Топ-10 результатів та подій зимового сезону. Головні здобутки українських спортсменів
Хоч і більшість змагань зимового сезону завершились 2 місяця тому, у деяких видах спорту наші спортсмени та збірні продовжували свою участь. Дочекавшись повного завершення циклу, можна підпити його підсумки. Як раніше, детального огляду сезону не буде, оскільки в деяких видах спорту банально немає про що писати. Усі головні події та моменти компактно можна розподілити за рейтингом, склавши таким чином свою топ-10.
Історичний результат на юнацькій Олімпіаді та медальні здобутки молодих спортсменів
Не можливо не присвятити окремий розділ нашим юніорам. Майбутній кістяк збірної зимових видів спорту демонстрував дуже хороші результати. Декого з них ми вже бачили на змаганнях вищого рівня. Сподіваємось, що зовсім скоро наші основні команди поповняться молодими спортсменами, що тільки зіграє на користь останнім.
16-річна Жанна Глухова стала 7-ю на Інтерконтинентальному Кубку зі стрибків на лижах з трампліна в Норвегії. На нормальному трампліні українка стрибнула на 80 м і 82,5 м. Для Глухової ця позиція є найкращою на стартах категорії FIS. Жанна проводить лише свій другий змагальний сезон у професійній кар’єрі.
Сноубордистка Елеонора Павлюк провела сильний сезон, буквально за пару місяців подолавши проміжок від юніорки до кандидата в основу збірної. Вона виграла юніорські змагання FIS зі сноубордингу в Чехії у паралельному слаломі. Пізніше Павлюк здобула бронзу вже на Кубка FIS в Італії. Це її перша особиста медаль на дорослих змаганнях. У березні на етапі Кубка Європи в Швейцарія Елеонора виборола перемогу, при чому конкуренцію їй склали багато досвідчених спортсменок. На юніорському Чемпіонаті світу вона тричі зупинялась за крок до нагороди, завершивши усі старти в топ-5 рейтингу.
Серед змагань інших дисциплін сноубордингу – 14-річний Дмитро Лучкін став наймолодшим фіналістом ЮЧС у слоупстайлі і біг-ейрі. У біг-ейрі Дмитро виборов 8-ме місце, у слоупстайлі – 13-те. Загалом Дмитро Лучкін був єдиним представником від Україні у цих дисциплінах. Для атлета – це другий змагальний сезон на міжнародних стартах і перші змагання такого рейтингу. До речі, за тиждень до чемпіонату Дмитро здобув перемогу у FIS змаганнях серед юніорів на цій же трасі.
У фристайлі історичну нагороду на юніорському Чемпіонаті світу здобула Марія Анійчин. За свій стрибок у фіналі в біг-ейрі юна українка отримала 78,66 бала та посіла підсумкову третю позицію. Це перша в історії нагорода юніорських ЧС в українському фріскі!
Максим Панчук та Андрій Муц стали срібними призерами Континентального Кубка із санного спорту серед юнаків. Наші спортсмени показали другий результат у змаганнях двомісних саней, залишивши позаду ще сім екіпажів і програвши майже півсекунди переможцям з Італії. Жіночий двомісний екіпаж у складі Наталії Хитренко та Вікторії Коваль завершив сезон в лідерах загального заліку юніорського Кубка світу. Наша двійка розділила перше місце з німкенями, які набрали з нами однакову кількість балів. Змаганнях у двомісних санях серед дівчат проходили на п'яти з шести етапів юніорського Кубка світу. Хитренко та Коваль здобули золото і бронзу у Парк-Сіті, стали третіми у Вістлері й зупинилися за крок від п’єдесталу на заключному етапі Кубка світу у Швейцарії.
Головна надія чоловічого біатлону Віталій Мандзин вперше виграв Малий кришталевий глобус юніорського Кубка IBU. Він став першим у заліку масстартів, які у цьому сезоні юніорського Кубка IBU проводились на двох турнірах – чемпіонаті Європи та чемпіонаті світу. На Євро-2024 Мандзин завоював срібло після дискваліфікації естонця Якоба Кульбіна. Ця медаль стала дебютною для українця на рівні юніорського чемпіонату Європи з біатлону.
Так Віталій прокоментував виграш Глобуса: «Мені було б приємніше, якби Глобус був в сукупності із медаллю чемпіонату світу. Але треба радіти і цьому, я радий, що так все склалося». Також Україна здобула срібну медаль в естафеті на юніорському ЧС з біатлону. У гонці взяли участь Степан Кінаш, Богдан Борковський, Сергій Супрун і Віталій Мандзин. Найкращою на ЮЧС стала Олександра Меркушина. Українка тріумфувала у масстарті-60 і незважаючи на дві хиби змогла поборотись за нагороди, а в боротьбі за золото випередити на останньому колі представницю Франції.
Також Україна уперше в історії виграла змішану естафету на Юніорському Кубку IBU. Наша біатлонна збірна тріумфувала в італійському Ріднау. Українці утримували лідерство упродовж усієї гонки, після того як змогли піднятися на перше місце ближче до фінішу першого етапу. Наша четвірка змагалася у складі Степана Кінаша, Владислава Чихаря, Олександри Меркушиної та Олени Городної.
Гірськолижна збірна також додала пару нагород у скромний медальний доробок. Анастасія Шепіленко здобула срібло на змаганнях в Італії серед юніорів. До того ж спортсменка показала другий результат за набраними FIS-поінтами, набравши 30.31 бал. Дмитро Шеп’юк також став срібним призером міжнародних FIS-змагань в Італії. За підсумками двох заїздів у альпійській комбінації українець став другим. Це перший подіум Шеп‘юка на міжнародних FIS-змагань.
