Автор першого автоголу і забитого пенальті на чемпіонаті світу - Мануель Росас
Він грав разом з двома братами та зіграв за рідний клуб у день власного весілля
Стати в чомусь першим - завжди круто та почесно. Особливо круто - якщо ти завдяки цьому ввійшов в історію найбільшого та найголовнішого футбольного турніру, яким є чемпіонат світу.
Майже завжди. Але не в тому випадку, коли ти забиваєш перший в історії мундіалів автогол, як це зробив мексиканець Мануель "Чакетас" Росас.
Був першою дитиною у великій родині, грав в одному клубі разом з братами
Мануель Росас народився 29 лютого 1908 року в Мехіко, ставши першим з десяти дітей у своїй родині. Футболом він почав займатися в місцевому "Реал Еспанья", де грав у дитячій команді, а в 16-річному віці став гравцем "Атланте". Словосполучення "підписав контракт" тут буде зовсім недоречним - професійну лігу в Мексиці було створено лише в 1943, а до цього гру в футбол доводилося поєднувати зі звичайною роботою. Саме завдяки своїй першій роботі в ательє Мануель і отримав своє прізвисько - "Ель Чакетас", "куртки" з іспанської.
Трохи пізніше до "Атланте" приєднались і два брати Мануеля - Феліпе "Ель Дьєнте" (зуб) та Хуан "Ла Чундара" (неперекладне слово, значення якого не знають навіть самі мексиканці). Зазвичай навіть у протоколах матчів братів записували саме за прізвиськами - Чакетас, Дьєнте та Чундара.
До 1930 року "Атланте" перетворився на одну з найкращих команд Мексики. І якщо молодший Хуан тоді ще майже не грав, то 22-річний Мануель і 20-річний Феліпе вже були основними. Тому два старших брати цілком логічно потрапили в список 17 гравців, викликаних до лав збірної Мексики на перший чемпіонат світу 1930 року в Уругваї.
Мексика розгромно програла всі матчі, але Росас відзначився двома індивідуальними досягненнями. І не тільки досягненнями
Мексиканці потрапили в одну групу з Францією, Чилі та Аргентиною. Можливо, вони й могли б поборотися за вихід, проте на моральний та фізичний стан команди наклала відбиток подорож до Уругваю, що тривала майже місяць - з Мексики до Південної Америки кораблі не ходили. В будь-якому випадку, кожному матчу мексиканців на тому турнірі судилося стати по-своєму визначним.
Матч із Францією був першим матчем на чемпіонатах світу. Мануель, який грав у захисті, не зумів вберегти ворота своєї команди від першого голу в історії ЧС - на 19-й хвилині відзначився Люсьєн Лоран. Той матч мексиканці без шансів програли 1:4, навіть незважаючи на те, що суперники з 25-ї хвилини грали вдесятьох, а у воротах стояв півзахисник.
А за три дні, в матчі з Чилі, сталася інша історична подія. На початку другого тайм після удару по воротах збірної Мексики Мануель Росас спробував відбити м'яч головою, проте замість цього відправив його у власні ворота, забивши таким чином перший в історії ЧС автогол. Заради справедливості, шансів у мексиканців все одно було мало - в підсумку вони програли з рахунком 0:3.
На гру проти збірної Аргентини Росас вийшов на незвичній для себе позиції правого нападника. Головний тренер збірної Мексики сподівався, що Чакетас завдяки своїй швидкості зможе як створювати загрозу біля чужих воріт, так і допомагати в захисті. План не спрацював: наприкінці першого тайму мексиканці програвали 0:3 - і це при тому, що аргентинці ще й пенальті не забили.
Але на 42-й хвилині пенальті призначили вже у ворота збірної Аргентини. Це був уже третій одинадцятиметровий, призначений на ЧС-1930: попередні два, включно з призначеним у ворота мексиканців, відбили воротарі. До м'яча підійшов Мануель Росас - і влучив, забивши перший пенальті в історії чемпіонатів світу.
По перерві мексиканці пропустили ще двічі, проте заробили ще один пенальті, який знову пішов виконувати Росас. Цього разу воротар аргентинців Боссіо відбив удар, проте Чакетас був першим на добиванні. Матч закінчився з рахунком 6:3 на користь збірної Аргентини, а Мануель Росас став першим мексиканцем, який зробив дубль у матчі чемпіоната світу.
Мануель грав за "Атланте" до кінця кар'єри і став легендою. І навіть зіграв за команду в день власного весілля
Окрім ЧС-1930, за збірну Росас зіграв у офіційному матчі лише одного разу, хоч і часто грав за неї в товариських матчах проти європейських та південноамериканських клубів. А от у "Атланте", який став для нього рідним, Чакетас став капітаном та грав до самого кінця кар'єри, як і обидва його брати. Його відданість команді можна охарактеризувати однією історією, яку розповіла онучка Мануеля Дарсі Росас.
