7 головних претендентів на титул MVP сезону Суперліги: українські зірки та легіонери, що здивували
Час починати розмову про нагороди!
Чемпіонат української баскетбольної Суперліги наближається до своєї кульмінації: до завершення регулярного сезону командам залишається зіграти лише два бабли, після чого розпочнуться поєдинки плей-оф.
А це означає, що настав час починати розмову про індивідуальні нагороди – і формувати перелік тих гравців, що впродовж усього чемпіонату робили найбільше для успіху своїх колективів. Тобто, реальних претендентів на звання MVP чемпіонату.
Tribuna.com та титульний спонсор української баскетбольної Суперліги компанія FAVBET пропонують свій список.
Але для початку маємо нагадати, що у нашому баскетболі, на відміну від тієї ж НБА, нагорода Найціннішому гравцю року зазвичай одна і вручається за підсумками плей-оф. Тож цілком можливо, що за декілька тижнів якесь прізвище перестане бути актуальним, а хтось, навпаки, з ноги увірветься у боротьбу за індивідуальний трофей (хто сказав «Володимир Конєв»?).
Ну а поки що перша сімка MVP-кандидатів виглядає наступним чином.
Статистика у команді: 16 очок, 3,8 підбирання та 4 передачі за 30,2 хвилини ігрового часу
Поточний результат: 12 перемог – 12 поразок, 6 місце у турнірній таблиці
Все йде до того, що захисник «ведмедів» завершить сезон у статусі найкращого українського скорера Суперліги – причому скорера стабільного. У Старцева в регулярному чемпіонаті було мало занадто хороших (рекорд – 28 проти «Кривбаса») чи поганих (лише у трьох матчах набирав менше 10 очок, і двічі це було проти недосяжного для «Говерли» «Дніпра») поєдинків: він практично завжди грає відповідно до своєї лідерської ролі у команді і завершує зустрічі поруч зі своїми середніми показниками по сезону. З огляду на специфіку колективу це вже заслуговує на повагу: підопічні Євгена Мурзіна – друга найменш результативна команда чемпіонату, яка має проблеми з ефективністю нападу, що, звісно ж, не спрощує життя її головному бомбардиру.
У тому, що «Говерла» заздалегідь забронювала за собою перепустку в плей-оф і у турнірній таблиці ближча до четвертої сходинки, аніж до дев’ятої, заслуга 26-річного захисника дуже суттєва. Для реального претендентства лідера команди на якусь з індивідуальних нагород (бодай на звання найкращого гравця сезону на своїй позиції) «ведмеді» мають суттєво здивувати усіх нас в плей-оф, але це не категорично неможливо – по сезону вони бодай раз перегравали усіх представників першої вісімки, окрім «Дніпра» та «Запоріжжя».
Статистика у команді: 21,4 очка, 4,6 підбирання та 2,2 передачі за 34 хвилини ігрового часу
Поточний результат: 9 перемог – 15 поразок, 7 місце у турнірній таблиці
Можете вважати це величезним авансом для колишнього гравця «Будівельника», який приєднався до своєї нової команди лише наприкінці січня та провів за неї тільки вісім офіційних поєдинків. Але, розглядаючи кандидатуру Кольченка, потрібно зважати на три речі. Перша – його підписання дійсно кардинально змінило траєкторію сезону «Старого Луцька», який із команди з виру боротьби за місце плей-оф перетворився на суперника, з яким мало хто хотів би грати у першому раунді (і півфіналіста Кубка також, хоч це й зовсім інший турнір). Друга – баскетболісти з Волині з дуже великою ймовірністю розійдуться з «Дніпром» по різних частинах сітки поєдинків на виліт, що відкриває їм реальну перспективу поборотись за щось дійсно серйозне. Ну і третя – свого часу Олександр, маючи схожий статус у схожій (тобто, не топ-контендерській) команді, привів «Черкаських Мавп» до першого і поки що єдиного у їхній історії чемпіонства. Тож чому не розглядати його як потенційного кандидата на MVP і зараз?
