існувало - велике питання. Хтось вважає Шаффера ромським мадяром, у когось він трансильванський саксонець тощо. Народився майбутній футболіст у Пресбурзі (нині - Братислава) 1893-го, а після його народження сім'я перебралася до Будапешта. В принципі, як і багато хто на той час - Пресбург був частиною Австро-Угорщини і це вважалося нормальною практикою.
SC "Typographia Budapest" - перша команда Шаффера, куди він потрапив у віці 8 років. Підозрюю, що вам ця назва мало про що говорить. Та й зациклюватися на ній навряд чи варто, бо до свого першого професійного клубу (хотів було написати - контракту, але вчасно згадав про наявність:) футбольних конрактів на той час) хлопець встиг поміняти шість ДЮСШ. Але звичка змінювати команди, як рукавички, виявляється, склалася в Альфреда ще з дитинства. Так буде і під час професійної кар'єри - за винятком МТК "Будапешт", більше, ніж на два роки угорець ніде не затримувався. У тренерській діяльності, до слова, теж нічого не зміниться. Але до цього ми ще дійдемо.
1911: першою командою в дорослій кар'єрі Шаффера стає "Татабанья", створена рівно за рік до приходу в колектив майбутньої зірки. Максимально скромний клуб із невеликого містечка на півночі Угорщини в її сучасних кордонах. Проте, в середині 70-х років минулого століття брав два кубки Мітропи, а через десятиліття - ще два кубки Інтертото. І нехай ставлення до цих турнірів може бути протилежно різним, проти історії не вдієш. Але навіть чемпіонат Угорщини цьому колективу жодного разу не підкорився. Найкращий результат - срібло сезону 1980-81.
У "Татабаньї" він провів один рік (що не дивно!), ще один - у "БАК", і з сезону 1914-15 захищає кольори "МТК" з Будапешта. Можливо, вже цю назву тобі, дорогий читачу, все ж доводилося чути краєм вуха, хоча навіть за угорськими мірками ця команда далеко не перша і не друга. Втім, ми потихеньку підбираємося до більш відомих імен і емблем. А поки що - "МТК", який на той час усе ж таки був значно статуснішим, ніж дві попередні команди Шаффера. Для самого футболіста приєднання до команди "Білої зірки" не було чимось особливим. Черговий етап у стрімкій і мінливій, як мусонний вітер десь біля островів Південно-Східної Азії, кар'єрі, не більше. Зате яку віддачу натомість отримав будапештський клуб, відшукавши молодого таланта, якого згодом назвуть "Королем футболу"! І не просто відшукавши, а ще й зумівши втримати аж на п'ять(!) фантастичних років. За цей час Шаффер приніс команді чотири чемпіонства і двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату. А за останні два сезони форвард і поготів забив 87 м'ячів. Цього цілком достатньо, щоб оцінити його важливість і вплив на гру "МТК".
Становлення "Короля футболу"
Власне, повертаючись до начебто гнаної вітром змін (хоча насправді - звичайним баблом, чи то німецькі марки, швейцарські франки, чи італійські ліри) і дуже вже непосидючою натурою Шаффера, варто згадати, що "Спеці" - так його почали називати в Угорщині, хотіли залишити в команді й надовше. Ще б пак! Підтвердження тому описано вище. І дійшло до того, що директор клубу навіть вирішив подарувати форварду крамницю, яка могла й мала б стати бізнесом Альфреда. Гравець подарунок прийняв, але в команді не залишився - мовляв, потягнуло в Європу. А крамниця так і не відкрилася, на що Шаффер давав однозначне пояснення: "Шаффер - футболіст чи бізнесмен? Я вам кажу, він - футболіст. Що йому робити з магазином? Він повинен проводити свої дні на футбольному полі". Так - так, розмірковував про себе він саме в третій особі.
Наступним клубом форварда став німецький "Нюрнберг". Але з вашого дозволу ще трошки затримаємося на його періоді в Будапешті, адже про Шаффера як гравця, як фігуру на футбольному полі і як головний пазл у картині гри "МТК" до цього моменту було сказано зовсім небагато. Але ж тут відбувалося становлення майбутньої легенди. Тому німці почекають...
"Він навчив нас усьому, що ми знаємо про футбол" - сказав одного разу видатний угорський футболіст і тренер Густав Шебеш про людину, яка справді навчила багатьох, зокрема й героя цього матеріалу. Він приєднався до "МТК" у 1916-му, коли Альфреду було 19 і він уже два роки перебував у структурі команди. Але в 19 років гравця навряд чи можна назвати сформованою футбольною особистістю, тому під керівництвом нового тренера розвиток Шаффера не просто не зупинився, а й багаторазово пришвидшився. Цим тренером був Джиммі Хоган - англієць, який народився в сім'ї ірландських католиків і винайшов той самий "шотландський стиль". Той самий Хоган, якого особисто запрошував Хуго Майсль із проханням підготувати збірну Австрії до Олімпіади - 1912. Власне кажучи, про Хогана і його революційні методи в європейському футболі можна написати матеріал нітрохи не менший за розміром, ніж цей. Але то вже якось іншим разом.
