Молодіжка на ЄВРО, перегляд в "Аяксі" та чеський футбол зсередини | Інтерв'ю Максима Таловєрова

Я поспілкувалася з центральним захисником молодіжки – Максимом Таловєровим, для якого це був дебютний збір зі збірною загалом, він не викликався до юнацьких команд. В складі цієї молодіжки він став одним з основних гравців, провівши 9 матчів під час кваліфікації до ЄВРО.

Максим один з наших легіонерів. І якщо Микола Кухаревич або Олексій Сич поїхали з України нещодавно, то Макс розпочав свій шлях у дорослому футболі в Чехії. Максим з 2018 року зіграв понад 100 поєдинків у різних чеських командах – СК «Динамо» Ческе-Будейовіце (перша команда та U19), «Славія» Прага, «Спарта Б» Прага та «Слован» Ліберець, у якому грає зараз.

До речі, вчора Максим забив п’ятий гол (перший саме у кубку Чехії) в 105-ій грі в чеському футболі (за даними Трансфермаркету), а його «Слован» розгромив «Фрідек-Мистек» у кубку Чехії з рахунком 6-0 (ще один гол на рахунку іншого українця – Івана Варфоломєєва)

Цей відбір подарував безліч емоцій: враження Франції 0:5, божевільна нічия 3:3 з тими ж французами та шаленіший другий тайм зі Словенією. І це для тебе перший збір зі збірною. Які емоції від цього періоду в цілому, та від проходу на ЄВРО зокрема?

Так, це був мій перший збір із Петровичем (прим. автора – Ротань Руслан Петрович, головний тренер збірної України U21). Ці півтора роки вважаю були класними, бо нам поставили певний стиль гри, який спочатку всі не любили, ненавиділи, хейтіли – як футболістів, так і тренерів, насамперед Руслана Петровича (прим.автора – всі – це про глядачів). Але найприємніше, що в результаті ми довели і показали супер футбол, тому емоції фантастичні. І ще один важливий момент, що по завершенню відбору наша команда показала кращий результат в історії. Напевно, матч проти Словаччини, коли ми виграли 3-0 - це був один із найважливіших матчів у моєму житті, поки що. Звичайно, сподіваємося, що в майбутньому будуть матчі і важливіші, але фантастичні емоції

У дорослому футболі ти одразу відчув, як це бути легіонером, ти не грав в Україні. Наскільки важко бути легіонером?

Через те, що у 18 років я переїхав одразу до Чехії і був легіонером, то не знаю (наскільки це важко). Буквально за півроку звик і почувався вже досить комфортно. У перші півроку я вивчив мову, тому не можу сказати те, що складніше бути легіонером чи грати в Україні, але тут інший менталітет, абсолютно, багато є плюсів, якщо порівнювати з Україною. Сильно не відчув це на собі, але сам переїзд не був легким. Думаю протягом двох-трьох місяців була така акліматизація і потім уже було легше. Тому я щасливий те, що у 18 років мені вдалося вибратися з України та проявити себе у Чехії. Вдячний, звичайно, всім людям, які мене тут прийняли – допомагали, тренували. Завдяки їм я виріс із підліткового футболіста у справжнього футболіста, я вважаю. Тому дуже вдячний цим людям і дуже щасливий.

Які плюси порівняно з Україною ти помітив у Чехії?

По-перше, це ставлення. Ставлення всіх людей, тренерів, дещо інші погляди на футбол.

Щодо побутових питань, то тут плюси тільки в тому, що я приїхав сам, повністю став самостійним набагато. Навчився все робити сам, це такі побутові плюси. Розбиратися, вирішувати всі питання теж сам.

А щодо футбольних справ, то інший менталітет зовсім і я думаю з таким менталітетом молодим футболістам легше зростати, розвиватися як футболісти через те, що тренери чудово розуміють плюси кожного гравця і намагаються розвивати слабкі сторони та посилювати добрі моменти. Тоді, як в Україні найчастіше намагаються не розвивати футболістів, а просто шукають заміну – хто якому тренеру підходить і через це я вважаю багато талантів в українському футболі пропадають і їм важче якось вибратися до вищої ліги, великого футболу. Але це особисто моя думка, я це так бачу.