Головним стартом для юніорів були Юнацькі Олімпійські Ігри. Україна вперше у своїй історії здобула більше однієї медалі. Срібну нагороду виборов 16-річний скелетоніст Ярослав Лавренюк, який до того ж провів більшу частину сезону на змаганнях вищого рівня. А першу медаль для нас здобула біатлоністка Поліна Пуцко, яка у спринті фінішувала третьою.
Становище у фігурному катанні. Українські пари тріумфують на змаганнях та набираються досвіду
Фігуристи Марія Пінчук та Микита Погорєлов здобули золото на юніорському Гран-прі у танцях на льоду в Туреччині. Українська пара стала другою в довільній програмі та ритмічному танці, за підсумками двох програм вони посіли перше місце. Пізніше українці завоювали срібну медаль у Гданську. Завдяки цим потраплянням на подіум Пінчук та Погорєлов відібралися на фінал юніорської серії Гран-прі. У Пекіні наш дует посів підсумкове 5-те місце, набравши 147.33 бала. На Меморіалі Дениса Тена Марія та Микита встановили два особистих рекорди та зійшли на третю сходинку п'єдесталу пошани. Для нашого юніорського танцювального дуету це перша медаль серед дорослих на турнірах серії Challenger. Посідаючи 6-те місце після першого дня змагань, підопічні Галини Чурілової та Мар'яни Козлової на 13 балів покращили свій personal best у довільному танці та із загальним результатом 167.22, що також став їх особистим рекордом, піднялися на третій рядок у підсумковій таблиці, поступившись лише суперникам з Грузії та Німеччини. За найкращими результатами сезону юніорського Гран-прі у комбінації наш дует набрав 154.43 (150.95 у минулому сезоні), де 62.23 (63.17) у ритмічному танці та 92.2 у довільній програмі (90.46).
Ще одну перемогу у серії юніорського Гран-прі здобув другий наш дует Підгайна / Коваль у Будапешті, набравши 149,42 бала. Це перша нагорода на такому рівні в кар’єрі Ірина та Артема. Їхнім попереднім найкращим результатом було 4-те місце на Baltic Cup у 2022 році. Для України це друга медаль на цьому Гран-прі. Востаннє Україна здобувала одразу дві медалі на одному етапі юніорської серії у 2015 році. Також Підгайна та Коваль здобули дві перемоги на юніорському турнірі Bosphorus Cup у Стамбулі та на Ephesus Cup.
Українська спортивна пара у складі Віолетти Сєрової та Івана Хобти на етапах юніорського Гран-прі здобула дві срібні нагороди. У Будапешті у сумі за коротку і довільну програми українці отримали 153,77 бала. Цей показник став найвищим у сезоні, хоча минулого року вони набирали дещо більше. Трохи просіла їх довільна програма. Сєрова та Хобта другий рік поспіль кваліфікувалися до фіналу юніорської серії Гран-прі. У Пекіні наша пара стала останньою 6-ю, що на одну позицію нижче ніж на дебютному фіналі. Таким чином в сезоні юніорської серії Гран-прі наші пари здобули 4 медалі, вперше з 2011 року.
Повернувшись після майже цілого сезону після травми, Софія Голіченко разом з Артемом Даренським змогли оновити свої особисті результати. Танцювальна пара завоювала «бронзу» на челенджері Golden Spin of Zagreb, на європейській першості зупинилась за крок топ-10 найкращих, а на Чемпіонату світу з особистим рекордом вийшла в довільну програму. У Монреалі за свій виступ Софія та Артем отримали рекордні для себе 59,34 бала та у підсумку посіли 17-те місце.
Іван Шмуратко був єдиним українським представником на етапах дорослого Гран-прі. Свій перший великий старт після травми у фінському Еспоо Іван завершив на 8-му місці із сумою балів – 200.67 очок. Це повторення найкращого результату в кар'єрі на етапах Гран-прі. Варто зазначити, що тренувався Шмуратко у ТРЦ Космополіт на простих масових катаннях, просто посеред дітей і дорослих, які прийшли поїздити на ковзанах. Не зважаючи на деякі помилки, головне було донести до глядачів. Тема українських болю та боротьби червоною ниткою проходять через обидві програми. Кожен його вихід на лід – меседж світовій спільноті. У короткій Іван розповідає про загибель дитини внаслідок ракетного обстрілу, а довільну виконує під відому українську пісню «Скрипка грає» у виконанні Василя Зінкевича.
«Я виступив для українського народу та світу, щоб передати свій та загальний меседж. На цій жахливій війні відбуваються жахливі речі, які важко собі уявити. Українські воїни воюють за цивілізований світ. Для більшості це сюрреалістично, але для українців це реальність. Я передаю цей меседж», – розповів Іван після довільної програми.
Українська фігуристка Анастасія Гожва з особистим рекордом відібралась у довільну програму на чемпіонаті Європи. У короткій програмі вона посіла 11-те місце, набравши 57.83 бала. Це її особистий рекорд фігуристки у короткому проїзді. Також Гожва дебютувала на Чемпіонаті світу. Вона посіла передостаннє 34-те місце, отримавши за коротку програму 40.28 балів. На рівні великих міжнародних форумів це найменша оцінка Анастасії в короткій програмі від 2019 року, коли українка отримала 35.51 бала на чемпіонаті Європи.
Так Анастасія прокоментувала свій виступ на ЧС: «Я дуже довго до цього йшла і звісно, що виступом незадоволена, хотілося відкатати краще. Намагалася показати все, що я можу, але цього разу не вдалося. Було дуже багато проблем. Після чемпіонату Європи я приїхала додому, зробила обстеження, і в мене виявили розірване сухожилля на правій нозі. Тому підготовка була не такою, як мені хотілося. Мабуть, це далося взнаки. Сподіваюся, що наступного разу виступлю значно краще і буде кращий рівень, ніж я показала на чемпіонаті Європи».
