«Хочу стати як Харлан»: класна документалка Суспільного, яку намагалася зірвати FIE

Суспільне створило новий документальний фільм про спорт «Хочу стати як Харлан» – про шлях Ольги до Олімпіади-2024 та дівчинку Аню Лосєву з Кропивницького, яка починає свій шлях у фехтуванні.

Костянтин Варварик та Ірина Журавльова сходили на передпоказ цього фільму від Суспільного – розповідаємо про те, що там цікавого та якою була реакція.

Про що фільм

Документалка будується на протиставленні двох фехтувальних карʼєр: дорослої – Ольги Харлан та дитячої – Ані Лосєвої.

Автори познайомили нас з родинами обох дійових осіб, показали їхні перші кроки у фехтуванні. Харлан, яка до фехтування в дитинстві займалася танцями, для цього приїхала до Миколаєва – і завітала до свого першого залу. Там нас познайомили і з її найпершим тренером Анатолієм Шлікарем, який поділився, що всі хочуть дізнатися, яка Харлан прийшла, а вона «прийшла як прийшла, як сотні тисяч дітей».

Показали й умови, в яких Харлан тренується нині в Італії, та познайомили з її хлопцем Луїджі Самеле. На 27:09 він намагається говорити українською під чітким інструктажем своєї дівчини – раптом вам цікаво саме це!

Провели нас і по основних віхах карʼєри Ольги – Пекін-2008, невдача на Токіо-2020, олімпійський сезон 2024 року. Тут зупинилися детальніше: ще раз повернулися в те протистояння з росіянкою Анною Смірновою, якій наша фехтувальниця відмовилася потиснути руку.

«Коли їх тільки допустили, я знала, що це неможливо, що ми їм будемо тиснути руки. Я виходжу, стоїть суддя, який мене судив, якого я знаю, італієць. І стоїть ще одна людина з технічного директорату, і вони кажуть: він зараз тобі дасть чорну картку.

Те, що я не потрапила на Олімпіаду – я вже змирилася з цим. В мене є медалі, от така моя карʼєра, так вона повинна закінчитися. Я повернулася десь о 7-8 до готелю, думаю: «Ну що ж, все». Записала відео», – ділиться своїми спогадами про той момент Харлан.

Паралельно автори розповідають історію Ані Лосєвої та її молодшої сестри Юліани. Вони з Олександрії Кіровоградської області – займаються фехтуванням у єдиному в місті гуртку в доволі простих умовах. Аня робить наголос на тому, що Харлан свого часу починала свій шлях подібним чином.

Шлях на змаганнях та впродовж карʼєр Ані та її кумира Ольги Харлан показують паралельно – і в кінці зводять разом. Як саме – дивіться вже у фільмі.

Документалку зацінив Кохан, FIE не дали права на відео зі змагань – черговий абсурд федерації Усманова

На показі не була присутня Ольга Харлан – але записала відеозвернення:

«Це погляд маленької фехтувальниці, яка хоче стати як я, і, чесно кажучи, це велика честь і велика відповідальність. Коли я лише починала свою спортивну кар’єру, я теж мріяла, як вона. В цьому фільмі я бачу не лише її шлях, а й відлуння свого шляху. Мабуть, саме такі діти, такі історії завжди нагадують мені, чому я продовжую тримати шаблю в руках. Я безмежно вдячна команді, яка створила цю стрічку. І вдячна вам, що прийшли розділити з нами ці емоції».

Юліана та Аня Лосєви

Самі дівчата Аня та Юліана, які були присутні на показі, трохи засоромилися – можна зрозуміти, враховуючи вік. Аня, втім, сказала, що все класно, і що продовжує займатися фехтуванням.

Були вони в Києві не лише заради фільму – Аня паралельно також брала участь у Чемпіонаті України серед кадетів, тож відвідали подію усі вихованці їхнього тренера Вʼячеслава Артемʼєва. Сама Аня Лосєва фінішувала пʼятою, а виграла турнір інша вихованка тренера з Олександрії – Марія Цвєткова.

На показі був присутній і бронзовий призер Олімпіади-2024 Михайло Кохан – йому теж сподобалося, бо він, по суті, відкрив для себе новий вид спорту:

«Дуже вражений фільмом. Мені як метальнику молота це було ніби знайомство з іншим видом спорту, з іншим світом. Зазвичай під час змагань, Олімпійських Ігор ми не дивимося жодні змагання. А тут я подивився, як воно-то було, як ці медалі були здобуті та як проходить підготовка у фехтуванні, чим вони там займаються. Це було дуже цікаво подивитися.

Гадаю, і звичайним людям буде цікаво дивитися цей фільм. Бо усе показано як воно є насправді. Дуже добре, що залучаєте спорт у таких фільмах, і просуваєте його. Бажаю дівчаткам успіху, у вас є дуже гарні приклади – Ольга Харлан, Михайло Кохан. Усім авторам – не зупинятися, про кожен спорт людям було б цікаво дивитися».

Вибір головної героїні на показі пояснила режисерка та сценаристка фільму Вікторія Задорська:

«Коли зʼявилася ідея, то хотілося показати юну фехтувальницю, обовʼязково не з Києва. Саме ту дівчинку, яка максимально відтворює шлях Ольги, оскільки вона теж починала з невеликого спортзалу, зі звичайної родини. Ми дізналися, що в Олександрії є така крутезна секція, де тренують дітей, через сюжет Суспільного. Ми поспілкувалися з кількома вихованцями й зупинилися на дівчатах, бо на той час Аня рвала як тільки могла. І тільки подивіться на них – дуже харизматичні, дуже класні, і хоч скромні, в них неможливо не закохатися».

Продюсерка фільму Катерина Феленюк (ліворуч) та авторка ідеї, режисерка й сценаристка Вікторія Задорська (праворуч)

Ми ж спитали творців фільму, чи варто чекати подібних історій про інші види спорту від них, наприклад, фільм «Хочу стати як Кохан». Продюсерка Катерина Феленюк зізналася, що готова знімати фільм про метання молота лише у разі, якщо хтось інший домовлятиметься за безкоштовні права від федерацій. І ось чому:

«У мене було дуже довге листування з Міжнародною федерацією фехтування, яка закінчилася в дуже нехорошій тональності. Як ви бачили, історія про те, що Оля не потиснула руку [росіянці] під час ЧС, була показана на фотографіях. Що для спортивного фільму жахливо.

Так сталося, що FIE постійно змінювала умови використання архівів цих змагань. Спочатку казали всіх заблюрити, і ця Смірнова в нас була суцільним заблюреним квадратом. Ми виконували всі умови, надсилали їм ці шматочки. В результаті вони сказали: «Ні, все одно ви маєте написати Смирновій, щоб вона вам дала дозвіл, що її зображення (вже заблюрене повністю, ще й у фехтувальній масці) буде використано». Я їх запитала: «Як ви собі уявляєте, що я, представниця суспільного мовника під час повномасштабного вторгнення буду писати російській спортсменці за дозволом? До побачення».

Не всі міжнародні організації хочуть йти назустріч. Часто це історія про гроші. Як ви розумієте, без міжнародних змагань ці фільми не матимуть сенсу. Тож це класна тема, але все впирається в те, які будуть дозволи на архівні змагання».

Олімпійські перемоги, що обʼєднували країну

Фото: Валерія Мезенцева / Суспільне Мовлення