Ти у Чехії вже 5 років, понад 100 поєдинків у чеському футболі у 22 роки. Починавши ти зі скромного клубу "Динамо" Чеське-Будейовіце, потім у тебе була друга команда "Спарти" з Праги, а далі вже "Славія" та "Слован". Як можна порівняти стилі гри команд, у яких ти грав?

Здебільшого чеський футбол дещо відрізняється від українського. Тут більше силової боротьби, більше інтенсивності, але цікаво, що будь-яка команда може обіграти будь-який чеський гранд. Наприклад, у кубках команди третьої-четвертої ліги можуть вибивати команди вищої ліги з турніру. Тому чеський чемпіонат і чеський футбол досить цікавий і в основному я дуже щасливий, що у всіх командах, яких я був, вітається комбінаційний футбол і тренери бачать у футболістів такі якості, які дозволяють комбінаційно грати, тому що деякі команди грають лише за рахунок силової боротьби. Тому я щасливий, що опинявся у таких командах, які люблять грати у футбол.

Коли зрозумів, що хочеш пов'язати з футболом свою життя? Чи вплинув на цей вибір той факт, що твій батько був професійним футболістом?

Тато ніколи мене не підштовхував до того, щоб я був футболістом. Спочатку, коли я був маленьким, батьки мені розповідали, що коли я тільки навчився ходити буцав кожний камінчик, каштан, жолудь, який був дорогою до магазину або коли ми гуляли. Постійно любив бити ногами всякі предмети, тож тоді тато й зрозумів, що є в мені щось футбольне і близько п'яти-шести років я сам попросився, щоб мене відвели до футбольної школи. Так і почався мій футбольний шлях. Тато ніяк не впливав на моє рішення, рішення стати футболістом я прийняв сам.

Сам ти з Донецька, де було кілька футбольних шкіл гарного рівня. Де розпочинавши свій футбольний шлях?

Спочатку мене батьки відповіли до школи «Шахтаря», але на жаль, там не було набору для мого року (2000 р.), були тільки на рік старше (1999 р.), але тренер таки взяв мене на перегляд і сказав те, що йому сподобалося як я виглядав та запропонував тренуватися півроку з роком старше. Виходить мені так пощастило, що відразу я потрапив у «Шахтар» і працював із чудовим тренером Козловим В'ячеславом Костянтиновичем. Я дуже йому вдячний за те, що він дуже багато чого вклав у мене і тоді, починаючи з 6 років, він робив усіх хлопчиків мужичками відразу. Він не розмовляв з нами як з дітьми, він розмовляв як із мужиками і я думаю те, що дуже багатьом це допомогло в подальшому житті.

Скільки ти був у «Шахтарі», до якого віку? І до Чехії ти вже поїхав після «Олімпіку» чи був український клуб?

Так, після «Шахтаря» у мене був «Олімпік». У «Шахтарі» я був 10 років, потім поїхав до «Олімпіку», там грав у U19, дубль і коли почав працювати з першою командою, то був варіант або їхати на збір з першою командою, або спробувати себе в Чехії на перегляді і ми з агентом вирішили та вибрали Чехію.

В інтернеті є новина, що у U16 ти міг вирушити на перегляд до «Аяксу». Насправді була така можливість та чи відбулася вона?

З приводу «Аякса», всі завжди говорили, що це фейк, керівництво «Шахтаря» теж говорили, що насправді не було жодних пропозицій і всі думали те, що цей фейк я зробив сам, хоча я розумів, що не міг зробити це і до останнього вірив, що можливо і є така пропозиція. Потім, коли я був уже в «Олімпіці», у мене з'явився агент і через якийсь час нам стала цікавою чи була насправді пропозиція і агент уточнив і насправді був інтерес. Тому це вже в минулому, але наскільки я знаю, що інтерес насправді був, але правду ми вже не дізнаємося ніколи – чи була ця пропозиція у «Шахтаря» на столі чи ні, тим більше я був травмований тоді і в голові у мене була одна думка - швидше вилікуватися, тому що була серйозна травма і багато лікарів говорили, що краще закінчити з футболом, що нічого хорошого з цього не вийде, я залишуся інвалідом і т.д. І тому на той момент були інші цілі і я дуже радий вдалося вибратися з тієї ситуації і зробити так, щоб мене нічого не турбувало.

Період у ДЮФЛ найбільш цікавий для футболіста. Можеш розповісти 1 історію, яка найбільше запам'яталася тобі?

