Українському футболу не вистачає спортивних директорів. Колонка головного тренера «Інгульця»

Цей пост написано користувачем Tribuna.com. Підтримайте його коментарями та плюсами.

Доброго дня! Ми вітаємо вас на довгоочікуваному поверненні Владислава Лупашка на «Трибуну». У цьому матеріалі Влад розмірковує над роллю спортивних директорів.

***

Крайній свій матеріал я писав ще будучи діючим футболістом, зараз уже дивлюсь на український футбол з тренерської позиції. І хотів би обговорити деякі важливі речі.

Про що я?

Багато хто казав, що український футбол у занепаді. Але, насправді, наш футбол почав рухатись в гору, особливо коштом більш комплексного і професійного розуміння футболу. Український футбол розвивається, з’являються тренери зі свіжими ідеями та підходом до футболу. І це головне!

Нам ще потрібно багато чого змінювати в нашому футболі, але я вважаю, що ми на правильному шляху.

Дуже великий поштовх для розвитку українського футболу дав проєкт PASS, хоча на початку його оцінювали достатньо неоднозначно через новизну інформації та специфіку викладання «не футбольними експертами». Дуже тішить те, що згодом, навіть ті хто не вірив в цей проєкт, почав запрошувати студентів Pass до своїх клубів. Скажу так, що до проєкту в українських клубах, навіть Прем’єр Ліги, не усі мали аналітиків і скаутів. Наразі більшість клубів мають хоча б одного представника цієї галузі. Я думаю, це повʼязано з тим, що функціонери клубів зрозуміли, що пошук потенційних новачків можливо здійснювати не тільки через агентів, а й завдяки кропіткій роботі скаутського відділу.

Скаути, аналітики вже заповнили нішу в нашому футболі, яка ще кілька років тому була зовсім порожньою. На черзі ми спостерігаємо як в багатьох командах з’являються тренери з фізичної підготовки, реабілітологи, яких також не було в нашому футболі.

Чого або кого дійсно не вистачає наразі? Відповідь однозначна - спортивних директорів!

Чому?!

Хочу розглянути одне з направлень та обовʼязків, які повинен виконувати спортивний директор (пошук правильного тренера).

Я вважаю, що українським клубам не вистачає ідеї, куди і як рухатись, в якому напрямку, стратегії клубу та в чому вони бачать свій розвиток.

Досить часто ми чуємо заяви про єврокубки, але мало хто розуміє те, що працює в нашому чемпіонаті, буде недостатнім для єврокубків. Тому не вистачить грати тільки другим номером, українським командам потрібно пресингувати, бути інтенсивним під час матчу, ставити позиційний футбол.

В більшості випадків українські команди виявляються не готові до змагань на європейській арені, тому що грають тільки в один футбол – футбол другим номером. Лідери ж чемпіонату, які переважно домінують в матчах, закриваючи суперника у своєму карному майданчику, майже не грають в інтенсивний футбол, а задовольняються тим, що легко дається. Проблема в тому, що не вимагаючи інтенсивності в кожному матчі нашого чемпіонату, ми не можемо конкурувати з європейськими командами в очних зустрічах.

Або для прикладу інша стратегія – розвиток молодих футболістів, їх подальший продаж та заробіток клубу на цьому. Це дуже важкий та специфічний процес насамперед для тренера, і під таку стратегію треба шукати тренера, який дійсно любить та знає як працювати з молоддю. Такого тренера ВАЖКО знайти в звичному колі тренерів, які працювали та працюють в українській Прем’єр Лізі.

Чому я так думаю?! Існує думка, що в клубах Прем’єр Ліги можуть працювати тільки тренери, які пройшли Прем’єр Лігу як гравці та працювали вже тренерами там. Для інших дорога туди закрита.

Якщо людина не грала в еліті, не працювала в клубній системі, то шлях до цієї роботи для неї зачинено.

І це проблема, тому що в сучасних реаліях залишаються не поміченими дуже ефективні молоді тренери або тренера з досвідом тільки в вищих лігах.

Чесно кажучи, наразі інтерес до футболу в нашій країні знизився. Так, звичайно, ви можете сказати, що це через війну, але на мою думку, – це через втрату інтересу. Ми втратили інтерес ще раніше, коли в нашому футболі всі продовжували відштовхуватися від захисту, не приділяючи уваги конструктивному атакувальному футболу. Ні глядачам, ні вболівальникам це не цікаво, адже сценарій гри завжди один і той самий - обережна гра з обох боків, потім одна з команд забиває починаючи грати трохи глибше, вичікуючи нагод для контратак.

А клуб?! Клубу важливий тільки результат, тому робота тренера оцінюється тільки за результатами.

Мало хто питає тренера перед тим як взяти його на роботу, яка в нього структура гри, філософія, і головне – мало хто з керівників КЛУБУ може сказати, який футбол йому потрібен.

Чому так відбувається?! Тому що більшість президентів клубів не розуміють футбол глибоко і в цих питаннях їм на поміч повинні приходити саме спортивні директори, які повинні створювати філософію клуба і які під цю філософію повинні шукати тренера.