Національні рекорди шорт-трекістів
Особливо приємно спостерігати за прогресом у шорт-треці. Поступово збірна поповнюється молодими спортсменами, які швидко інтегруються у дорослі змагання. Безумовним лідером команди залишаться Олег Гандей. На Чемпіонаті Європі у польському Ґданську наш ковзаняр встановив особистий рекорд, посівши третє місце у фіналі В на дистанції 500 м та ставши восьмим у генеральній класифікації. Це – найкращий результат Олега на континентальних першостях за всю кар'єру (до того його personal best`ом було 12-те місце минулого року). На одному з етапів Кубка світу Гандей на цій же дистанції встановив новий національний рекорд, розмінявши вперше у кар'єрі 41 секунду (40.419 с).
Багато нових досягнень принесла і жіноча команда. Єлизавета Сидьорко заїхала в топ-10 юніорського чемпіонату світу на дистанції 500 метрів! Вона дійшла до фіналу В, де фінішувала третьою і посіла 8-ме місце у загальній класифікації! На дорослих змагань, зокрема КС у Дрездені на цій же дистанції вона встановила новий рекорд України, показавши результат у 43.517 с. На інших дистанціях наші дівчата також оновили нацрекорди. Світлана Репецька у кваліфікаційному забігу подолала дистанцію 1000 м за 1:31.398. Минулий найкращий результат належав Софії Власовій, він тримався з лютого 2014 року. Репецька перевершила його майже на секунду. Інший рекорд на дистанції 1500 м встановила Уляна Дуброва – 2:22.762. Вона майже на 2.5 секунди перевершила результат Репецької, який та показала на початку сезону.
На дебютному для себе чемпіонаті Європи 19-річна Мирослава Селюкова пробилась у фінал В на дистанції 1500 м. Там вона посіла 7-ме місце і стала 14-ю у загальному заліку. Для неї цей результат став найкращим у кар'єрі. Окрім основних учасниць головних змагань сезону, також підтягуються і молодші шорт-трекістки. Поки що у чоловіків важко зліпити естафетну четвірку, а от жіноча має гарні перспективи, тим паче що на одному з перших етапів Кубка світу наша четвірка пробилась в топ-10 загальної класифікації жіночої естафети.
Головна надія українського біатлону – як склався сезон для Дмитренко
Справжньою несподіванкою став прогрес молодої біатлоністки Христини Дмитренко. У минулому талановита спортсменка, здавалося б, так і залишиться на рівні найслабших біатлоністів нашої збірної. У сезоні 21/22 Христина на Кубку IBU рідко заїжджала у топ-50. Лише минулого року на етапі в Кенморі біатлоністка здобула дебютну бронзову медаль у спринті, завдяки чистій стрільбі. З приходом у збірну тренера Миколи Зоца Дмитренко потрапила в основу на Кубок світу цього сезону. Вже на третьому етапі в Ленцергайде Христя потрапила в очки, посівши 27-ме місці в спринті, відстрілявши без промахів. Завдяки хорошим результатам вона потрапила у перший свій масстарт Кубка світу. Таким чином, наступні гонки українська біатлоністка не випадала з топ-40. На січневому етапі в Рупольдингу у жіночій естафеті Дмитренко зробила свій значний вклад, щоб наша четвірка фінішувала 5-ю. Це була одна з найкращих її гонок сезону.
«Ми не очікували, що в Рупольдингу буде такий результат, тому що ми хотіли – так і було – відбігти одну естафету і потім уже поїхати в Антгольц на висоту, щоб там готуватися до етапу. І коли виходили на цю естафету, всі такі були розслаблені, з гарними емоціями. Побігла перша Петренко – бац, вона передає естафету в трійці. Потім біжить Джима – вона теж тримає цю позицію в трійці. Я пам’ятаю, як ми з Меркушиною просто сидимо, ми не очікували такого результату просто. Ми сидимо, очі по 5 копійок, і думаємо: «Блін, що робити, що робити?». Настю трошки так мандражило, мене теж мандражило. Ці емоції комусь дають плюси в результат, комусь мінуси. Хтось справляється з емоціями, хтось ні. І все рівно я вважаю, що 5-те місце – це дуже добрий результат для нас, і ми були дуже вражені, щасливі. Тренери нас хвалили, вболівальники теж раділи цьому результату. Саме я добре відпрацювала свій етап і по стрільбі, і по ходу. Мені дуже сподобалася ця гонка, я реально кайфувала від неї», – хгадувала цю гонку Дмитренко. На Чемпіонаті Європи в Брезно–Осрблі Дмитренко здобула єдину для нашої збірної бронзову медаль. Вона відстрілялася чисто і в боротьбі за нагороди поступилася лише двом представницям Норвегії. Це була непогана розминка перед головним стартом сезону. На дебютному для себе Чемпіонаті світу в Нове-Мєсто Христина видала оверперфоманс, завершивши усі гонки у топ-30. У спринті українка стала 12-ю, а в індивідуалці посіла 8-ме місце, пройшовши без хиб усі вогневі рубежі. У жіночій естафеті Дмитренко була фінішером. Не зважаючи на 3 хиби на стійці, вона змогла завести Україну в топ-5 найкращих.
Так Микола Зоц прокоментував виступ Дмитренко в естафеті: «Вона для четвертого етапу підходить за характером. Влучила п’ятим пострілом [«на лежці»], за трійку не боролися б, четвертими були вже, пішки можна було [до фінішу йти]. Але [на «стійку»] всі разом прийшли: і Геккі-Гросс, і Тандреволл, і вони нахапалися штрафних кіл. Некритичний був вітер, але психологія тисне. Навіть Тандреволл, яка звикла боротися за призові місця, а тут навіть за шості бореться і такий ловить мандраж. Не погодні умови спрацювали, а більше переживання. Тож по Христині – все гаразд».
