Як показали себе українські шахісти на чемпіонаті Європи
Все ще чарівний Іванчук, обережний Пономарьов та рішуча гра Самуненкова.
26 березня у Румунії завершилася, можливо, одна із головних подій року для українських шахістів. Адже формат чемпіонату Європи дозволяє збирати безпрецедентно велику (за мірками звичайних турнірів) кількість сильних шахістів у одному місці.
Важливо, що цей чемпіонат не можна вважати справжнім топ-змаганням у світовому контексті, тому що в ньому не брав участь жоден із топ-30 найсильніших шахістів планети.
Але водночас як сильний турнір для гросмейстерів другого ешелону, а також талановитої молоді, що пробиває свій шлях на вершину, чемпіонат Європи точно посідає своє високе місце в загальному ранзі шахових подій.
І що важливо, він дав багато гарних зразків гри для поціновувачів цього спорту.
Яку гру показали українці на ЧЄ
На чемпіонаті Європи з класичних шахів українські гравці не змогли посісти високих позицій, але в цьому немає нічого несподіваного. Адже просто зараз в українських шахах відбувається зміна поколінь, про що раніше дуже дотепно жартував Антон Коробов:
Завдяки цьому можна дуже чітко розділити виступи українців на дві частини. У перший перелік варто включити Юрія Кузубова, Андрія Волокитіна, Руслана Пономарьова, Василя Іванчука та Віталія Бернадського – шахістів, що вже пройшли свій піковий рейтинг (сюди ж можна віднести й Валерія Нєвєврова, який не боровся за найвищі місця, але показав досить пристойний результат, набравши 6,5 очок з 11-ти можливих).
Якщо обирати серед них головного героя змагання, то ним можна вважати Василя Іванчука. Це може здатися дивним, враховуючи, що він завершив турнір із результатом 7 очок з 11, посівши при цьому 42-ге місце. Однак завдяки тому запалу та креативності, із якими продовжує грати легендарний український гросмейстер, він із величезним відривом залишається найцікавішим нашим гравцем для вболівання.
Наприклад, у шостому турі на Василь показав майстер-клас із гри проти захисту Каро-Канн, в результаті якого його суперник вже своїм 10-м ходом прирік себе на поразку (про що одразу зробив відео один доволі відомий шаховий блог).
Ще одну довершену партію Іванчук зіграв у 10 турі, заплутавши гросмейстера у дебюті й вигравши фігуру вже на 15 ході.
Водночас ця беззастережна креативність також коштувала пану Василю трьох поразок, кожна з яких – від шахістів, що у підсумку фінішували в топ-20.
Можливо, найпоказовішою в цьому була остання партія турніру, в якій Іванчук свідомо пішов у ризиковану довгу рокіровку задля того, щоб отримати живу позицію й поборотися за перемогу.
На жаль, в складній позиції, що виникла після цього, 17-річний міжнародний майстер з Азербайджану зміг перетиснути пана Василя.
Своєрідним антиподом до Іванчукового виступу був перформанс Руслана Пономарьова. Колишній чемпіон світу пройшов турнір без поразок, але здобув усього три перемоги, дві з яких були дуже переконливими, а ще одна пройшла в складній боротьбі у варіанті Найдорфа проти іспанського гросмейстера Родрігеса Кастельяноса.
Що й стосується восьми нічиїх Руслана, то принаймні чотири із них (2 тур, 3 тур, 8 тур, 10 тур) дострокові були «гросмейстерськими». Інакше кажучи, ці партії завершились достроково через взаємне небажання шахістів продовжувати гру й ризикувати. Квінтесенцією цього підходу стала нічия Пономарьова в передостанньому 10 турі, де він цілеспрямовано «засушив» гру, обравши ультранічийний Берлінський захист.
Водночас, одна з найцікавіших нічиїх ексчемпіона трапилась у 5 партії, в якій Руслан мав близьку до виграної позицію, але у ендшпілі «Ферзь проти двох тур» не зумів реалізувати свою перевагу.
В підсумку, цей турнір важко занести Пономарьову в актив, оскільки він фінішував лише шостим серед українців, пропустивши вперед зокрема 15-річного Самуненкова.
Натомість найкращий українець чемпіонату Європи Юрій Кузубов (із 7,5 очками) після семи турів йшов без поразок 13-м, здобувши кілька гарних перемог у Англійському початку. Але у восьмому турі українець програв Даниїлу Юффі, який у підсумку завершив турнір 4-м.
У дев’ятій партії Кузубов переміг попри ситуативно кращу позицію суперника; у десятій – знову зазнав поразки від вірменського гросмейстера Габріела Саргісяна, що завершив турнір 7-м. І зрештою, в останній партії Юрій знову переміг завдяки помилці суперника під його тиском.
Загалом, Кузубов провів досить непоганий турнір, і якби не дві поразки проти суперників у чудовій формі (та які до того ж мають на 50 очок рейтингу більше), Юрій мав би гарні шанси зайняти вищу позицію.
Ще один українець, який набрав 7,5 очок (та фінішував 34-м), як і Руслан Пономарьов, пройшов турнір без поразок. Щоправда, на екваторі змагання після шостого туру Андрій Волокитін мав лише одну (!) перемогу, відстаючи від лідера на 2 очки.
Тож, попри гарний фініш, протягом чемпіонату Андрій так і не зіграв проти жодного з топ-20 шахістів підсумкової таблиці, провівши всі партій проти менш рейтингових гравців.
І насамкінець, ще один українець, що фінішував у топ-50 змагання – Віталій Бернадський. Можливо, головним його хайлайтом цього турніру стала красива перемога у чотиритуровому ендшпілі проти польського гросмейстера Радослава Войташека.