Коли великому гравцеві вдається попрацювати з великим тренером (або тренеру з гравцем, кому як подобається), на виході можна отримати футбольного генія. А чим футбольний геній принципово відрізняється від просто гарного футболіста? Тим, що він самотужки може змінити хід матчу, тобто вся гра крутиться навколо нього. У такого генія поступово перетворився і Шаффер. Це був колосальної універсальності та технічної майстерності гравець. Він неквапливо пересувався по полю, але володів м'ячем так, що весь малюнок матчу крутився навколо угорця. Шаффер був найвидатнішим центрфорвардом свого часу як у футбольному, так і у фізичному плані. Це був міцний, потужний, але разом з цим технічно підкований нападник. Його обличчя завжди зібране, але водночас часта посмішка на обличчі недвозначно натякала опонентам, що у нього в голові міцно сидить черговий хитромудрий план. Танцюючи навколо суперників, він робив передачі мрії і забивав прекрасні голи, а його гру можна було порівняти зі справжнім футбольним шоу найвищого класу. Цей "футбол розумний" прищепив команді ніхто інший, як Хоган. Хоча талант Альфреда було видно неозброєним оком ще задовго до цього. До збірної його викликали за рік до приходу англійця.
Отож, Німеччина
Після закінчення Першої світової багатьом країнам було просто не до футболу. Угорщина не стала винятком і ті умови, які були у такого відомого гравця, не могли його влаштовувати. І Шаффер вирішив перебратися до Німеччини, а саме в баварське місто Нюрнберг. У Німеччині справи теж йшли не дуже добре, але це був світ відмінностей. Отже, Альфред втік від злиднів у Будапешті, де пробував різні види робіт, але жодна з них не припала йому до душі. Його покликання - футбол, і він став творити на полі у складі ФК "Нюрнберг".
На той час нюрнбержців називали "найпершими з багатьох перших", і принаймні в чемпіонаті Південної Німеччини рівних і не було. Але потім прийшов Шаффер і посилив і без того потужний колектив із берегів річки Пегніц. Так "Нюрнберг" уперше став чемпіоном Німеччини.
"Король футболу" став таким саме тут. Погравши в команді лише п'ять місяців, він встиг виявитися важливою й обговорюваною фігурою настільки, що про нього згадували ще через півтора року. По-іншому й бути не могло - характер і висловлювання угорця надовго залишилися в пам'яті баварської публіки.
Хоча, ні. Все ж, могло бути зовсім по-іншому. По-перше, він міг опинитися не в цій команді. Як ви розумієте, ніякі нюрнберзькі скаути на перегляд гравця не їздили й агенти контракти в золотій рамочці не пропонували. Шафферу було важливо виїхати з Угорщини і за збігом обставин опинився тут. По-друге, дебют у новій команді вийшов далеко не вражаючим і головний тренер не бачив у ньому великих перспектив. Як же він помилявся...
У Нюрнберзі Шаффера одягли з голови до ніг і зробили так, щоб жодному з них не довелося скаржитися на кишенькові гроші. Офіційно платити за футбол було заборонено, але способів обійти закон знаходилося безліч. Однак Шаффер цього ніколи не визнавав і лише зрідка обходився напівнатяками. Можливо, через повагу до клубу, можливо, просто боявся.
Він ставився до себе, як до принца, але був настільки в порядку, що йому це пробачали. У Нюрнберг приїхав найкращий центральний нападник на той час, саме на нього ходила публіка. Привнісши в гру баварців усе те, за що він став легендою в "МТК", його стали обожнювати і тут. І тут він навіть проводив спеціальні заняття з молодим Гансом Кальбом, чиїм першовідкривачем він вважається.
Однак, характер. У житті Шаффер був звичайним бабієм і міняв дівчат не рідше, ніж команди в кар'єрі. Він любив погуляти, хоча до того, що називається "за межею", майже ніколи не доходило: якщо він не міг відзначитися в матчі, то надавав перевагу куди скромнішому напою - каві на затишній терасі. Гроші угорець любив більше за життя, а будь-яку брудну роботу зневажав. Є навіть історія, що одного разу після рясного дощу в матчі "Нюрнберга" і "Оффенбаха" трапилася звичайна справа - м'яч застряг у калюжі. Шаффер перебував ближче за всіх і міг впевнено закінчити атаку голом, але у воду принципово не поліз. Він почекав, поки його товариші відберуть м'яч у брудній боротьбі, після чого, отримавши передачу від партнера, в один дотик вколотив у ближню дев'ятку.
Уже після відходу з "Нюрнберга" між угорцем і клубом пробігло чорне кошеня. Шаффер дозволив собі висловити думку, що до його приходу баварці були "незначним навіть за німецькими мірками колективом", і що саме він приніс команді чемпіонство. У клубі відреагували максимально толерантно і закрили це питання раз і назавжди через рік, коли взяли друге чемпіонство вже без Альфреда.