Прикро, що Христині не вдалося останній триместр провести на високому рівні, проте порадувала своїм лижним ходом. На жаль, сумно усвідомлювати, що Дмитренко відібралась до основи лише в 24 роки, тоді як її однолітки давно бігають на змаганнях вищого рівня, та за рівнем підготовки на голову перевищують українку. Христина втратила декілька років, через діяльність федерації та рішення тренерів, які надавали перевагу натуралізованим росіянкам, які у підсумку покину країну після повномасштабного вторгнення. Тим не менш, є за ким поспостерігати та повболівати у наступних сезон, і це не може не тішити.
Підсумовуючи, варто навести оцінку Президента української Федерації біатлону Івана Крулька виступу Христі у цьому сезоні: «Що стосується Дмитренко, то я вважаю, що це – дуже талановита та працьовита молода спортсменка. І минулого сезону, коли вирішувалось питання участі нашої команди на заокеанських етапах Кубка IBU, я особисто наполягав на тому, що ми маємо відправити команду. Саме тоді Христина здобула свій перший подіум на дорослому рівні на етапі Кубка IBU. Цей успішний виступ додав їй сил, мотивації, та показав їй самій, що вона може виступати на високому рівні. А від психології та бажання в біатлоні залежить дуже багато. І відчувши таку мотивацію, Христина в цьому сезоні показала себе на високому рівні. Чи може вона стати лідером команди? Може, але я б поки не забігав наперед. Христина Дмитренко робить кроки вперед, але їй є ще куди рости: потрібно працювати над своїми фізичними можливостями, а також психологією під час стрільби. Я вважаю, що в Христини прекрасне біатлонне майбутнє, якщо вона не збавлятиме обертів, а ми, як федерація біатлону, підтримували її 1 будемо підтримувати, як, втім, і усіх інших наших біатлоністів. Наразі ж я хочу привітати Христину з тим, що вона і на чемпіонаті Європи виборола медаль, і на чемпіонаті світу проявила лідерські якості».
Єдина медаль Кубка світу в сезоні та інші результати найуспішнішого виду спорту
Вкотре наша збірна завершує зимовий сезон з медаллю Кубка світу. Знову ж таки, завдяки талановитому Дмитру Котовському, який поки залишається найтитулованішим українським спортсменом на змаганнях найвищого рівня. Етап у Рука втілював оптимізм на ще один успішний цикл. Після програшу Кришталевого глобуса Дмитро Котовський мав би взяти реванш на цей раз. Виконуючи у фіналі найскладніший серед усіх учасників стрибок з коефіцієнтом 5.2, Дмитру не вдалось ідеально приземлитись. Втім, у трійку призерів він потрапив. Також українець ще виграв етап змагань в рамках Кубка Європи на цьому ж трампліні. Після більш ніж місяця перерви у Китаї Котовський провалився у кваліфікації особистих змагань, а в командному івенті впав під час приземлення і наша збірна фінішувала останньою. Тоді незадовільно виступили всі, однак Дмитро як лідер мав би тащити в оцінках, оскільки міг за свій стрибок отримати найбільше очок, до того ж конкуренти давали шанс.
На американських трамплінах Дмитру вдалось здобути гучну перемогу в конкурентів по Кубку світу. На FIS Open у Парк-Сіті 22-річний спортсмен виконав свій фірмовий фул-дабл фул-фул, за яке він отримав оцінку 120,89. На самих же етапах КС Котовський двічі потрапив у топ-10, завершивши свій сезон на 5-му місці в Канаді. У загальному заліку він фінішував лише на 12-й позиції. Якщо враховувати той факт, що цей сезон перехідний, без чемпіонату світу та інших важливий подій, можна закрити очі на місцями слабкі результати. До того ж Котовський медаль здобув і виконав план-мінімум за сезон. Які ще можуть бути до нього питання? Що не скажеш про Олександра Окіпнюка. Молодий фристайліст провалив 2 етапи Кубка світу та достроково завершив сезон через травму спини.
Серед інших представників чоловічої збірної найкращим на КС став Володимир Кушнір, однак лише один раз потрапив у фінал на етапі, як і Захар Максимчук. А от більш успішний за минулорічними досягненнями Максим Кузнєцов жодного разу не пройшов кваліфікацію. Натомість юнак став найкращим на Кубку Європи разом з Ангеліною Брикіною. Вони стали переможцями загальних заліків і вкотре ці титули забирає собі Україна. Ангеліні випала доля взяла на себе тягар тимчасового лідера. Через те, що Анастасія Новосад та Ольга Полюк пропускали сезон, а Анастасія Гасюк вирішила зав’язати з фристайлом, наша команда дівчат осиротіла. Довелося ставити на перший етап Кубка світу 16-річну Діану Яблонську, а далі в жіночих змаганнях виступала лише Брикіна. В основному українка виконувала стрибок з коефіцієнтом 2.9, але довго не могла подолати кваліфікацію. На лютневому етапі в Канаді для Ангеліни склались усі зірки і вона таки пробилась до фіналу, посівши 8-ме місце і оновивши свій найкращий результат.
Наступного дня вона перевищила себе, вперше в кар’єрі потрапивши у суперфінал. На цьому трампліні Брикіна вже виконувала стрибка на 3.15 і досить успішно. У боротьбі за медалі вона не могла по правилам повторювати цей стрибок, тому виконувала легший, все одно призерки були просто недосяжні. У заліку Кубка світу українка 12-ю. Завершила сезон Ангеліна двома бронзовими медалями юніорського чемпіонату світу в Італії спочатку в особистих змаганнях, а потім і в командній першості разом із Захаром Максимчуком та Максимом Кузнєцовим. Ця медаль стала історичною для юніорської збірної, адже ніколи раніше у своїй історії наші спортсмени не піднімалися на подіум у командній дисципліні.