Дуже досвідчений захисник додав «Старому Луцьку» те, чого не вистачало команді у першій половині сезону: став її головною опцією у нападі та людиною, що не просто братиме на себе важливі кидки у кінцівках, а й забиватиме їх (два гейм-віннери у зимовій частині сезону – найкращий цьому доказ). Звісно, прихід Кольченка – не єдиний фактор, що вплинув на покращення результатів, і, що теж дуже важливо, самої гри лучан: по ходу сезону вони змінили головного тренера, запросили другого легіонера на проблемну раніше позицію плеймейкера і загалом зробили власний склад суттєво глибшим. Але він ключовий і найбільш помітний – і з точки зору статистики, і з точки зору позитивної динаміки колективу.
Статистика у команді: 18,4 очка, 7,8 підбирання та 1,7 передачі за 29,4 хвилини ігрового часу
Поточний результат: 15 перемог – 9 поразок, 3 місце у турнірній таблиці
34-річний бігмен був одним з багатьох у чемпіонській версії «Будівельника», однак у «Запоріжжі» перетворився на справжнього топа Суперліги. Його середні 20 балів рейтингу ефективності під керівництвом Валерія Плеханова були б другим показником загалом у сезоні, відіграй Нікітін за цю команду повний чемпіонат, і це не випадковість. Добре знайомий з навичками гравця тренер, який працював з Максимом у цілій низці українських клубів, від «Донецька» до «Харківських Соколів», довірив грудневому новачку роль головного скорера, наділивши правом на кидок – і на вибудованому раніше фундаменті це працює просто чудово.
Виграли від приходу Нікітіна у «Запоріжжя» всі – і сам Максим, який не у праймовому віці йде на статистично найкращий сезон на рівні Суперліги у професійній кар’єрі, і команда теж. Вона стала менш залежною від ситуації з фолами у Романа Морозова (3,6 в середньому за матч – лідер чемпіонату за цим показником), Олександру Сізову тепер не потрібно виконувати по 15 чи навіть 20 кидків за матч, як це періодично траплялося на старті регулярного чемпіонату, а гравці задньої лінії отримують більше простору на чужій половині майданчика – той-таки Віталій Биков влучив 38% своїх триочкових спроб із Нікітіним у команді при лише 27,5% до його підписання.
Так, ренесанс «Запоріжжя», останньої команди попереднього сезону Суперліги, почався точно не з Нікітіна, але його підписання остаточно зробило просто непогану команду претендентом на нагороди.
Статистика у команді: 15,5 очка, 6,9 підбирання та 3,2 передачі за 27,1 хвилини ігрового часу
Поточний результат: 12 перемог – 12 поразок, 5 місце у турнірній таблиці
Перед початком сезону багато хто (зокрема й ми також) бачив «Мавп» третьою силою чемпіонату. Реальність виявилась трохи іншою: підопічні Артема Сліпенчука все ще зберігають шанси на нагороди – і, теоретично, навіть на чемпіонство, – але от саме регулярний чемпіонат завершать ближче до середини таблиці, аніж до трійки лідерів. І саме цей факт трохи б’є по позиціях Агафонова у MVP-перегонах, бо сезон він проводить просто чудовий. Лідер Суперліги за ефективністю, автор найкращого індивідуального перформансу сезону (41 очко + 8 підбирань + 7 результативних передач проти «Біпи») та майстер розмовного жанру – дві його пресконференції, після перемоги над «Рівним» на старті сезону та поразки від «Київ-Баскета» у грудневому баблі, були якщо й менш епічними, аніж легендарний спіч про «збитих льотчиків», то не набагато.
У поважні для спорту великих досягнень 37 років Андрій не втомлюється робити український баскетбол краще – і суто на майданчику (понад 15 очок в середньому за гру з кидковою лінією 62-54-80 – це потужні цифри для будь-якого гравця актуальної Суперліги), і за його межами. Залишається лише сподіватись, що Артем Сліпенчук вигадав щось цікаве під вирішальну частину чемпіонату за час перерви у календарі – і «Мавпи» не завершать сезон у першому ж раунді плей-оф, де вони станом на сьогодні отримали б у суперники дуже незручний для себе «Київ-Баскет».
Статистика у команді: 18,4 очка, 5,0 підбирання та 2,9 передачі за 33,7 хвилини ігрового часу
Поточний результат: 14 перемог – 10 поразок, 4 місце у турнірній таблиці
«Бджоли» проводять неймовірно турбулентний сезон. На дистанції регулярного чемпіонату в них змінилися головний тренер та ледь не половина основної ротації, залишив команду один з двох минулорічних лідерів, якому не шукали прямої заміни, а роботи у Дмитра Забірченка хоча й трохи менше, ніж на момент призначення (а у грудні він прийняв «Київ-Баскет» колективом з другої половини таблиці з негативним співвідношенням перемог та поразок), але все одно дуже багато – це якщо казати про медальні амбіції столичної баскетболістів, що напевне існують.