У 1935 році костариканський "Лібертад" влаштував тур Мексикою з наміром зіграти проти декількох команд місцевої ліги. Зіграли вони й матч проти "Атланте" - костариканці впевнено перемогли з рахунком 4:1.
Незадоволені цим результатом мексиканці попросили про реванш - і його було призначено на той самий день, на який раніше було призначено весілля Мануеля Росаса. Президент "Атланте" був готовий дати капітану вихідний, проте Росас відмовився - для нього цей матч був принциповим і надважливим.
В підсумку все організували так, щоб Мануель встиг одружитися, після чого разом з братами поїхав на стадіон. Знайшовся навіть час для традиційного весільного фото. На світлині, яку Дарсі показала журналістам La Afición, можна побачити не лише трьох братів, наречену та гостей - зліва стоїть хлопчик у комбінезоні з валізкою в руках. Виявляється, у цій валізці була футбольна форма для братів Росасів.
Усі троє встигли приїхати на матч та навіть вийшли в стартовому составі. У підсумку перемогу з рахунком 4:3 святкував "Атланте", а Мануель Росас, за словами футбольного історика Карлоса Кальдерона, був найкращим на полі в той день.
ФІФА вважає його також і другим наймолодшим автором голу в історії чемпіонатів світу. Проте є нюанс
Після нещодавнього матчу збірної Іспанії проти Коста-Рики на ЧС-2022 інтернет сколихнула новина про те, що півзахисник іспанців Гаві, виявляється, став наймолодшим автором голу на чемпіонаті світу з 1958 року, коли за збірну Бразилії відзначився 17-річний Пеле, та третім - в історії чемпіонатів світу загалом. Але, впевнений, мало хто звернув увагу на другого футболіста, якому поступився Гаві. Як ви вже могли здогадатися, цим гравцем є саме Мануель Росас.
Але стоп. Уважні читачі мають пам'ятати, що Росасу на час ЧС-1930 було вже 22 роки. Але ж чому навіть ФІФА у статтях на офіційному сайті згадує його як другого наймолодшого автору голу в історії чемпіонатів світу? Із цим запитанням я звернувся до Діна Лок'єра - дослідника, що займається вивченням архівних матеріалів, пов'язаних із ЧС-1930 та веде присвячений цьому твіттер-аккаунт.
"Записи ФІФА ненадійні, - пояснює Лок'єр. - Вони вказали близько дюжини гравців на ЧС-1930 такими, що народилися 1 січня 1900 року, тому що це була дата за замовчуванням. Також є помилки в датах народження багатьох гравців, що забивали на тому чемпіонаті світу". Згідно записів ФІФА, Росасу на момент першого мундіалю було трохи більше 18 років, хоча в реальності це не так.
Насправді Чакетас народився не в 1912 році, як вказано в більшості джерел (в тому числі в україно- та англомовній Вікіпедії), а саме в 1908. Це підтверджують одразу декілька документів. В першу чергу - закордонний паспорт Росаса, який він отримав саме для поїздки на мундіаль. З лівого боку внизу є дата видачі документу (3 червня 1930 року), а з правого, під фотографією, вказано вік Мануеля - 22 роки. Те ж саме число знаходиться навпроти імені Росаса і в списку пасажирів судна "Орісаба", на якому мексиканська збірна починала свою подорож до Монтевідео. І, врешті-решт, є свідоцтво про смерть Мануеля, датоване лютим 1989 року. Там вказано, що Чакетас помер у віці 80 років, що також підтверджує інформацію про те, що він народився саме у 1908 році.
Росас застав часи професійної ліги в Мексиці, проте був аматором - працював у телефонній компанії
Гру в футбол Чакетас поєднував з роботою монтажником у Мексиканській телефонній компанії - займався монтажем роторного обладнання. Там він пропрацював більше 40 років, і вийшов на пенсію, коли йому вже було 60.
У біографії, присвяченій його відходу з компанії, написано, що Росас завершив футбольну кар'єру у 1939 році. Проте, скоріше за все, це не так - на фото, зробленому приблизно у 1943 році, Чакетас у якості капітана "Атланте" обмінюється квітами з нападником "Реал Еспанья" Ісідро Лангарою. Тобто свою кар'єру Мануель закінчував вже у професійній мексиканській лізі.
Мануель Росас помер у 1989 році, проте пам'ять про нього живе. Мексиканські футбольні історики, дослідники та журналісти постійно знаходять нові документи та статті, що можуть більше розповісти про життя Чакетаса. Один з онуків Росаса веде цілу фейсбук-сторінку, присвячену життю свого дідуся. А якщо хтось хоче особисто дізнатися про спогади рідних Мануеля - він їде в Мехіко, в магазин фанатської атрибутики "Атланте", що належить онучці Чакетаса - Дарсі Росас. Вона з народження вболіває за цей клуб і досі залишається вірною йому - так само, як і її дідусь.
Фото: Facebook, Twitter