Не відстали в прогресі й інші дисципліни фристайлу. Наша талановита Катерина Коцар хоч і провела занадто короткий для себе сезон, змогла зафіксувати історичне досягнення. На першому етапі Кубка світу в Кур у дисципліні біг-ейр українка посіла 5-те місце, набравши 88 балів. Вона покращила національний рекорд на 1 позицію. Розповідаючи про завдання на сезон, Катя планувала поставити другий дабл на сніг і виграти Кубок світу, всі його етапи й нарешті привезти Кришталевий глобус в Україну. Після наступного етапу, де фристайлістка в слоупстайлі потрапила у десятку найкращих і також оновила personal best сезон для неї перервався. Наприкінці березня Коцар повернулась до змагань і виграла етап Кубка Європи в Австрії.
Оновив свої показники на рівні Кубка світу й Орест Коваленко. На етапі в Кур Орест вперше в кар’єрі потрапив в очки – фінішував 22-м, ставши тринадцятим у своєму гіті та показавши у найкращій спробі 78 балів. Основну частину сезон юнак проводив на тренувальних зборах, де у підготовці основний акцент був на покращенні джиб-майстерності. Сподіваємось, у наступному сезоні обидва фристайлісти наберуть важливі залікові очки для олімпійської кваліфікації.
Найкращий результат Данчі за 4 роки. Прогрес збірної сноубордингу
Черговий потужній сезон провела Аннамарі Данча. Вона посіла 17-те місце в заліку Кубка світу, а в дисципліні паралельного слалому потрапила у топ-15 найкращих сноубордисток. На етапах Кубка світу в десятці найкращих українка була 4 рази, а найвище місце вона посіла під кінець сезону в польській Криниці, ставши 5-ю в паралельному гігантському слаломі. Для Данчі це повторення особистого рекорду кар’єри на КС. Останній раз вона потрапляла у п’ятірку в паралельному гігантському слаломі у швейцарському Скуолі у 2020 році. У сезоні Аннамарі зробила ставку виключно на Кубок світу, тому рідко заявлялась на старт в інших змаганнях. Лише на останок успішно для себе завершила останній етап Кубка Європи у Давосі перемогою.
Проте на Кубку світу не тільки Данча приносила очки для збірної. Уперше з 2020 року в жіночому заліку розмістились 3 українські сноубордистки. Талановита Надія Гапатин у цьому сезоні вперше здобула свої залікову очки на етапі в Скуолі. Тоді вона стала 19-ю, і це поки її найкращий результат в кар’єрі. Після цього успіху українка на наступних 5 етапах підряд потрапила у топ-30 і один раз не фінішувала у кваліфікації. Завдяки такому продуктивному сезону Гапатин змогла посісти 27-ме місце в заліку КС. А от на Кубку Європи Надія фінішувала 3-ю. На її рахунку 5 медалей, щоправда до омріяного золота вона не дотягнула. Наступного сезону точно має пощастити. Третьою в заліку стала Олександра Мальованна. У минулому перспективна спортсменка вже мала в кар’єрі залікові очки. У 2020 році у Пхьончхані вона посідала 19-те місце. З тих пір її результати пішли на спад, і, здавалось, вона вже не зможе наблизитись до подібного успіху. У цьому сезоні, щоправда, так високо Олександра не фінішувала, однак двічі посідала 27-мі місця.
Також покращив свої результати на Кубку світу Михайло Харук. Минулого сезону він у Кареззі посів 26-те місце і після взяв паузу у головних стартах. У грудні він повернувся на КС рівно через рік і на цій же трасі знову став 26-м. Найкращий результат він показав на наступному етапі в Давосі, де став 23-м. У підсумку Харук в заліку КС посів 36-те місце, а Кубка Європи потрапив у п’ятірку, маючи на рахунку перемогу та 1 срібну медаль.
Дукач та Мандзій серед найсильніших санкарів світу
Незважаючи на те, що поки наша збірна санного спорту виглядає слабенько, саме в чоловічих одномісних санях ми виглядаємо більш ніж впевнено. Якщо минулого року Андрій Мандзій демонстрував високі результати, то на цей раз нарешті Антон Дукач теж почав покращувати свої показники. Андрій Мандзій повторив свій найкращий результат, посівши в заліку Кубку націй 4-те місце. Минулого сезону він фінішував 19-м. Українець виграв срібну медаль на етапі у Вінтерберзі. До першого місця йому тоді не вистачило 0.001 секунди. Також додав у свій медальний доробок бронзову нагороду з Інсбрука та срібну із Сігулди. Антон Дукач в заліку замкнув трійку призерів. До останнього етапу наш санкар боровся за перемогу, однак як би це не звучало, через вдалі виступи на Кубку світу він не міг виступати на заключному етапі КН, оскільки автоматично потрапляв у стартовий протокол гонки КС. Хоч його рекордом є 2-га позиція у позаминулому сезоні, у порівнянні з минулим роком він покращив положення в таблиці на 13 сходинок. Антон здобув 3 бронзові медалі у Вістлері, Обергофі та Сігулді.
На Кубку світу Дукач усі 9 етапів завершив у топ-20, а от Мандзій все ж одній гонці в Альтенберзі випав, ставши 21-м. Найкращий свій результат Андрій показав наприкінці сезону в Сігулді, де став 9-м. На тому ж етапі в рідній нам Латвії Антон продемонстрував оверперфоманс, двічі фінішувавши на 7-му місці. Це є найкращим результатом на Кубка світу для українських санкарів в історії. Обидва наші санкарі потрапили у топ-15 загальному заліку Кубка світу – Дукач став 13-м, а Мандзій замкнув п’ятнадцятку. Для обох цей результат став найкращим у кар’єрі.