Байнум, який приїхав в Україну вже із солідним досвідом виступів у європейських чемпіонатах – ледь не єдина константа киян на цьогорічному турнірному шляху. Він був дуже важливим для «Київ-Баскета» ще Володимира Холопова, а Забірченко максимізував його вплив на результат (і, що не менш важливо, зробив так, щоб Брентлі та Вадим Заплотинський були ефективними разом – на старті поточного сезону найкращий форвард попереднього місцями випадав з командної побудови і грав лише на тих м’ячах, які сам собі виборював). Починаючи з порятунку від домашньої поразки від «Кривбасу» і завершуючи 107-очковим матчем із «Рівним» у Кубку, американець був дуже корисним всюди – і заслуговує відкривати трійку головних претендентів на MVP.
Як покаже себе «Київ-Баскет» у плей-оф, поки що можемо лише здогадуватись – але очевидно, що гра підопічних Забірченка там ґрунтуватиметься на сильних сторонах найкращого скорера команди та його вмінні здобувати очки грою один в один. Він – дуже неприємний захисний матчап для будь-якого суперника, завеликий для того, щоб проти нього захищались треті номери, і зашвидкий для важких форвардів. Що казати, якщо навіть у «Дніпра» виникали проблеми з нейтралізацією Байнума (забив 28 у матчі другого кола, поєдинок третього у команд ще попереду) – іншим командам Суперліги було і буде ще складніше.
Статистика у команді: 13,8 очка, 7,0 підбирання та 2,5 передачі за 23,9 хвилини ігрового часу
Поточний результат: 24 перемоги – 0 поразок, 1 місце у таблиці
Ось вам ще один доказ того, наскільки унікально якісна та глибока команда зібралась у «Дніпра» у поточному сезоні – у ній є аж четверо баскетболістів, навколо яких можна вибудувати цілком собі стрункий MVP-кейс. Літній новачок Михайло Горобченко дав відповіді на більшість старих проблем колективу на позиції першого номера і йде на звання найкращого асистента сезону: він абсолютно точно зробив лідера сезону ще сильнішим. На Максима Закурдаєва, проривним для якого був сезон попередній, стало трохи меншим навантаження саме у побудові атак «Дніпра» – і він показав себе летальним снайпером, що під кінець сезону вийшов у лідери чемпіонату за відсотком реалізації триочкових (44,7%) та запалював саме у важливих, а не прохідних поєдинках (чотири з шести його найрезультативніших зустрічей у регулярному чемпіонаті – проти другого в таблиці «Рівного» та третього «Запоріжжя», та й про вирішальний внесок у четвертий для клубу Кубок України теж не забуваємо). Враження від сезону Володимира Конєва трохи зіпсували розформування «Будівельника», де він був безумовним лідером, та отримана вже у «Дніпрі» травма – однак він залишається ледь не найсильнішим індивідуально гравцем всієї Суперліги і сильним виступом в плей-оф цілком може забезпечити собі бек-ту-бек-титули.
Але асоціація «Дніпро» – Станіслав Тимофеєнко настільки сильна (не дивно, бо він – рекордсмен Суперліги за кількістю зіграних матчів загалом за всю історію турніру, і усі їх провів за рідний клуб), що коли ми кажемо про претендента на звання MVP від цієї команди, першим на думку спадає саме його прізвище. Зірковий форвард провів звичайний за власними стандартами сезон, але в тому-то й справа: ці стандарти настільки високі, що впродовж всієї регулярки Тимофеєнко йшов у десятці найефективніших баскетболістів чемпіонату загалом і взагалі п’ятірці, якщо не брати до уваги легіонерів.