Перше, що спадає на думку це чемпіонство. У U14 ми виграли чемпіонство, звичайно це були фантастичні емоції, тоді кожен був щасливий, кожен радів. Цей шлях до чемпіонства був дуже складний і я думаю це така пам'ятна подія в житті ДЮФЛ. Хоч я і не відіграв багато сезонів у ДЮФЛ, я грав у U14, U15, і в U16 деякі ігри і вже потім отримав травму і U17 я також перескочив, вже був у U19 Олімпіка. Найпам'ятніше - це перемога в U 14.

Ти завжди усміхнений на фото, як виходити так тримати позитивну хвилю?

Завжди намагаюся бути позитивним і всі, партнери, друзі знають мене як позитивного простого хлопця, з яким можна завжди знайти з чого посміятися і я вважаю, що це класно, тому що в даній ситуації печальний стан буде тільки більше засмучувати і, звичайно, всі ми розуміємо як в даний період нам складно і я вважаю, що якщо не посміхатися, то ми будемо на межі зриву всі. Позитив та посмішки приносять хоч якийсь світлий колір у наше життя і я думаю з усмішками, як би не було це складно, лише легше проходити всі труднощі.

Які цілі ставиш на цей футбольний рік для себе?

Мета – звичайно, пройти з «молодіжкою» на ЄВРО якнайдалі – це дуже важливо для нас. Не хочеться загадувати, не хочеться говорити за Олімпіаду чи ще щось, просто мета – пройти якнайдалі. Я вірю, що наша команда повністю готова до цього і не менш сильна, ніж інші гранди та фаворити.

Особисто для мене мета – взимку повернуться до «Славії», довести те, що я готовий грати там в основному складі та виграти титул і, гадаю, наступного сезону будуть інші цілі. Поки що найголовніше – це проявити себе на ЄВРО та виграти титул зі «Славією». Добре виявити на ЄВРО, мається на увазі як команда, це дуже важливо. Вважаю, що у нас зараз чудова атмосфера в команді, внутрішня атмосфера, чудово поставлена ​​гра і є все для того, щоб досягати результатів.

У збірній зараз все добре і є той фактор, що практично всі гравці постійно грають у своїх клубах, адже раніше у нас молодь отримувала менше ігрового часу в перших командах, а зараз Бондаренко, Судаков – основні у себе, Капінус грає у «М1925», Сич та Драмбаєв у Бельгії, Вівчаренко теж більше грає. Це стане додатковим плюсом для команди?

Так, однозначно, ігрова практика дуже допомагає, але в будь-якому випадку я вважаю, що у нас у збірній гравці високого класу, які з чудовою технікою, відмінним футбольним мисленням, з фізикою, також тактично всі все розуміють. Усі розумні футболісти. Звісно, ​​ігрова практика нам дуже допоможе. Те, що у багатьох вона зараз є, це однозначно плюс, але не можу сказати те, що без ігрової практики команда була б набагато гіршою. Так, можливо, на якісь моменти маленькі, але в основному сам кістяк таким же і був, як і зараз.

Як оцінюєш групу молодіжки на ЄВРО? Що знаєш про майбутніх суперників?

Група гарна, на цій стадії немає слабких суперників, але потрібно вірити у свої перемоги, потрібно вірити у вихід і не тільки вірити, а й працювати, щоб вийшло те, чого кожен із нас хоче. Щодо суперників – звичайно, у вільний час дивилися ігри різних суперників і тому є якась вистава, але вже зараз аналітик нам скидає різні моменти – як атакують, як захищаються команди, тож починає вивчати детальніше. І добре, що у нас є ще багато часу розібрати кожного суперника детальніше і знати всі сильні та слабкі їхні сторони.

****

Молодіжна збірна України на ЄВРО-2023 зіграє у групі з Іспанією, Хорватією та Румунією. Фінальний турнір Євро-2023 (U-21) проходитиме з 21 червня до 8 липня 2023 року. Поєдинки турніру за участі 16-ти збірних приймуть чотири стадіони в Румунії (два — у Клуж-Напоці й два — у Бухаресті) та чотири у Грузії (у Батумі, Кутаїсі й два — у Тбілісі). Три найкращі команди Євро-2023 (окрім Франції та Англії) отримають путівки на Олімпійські ігри 2024 року.