Уперше в своїй кар’єрі Дукач кваліфікувався у спринтерські гонку Кубка світу. Він двічі взяв участь, а в Сугулді став 10-м. У тій же гонці Мандзій фінішував за ним – 11-м. У спринтерському заліку Антон став 13-м. Також він частіше був залучений в естафетних гонках Кубка світу, ніж Мандзій, однак з обома санкарями наша команда двічі показала найкращий результат, фінішувавши 5-ю у Вінтерберзі та Сігулді. Завдяки відмінному виступу в естафетах Україна в заліку посіла шосту позицію.
Головний тренер збірної України з санного спорту Тарас Гарцула прокоментував результати збірної на Кубку світу: «Великий сюрприз у сезоні є серед чоловіків. У нас такого ще не було: навіть коли починали готувати чоловіків в одномісних санах, нам говорили, що це нереально, щоб наші хлопці потрапляли у топ-30. Але ми змогли це довести: маємо двох у десятці на Кубку світу. Це дуже хороший результат для України. Плани тренерів у тому, щоб поставити команду. Коли 12 років прийшов у збірну України, у нас лишилося два спортсмени: Андрій Кісь та Андрій Мандзій. З юніорського складу перейшли молоді спортсмени, команда була розвалена. У нас не було такого варіанту, щоб була заміна, яка конкурувала. Поставили передусім завдання, щоб молодь підходила за дорослими. Андрій Мандзій говорив в інтерв'ю, що юніорська команда підтискає їх. А ми знаємо, що конкуренція породжує результат. Тому й плануємо, щоб досвідчені намагалися втікати від молодих, а ті – їх наздоганяли. Ось так і виходить кращий результат. Але дуже хочу наголосити на тому, що команда стала дружною, сильною і це поєднується у роботі. Бо на початку цього сезону ще з нами третя команда працювала, юнацька, і всі одне одному допомагають. Ось і маємо результати: юнацькі Олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи, Кубки світу. Гадаю, що для нас, не маючи своєї бази, це хороший результат».
На чемпіонаті Європи в Інсбруку найкраще з усіх виступив Мандзій. В одномісних санях він посів 11-те місце, а також допоміг в естафеті потрапити у п’ятірку найкращих. А от на Чемпіонаті світу в Альтенберзі першу скрипку зіграв Дукач. Він показав найкращий результат в історії України на ЧС у чоловічих одномісних санях. За підсумками другої спроби Дукач посів підсумкове 12-е місце, а Мандзій – 15-е. Починаючи з сезону 2006/07, це другий випадок, коли два українських санкарі фінішували у топ-20 на чемпіонаті світу. Також Дукач взяв участь в естафеті, де наша збірна фінішувала 8-ю, а Мандзій виступив у спринтерській гонці, де показав найкращий результат в кар’єрі – 12-те місце.
Так Антон прокоментував свій виступ на ЧС: «Це – найкращий результат серед чоловіків на чемпіонатах світу. Частково ще й пощастило, бо багато лідерів не найкращим чином себе проявили: падали навіть призери чемпіонату світу. Вдалося гарний результат показати. Самі заїзди виявилися потужні. У першому була мінімальна помилочка на 11-12-му віражах, страшнувато стало, але добре впорався. Траса досить знайома, але впасти можна будь-де, є багато незручних, некомфортних переходів. Лідери це й показали, не доїхавши до фінішу, зокрема є й призери чемпіонату світу. Приємно переписувати історію попередніх років. У нас, у чоловічих одномісних санях, вона нетривала: у жінок є медаль чемпіонату світу Наталії Якушенко, є дуже потужні виступи на Олімпійських іграх Лілії Лудан (шості місця на кількох Олімпіадах). У чоловічих санях лише в Сочі вперше кваліфікувалися. Дуже маленька історія, але вона продовжується і покращується».
Мандзій розповів про підготовку саней до змагань: «Якщо загалом, то сани, які добре їдуть, можна придбати лише в Австрії, Італії, Німеччині. Тобто заводу немає. Є заводи, які роблять сани для початківців, на них можна лише набиратися досвіду. А щоб показувати результат, треба купувати сани у топових команд. Інша тема, що топові команди закриті, вони самі не хочуть нічого продавати, бо там є певні свої секрети. Продав сани – продав секрет. Зовнішньо вони всі виглядають однаково: полози, обтікач. Якщо їх не розібрати, то нічого не побачиш. Там дуже багато нюансів, від яких можуть їхати санки: з якого металу полози, під яким кутом заточені. Навіть може бути таке, що сани добре їдуть піді мною, я даю їх комусь іншому з команди – і під ним вони вже так швидко їхати не будуть, бо інший центр ваги і полози будуть їхати в іншому місці. Починаючи від якості матеріалів санок, закінчуючи індивідуальною підгонкою – від усього цього залежить результат».
Національний рекорд Гераскевича та розширення української збірної
Підсумки успішного сезону Владислава Гераскевича представлені в окремому пості.
Навчились грати в хокей – історичні підвищення у дивізіонах
Не думав, що колись таке скажу, але цей сезон в хокеї видався для нас без перебільшень видатним. Першою закласти фундамент успіху могла молодіжна збірна U-20 у грудні минулого року. Турнір проходив у Словенії і саме з цією країною в останньому поєдинку ми вирішували питання виходу з групи. Нам була потрібна лише перемога. Не дивлячись на пропущені 2 шайби від балканців, у другому періоді наші юнаки змогли закамбечити, однак швидко пропустили шайбу в свої ворота. У заключному періоді Словенія дотисла нас і виграла дивізіон. Ми знову залишились другими із сподіваннями, що через рік може нам пощастить нарешті подолати цей бар’єр.