Коли ми втрачаємо глядацьку аудиторію біля екранів телевізора, вболівальників на стадіоні - це проблема і досить вагома! Але ще більша проблема – це коли футболісти вже не дивляться нашого футболу, навіть футболу в тій лізі, де вони самі грають. Їм такий футбол не цікавий, вони також бажають емоцій, шоу, відкритого футболу.

Індивідуальний, комплексний підхід – це завдання спортивного директора у пошуках тренера. Цей пошук має бути проведений не тільки серед вищого дивізіону і тих тренерів, які там працювали. Ще раз наголошую, що в нижчих лігах є цікаві тренери. Але їх потрібно оцінювати за різними складовими, а не тільки за результатами. Оцінювати з якими потенціалом вони працюють, як прогресують його футболісти, в який футбол тренер грає, наскільки свіжі в нього ідеї.

Чому в Європі ми можемо побачити тренера в найвищому дивізіоні якого запросили з нижчих ліг, з юнацьких ліг, а у нас такої практики не існує?

Це інший фокус в роботі! Це, насамперед, кропітка праця у вивченні тренера. По-друге, потрібно ризикнути, але варто розуміти, що ризик є завжди, навіть коли ти запрошуєш іменитого тренера. Тому потрібно виходити за рамки буденного.

Наприклад, Хабі Алонсо! Він працював в юнацьких командах «Реал Мадриду» і «Реал Сосьєдаду» і отримав запрошення від «Баєру». Від молодого і амбітного спортивного директора Симона Рольфеса (колишнього футболіста і капітана «Баєра»). Так, можливо, він мав досить велике футбольне ім’я і це вплинуло на його запрошення, але він не працював з дорослими командами. І цей факт викликав би сумніви у наших керівників клубів, якби стало питання запрошення такого тренера. Чому це можливо в Європі?! Тому що там зовсім інший погляд на футбол, я б сказав комплексний, вони вивчають філософію тренера і тому це стає можливим.

І що ми бачимо, за неповних два сезони Хабі Алонсо вважають одним з найперспективніших тренерів світу.

Це про комплексний підхід, якого нам так не вистачає

Також, до прикладу, Томас Тухель. Працюючи в низці молодіжних клубів був найнятий «Майнцом» спочатку в молодіжну команду. Там він відпрацював рік і потім був призначений головним тренером першої команди. Клуб слідкував за ним, дізнавався його погляди на футбол, запросив до себе, щоб поглибити у свою філософію і згодом призначити головним тренером.

Працюючи в першій лізі я бачу, що в українській першій лізі є тренери з цікавими ідеями, з намаганням побудувати атакувальний футбол і які зможуть будувати якісну гру з футболістами більш високого рівня. Але вони залишаються поза увагою заможних клубів, адже ці клуби переважно не мають свого шляху розвитку і тому займаються пошуком кадрів переважно за чиєюсь рекомендацією, або коштом агентів. Я впевнений, що є цікаві тренери й в другій лізі. Саме спортивний директор має комплексно проводити оцінку тренерів, які б потенційно могли підійти для їхнього клубу.

Тому, я вважаю, що наступним кроком в розвитку нашого футболу повинні стати футбольні менеджери, які якісно змінять наш футбол. Де буде конкуренція серед тренерів, де буде не тільки ім’я, а і якості, коли тренер - це носій філософії клубу та атакувального футболу.

Посада спортивного директора в клубах Прем'єр-ліги яка вказана на офіційному сайті клубу :

«Шахтар» - Даріо Срна

«Ворскла» - Фундерат Олександр

«Колос» - Лисицький Віталій

«Оболонь» - Мазуренко Олег

ЛНЗ - Тарасенко Євген

«Минай» - Білан Сергій

«Олександрія» - Марков Олександр

«Полісся» - Тесля Володимир

«Верес» - Габовда Юрій

«Рух «- Лапіцький Володимир

«Динамо» - ?

«Зоря» - ?

«Дніпро-1» - ?

«Металіст 1925 «- ?

«Кривбас» - ?

«Чорноморець» - ?

Бачимо, що навіть не всі клуби нашої Прем’єр-ліги мають посаду спортивного директора. Зрозуміло, що в нижчих лігах такої посади не має у більшості клубів. Ці функції може виконувати хтось інший і посада має умовне значення в наших реаліях, але клубу потрібна людина, яка розуміє футбол, яка зможе донести керівництву клуба, що відбувається зі спортивною складовою після невдалих результатів, що працює, а що ні. Чи працює тренер і його філософія, яку обговорювали перед початком роботи. Або, навпаки, команда досягає прийнятного результату, але ви втрачаєте привабливу гру, про яку так мріяли. Спортивний директор повинен досить аргументовано давати оцінку діяльності тренерського штабу, бо він занурений у весь процес і має доступ до тренувань, теоретичних занять, які він неодмінно повинен відвідувати.

Спортивний директор є містком між тренерським штабом і президентом. І першою людиною, хто дійсно може і повинна давати оцінку діяльності тренерському штабу.

Тому вважаю, цю нішу ми повинні заповнити, щоб зробити наступний крок в розвитку нашого футболу.