Стабільна продуктивність у кожному матчі – головний аргумент на користь Тимофеєнка, бо весь сезон він провів дуже рівно (виграні «Дніпром» із грандіозною різницею в рахунку зустрічі з «Говерлою» у листопаді та «Кривбасом» у лютому зіпсували Станіславу потужне сезонне досягнення – лише у цих двох поєдинках він не дістався позначки у 10 набраних очок), без помітних спадів. Хоча передня лінія Володимира Коваля суттєво трансформувалася впродовж сезону: це зі сторони все виглядає так, що у лідера чемпіонату взагалі не було жодних проблем, але насправді «Дніпро» спочатку мусив поратись із наслідками серйозної травми Сергія Загреби (у контексті Тимофеєнка це означало більше хвилин на позиції п’ятого номера), а потім інтегрувати у сталу команду Конєва, який раніше взагалі ніколи не грав у системі «Дніпра».
На Тимофеєнка це аж ніяк не вплинуло – він як розпочав сезон якісним матчем проти принципових суперників з «Будівельника» (його результат анулювали, але ж ми пам’ятаємо, як це було), так і був впливовим на всій дистанції. Проте конкуренція за титул MVP Суперліги нього дуже сильна і всередині своєї команди: навіть якщо «Дніпро» стане чемпіоном, а клуб гравця, що очолює наш рейтинг, в плей-оф навпаки провалиться, вибрати між ним, Закурдаєвим і, наприклад, Конєвим організаторам чемпіонату буде не так-то й легко.
1. Ілайджа Джойнер («Рівне»)
Статистика у команді: 14,7 очка, 4,6 підбирання та 5,8 передачі за 27,9 хвилини ігрового часу
Поточний результат: 16 перемог – 8 поразок, 2 місце у таблиці
Якби звання MVP сезону в Суперлізі присуджувалось лише за регулярний чемпіонат, Джойнер був би майже безальтернативним кандидатом. «Рівне» – головна сенсація сезону Суперліги із позначкою плюс: у своєму дебютному сезоні команда з першого ж баблу продемонструвала серйозні амбіції, але що куди більш показово – втримала цей рівень впродовж всього регулярного чемпіонату, переживши кілька кризових моментів (наприклад, дві драматичні поразки поспіль у перших в клубній історії домашніх матчах в еліті – від «Політехніки-Галичини» у другому овертаймі та «Говерли» кидком за кілька секунд до завершення основного часу), і фактично забронювала за собою місце у першій трійці. Зізнайтеся – перед початком сезону ви б ні за що не повірили, що в останньому баблі регулярки підопічні Михайла Переверзія гратимуть аж за другий посів і будуть фаворитами у цій боротьбі. Навіть четверта позиція «Рівного» у стартовому рейтингу сили від Tribuna.com викликала бурхливе обговорення та критику. Але команда перевершила і цей оптимістичний прогноз.
Джойнер – не єдина, але головна запорука цього результату на майданчику, бо саме він – людина, що робить різницю. У своєму першому повному сезоні у європейському баскетболі (до приїзду в Суперлігу мав лише скромний досвід виступів у чемпіонаті Північної Македонії) американський захисник показав, чому свого часу він був стартером студентської команди легендарного Ріка Пітіно: Ілайджа класно розуміє гру, швидко приймає рішення і в першу чергу намагається зробити кращими партнерів, а лише потім працює на власну статистичну лінію. Сезон «Рівного» склався таким чином, що у другій його половині захисник мав бути більше скорером, аніж плеймейкером, щоб команда досягала успіху – восени він конкурував із Горобченком-старшим за перше місце в рейтингу асистентів і мав три дабл-дабли з очками та результативними передачами (в Михайла таких два загалом), а завершить поруч із першою п’ятіркою найкращих бомбардирів. Якщо взагалі не у ній.
Американець – очевидно, найвпливовіше легіонерське підписання поточного чемпіонату Суперліги і одне з найкращих загалом (посперечатись з Джойнером за цей статус може хіба що Байнум), а його MVP-кейс дуже схожий на той, що мав Майк Кеффі у 2021-му: він – лідер і головна зірка несподівано хорошої команди, що здивувала абсолютно всіх. Три роки тому Кеффі вивів «Запоріжжя» у фінал чемпіонату – через драматичну п’ятиматчеву серію із «Київ-Баскетом» у півфіналі з вирішальною перемогою на чужому майданчику. Тож можемо вважати цей результат орієнтиром: повторити його буде не так-то вже й легко (прямо зараз все йде до серії «Рівне» – «Старий Луцьк» вже у першому раунді, яка обіцяє просто-таки шалену інтригу), але цьогорічна рівненська команда – якраз про те, щоб робити найсміливіші прогнози реальністю.
Фото: ФБУ