Не менш важливим для України був відбірковий турнір на Олімпійські Ігри-2026. Хоч і шансів у нас виступити в Мілані майже дорівнює нулю, наша задача зайти якомога далі у циклі цього відбору. Головним конкурентом за путівку у фінальний раунд у нашій групі була господарка змагань Польща. Із сусідами ми вже грали минулого відбору і тоді зазнали болючої поразки. Ми мали їм поститись і ми це зробили! Після нашої впевненої перемоги над Південною Кореєю у надважкому матчі із Польщею наші хлопці вирвали 2 очки у таблицю. У третьому періоді Ратушний зрівняв рахунок, а в булітах Дяченко не дав суперникам закинути більше 1 шайби у наші ворота. У наступному матчі Польщі ще й накидали корейці, а ми спокійно завершили групу без поразок. Україна забезпечила собі участь у фінальному раунді вперше з часів відбору на ОІ-2014. Попередньо там ми зіграємо з Францією, Латвією та Словенією, а путівку на Ігри отримає лише 1 збірна.
Наступний турнір за участі наших хокеїстів пройшов у березні – третій дивізіон жіночого чемпіонату світу. Після минулорічної прикрої поразки, де для виходу нам не вистачило 1 бала, наші спортсменки змогли підвищитись у класі! Жіноча збірна України виграла дивізіон ІІІА, здолавши в останньому поєдинку господарок турніру Хорватію з розгромним рахунком 6:1. Україна завершила ЧС з п’ятьма перемогами, обігравши Болгарію (9:1), Литву (3:1), Сербію (5:4) та Румунію (5:1). Валерія Манчак стала найкращою хокеїсткою на турнірі за набраними очками. Наступний чемпіонат українки проведуть у дивізіоні ІІВ. Це буде тільки друга наша участь у цьому дивізіоні. У 2020 році збірна зазнала пониження в класі після того, як посіла шосте місце на турнірі.
Наймолодша наша збірна U-18 посіла другу позицію на Чемпіонаті світу в дивізіоні 1А. Це перша в історії нагорода на ЧС в дивізіоні IA. У дебютних турах наша збірна перемогла збірні Японії (4:1) та Данії (3:1), однак, у третьому важливому поєдинку підопічні Олександра Бобкіна в овертаймі поступились збірній Німеччини за рахунком 2:1. Після прикрої поразки «синьо-жовті» здолали Угорщину (7:4) та Австрію (3:2) й змогли набрати 13 залікових пунктів. На жаль, цього результату не вистачило для підвищення у класі, адже Німеччина у паралельних поєдинках нікому не поступилась і залишилась першою в групі. Востаннє українська команда цієї вікової групи грала у найвищому дивізіоні Чемпіонатів світу в далекому 2002-му році. Наступного разу будемо виборювати підвищення вже із Казахстаном.
Головною подією для нас у цьому сезоні був нещодавній дорослий Чемпіонат світу у дивізіоні 1В, який приходив у Литві. Після серйозних перемог над Польщею та Південною Кореєю не було сумнівів що Китай та Литва, які нижче за рейтингом, під силу нам пройти. Втім, побоювання все ж були присутні, оскільки нам властиво кожного турніру фінішувати другими. Перші поєдинки ми завершили переконливими перемогами над Естонією (9:0) та Нідерландами (4:0). Наступному Китаю від нас дісталось більше – тотальний розгром 9:0. Далі була перемога над збірною Іспанії з рахунком 6:1 та ключовий матч з господарями литовцями. Головне було здобути перемогу, оскільки ми мали з Литвою по 12 очок в таблиці. У підсумку господарі не змогли показати зуби і програли нам з рахунком 1:4. Таким чином команда Дмитра Христича виграла свою групу та підвищилась до другого за силою дивізіону чоловічого хокею. На нашому рахунку 31 гол, що майже вдвічі більше ніж в Литви, та всього 2 пропущених шайби. Найкращим голеодором став Олександр Пересунько з 11 очками, а Ігоря Мережка визнали найкращим гравцем турніру. У дивізіоні 1А востаннє збірна України грала ще у 2017-му році. Тож з нетерпінням чекаємо наступний ЧС, щоб спробувати свої сили у поєдинкам з більш серйозними суперниками.
Найкращий український спортсмен сезону: побив усі можливі рекорди та демонструє феноменальні показники
Євген Марусяк минулого року показував надвисокі як для нашого виду спорту показники. На українського летючого лижника покладали великі сподівання у цьому сезоні та розраховували на часті потрапляння в очки Кубка світу. На літньому Гран-Прі Євген показав найкращий результат України, посівши 7-ме місце. Сам старт вже зимового сезону для нього видався схожим на минулий – труднощі в кваліфікації у фінальний раунд, недалекі за дільністю стрибки та стримані результати.
Найближчим до успіху Марусяк був у Клінгенталі, де йому не вистачило кілька балів для потрапляння у топ-30. Стрибки на німецькому трампліні були розігрівом перед одним з найважливіших івентів сезону – Турне чотирьох трамплінів. Перші 2 етапи були для українця м’яко кажучи провальними. Він не зміг подолати кваліфікацію, що були задачею «мінімум». Втім, в Австрії у Євгена справи пішли вгору. В Інсбруку він подолав кваліфікацію разом з Віталієм Калініченко та вперше в історії України наші стрибуни фінішували у топ-40 основного раунду змагань. Марусяк зі стрибком у 118.5 метрів фінішував 35-м. До цього найкращим результатом українців було 45-те місце, яке двічі посів Віталій Шумбарець. У парних поєдинках нашим спортсменам не вдалось потрапити у фінал, однак все ще попереду.