Як зіграла українська молодь
У другу групу українських шахістів, що взяли участь у чемпіонаті Європи, варто включити Ігоря Самуненкова, Романа Пирога, Романа Дегтярьова та Валентина Гульку.
Перш за все, справедливо буде приділити основну увагу партіям Самуненкова, який, разом із Іванчуком, показував чи не найцікавіші шахи на турнірі серед українців. У підсумку, 15-річний гросмейстер фінішував 45-м із 6,5 очками, набравши при цьому 10 пунктів рейтингу.
Говорячи про цікаві шахи Самуненкова, варто також зауважити, що його партії не завжди були безпомилковими. Тим не менш, Ігор раз пораз знаходив шанси, щоб продовжувати свій рух до перемоги, коли позиція на дошці перетворювалась на рубку або він, зробивши неточний хід, губив свою перевагу.
Це можна помітити вже у другій грі Самуненкова, в якій він завдяки активній фігурній грі зміг отримати суттєву перевагу в мітельшпілі. А втім, кінцівка партії видалась вкрай напруженою, і його суперник мав шанси вхопитися за нічию, маючи на два пішаки менше.
В наступних чотирьох турах Самуненков здобув три нічиї з більш рейтинговими суперниками та одну перемогу проти менш рейтингового. А потім сталася сьома партія проти 16-річного турецького гросмейстера Едіза Гюреля, в якій той зміг повністю переграти Самуненкова завдяки дуже вдалій дебютній заготовці.
У восьмому турі Самуненкову дуже пощастило не програти ендшпіль проти польського міжнародного майстра Мілоша Шпара. А вже в наступних двох турах український гросмейстер видав чудові партії: спочатку ефектно переміг чорними в нестандартному ендшпілі дві тури проти трьох легких фігур, а потім білими зіграв якісну нічию з найсильнішим гросмейстером Швеції Нільсом Граделіусом.
У останньому турі вдача Ігорю, на жаль, не усміхнулася, й у перспективній, але складній позиції він не знайшов дороги до перемоги, вдовольнившись нічиєю. А втім, цей чемпіонат Європи Самуненков точно може записати собі в актив – не лише з погляду результату, а й з погляду цікавості його гри для глядачів.
Наступними після Ігоря в заочному змаганні молодого покоління шахістів йшли Роман Дегтярьов та Роман Пиріг. 16-річний Дегтярьов показав на цьому чемпіонаті солідний оверперформанс, фінішувавши із 6 очками 125-м і водночас набравши 38 (!) очок рейтингу.
В його активі – дві чудові перемоги над гросмейстерами Лукою Пайчадзе (1 тур) та Родрігесом Кастельяносом (8 тур). Що цікаво, обидві з них Роман здобув чорними, в доволі впевненій манері продавивши більш титулованих опонентів.
Дещо про стиль гри Дегтярьова говорить і те, що в 9 турі проти чергового опонента-гросмейстера він розіграв ризикований варіант Шлімана в Іспанській партії, який призвів до цікавої партії, що в підсумку завершилась внічию.
І хоча для того, щоб завершити турнір поруч із Самуненковим, Роману не вистачило сильного фінішу, своїм виступом він досить гучно заявив про себе як про потенційно одного з найбільших талантів молодого покоління українських шахістів.
Натомість для Романа Пирога Чемпіонат Європи склався не настільки вдало (хоч він у підсумку й фінішував 103-м із 6,5 очками та набрав 4 очки рейтингу). Протягом турніру Пиріг зіграв 5 партій з шахістами-гросмейстерами, в яких зумів здобути лише дві нічиї, зазнавши при цьому трьох поразок.
Можливо, однією з головних причин такого результату було намагання Романа грати проти сильніших шахістів агресивно. В 2 турі це була жертва пішака, 5 турі – жертва фігури, у восьмому – складна і непередбачувана жертва якості.
Втім, у самому кінці змагання Роману таки усміхнулась вдача, і він зміг забрати важливу перемогу завдяки красивій жертві тури в майже рівній позиції. Тож в цілому, цей турнір не став для нього провальним, а скоріше виявився цінним досвідом, який допоможе йому в майбутньому.
За схожим сценарієм розвивався і турнір для Валентина Гульки, який у перших трьох турах зазнав двох поразок проти двох гросмейстерів, а в четвертому – взагалі програв на кілька порядків слабшому за себе супернику.
Але, попри це, другу половину змагання Валентин провів без поразок, закінчивши 166-м, але набравши при цьому 9 очок рейтингу. Крім того, в передостанньому турі йому вдалося здобути гарну перемогу в Англійському початку.
Окремої відзнаки вартують також виступи Владислава Фіщука та Олексія Карватського – шахістів, які набрали на ЧЄ 6 та 5,5 очок (163 та 179 місця), завдяки чому здобули 26 та 134 (!) пунктів рейтингу відповідно. А серед найбільших невдач цьогорічного ЧЄ варто згадати виступ Даниїла Мозесова, який набрав лише 5,5 очок з 11 партій, абсолютну більшість із яких провів проти менш рейтингових суперників.
***
Загалом, на цьогорічному чемпіонаті Європи було зіграно майже 2000 шахових партій. Медіа-покриття цієї події було, авжеж, недостатнім для того, щоб охопити усі цікаві моменти, що постали на дошці протягом останніх двох тижнів.
Для того, щоб дізнатися більше про боротьбу за титул чемпіона Європи, радимо також ознайомитись із оглядом цього турніру від Chess.com.
Інші пости користувача
