«В Україні на кіберспорті я заробляв… напевно, ніколи». Іван Данішевський – про гроші в кіберспорті та спроби «націоналізувати» його в Україні
Основне з інтерв'ю колишнього голови Федерації Кіберспорту України.
Іван Данішевський – засновник аналітичного кіберспортивного сервісу ESM.one та колишній голова Національної федерації кіберспорту України (UESF).
5 квітня він дав інтерв'ю для ютуб-каналу «Точка G». Зібрали основне з тієї розмови.
Про заробіток в кіберспорті:
– Мейджори – це не надприбутки, а часто взагалі ніякі прибутки.
Більш стабільні компанії, які щось роблять і заробляють профіт, не спалюючи інвестиції, а справді працюють – це наш Starladder, але це з тієї історії, що він дуже дешево продався…
– Грубо кажучи, в загальному розумінні, кіберспорт ще зараз на тому рівні, як шоубізнес 30 років тому, коли заробляють на концертах тільки?
– Чисто івент-індустрія зараз, на жаль. Великий кіберспорт зараз тільки зароджується, важко зароджується вже багато років…
Один із найпопулярніших дзвінків до мене, це «Привіт, хочу кіберспортивну команду, що мені робити?» Раніше я кожному розповідав глибокі рецепти, зараз в основному кажу «Не роби».
Мені з одного боку соромно, а з іншого просто тому, що це настільки низький вінрейт має, що ти як сильно не старайся, для тебе це буде розвага, дотаційна історія. І такі історії я пушу, будь ласка, робіть, як мінімум, розваги.
Це пов’язано з тим, що екосистемності нема: гравця взяти нема де, команді грати потім нема де, кудись піти – нема куди, національної приналежності нема, великої поваги нема… З усім цим системно ніхто не бореться.
Все, що можна використовувати та робити добре і структурно – не робиться, бо глобально, це нікому не треба.
Про вік кіберспортивної аудиторії:
– Середній вік – 24 роки десь зараз. І він росте, не зменшується, бо такі фанати старі, як я, старіють, а нові не в більшій кількості з’являються. Відповідно середній вік виростає.
Про прибуток в українському кіберспорті:
– В Україні на кіберспорті я заробляв… напевно, ніколи. Все – винятково благодійні внески, мої ж. Тому що, якщо хороші люди перестануть діяти, то ми програємо.
Я вірю, що це корисно, я вірю в розвиток поколінь, людей, і вірю, що кіберспорт – найважливіший драйвер цього, дуже хороший маркетинговий інструмент, щоби заманити дітей в добрі справи.
Бо вони теж думають, що під видом кіберспорту йдуть грати в Dota 2 в університеті, а насправді вчитись, уявляєш? І вони такі «Блін, куди ж я прийшов?» Але вже там.
Ми можемо молодь схилити до перемоги. Як тільки людина починає думати про те, що працює заради результату, заради чогось хорошого, то він стає набагато більш ефективним, розумнішим, більш командним.
І кіберспорт до цього всього дуже сильно веде.
Про кіберспортивні школи:
– Нічого подібного нема. Все просто: нема де взяти гравців, а тому нема куди їх діти. І щось із цього повинно зародитися самостійно…
До нас приїжджали китайці, кажучи, мовляв, от, у нас же там все, інфлюенсерів робимо, продавців онлайн робимо, давайте кіберспорт робити. У вас там експертиза хороша (і в нас вона справді була у світі дуже довго найкращою), давайте робити кіберспортсменів інфлюенсерів.
І ми, власне, пробували. Проблема в тому, що їх не купують. І люди, які розглядають як інвестиційний проект, дуже короткостроковим його завжди хочуть побачити. Умовно, спробували на інфлюенсерах – за три місяці є ефект.
А тут – справа в роках, тому що, як я й казав, інфраструктури, куди їх далі подіти і що з цим робити – немає.
Про те, чому кіберспорту немає на телебаченні:
– Було багато спроб зробити Basic Explanatory стріминг, де коментатор розповідає для людей, які перший-другий раз в житті щось дивляться. Але вони не продовжуються.
У цього повинен бути той, хто це кудись розмістить. В сенсі, коментатору сумно буде коментувати весь час, коли його ніхто не дивиться. І тому такий скоуп коментаторів не дуже зародився, хоча ми намагалися.
Це би відчинило двері в телебачення. Тоді можна було би показувати це на телевізорі, де взагалі ніхто нічого не розуміє, де три з п’яти глядачів – це жінка 40 років. І в нас є, як піднавчити людей, щоби це було цікаво.