На новому турнірі в календарі змагань польському Турне, на жаль, Марусяк не показав високих результатів, не дивлячись на знайомі трампліни. Однак, варто відмітити головний старт для України в рамках залікових очок Кубка націй. Мова йде про Super Team, де кожну країну представляє по двоє спортсменів. Марусяк і Калініченко до останнього боролись за потрапляння до вісімки найкращих, однак завершили змагання на дев'ятій позиції, програвши лише 3,7 бала представника Фінляндії. Ми залишили позаду Італію та Швейцарію та заробили солідні очки у свій актив.
Далі розпочались змагання на польотних трамплінах – стихія Марусяка. В австрійському Бад-Міттерндорфі пройшов цьогорічний чемпіонат світу з цієї дисципліни і українець виступив дуже впевнено. Не дивлячись на погодні умови та скорочення спроб у фінальному раунді, Євген набрав 474.5 бала та посів 27-ме місце. Для українського трампліну це історичний результат, оскільки ніколи раніше наші стрибуни не пробивались до тридцятки найкращих цього турніру.
Лютий місяць наші стрибуни провели знову на німецьких трамплінах. У Віллінгені у кваліфікації Марусяк посів найвище на той момент для себе 14-те місце, однак в фінальному раунді не зміг повторити стрибок на 133 м і потрапити в очки. В Оберсдорфі у змаганнях суперкоманд наш дует фінішував 11-м з 12 команд. В особистих стартах на цьому трампліні Марусяку таки вдалося вперше в сезоні заробити очки Кубка світу. Українець фінішував 29-м з найкращою першою спробою в 201.5 м і176.2 балами. Наступного дня він став 18-м в кваліфікації, стрибнувши майже на 200 м, а у фінальному раунді Євген таки перелетів за двісті за посів 22-ге місце.
Березневі етапи в Норвегії та Словенії видались найбільш насиченими за рекордами для українця. У Тронгеймі в рамках турніру Raw Air Марусяк показав свій другий результат у кар’єрі на нормальному трампліні. За підсумками основного раунду він посів 32-ге місце (121 бал) – йому забракло 2.3 бала для виходу у фінал. На наступний день Євген дебютував у фінальному раунді КС зі стрибків на великому трампліні. З 28-м результатом він пробився у фінал, де стрибнув ще далі на 132 м. Це дозволило Євгену піднятись на підсумкову 25-ту сходинку. Це особистий рекорд Марусяка на великому трампліні Кубка світу. Досі він не фінішував у дисципліні вище за 32-ге місце на грудневому етапі в німецькому Клінгенталі. Також це повторення четвертого результату в історії українських стрибунів на етапах Кубка світу. 25-те місце на польотному трампліні словенської Планиці у 2009 році також посідав Віталій Шумбарець. Марусяк став першим стрибуном в історії України, хто фінішував у топ-30 етапів Кубка світу в усіх трьох дисциплінах: на нормальному, великому та польотному трамплінах!
У кваліфікації етапу КС у Вікерсунді Марусяк встановив новий національний рекорд України з дальності польоту. Українець пролетів 223 метра. Цей показник дозволив Євгену отримати 199.9 бала та стати 12-м. Варто зазначити, що попередній рекорд, який також належав Євгену, становив – 213.5 м. В основному раунді змагань Євген пролетів не так далеко, однак покращився на 1 позицію. 11-те місце – це найкращий результат в історії України на Кубку світу. Прикро, що наш спортсмен зупинився за крок до формальної топ-10. Попередній найкращий результат також належав Марусяку – у березні 2023 року він став 18-м.
У коментарі для Tribuna Євген розповів про свій виступ на етапі Кубка світу: «Насправді я дуже радий, бо це була моя маленька мрія – стрибнути хоча б за 220 метрів, і я після кваліфікації був дуже щасливий. А вже на наступний день, як готувалися до змагань, я відчував трішки слабкість і зажатість, і коли весь час переносили і переносили, у мене чим раз, тим більше падали сили, і коли ми почали підніматися на верх, щоб стрибати, я зрозумів, що якщо проведуть, тоді мені буде дуже важко, але коли сказали, що переносять, то мені стало легше і на наступний ранок я відчував себе в сто разів краще. З під’їздом на розгоні у мене була проблема від початку зимового сезону. В Осло на другий день змагань я відчув під’їзд і одразу додав у стрибках».
На своєму останньому етапі Кубка світу в Планіці Марусяк вдруге за тиждень оновив рекорд України на польотному трампліні. У кваліфікації він стрибнув на 228.5 м, за що отримав 205,5 бала та став 5-м! Ще був третій за дальністю стрибок в квалі. У фінальні Євген не зумів повторити такий потужній результат, однак фінішував 15-м, що було більш ніж достатньо для нього. Згадуючи як складався початок сезону, були побоювання щодо успішного виступу, але Марусяк перевершив себе. У загальному заліку КС він став 45-м з 57 очками, оновивши рекорд України. Для порівняння минулого року Євген посів 54-те місце, набравши 21 очко. Впродовж сезону 2023/24 українець п’ять разів фінішував у заліковій зоні Кубка світу. На такий результат вплинула і фінансова складова цього виду спорту. Наша збірна могла відвідати майже всі етапи Кубка світу та інші головні старти, покращити спортивне знаряддя, а словенський спеціаліст та друг збірної Янез Дебелак часто давав слушні поради. Про Марусяка більше стали писати західні спортивні ЗМІ й загалом він полюбився польській публіці, за що отримував найвищі оцінки від наших колег у медіа.
Фото: gettyimages, ShugMug