Така довгоочікувана тренерська робота
Поїхав із Баварії Альфред у Базель теж тому що дуже любив гроші. Запропонували більше - чого тут думати!? Не в останню чергу завдяки цьому його стали називати першим гравцем в історії, який продавав сам себе. Не минуло й року, як він повернувся до Баварії, тільки тепер уже до мюнхенського "Ваккера", де став поступово придивлятися до посади тренера і, скажімо так, поєднувати два роди діяльності. Потім був короткий проміжок у Празі, таке ж нетривале повернення до "МТК" і перехід до віденської "Аустрії", де він набув прізвиська короля ставок. Останньою командою в ігровій кар'єрі "Спеці" стали "фіалки". Так, "фіалки" - прізвисько саме і виключно віденської "Аустрії", а не "Фіорентини", всупереч консервативній громадській думці!
Хотів було я заговорити про італійську сторінку в біографії Шаффера, тим паче, що настільки вдало підвернулося останнє речення про великий флорентійський клуб, проте вчасно пригадав, що між Віднем і Римом було років п'ятнадцять і викидати такий проміжок часу з біографії людини, як мінімум, недобре. Тому постараюся поєднати непоєднуване та лаконічно і в той же час детально розповісти про тренерські починання легенди.
1925-26 - "Спарта" Прага, чемпіонство
1926-28 - дві скромні мюнхенські команди, без особливих результатів.
1929 - "Аустрія" з Відня надіслала телеграму Шафферу з пропозицією повернутися до клубу як тренер. Угорець запросив 2000 шилінгів, але зійшлися на половині суми.
1929-38 - почергова робота в низці минулих клубів. У "Нюрнберзі" його улюбленою фразою стало "Побігайте!", бо це давало змогу пограти в карти та попити улюблений мокко в клубному ресторані.
1938 - Кароє Дітц запрошує Шаффера до збірної Угорщини. Дует показує феноменальний результат і здобуває срібні медалі чемпіонату світу.
Після мундіалю "Спеці" якимось чином занесло до Румунії - він став біля керма бухарестського "Рапіда". На новій посаді почав упевнено - перемога 7:1 над "Глорією ЧФР Галаті". Пропрацював півроку - і знову в нову пригоду. Пропозицію надіслала сама "Рома". А румуни, подейкують, були вкрай незадоволені після цього вчинку.
Перший імператор футбольного Риму
Команду з Вічного Міста фахівець прийняв після вкрай посереднього сезону. Хоча до того періоду римляни вже заробили собі непоганий авторитет - за 14 неповних років існування клубу тричі ставали призерами. І могли ж бути вже чемпіонами, але блискуча "Болонья" була проти.
Повертаючись до Шаффера, варто зазначити, що він почав будувати абсолютно нову команду з молодих виконавців. І мало не добудувався до вильоту - у дебютному сезоні угорця "Рома" стала 11-ю. Але для "вовків" цей рік не минув даремно. Молодь зігралася, майже всі кандидатури Шаффера стали ключовими гравцями оновлених "романісті". І тут на старті нового чемпіонату "Рома" виносить 5:1 "Наполі", уперше в історії перемагає в Болоньї та впевнено обігрує "Юве"! Ці перемоги стали ключовими для майбутнього чемпіонства, тому що ближче до середини сезону "джалороссі" трохи "здулися" і підпустили конкурентів на небезпечну відстань. Але вчасно одумалися та таки зуміли набрати минулий хід, оформивши "Скудетто" в останньому турі з "Моденою". А "великий і той, що біжить" Амадео Амадеї був настільки окрилений трофеєм, що з радості випадково забіг на трибуну суперника, за що отримав парасолькою по голові. Після перемоги в сезоні 1941/42 "Рома" подарувала угорському тренеру наручний хронограф Lowenthal.
Більше того, у тріумфальному сезоні юні "романісти" дісталися до фіналу кубка Італії, де по ходу зустрічі обігравали "Венецію" 3:3. Але перевагу примудрилися розгубити, а перегравання на полі "Венеції" принесло титул господарям.
Та "Спеці" залишатися в Римі відмовився. Він скучив за дружиною і передав команду своєму напарнику - Кертошу Гезе. Той заділ друга не продовжив і привів римлян до дев'ятої сходинки.
Після цього Альфред ще встиг потренувати "Ференцварош" і "Баварію", а в 1945-му його знайшли мертвим у поїзді. Причини смерті нікому не судилося дізнатися.
Кар'єра Альфреда Шаффера була яскравою. Своєю грою він, абсолютно точно, заслужив усі звання, які йому в різні періоди давала захоплена публіка. Він не сидів на одному місці, завжди шукав, пробував. І це точно пішло йому на користь. Адже «тільки на пробному камені пізнається чисте золото» - Вальтер Скотт, "Айвенго", 1819.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
P.S. Чесно кажучи, думав що цей матеріал вийде дещо меншим. Але розкриття футбольної особистості - завжди немов квест, що захоплює все більше і більше. Сподіваюсь, що у мене вийшло зробити цей квест захоплюючим і для вас. Дуже вдячний, якщо ви дочитали до цього моменту.
Користуючись нагодою, хотів би поділитися своїм новим футбольним проектом, який я тільки починаю втілювати в життя та з вашого дозволу лишаю тут посилання:
Телеграм-канал: https://t.me/futbolukr
Дякую за увагу!
Слава Україні!