Зробити так, щоби тобі стало цікаво дивитися Dota 2 – я можу. Тобі буде дуже цікаво. Я про кожного гравця знаю, про все знаю. Це супер цікава штука, якщо вміти про неї розказувати.
Відповідно треба трішки постаратися, і тоді вийде. Але ніхто не старається
Про спробу «націоналізувати» кіберспорт:
– Ми могли зробити кіберспорт українським. Просто нікому це, блін, не потрібно. А можна було.
У нас був вдалий момент, коли був міністр «всього і вся», коли об’єднали в якийсь час міністра спорта, культури та туризму, взагалі, всього підряд.
І ось якраз ми з ним зустрічалися, Сергієм Ткаченком, хороша була зустріч, і, здавалося, що наступна зсуне це кудись в іншу сторону, але вже до того моменту міністерство розпустили.
Націоналізувати кіберспорт та зробити його українським – можна було. Централізувати великі івенти в нас і запускати все це, і вчити – можна було. Але просто, як я кажу, нікому це не треба.
Про кіберспорт і політику:
– Вплив індустріями, які ти добре контролюєш, при хороших піарниках і нормальних NLP-стах, де аудиторія дуже лояльна, бо крім тебе кіберспорт ніхто не робить, це політичний інструмент, дуже потужний.
І він в руках хорошого політика – хороший політичний інструмент, в руках поганого – поганий. Погані політики це вже роблять, а погані – ще ні…
В Україні мені двічі пропонували таке політики, яких я дуже не поважаю.
– Наприклад, в минулому президенти?
– Ні.
– Ті, хто не змогли?
– Так. І хтось, хто з вилами, наприклад.
– Про які суми була мова?
– «Бабки не проблема, просто все буде наше, а ви все там робите». Ось така приблизно сума.
Про причину малої кількості жінок у кіберспорті:
– Фізіологічні, ментально-моральні і технічні обмеження. Які – одразу швидко розповім.
Дівчатка часто хочуть підтримувати хлопчиків. Хлопчики теж часто хочуть підтримувати дівчаток, але співвідношення таке: я – досягатор, у хлопчика 90 на 10, а у дівчаток, умовно, 20 на 80. Відповідно 80% дівчаток хотіли би підтримати когось у команді.
Ролей у команді – п’ять. І от з дівчатками буде 4 саппорта 1 керрі, умовно кажучи, а з хлопчиками буде 5 керрі 0 саппортів. І з хлопчиків саппорта зробити легше, а з дівчаток керрі – складніше.
Фізіологічні штуки також є. З точки зору реакції і всього іншого теж є нюанси. Але вони – нівелюймі, тобто фізично дівчатка можуть, на відміну від, не знаю, бігу на 100 метрів, виступати майже так само, як хлопчики. Але реакція в хлопчиків все одно краща.
Більше того: хлопчики більше задроти, часто, знову ж таки, пропорціонально…
В Dota 2 дівчаток грає також пристойно (але мається на увазі все одно 5-10%). Але дівчаток з високими рангами всього кілька людей у світі.
Відповідно, ти з ними рідко зустрічаєшся, їм недостатньо весь час об’єму, їх подавляють дурні хлопчики, які недовиховані хорошими батьками. Всі почувають себе відстаючими, умовно, і це проблема.
Про зарплати кіберспортсменів:
– У Dota 2 зарплати менші, призи більші, в CS зарплати більші, призи менші.
Трохи розділилася екосистема, тому що в CS із самого початку з’явилася екосистема, де організатор івента продає щось у грі, і з тобою ревшерить… У Dota такого довго не було, це були дуже персоналізовані тільки грошові призи за перемогу. Тому не було звідки заробляти…
Тір-1 команди – це тисячі, десятки тисяч (доларів – прим.) Тобто 5-15 тисяч. Тір-2, тір-3, тір-4 – це наступне.
Про те, скільки грошей потрібно для створення кіберспортивної команди:
– Тір-3 буде обходитися десь в 4-5 тисяч євро. Йдеться про щось, що хоч трохи чогось досягає. Тим паче, зараз офлайну мало, всі будуть грати просто в онлайні, відповідно, не треба якийсь офіс чи щось іще.
Якщо ти хочеш їздити вже на міжнародні чемпіонати і щось потенційно вигравати, в топ-15 заходити і так далі, то десь на 30-50 тисяч євро можна розраховувати. Це такий, тір-1,5, коли ти гравців ще не купуєш з інших команд.
– Гроші ці повертатися будуть?
– Ні. Команда як бізнес-план, в поточному стані справ спрацювати не зможе.
***
Повне інтерв'ю:
💪 s1mple уже тренується з новими тіммейтами з FaZe. Як показав себе Костилєв
Інші пости користувача
